Постанова

від 10.04.2018 по справі 915/698/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/698/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС",

відповідач - приватне комерційно-виробниче підприємство "ВЕСТА АГРО СЕРВІС",

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС",

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (головуючий - Лашин В.В., судді: Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.)

у справі № 915/698/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС" (далі - Товариство)

до приватного комерційно-виробничого підприємства "ВЕСТА АГРО СЕРВІС" (далі - Підприємство)

про стягнення 279 265,50 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Підприємства про стягнення (повернення) 279 265,50 грн. попередньої оплати, яка була сплачена Товариством на користь Підприємства на виконання умов договору від 06.02.2017 № 06/02 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки. Позов обґрунтовано невиконанням Підприємством умов вказаного договору в частині передачі покупцеві (Товариству) товару.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.08.2017 у справі № 915/698/17 позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 4607,89 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 915/698/17.

Товариство, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- порушення умов договору від 06.02.2017 № 06/02 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки відбулося з вини Підприємства, оскільки в останнього не було в наявності товару, який підлягав передачі Товариству. Проте наведене не було враховано у вирішенні спору судом апеляційної інстанції;

- залишення у Підприємства попередньої оплати, яка була сплачена Товариством на виконання умов договору, порушує засади розумності та справедливості, оскільки має місце недобросовісна поведінка Підприємства, яке не збиралося виконувати умови договору;

- поновлюючи Підприємству строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у справі, суд апеляційної інстанції не навів в ухвалі жодних конкретних мотивів в обґрунтування вчинення відповідної процесуальної дії;

- суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що апеляційну скаргу від імені Підприємства підписано та подано неуповноваженою особою з огляду на те, що адвокат Шкіль І.В. не мав повноважень на підписання апеляційної скарги.

Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судовий акт попередньої інстанції є законним, обґрунтованим та винесеним з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розгляд касаційної скарги Товариства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 06.02.2017 Підприємством як продавцем та Товариством як покупцем укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати сільськогосподарську техніку, агрегати (далі - товар), зазначені в пункті 1.2 цього договору, у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі;

- відповідно до пункту 1.2 Договору за цим договором продавець передає у власність покупця товар - шлейф-борону зубову БШН-21 у кількості 1 шт. за ціною 558 531,00 грн. з ПДВ.;

- загальна сума за даним договором становить 558 531,00 грн. (з ПДВ 93 088,50 грн. [пункт 1.4 Договору]);

- відповідно до пункту 2.2 Договору сторони визнають, що до відносин, які випливають з даного договору, обов'язково застосовується претензійний порядок розгляду спорів;

- згідно з пунктом 5.1 Договору покупець взяв на себе зобов'язання після підписання Договору протягом доби здійснити 50% передоплату коштів на розрахунковий рахунок продавця, але не пізніше, ніж 08.02.2017, інші 50% - за добу до відвантаження;

- у відповідності до пункту 5.2 Договору передача товару проводиться 13.03.2017, після виконання пункту 5.1 даного договору за адресою: м. Новий Буг, Новобузький район Миколаївської області;

- в разі відмови від передачі покупцеві товару, оплата за яку/який проведена в повному об'ємі , продавець зобов'язується повернути отримані від покупця кошти (пункт 6.5 Договору);

- згідно з пунктом 8.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 13.03.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- Договір може бути розірваний тільки за згодою обох сторін (пункт 9.2 Договору);

- на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача 50% вартості товару, а саме 279 265,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2017 № 15744;

- станом на 13.03.2017 позивачем здійснено оплату товару за Договором в розмірі 50%;

- як зазначає позивач, товар, визначений у Договорі, працівниками позивача не отриманий у зв'язку з його відсутністю у відповідача;

- 23.03.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію від 23.03.2017 № 23/03-01 про повернення грошових коштів у сумі 279 265,50 грн. (сплаченої покупцем попередньої оплати за Договором) у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо передачі товару покупцю у встановлений строк, внаслідок чого позивач був вимушений використовувати інше обладнання для оброблення ґрунту, що призвело до недоцільності придбання відповідного товару;

- відповідач відповіді на претензію не направив, кошти позивачу не повернув.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача (повернення) на користь позивача 279 265,50 грн. попередньої оплати, яка була сплачена Товариством на користь Підприємства на виконання умов Договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як унормовано приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до частин першої та другої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з приписами статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У відповідності до частини першої статті 526 наведеного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив, зокрема, з того, що відповідач, на порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, не виконав свого обов'язку за Договором з передачі товару позивачу.

Проте судом першої інстанції не враховано того, що у даному випадку, умовами Договору визначений строк оплати товару позивачем. Як встановлено самим же судом, оплата товару, за умовами Договору, передує передачі товару продавцем на користь покупця. При цьому передача товару покупцю обумовлена виконанням останнім свого обов'язку з оплати товару у повному обсязі до його відвантаження. Відповідно має місце зустрічне виконання зобов'язання у відповідності до приписів статті 538 ЦК України.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції: встановивши, що виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару обумовлено, згідно з умовами Договору, виконанням позивачем зобов'язання з його (товару) попередньої оплати у повному обсязі; врахувавши, що позивачем не здійснено попередню оплату товару у визначеному Договором розмірі; беручи до уваги те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та неможливості передачі позивачу товару в обумовлений Договором строк, - дійшов неспростовного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим на законних підставах скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилання Товариства на те, що апеляційну скаргу було підписано неуповноваженою особою обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції з огляду на те, що згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору від 27.09.2017 про надання адвокатських послуг адвокат Шкіль І.В., яким і підписано апеляційну скаргу від імені Підприємства, наділений повноваженнями представляти інтереси замовника (Підприємства) в судах всіх інстанцій. При цьому адвокату надано право підпису заяв, у тому числі позовних, клопотань та іншої документації, що відноситься до виконання послуг згідно з даним договором (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору).

Посилання Товариства на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права у винесенні ухвали від 09.10.2017 про відновлення Підприємству пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та прийняття апеляційної скарги до провадження Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи з поважності причин пропуску строку. Питання ж наявності підстав для задоволення клопотання Підприємства про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового акта попередньої інстанції у справі № 915/698/17 вирішено ухвалою суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частини другої статті 93 ГПК України.

Доводи, які викладені у відзиві Підприємства на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом попередньої інстанції та відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 915/698/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко