Постанова

від 10.04.2018 по справі 910/16659/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16659/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - іноземне підприємство "Логін",

представник відповідача - Шемяткіна М.Ю. адвокат (ордер від 10.04.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - об'єднання підприємств "Український музичний альянс",

представник третьої особи - Калениченко П.А. - керівник,

розглянув касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі - ОП "Український музичний альянс")

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2017 (головуючий суддя Лиськов М.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий - Калатай Н.Ф., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.)

у справі № 910/16659/17

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" (далі - ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав")

до іноземного підприємство "Логін" (далі - Підприємство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - об'єднання підприємств "Український музичний альянс",

про стягнення 3 044 846,16 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 3 044 846,16 грн. заборгованості за укладеним сторонами договором про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв від 11.11.2016 № 1 (далі - Договір).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017: а) затверджено мирову угоду, укладену позивачем та відповідачем, у такій редакції:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав", (надалі - "Організація") в особі Голови Ю.М. Гандзюка, який діє на підставі Статуту та Іноземне підприємство "Логін" (надалі - "Імпортер") в особі Директора М.В. Шаповалова, який діє на підставі Статуту,

за позовом Організації до Імпортера про стягнення заборгованості у сумі 3 044 846,16 грн. у справі № 910/16659/17, що розглядається Господарським судом міста Києва, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, укладенням цієї мирової угоди (надалі також - Угода) домовились про наступне:

1. Імпортер визнає обґрунтованими та законними вимоги Організації викладені у позовній заяві від 26 вересня 2017 року про стягнення заборгованості за Договором про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв № 1 від 11.11.2016 (надалі - Договір) та Додатковою угодою № 1 від 03.08.2017 до Договору, що у відповідності до Додатку № 4 до Договору Імпортером залишилась не виконаною сплата відрахувань (винагороди) за період з 30 грудня 2014 року по 10 листопада 2016 року в розмірі 3 044 846 (три мільйони сорок чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 16 коп. та зобов'язується виплатити Організації остаточно узгоджену Сторонами суму відрахувань (відсотків) у розмірі 3 044 846 (три мільйони сорок чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 16 коп. до 17 січня 2018 року, в такому порядку:

- до 17 листопада 2017 року - 44 846 (сорок чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 16 коп.

- до 17 грудня 2017 року - 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

- до 17 січня 2018 року - 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

2. Імпортер зобов'язується сплатити відрахування (відсотки) у розмірі та строки, передбачені цієї Угодою, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Організації, вказаний у цій мировій угоді, а Організація у свою чергу визнає розмір заборгованості, вказаний в пункті 1 цієї Угоди належним і остаточним за Додатком № 4 до Договору за зазначений період і зобов'язується не відмовлятись від узгодженої Сторонами суми заборгованості по відрахуваннях (відсотках), встановленої цією мировою угодою.

3. Організація підтверджує та гарантує Імпортеру, що є уповноваженою організацією відповідно до чинного законодавства на збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, здійснених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах згідно до статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що є предметом врегулювання цієї Угоди згідно Договору та за період, вказаний у пункті 1 цієї Угоди.

4. Організація підтверджує та гарантує Імпортеру, що у разі виконання Імпортером обов'язків встановлених цією Угодою щодо сплати заборгованості по Договору та у строки зазначені у пункті 1 цієї Угоди, що є відрахуваннями (відсотками) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, ввезених Імпортером на митну територію України, за допомогою яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в розмірі, передбаченому цією Угодою, Організація не матиме жодних майнових чи будь-яких інших претензій до Імпортера з приводу виплати відрахувань (відсотків) за Договором за період з 30 грудня 2014 року по 10 листопада 2016 року.

5. Сторони домовились, що усі судові витрати, зокрема, судовий збір за подання позовної заяви у справі № 910/16659/17 покладаються на Організацію.

6. Цю Угоду укладено в трьох примірниках, по одному для сторін і для суду.

Юридичні реквізити та підписи Сторін";

б) провадження у справі № 910/16659/17 припинено на підставі пункту 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017).

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що: текст мирової угоди не суперечить чинному законодавству України; мирова угода підписана уповноваженими особами; її умови викладені чітко й недвозначно; неясностей і спорів з приводу її змісту під час виконання виникнути не повинно; сторонам роз'яснені наслідки укладення мирової угоди; припинення провадження у цій справі не порушує інтереси інших осіб; відтак мирова угода підлягає затвердженню, а провадження у справі - припиненню на підставі пункту 7 частини першої статті 80 ГПК України.

