Рішення

від 03.04.2018 по справі 826/1421/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2018 року № 826/1421/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю О.С.А. КАРТ до третя особа Головного управління ДФС у м. Києві Головне управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників:

від позивача - Синчанського С.О., Кірсанової Н.В.,

від третьої особи - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю О.С.А. КАРТ (далі також - позивач, ТОВ О.С.А. КАРТ ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 №0054741409.

В якості підстави для позову зазначено, що висновки акта фактичної перевірки про порушення ТОВ О.С.А. КАРТ порядку ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місце їх реалізації та порядку проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок є безпідставними та необгрунтованими. Позивач стверджує, що основним видом господарської діяльності ТОВ О.С.А. КАРТ є оптова торгівля твердим, рідким і газоподібним паливом, а роздрібну торгівлю нафтопродуктами товариство не здійснює взагалі, у зв'язку з чим автозаправні станції на балансі товариства відсутні. Натомість за адресою, що вказана в акті фактичної перевірки, здійснюється зберігання належних позивачу нафтопродуктів третьою особою - ТОВ СТАЙТ ГРУП на підставі договору зберігання №2 від 01.06.2016. Зокрема, дизельне пальне у кількості 10 180 літрів було передано на склад ТОВ СТАЙТ ГРУП (Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1) відповідно до вказаного договору зберігання та на підставі акта приймання-передачі від 23.08.2017 з метою забезпечення виконання обов'язку ТОВ О.С.А. КАРТ , як постачальника, з поставки нафтопродуктів на користь третіх осіб-покупців - ТОВ ОСТ ЄВРО ТРАНС і МПП Пролісок згідно договорів поставок №СК-0207-16/6 від 02.07.2016 і №СК-3005-17/2 від 30.05.2017. За наведених обставин позивач вважає факт реалізації ним на АЗС необлікованого товару відсутнім, що, у свою чергу, виключає підстави для застосування до нього штрафної санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 №0054741409.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 відкрито провадження у справі №826/1421/18 за вказаним позовом ТОВ О.С.А. КАРТ від 13.02.2018, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління ДФС у Волинській області та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

У судовому засіданні 03.04.2018 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник третьої особи заперечував проти позову з підстав та мотивів, що наведені у тексті його письмових пояснень на позов.

Свої заперечення третя особа мотивувала тим, що у в ході проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням автозаправної станції (далі - АЗС) за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, яка належить ТОВ О.С.А. КАРТ , було встановлено факти проведення операції з продажу 22 літрів дизельного пального за ціною 22,50 грн. за літр, всього на суму 450 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 111 375 грн. За наслідками виявлених порушень норм п.п. 1, 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Відповідач участь свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відзив на позовну заяву як і матеріали фактичної перевірки (в тому числі копію акта фактичної перевірки належної якості) у встановлений строк до суду не подав.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З тексту позовної заяви, пояснень третьої особи від 03.03.2018 та рішення Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 №32010/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги вбачається, що працівниками Головного управління ДФС у Волинській області на підставі наказу начальника цього Головного управління від 29.09.2017 №2853 та направлень на перевірку від 29.09.2017 №№002960, 002961 і 002962 була проведена фактична перевірка господарської одиниці - автозаправної станції за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, що нібито належить ТОВ О.С.А. КАРТ .

Копія наказу на проведення перевірки отримано під розписку та направлення на перевірку пред'явлено особі, яка фактично проводила розрахункову операцію з продажу пального на АЗС, - оператору, комірнику ОСОБА_5

Як пояснив у судовому засіданні 03.04.2018 представник третьої особи, проведення даної фактичної перевірки було ініційовано на підставі звернення громадянина ОСОБА_6 (вх. №Г/140 від 05.09.2017), яке надійшло до Головного управління ДФС у Волинській області з питання реалізації паливо-мастильних речовин без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документу на невідомій АЗС, та функціонування мережі незаконних АЗС за вказаними у заяві адресами. Копія такого звернення ОСОБА_6 від 04.09.2017 надана до суду разом з поясненнями на позов.

В ході проведеної перевірки встановлено проведення операції з продажу 22 літрів дизельного пального за ціною 22,50 грн. за літр, всього на суму 450 грн., без застосування реєстратора розрахункових операцій та порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 111 375 грн. (дизельного пального в кількості 4950 літрів) згідно з відомістю товарно-матеріальних цінностей, яка є додатком до акта перевірки.

Згідно пояснень ОСОБА_5 реалізація пального не була проведена через реєстратор розрахункових операцій з причини відсутності касового апарату. Накладні на дизельне пальне на момент перевірки відсутні, оскільки знаходяться у головному офісі.

За результатами такої фактичної проведення перевірки складено акт від 10.10.2017 №11056/03/20/14-05/40285497, відповідно до висновків якого зафіксовано порушення ТОВ О.А.С. КАРТ п.п. 1, 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Копія такого акта перевірки належної якості з усіма додатками до нього відповідачем всупереч вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2018 до суду надані не були.

24.10.2017 ГУ ДФС у м. Києві (за місцем податкового обліку ТОВ О.А.С. КАРТ ) на підставі цього акта перевірки від 10.10.2017 та відповідно до п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг прийняла податкове повідомлення-рішення №0054741409, яким застосувало до позивача штрафні санкції у розмірі 222 751 грн., в т.ч.:

- 1 грн. - за фактом не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій;

- 222 750 грн. (111 375 грн.х2) - за фактом порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, вказане податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 залишено без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 №32010/6/99-99-11-03-01-25.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 №0054741409, позивач звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі за текстом - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п.п. 1, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. При цьому, ст. 9 цього ж Закону визначені випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо) (п. 12 ст. 9 Закону №265/95-ВР);

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Зазвичай облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, з урахуванням специфіки здійснення діяльності із роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496) (далі - Інструкція №281).

Пунктом 3 Інструкції №281 визначено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Розділами 5, 6, 7 та 14 цієї Інструкції встановлені вимоги щодо приймання (розділ 5), зберігання (розділ 6), порядку відпуску (розділ 7) та обліку руху (розділ 14) нафтопродуктів.

Зокрема, положеннями пп. 14.1, 14.3 - 14.10 Інструкції №281 передбачено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м 3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх автомобільним транспортом визначається на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком.

Якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Окремо в розділах 10 і 16 Інструкції №281 визначений порядок приймання і відпуску, обліку нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Відповідно до п.п.10.2.1, 10.2.8, 10.2.10, 10.3.1.3, 10.3.2.1, 10.3.2.2, 10.3.3.2, 10.3.4.2, 10.4.1, 10.4.3 Інструкції, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14).

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП (додаток 16).

Відпуск дизельного палива за відомостями відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП за марками та видами.

Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Пунктом 16.1 Облік нафтопродуктів на АЗС згаданої Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно з п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Відповідальність за порушення вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлена у ст. 17 - 29 цього Закону.

Так, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених норм Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг дає підстави для висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону як то: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та виключно реалізація товарів, які не були ними обліковані належним чином.

Отже, підставою для застосування штрафів в порядку наведеного припису Закону є саме факти вчинення суб'єктом господарювання зазначених порушень.

За змістом пояснень на позов третьої особи та рішення ДВФ України від 28.12.2017 №32010/6/99-99-11-03-01-25, працівниками Головного управління ДФС у Волинській області було встановлено проведення розрахункової операції за результатами продажу дизельного пального без застосування РРО споживачу на АЗС за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 та порушення порядку обліку нафтопродуктів (дизельного пального) на цій АЗС. Фактична перевірка безпосередньо за місцем господарської діяльності ТОВ О.А.С. КАРТ не проводилась.

Між тим, як вбачається з наявних у справі матеріалів, ТОВ О.А.С. КАРТ (код ЄДРПОУ 40285497) зареєстроване як платник акцизного податку з реалізації пального у відповідному Реєстрі за №3843.

При цьому, згідно наявних у справі копій протоколу №1 Загальних зборів Учасників ТОВ О.А.С. КАРТ від 17.02.2016, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.02.2016 та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 22.02.2016 товариство здійснює наступні види господарської діяльності: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний вид), неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері права, консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У тексті свого позову позивач стверджує, що ТОВ О.А.С. КАРТ не має на своєму балансі будь-яких автозаправних станцій, в т.ч. за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, оптову та роздрібну торгівлю нафтопродуктами за вказаною адресою не здійснювало.

Натомість ТОВ О.А.С. КАРТ здійснює оптовий продаж придбаного ним палива шляхом укладання договорів поставок з покупцями-суб'єктами господарювання, що відповідно до норм Закону № 265/95-ВР не вимагає застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідальне зберігання палива позивача забезпечує ТОВ СТАЙТ ГРУП на підставі договору зберігання №2 від 01.06.2016. Зокрема, за умовами п.п. 1, 2 цього договору поклажодавець (ТОВ О.А.С. КАРТ ) передає, а зберігач (ТОВ СТАЙТ ГРУП ) приймає на відповідальне зберігання нафтопродукті (далі - товар ). Товар, який передається поклажедавцем на відповідальне зберігання, протягом ді договору є власністю поклажодавця та зберігач не вправі користуватися товаром, який передається йому на відповідальне зберігання.

Товар передається поклажодавцем на зберігання на склади зберігача, адреси яких зазначаються в актах прийому-передачі та/або ТТН. Загальний перелік складів зберігання міститься і додатку № 1 до договору. Зберігання товару здійснюється як в наземних, так і підземних резервуарах. Факт передачі товару на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується у ТТН та/або актах прийому-передачі, які підписується уповноваженими представниками сторін. Транспортування Товару здійснюється автотранспортом та за рахунок поклажодавця. Товар передається зберігачем поклажодавцю зі складу зберігання згідно довірчих документів.

Так, придбана позивачем у постачальника ПП ІНТЕКС КОМ партія дизельного пального ДТ-Л-К5 у кількості 10180 літрів вартістю 153 514,40 грн., крім того ПДВ - 30 702,88 грн. була передана 23.08.2017 на відповідальне зберігання ТОВ СТАЙТ ГРУП на склад за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1.

В подальшому в місті Києві ТОВ О.А.С. КАРТ на підставі договорів поставок №СК-0207-16/6 від 02.07.2016 і №СК-3005-17/2 від 30.05.2017 реалізувало покупцям - ТОВ ОСТ ЄВРО ТРАНС і МПП Пролісок партії дизельного пального у кількостях 4 820 літрів та 4047 літрів відповідно. Як пояснив позивач, за умовами цих договорів поставок передбачено передоплатну форму відпуску товарів. Постачання товару здійснюється безпосередньо на адресу визначену покупцем або отримується останнім зі складів та самостійно вивозиться покупцем.

Також у судовому засіданні представник позивача пояснив, що відпуск пального за місцем складу здійснюється не працівником складу, а відповідальним працівником ТОВ О.А.С. КАРТ .

Відповідні партії дизельного пального були отримані названими покупцями зі складу, розташованого за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, що підтверджується оформленими видатковими накладними від 31.08.2017 №1157 і від 31.08.2017 №1159.

На підтвердження наведених обставин позивачем до матеріалів позову були додані копії: видаткової накладної ПП ІНТЕКС КОМ №РН-0004702 від 23.08.2017 на поставку дизельного пального ДТ-Л-К5 у кількості 10180 літрів на адресу ТОВ О.А.С. КАРТ , товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №23/1 від 28.03.2017 (форми №1-ТТН), договору зберігання №2 від 01.06.2016 з додатком №1 - переліком складів зберігання, акта приймання-передачі від 23.08.2017 до договору зберігання №2 від 01.06.2016, підписаного директорами ТОВ О.А.С. КАРТ і ТОВ СТАЙТ ГРУП за наслідками передачі партії дизельного пального ДТ-Л-К5 у кількості 10180 літрів на відповідальне зберігання, видаткових накладних від 31.08.2017 за №1157 і №1159.

Дослідивши надані позивачем та третьою особою копії документів суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи документальних доказів, які засвідчують факти розміщення ТОВ О.А.С. КАРТ автозаправної станції за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, ведення ним роздрібної торгівлі пальним на такій АЗС та порушення обліку товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) на АЗС.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних і допустимих доказів порушення позивачем п.п. 1, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а тому не доведено правомірність рішення про застосування до штрафних санкцій від 24.10.2017 №0054741409.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Однак, всупереч наведених вимог Кодексу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт відсутності в його діях складу правопорушення, визначеного п.п. 1, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявними у матеріалах справи квитанцією №0.0.948740561.1 від 24.01.2018 та дублікатом квитанції №0.0.957107091.1 від 06.02.2018 від підтверджено, що ТОВ О.С.А. КАРТ під час звернення до суду з вказаними позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 3 341,27 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю О.С.А. КАРТ (код ЄДРПОУ 40285497, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 16) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), третя особа - Головне управління ДФС у Волинській області (адреса місцезнаходження: 43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.10.2017 №0054741409.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю О.С.А. КАРТ (код ЄДРПОУ 40285497, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 16) документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 341,27 грн. (три тисячі триста сорок одна гривня 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2018