Постанова

від 11.04.2018 по справі 2-5456/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5456/11 Головуючий суддя І інстанції Харченко А.М.

Провадження № 22-ц/790/2294/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші справи позовного провадження

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бровченко І.О., Бурлака І.В.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2018 року по цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство Мегабанк , ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,

встановив:

05 березня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. звернувся до суду з вищевказаним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України.

В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. перебуває зведене виконавче провадження № 55413127 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 1661132,63 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 2-2370/10, виданий 01.11.2010 р. Московським районним судом м. Харкова, про солідарного стягнення з: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані за адресою: вул. Академіка Павлова, буд. 162Б, кв. 8, м. Харків на користь ПАТ Мегабанк сума заборгованості за кредитним договором № 82/2008-МК-USD від 02/09/2008 р. в сумі 24426 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.08.2011 р., станом на 02.11.2009 р. в розмірі 1200156 гривень 86 коп. та штрафні санкції в розмірі 15111 грн. 06 коп., а сього суму 1215267 грн. 92 коп. (АСВП № 55407814 постанова про відкриття виконавчого провадження ід 18.12.2017 р.), з примусового виконання виконавчого листа № 2/2027/875/2017, виданий 14.05.2012 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з: з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ Мегабанк суму заборгованості по кредитному договору № 82/2008-МК- USD від 02.09.2008 р. в сумі 24426 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.08.2011 р. становить 194701 грн. 32 коп. та 68485 грн. 13 коп., що складається з: суми залишку нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 24426,21 доларів США; суми графу за несвоєчасну сплату ануїтентних платежів у розмірі 68485.13 грн., загалом 263186.45 грн. (АСВП 55407526 постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2017 р.). Відповідно до роздруківки Укрпошта, постанови про відкриття виконавчого провадження, які були надіслані 18.12.2017 р. рекомендованим листом, боржнику вручено 23.12.2017 року. На вимогу приватного виконавця, протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, в порушення п.3 ч.5 ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження , боржником декларацію про доходи та майно не надано. За відомостями Державної фіскальної служби України на ім'я боржника відкриті розрахункові рахунки відсутні. За відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання встановлено, що боржник- ОСОБА_3 зареєстрована за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1. 26.12.2017 р. боржник двері квартири АДРЕСА_1 не відчинив, що є перешкодою для примусового виконання зведеного виконавчого провадження, про що складено відповідний акт приватного виконавця. За повідомленням Державної міграційної служби України від 29.12.2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 10.11.2017 року. Таким чином, існують обставини, що ускладнюють виконання виконавчого документа або роблять його неможливим. Просив розглядати подання без участі приватного виконавця.

На підставі викладеного просив з метою не допущення порушень ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий 11 лютого 2016 року Московським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, за межі України до виконання зобов'язань покладених на неї виконавчим листом № 2-2370/10, виданий 01.11.2010 року Московським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ Мегабанк сума заборгованості за кредитним договором № 82/2008-МК-USD від 02.09.2008 р. в сумі 24426 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.08.2011 р., станом на 02.11.2009 р. в розмірі 1200156 гривень 86 коп. та штрафні санкції в розмірі 15111 грн. 06 коп., а всього суму 1215267 грн. 92 коп. (АСВП № 55407814 постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2017 р.), з примусового виконання виконавчого листа № 2/2027/875/2012, виданий 14.05.2012 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ Мегабанк суму заборгованості по кредитному договору № 82/2008-МК- USD від 02.09.2008 р. в сумі 24426 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.08.2011 р. становить 194701 грн. 32 коп. та 68485 грн. 13 коп., що складається з: суми залишку нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 24426,21 доларів США; суми штрафу за несвоєчасну сплату ануїтентних платежів у розмірі 68485,13 грн., загалом 263 186,45 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича - задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання. При цьому посилалась на те, що ухвала є незаконна, безпідставна, оскільки судом не досліджено та прийнято до уваги суттєві обставини з виконання рішення суду і ухвалу було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі суду, не відповідають обставинам справи.

Зазначила, що більше 9-ти років не проживає за адресою: АДРЕСА_1, а тому не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження і не мала об'єктивної можливості вчасно надати декларацію про доходи та майно, що було зроблено нею одразу після приїзду до м.Харкова і отримання інформації про відкриті виконавчі провадження.

Вказала, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що вона не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї суми заборгованості. При цьому як банк, так і приватний виконавець не повідомляють її про розмір заборгованості основного боржника, що має значення з огляду на те, що основний боржник, ОСОБА_5 на виконання рішення суду добровільно передав банку в рахунок погашення заборгованості всі 8 одиниць транспорту за договором застави від 02.09.20008р., а також додатково передано 2 одиниці транспортних засобів за договором застави від 22.01.2009 р., тобто загалом 10 (десять) одиниць транспортних засобів.

Зазначила, що приватним виконавцем не було надано документів чи інших доказів ухилення її як солідарного боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду. Матеріали справи свідчать про те, що вона не отримує заробітну плату та пенсію, а також не приховує майно чи інші матеріальні цінності. В той же час подання не містить жодної інформації про хід виконавчого провадження стосовно основного боржника банку ОСОБА_5, про наявність, стан та реалізацію заставного майна, переданого в забезпечення зобов'язань за кредитним договором. Тобто, доказів того, що приватним виконавцем було вжито всі заходи відповідно до статті 18 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року із змінами та доповненнями щодо примусового виконання судового рішення, матеріали справи не містять. В той же час, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України ґрунтується виключно на факті наявності невиконаних боргових зобов'язань, сума яких в поданні визначена не вірно, без перевірки стану стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та доведення самого ухилення, що свідчить про передчасність, необґрунтованість даного висновку та порушення судом норм матеріального права.

Звертає увагу, що в даний момент вона знайшла собі постійну роботу, пройшла іспитовий строк та на підставі наказу №1-1502 від 03.03.2018р. прийнята на посаду менеджера логіста з 03 березня 2018 року. Відповідно до даного наказу з нею було укладено трудовий договір №2509 від 03.03.2018р. і встановлено посадовий оклад у розмірі 3750 грн. на місяць, який може щомісячно збільшуватися за рахунок особистих показників в роботі. Зазначена робота для неї має дуже важливе значення, оскільки є єдиним джерелом доходів, який дозволить їй щомісячно сплачувати кошти і за виконавчим провадженням в разі підтвердження недостатності коштів, отриманих від реалізації заставного майна, для повного погашення боргу. Тому для забезпечення можливості заробити на виконання покладених на неї зобов'язань з договором вона не повинна мати обмежень у праві виїзду за кордон.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в судовому засіданні жодних відомостей про виконання боржником своїх зобов'язань на адресу суду надано не було, що свідчить про її ухилення від виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду у повній мірі не відповідає.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України, тобто закон передбачає наявність вини боржника в якості обов'язкової підстави для застосування вказаної норми закону.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Крім того, за положенням ч. 2 ст. 12 ЦПК України щодо змагальності наявність вини та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання .

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Статтею 33 Конституції України регламентовано, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері встановлений Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України (далі - Закон № 3857-ХП).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

За ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованою законом України № 475/97-ВР від 17.07.97р., який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобіганню злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно до вказаних норм законів необхідними елементами є не тільки наявність у нього невиконаного зобов'язання, а також доведеність факту свідомого ухилення від виконання такого зобов'язання.

З матеріалів справи, зокрема, що відкрито виконавчі провадження №55407814 від 18 грудня 2017 року та № 55407526 від 19 грудня 2017 року, які постановою від 19 грудня 2017 року об'єднані у зведене виконавче провадження, відповідно до яких на примусовому виконанні знаходиться - виконавчий лист від 06.08.2010 року по справі № 2-2370/10 виданого Московським районним судом 01.11.2010 року та від 21.02.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ Мегабанк сума заборгованості за кредитним договором № 82/2008-МК-USD від 02.09.2008 р. станом на 02.11.2009 р. в розмірі 1200156 гривень 86 коп. та штрафні санкції в розмірі 15111 грн. 06 коп., а всього суму 1215267 грн. 92 коп. (АСВП № 55407814 постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2017 р.), та виконавчий лист № 2/2027/875/2012, виданий 14.05.2012 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ Мегабанк суму заборгованості по кредитному договору № 82/2008-МК- USD від 02.09.2008 р. в сумі 24426 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.08.2011 р. становить 194701 грн. 32 коп. та 68485 грн. 13 коп., що складається з: суми залишку нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 24426,21 доларів США; суми штрафу за несвоєчасну сплату ануїтентних платежів у розмірі 68485,13 грн., загалом 263 186,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поняття доказів закріплено у ст. 76 ЦПК України відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто, є недопустимими.

Суд вважав встановленим, що відповідно до роздруківки Укрпошта, постанови про відкриття виконавчого провадження, які були надіслані 18.12.2017 року рекомендованим листом, боржнику вручено 23.12.2017 року.

26.12.2017р. боржник двері квартири АДРЕСА_1 не відчинив, що є перешкодою для примусового виконання зведеного виконавчого провадження, про що складені відповідний акт приватного виконавця.

З цих підстав суд вважав необхідним застосувати положення ч. 3 ст. 441 ЦПК України про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Однак такі висновки суду стосовно вручення боржнику ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов'язання подати декларацію про доходи майно і попередження боржника про відповідальність за неподання декларації та внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також про те, що вона не відкрила двері приватного виконавцю - належними і допустимим письмовими доказами не підтверджені. Надана приватним виконавцем роздруківка з сайту Укрпошти з відомостями про ідентифікатор поштових відправлень, за відсутності у справі зворотної розписки чи копії поштового конверту з цим ідентифікатором та описом вкладення відправленої кореспонденції, не є достовірним доказом про вручення ОСОБА_3 заявлених у поданні документів (а.с. 137 на зв.).

Акт приватного виконавця від 26.12.2017 року про те, що боржник його не допустив до своєї квартири не є належним і допустимим доказом, оскільки особа боржника в цьому акті за відповідними документами не була встановлена, і при цьому державний виконавець не надав до суду відомостей про те, що він вирішував це питання відповідно до приписів ст. 439 ЦПК України про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (а.с. 140).

В матеріалах справи відсутні докази перевірки приватним виконавцем майнового стану боржника.

Таким чином у справі не має належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язання за рішенням суду.

З аналізу приписів ст.76 ЦПК України у системному зв'язку з ст. 18 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

До того, як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, він жодного відношення до квартири АДРЕСА_1 не має, оскільки не проживає там більше 9-ти років, а зареєстрована та мешкає у АДРЕСА_4, а тому постанови про відкриття виконавчого провадження не отримувала.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 було застосовано судом першої інстанції без достатніх правових підстав, без належного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, за недоведеності факту ухилення боржника від виконання рішення суду, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин відповідно до п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року -скасувати.

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України -відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, згідно до ч.2 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 16 квітня 2018.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.О.Бровченко.

І.В. Бурлака.