У розгляді апеляційної скарги зі справи Київським апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі ОП "Український музичний альянс" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У касаційній скарзі ОП "Український музичний альянс" (третя особа у справі), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/16659/17; справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно з доводами ОП "Український музичний альянс", викладеними у касаційній скарзі:

- місцевим господарським судом було допущено порушення норм процесуального права, а також порушено право скаржника на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судом першої інстанції відмовлено скаржнику в задоволенні клопотання про залучення його як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

- судами не враховано те, що затверджена місцевим господарським судом мирова угода не відповідає закону і стосується прав та обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі. Попри затвердження судом мирової угоди, відносини щодо її змісту однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватися волевиявленням сторін, що, по суті, відбулося. Пункт 1 затвердженої мирової угоди передбачає оплату відповідачем позивачеві відрахувань (винагороди), що сплачуються на виконання положень частин четвертої та п'ятої статті 42 Закону України "Про авторське право та суміжні права" з розстрочкою, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо строків сплати вказаних відрахувань, а також порушує інтереси суб'єктів авторського права та суміжних прав, які мають право на одержання даних відрахувань, та інтереси скаржника. Затверджена судом першої інстанції мирова угода із зазначеною розстрочкою призведе до збитків, яких зазнають суб'єкти авторського і суміжних прав внаслідок інфляційних процесів та неможливості розпоряджатися належними їм коштами у передбачені законодавством строки. Затверджена судом першої інстанції мирова угода не містить положень про відшкодування відповідачем позивачеві інфляційних витрат, що завдає суттєвої шкоди як кінцевим бенефіціарам даних коштів - суб'єктам авторського права й суміжних прав, так і скаржнику, який має право на одержання від відповідача частини відрахувань у силу положень частини п'ятої статті 42 Закону України "Про авторське право та суміжні права".

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що мирова угода, укладена сторонами у відповідності до вимог закону, не порушує інтереси інших осіб, відповідно, місцевий господарський суд правомірно затвердив мирову угоду сторін і припинив провадження у справі, а суд апеляційної інстанції, у свою чергу, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни або скасування судового акта попередньої інстанції.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників відповідача і третьої особи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Позивач відповідно до свідоцтва від 29.12.2014 № 3/у, виданого Державною службою інтелектуальної власності України є організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Відповідно до умов Договору:

- відрахування (відсотки) - це форма виплати винагороди на користь суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав за відтворення, розмір якої обчислюється від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної в зовнішньоекономічному договорі (контракті; пункт 1.1);

- Імпортер (відповідач у справі) зобов'язується виплатити Уповноваженій організації (позивачу у справі) відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором, а Уповноважена організація зобов'язується в порядку, передбаченому чинним законодавством України прийняти кошти (відрахування) від Імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених Уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм; пункт 2.1);

- сторони погодили, що Імпортер у порядку і на умовах, визначених цим Договором, сплачує Уповноваженій організації винагороду за попередній період, а саме: за період починаючи з 07.03.2014 по 29.12.2014, шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок Уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою № 922, від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) Імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв у національній валюті по курсу Національного Банку України на дату відповідної митної декларації.

Імпортер взяв на себе обов'язок перераховувати зазначені відрахування (відсотки) за період починаючи з 07.03.2014 по 29.12.2014 включно (пункт 3.5).

Взятих на себе зобов'язань відповідач належним чином не виконав.

29.08.2017 позивач звернувся до відповідача з платіжною вимогою на суму 3 044 846,16 грн., яка не була задоволена відповідачем, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач не заперечував проти позову та визнав факт несплати згаданих платежів.

11.10.2017 відповідачем подано до господарського суду міста Києва клопотання про затвердження мирової угоди, в якому відповідач зазначив, що в ході переговорів, які відбулися між сторонами, відповідач висловив бажання та готовність виконати свої зобов'язання перед позивачем за спірним договором зі сплати відрахувань (відсотків) у розмірі, передбаченому чинним законодавством України та Договором, за період з 30.12.2014 по 10.11.2016, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання цього обов'язку відбулося у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, проте позивач погодився прийняти зобов'язання Відповідача в інші строки. До вказаного клопотання було додано підписану сторонами мирову угоду.

Затверджуючи згадану мирову угоду та припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд, як зазначалося, виходив, зокрема з того, що текст мирової угоди підписано повноважними представниками сторін, мирова угода досліджена та прийнята судом.

Залишаючи ухвалу місцевого господарського суду без змін, апеляційний господарський суд зазначив таке: мирова угода підписана керівниками як позивача, так і відповідача, тобто особами, які мали достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій; матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких обмежень керівника позивача Гандзюк Ю.М. та директора відповідача Шаповалова М.В. на вчинення від імені позивача та відповідача відповідно таких дій; в ухвалі господарського суду міста Києва від 18.10.2017 сторонам роз'яснено наслідки укладення мирової угоди; зі змісту мирової угоди вбачається, що її умови викладені чітко й недвозначно, і неясностей та спорів з приводу її змісту під час виконання виникнути не повинно; припинення провадження у справі не порушує інтереси інших осіб, а тому місцевий господарський суд правомірно затвердив мирову угоду сторін і припинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Причиною подання касаційної скарги стала незгода ОП "Український музичний альянс" (третя особа у справі) з оскаржуваними судовими актами.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 80 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Касаційний господарський суд вважає, що попередні судові інстанцій дійшли передчасного висновку про затвердження мирової угоди з огляду на таке.

Обов'язок та порядок сплати відрахувань регламентовано статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 "Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок), а також постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 922).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

За приписами частини четвертої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною п'ятою статті 42 згаданого Закону встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з частиною сьомою статті 42 цього ж Закону зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови № 922.

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Відповідач;

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань.

Змістом зобов'язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов'язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" :

- обов'язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;

- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов'язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Поряд із зобов'язанням, що виникло безпосередньо із статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", умови, порядок і строки виконання якого чітко врегульовані законодавством, існує й зобов'язання, що виникло 11.11.2016 з Договору.

Затверджуючи мирову угоду, суди попередніх інстанцій не врахували того, що два зазначені зобов'язання стосуються одного предмета (відрахувань), але є різними за підставами виникнення, часом виникнення, юридичною силою та умовами виконання.

Зобов'язання з виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру. Тобто зобов'язання полягає не в укладенні договору з уповноваженою організацією про сплату відрахувань і не в погодженні порядку їх сплати, а в безпосередньому здійсненні таких відрахувань на умовах і в строки, що встановлені законодавством.

Зобов'язання зі сплати відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, є грошовим.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (а не дата укладення договору про порядок, строк та розмір відрахувань).

Таким чином, факт укладення договору з одним із кредиторів не дає підстав вважати виконаним грошове зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів; таке зобов'язання можна вважати виконаним тільки у разі перерахування всієї суми заборгованості на користь одного з кредиторів.

Відповідно до приписів статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Враховуючи викладені обставини, Касаційний господарський суд погоджується з доводами касаційної скарги та вважає за необхідне зазначити, що, затверджуючи мирову угоду, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відносини, які виникли у цій справі [щодо виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв] врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Тому у судів попередніх інстанцій не було й підстав для затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Касаційний господарський суд погоджується також з доводами касаційної скарги про те, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, відмовивши ОП "Український музичний альянс" у задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки, звертаючись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням, скаржник зазначав, що він є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. На підтвердження вказаної обставини скаржник посилався на свідоцтво від 20.12.2007 № 2/У, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Отже, скаржник поряд з позивачем відповідно до закону наділений повноваженнями щодо здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, тому, в даному випадку, рішення у даній справі могло б вплинути на права скаржника щодо відповідача.

Водночас суд апеляційної інстанції виправив допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, залучивши до участі у справі ОП "Український музичний альянс" як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Доводи Підприємства, які викладені у відзиві на касаційну скаргу про те, що мирова угода, укладена сторонами у відповідності до вимог закону, не порушує інтереси інших осіб, відповідно місцевий господарський суд правомірно затвердив мирову угоду сторін і припинив провадження у справі, а суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни або скасування судового акта попередньої інстанції спростовуються викладеним вище.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною шостою статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, ухвала господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/16659/17 підлягають скасуванню, а зазначена справа відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), - передачі до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

З огляду на задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових актів та відповідно до статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), витрати ОП "Український музичний альянс" зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (1 600 грн.) та касаційної скарги (1 600 грн.) покладаються на позивача. Отже, з позивача слід стягнути на користь ОП "Український музичний альянс" 3 200 грн. зазначених судових витрат.

Керуючись статтями 129, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс" задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/16659/17 скасувати.

Справу № 910/16659/17 передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

3. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" на користь об'єднання підприємств "Український музичний альянс" 3 200 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко