Рішення

від 04.07.2018 по справі 910/16659/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018Справа № 910/16659/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" до за участю проІноземного підприємства "Логін" Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" стягнення 3 044 846,16 грн.

Представники:

від Позивача: Шалавінський О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Богатих Д.С. (представник за Довіреністю);

від Третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" (надалі також - Позивач ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Іноземного підприємства "Логін" (надалі також - Відповідач ) про стягнення 3 044 846,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за договором про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв від 11.11.2016 № 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року, затверджено мирову угоду по справі № 910/16659/17, припинено провадження у справі № 910/16659/17, відповідно до п. 7 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2018 року ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/16659/17 скасовано. Справу № 910/16659/17 передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/16659/17.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/16659/17 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2018 року.

10.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення щодо предмету спору.

15.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Третьої особи про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2018 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

06.06.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.06.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року позовну заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" до Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав", Іноземного підприємства "Логін" про визнання правочину недійсним повернуто Заявникові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2018 року.

В судовому засіданні 04 липня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник Третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 18.06.2018 року уповноваженій особі підприємства Третьої особи ухвали суду від 13.06.2018 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04 липня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" відповідно до свідоцтва від 29.12.2014 № 3/у, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, є організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах". (т.1 а.с.43)

Крім того, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" є організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 року № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. (т.1 а.с.52)

11.11.2016 року між Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське агентство авторських прав" (Уповноважена організація) та Іноземним підприємством Логін (Імпортер) було укладено Договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1, відповідно до умов якого Імпортер зобов'язується виплатити Уповноваженій організації відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором, а Уповноважена організація зобов'язується в порядку, передбаченому чинним законодавством України прийняти кошти (відрахування) від Імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених Уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм. (т.1 а.с.14-23)

У п.1.1 Договору визначено, що відрахування (відсотки) - це форма виплати винагороди на користь суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав за відтворення, розмір якої обчислюється від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної в зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Відповідно до п.3.3 Договору Імпортер зобов'язується під час ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України після митного оформлення в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту такого митного оформлення перераховувати на банківський рахунок Уповноваженої організації, зазначений у даному Договорі, відрахування (відсотки) у розмірі встановленому Постановою, від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної в зовнішньоекономічному договорі (контракті) Імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті по курсу Національного Банку України на день оформлення митної декларації. Відрахування обчислюються і перераховуються тільки виходячи з вартості обладнання і матеріальних носіїв, які фактично ввозяться на територію України. Сторони погодили, що у разі якщо сума платежу є меншою ніж 10 000.00 гривень відрахування сплачуються в день наступний за днем досягнення загальної заборгованості у сумі 10 000,00 гривень.

Згідно з п.3.4 Договору Імпортер зобов'язується протягом 15 календарних днів з дати (моменту) перерахування відрахувань (відсотків) надати Уповноваженій організації довідку про виплату відрахувань за формою, визначеною в додатку № 2 до даного Договору, завірену підписом особи, яка має право першого підпису від імені Імпортера та печаткою Імпортера, шляхом відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або передачі нарочним.

У п.3.5 Договору визначено, що Сторони погодили, що Імпортер в порядку та на умовах визначених цим Договором, Імпортер сплачує Уповноваженій організації Винагороду за Попередній період, а саме: за період починаючи з 07.03.2014 р. по 29.12.2014 року, шляхом перерахування Відрахувань (відсотків) на рахунок Уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою №992, від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) Імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті по курсу Національного Банку України, на дату відповідної митної декларації.

Імпортер бере на себе обов'язок перераховувати зазначені Відрахування (відсотки) за період починаючи з 07.03.2014 р по 29.12.2014 р. включно.

При цьому, не пізніше (15) робочих днів з дати (моменту) перерахування вище вказаних відрахувань, Імпортер повинен надати Уповноваженій організації Повідомлення про ввезення обладнання та матеріальних носіїв на митну територію України визначеною в Додатку № 1. до Договору та Довідку про виплату відрахувань за формою, визначеною в Додатку № 2 до Договору, завірену підписом особи, яка мас право підпису від імені Імпортера та печаткою Імпортера за період з 07.03.2014 р. по 29.12.2014 p.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 року. (п.5.1 Договору)

Додатковою угодою №1 від 03.08.2017 року до Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року Сторони внесли зміни до п.п.3.6, 4.1 Договору. (т.1 а.с.24)

29.08.2017 року Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" звернулась до Відповідача з платіжною вимогою на суму 3044846 грн. 16 коп., яка була отримана останнім 29.08.2017 р. за вх. №730/1, проте залишена без відповіді і виконання. (т.1 а.с.25-26)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року, у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 3044846 грн. 16 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Внаслідок укладення Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2016 року між Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське агентство авторських прав" (Уповноважена організація) та Іноземним підприємством Логін (Імпортер) було укладено Договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1, відповідно до умов якого Імпортер зобов'язується виплатити Уповноваженій організації відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором, а Уповноважена організація зобов'язується в порядку, передбаченому чинним законодавством України прийняти кошти (відрахування) від Імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених Уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм. (т.1 а.с.14-23)

Обов'язок та порядок сплати відрахувань регламентовано статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 "Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок), а також постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 922).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

За приписами частини четвертої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною п'ятою статті 42 згаданого Закону встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з частиною сьомою статті 42 цього ж Закону зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови № 922.

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2018 року ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/16659/17 скасовано. Справу № 910/16659/17 передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

У вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що Касаційний господарський суд погоджується з доводами касаційної скарги та вважає за необхідне зазначити, що, затверджуючи мирову угоду, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відносини, які виникли у цій справі [щодо виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв] врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Тому у судів попередніх інстанцій не було й підстав для затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Відповідач;

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань.

Змістом зобов'язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов'язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права":

- обов'язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;

- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов'язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Поряд із зобов'язанням, що виникло безпосередньо із ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", умови, порядок і строки виконання якого чітко врегульовані законодавством, існує й зобов'язання, що виникло з Договору № 1 про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв від 11.11.2016 року, який визначено в якості підстави позову у даній справі.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що два зазначені зобов'язання стосуються одного предмета (відрахувань), але є різними за підставами виникнення, часом виникнення, юридичною силою та умовами виконання.

Так, зобов'язання з виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру. Тобто, зобов'язання полягає не в укладенні договору з уповноваженою організацією про сплату відрахувань і не в погодженні порядку їх сплати, а в безпосередньому здійсненні таких відрахувань на умовах і в строки, що встановлені законодавством.

Зобов'язання зі сплати відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, є грошовим.

З урахуванням пункту 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (а не дата укладення договору про порядок, строк та розмір відрахувань).

Таким чином, факт укладення договору з одним із кредиторів не дає підстав вважати виконаним грошове зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів; таке зобов'язання можна вважати виконаним тільки у разі перерахування всієї суми заборгованості на користь одного з кредиторів.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між Сторонами був укладений та підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період з 11.10.2016 року по 10.10.2017 року за Додатком №4 до Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року, за яким станом на 10.10.2017 року заборгованість Іноземного підприємства Логін на користь Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" складає 3 044 846 грн. 16 коп. (т.1 а.с.66)

Так, на виконання умов Додатку №4 до Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року Іноземним підприємством Логін на користь Позивача було сплачено грошові кошти у розмірі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №765 від 21.11.2016 р. на суму 25000 грн., №396 від 27.02.2017 р. на суму 125000 грн. 00 коп., №539 від 21.03.2017 р. на суму 350000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.71-73)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 року по справі №910/17375/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 року, стягнуто з Іноземного підприємства "Логін" на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс 2 876 043 грн. 96 коп. відрахувань та 43 140 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору. (т.2 а.с.19-26)

У вказаному рішенні суду, яке набрало законної сили, зазначено, що на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 23.09.2016 року у справі 910/17375/16 Державною фіскальною службою України надано суду в електронній формі відомості про факти митного оформлення Іноземним підприємством "Логін" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (надалі - Постанова № 992). Дослідивши надану Державною фіскальною службою України інформацію судом встановлено перелік товарів, з якого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992та ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відповідач мав сплатити відрахування (відсотки) уповноваженій організації, розмір яких, за період з 26.12.2014 по 25.08.2016 р. складає 3 376 043,96 грн. У матеріалах справи наявна копія акту взаєморозрахунків за період з 11.10.2016 р. по 10.10.2017 р., укладена між ІП "Логін" та ВГО "ВААП" (Третя особа) за додатком № 4 до договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв № 1 від 11.11.2016 р, з якого вбачається, що відповідач оплатив третій особі відрахування (відсотки) згідно з ч. 4-5 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" на суму 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. Інших доказів на підтвердження сплати відповідачем відрахування (відсотки) згідно з ч. 4-5 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за період з 26.12.2014 по 25.08.2016 р. жодній з уповноважених організацій матеріали справи не містять. Враховуючи вище викладене, з урахуванням того, що станом на день розгляду справи відповідачем залишається не сплаченою сума відрахувань (відсотків) в розмірі 2 876 043, 96 грн. за ввезення на митну територію України обладнання і матеріальних носіїв із застосуванням яких можна здійснити відтворення передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і права", суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" про стягнення з Іноземного підприємства "Логін" 2 876 043, 96 грн. відрахувань (відсотків) за період з 26.12.2014 року по 25.08.2016р.

Крім того, у вказаному рішенні суду, яке набрало законної сили, встановлено, що відносини, які виникли у цій справі щодо виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/17375/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт виникнення зобов'язань Відповідача із виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, врегульовані Законом України Про авторське право і суміжні права і не можуть змінюватись волевиявленням сторін підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2018 року у справі №910/17375/16, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що факт укладення договору з одним із кредиторів не є підставою вважати виконаним грошове зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, а тому таке зобов'язання є виконаним тільки у разі перерахування всієї суми заборгованості на користь одного з кредиторів.

Таким чином, Суд зазначає, що з Відповідача на користь однієї із організації, уповноваженої здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, вже стягнуто заборгованість з виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, на підставі Закону України Про авторське право і суміжні права .

Сторони не мали права змінювати порядок виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, шляхом укладення Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року, а тому до даних правовідносин сторін підлягали застосуванню саме норми Закону України Про авторське право і суміжні права . На підставі норм вказаного закону з Іноземного підприємства "Логін" на користь кредитора - Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" (організації, уповноваженої здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах) була стягнута заборгованість з виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв.

Суд зазначає, що стягнення з Відповідача заборгованості, яка виникла на підставі Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №1 від 11.11.2016 року, призведе до подвійного стягнення з Відповідача за одне й те ж саме зобов'язання. Так, дане зобов'язання виникло у Відповідача з Договору № 1 про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв від 11.11.2016 року, який визначено в якості підстави позову у даній справі, проте зобов'язання, яке виникає безпосередньо із ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", превалює над договірними зобов'язаннями Відповідача.

При цьому, визнання Відповідачем - Іноземним підприємством "Логін" позовних вимог Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав", як підстава для задоволення вказаних позовних вимог, не приймається Судом з урахуванням вищевикладеного, а також те, що це порушує вимоги чинного законодавства України й права та обов'язки Третьої особи - Об'єднання підприємств "Український музичний альянс".

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" до Іноземного підприємства "Логін", за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", про стягнення 3 044 846,16 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем. Крім того, у зв'язку з поданням Об'єднанням підприємств "Український музичний альянс" апеляційної та касаційної скарг й сплатою судового збору за подання даних скарг у розмірі 3200 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" до Іноземного підприємства "Логін", за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", про стягнення 3 044 846,16 грн. - відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКОГО, будинок 4, квартира 102, Ідентифікаційний код юридичної особи 26547262) на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 1-5, офіс 614, Ідентифікаційний код юридичної особи 31815383) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 липня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин