Рішення

від 29.03.2018 по справі 910/1026/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/1026/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фуд-Процесинг Інсталейшн доТовариства з обмеженою відповідальністю Шульц-Бревері про стягнення 58182,81 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивача Пустовіт П.О. - представник від відповідача Гуменник І.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд-Процесинг Інсталейшн звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Шульц-Бревері умов укладеного між сторонами договору поставки № 01/08/2015 від 01.08.2015 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 40028,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 18154,61 грн (за період прострочення з 01.04.2017 по 26.01.2018).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1026/18 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.02.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, до якого було додано клопотання про вирішення спору у судовому засіданні із повідомленням сторін, а також клопотання про врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.03.2018.

В судовому засіданні 12.03.2018 у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участі судді судом відмовлено.

У судових засіданнях 12.03.2018 та 21.03.2018 оголошувалась перерва до 21.03.2018 та 29.03.2018 відповідно.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що договір поставки №01/08/2015 від 01.08.2015 є не укладеним у зв'язку з відсутністю узгоджених істотних умов договору; не відповідають дійсності обставини, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар в сумі 194156,75 грн, оскільки відповідач вказаний товар за договором поставки не замовляв; відповідно до тексту договору (п. 9.4) передбачено оплату 2% річних, а не 25 % річних, як зазначає позивач.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2015 між Фуд-Процесинг Інсталейшн (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шульц-Бревері (покупець) було укладено договір поставки № 01/08/2015ПМ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати, або виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості і асортименті та за ціною, що визначається сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 194156,75 грн згідно видаткових накладних №№: 13955 від 06.06.2016, 14311 від 05.07.2016, 14363 від 08.07.2016, 14415 від 13.07.2016, 14924 від 29.08.2016, 14925 від 29.08.2016, 15164 від 15.09.2016, 15170 від 15.09.2016, 15258 від 23.09.2016, 15165 від 15.09.2016, 15194 від 20.09.2016, 15214 від 20.09.2016, 15259 від 26.09.2016, 15340 від 30.09.2016, 15379 від 04.10.2016, 15352 від 04.10.2016, 15260 від 26.09.2016, 15335 від 26.09.2016, 15335 від 30.09.2016, 15334 від 30.09.2016.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не здійснив в повному обсязі оплату поставленого йому товару, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 194156,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/21353/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шульц-Бревері на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд-Процесинг Інсталейшн заборгованість за поставлений товар у розмірі 194156,75 грн.

В подальшому, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов Договору поставки №01/08/2015 ПМ від 01.08.2015 пеню в сумі 26134,49 грн, штраф в розмірі 19415,67 грн, втрати від інфляції в сумі 14438,79 грн та 25% річних в сумі 24770,73 грн за період з дат виникнення прострочення про кожній із видаткових накладних по 31.03.2017 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17 вказані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд-Процесинг Інсталейшн задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, втрати від інфляції в сумі 14438,79 грн та 25% річних в сумі 24770,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наявність грошового зобов'язання відповідача, що виникло за Договором поставки №01/08/2015 ПМ від 01.08.2015, по сплаті позивачу вартості поставленого товару у розмірі 194156,75 грн підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/21353/16, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребує.

В свою чергу, відповідачем належних та допустимих доказів сплати заборгованості за Договором поставки №01/08/2015 ПМ від 01.08.2015 у розмірі 194156,75 грн не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.4 Договору, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання на користь постачальника за даним Договором, на вимогу підрядника зобов'язаний окрім пені, визначеної в даному договорі також сплатити на користь постачальника 25 процентів річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 18154,61 грн та 25% річних у розмірі 40028,20 грн, які нараховані за період з 01.04.2017 по 26.01.2018.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки №01/08/2015 ПМ від 01.08.2015 у вказаний період, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 25% річних за період прострочення з 01.04.2017 по 26.01.2018 є правомірними.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 25% річних на предмет правильності їх нарахування, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 18154,61 грн та 25% річних у розмірі 40028,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на ту обставину, що Договір є не укладеним у зв'язку з відсутністю узгоджених істотних умов договору, а також на те, що відповідно до тексту договору (п. 9.4) передбачено оплату 2% річних (а не 25% річних, як зазначає позивач) судом відхиляються, оскільки факт укладення Договору, наявність заборгованості за ним та погодження обов'язку покупця у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити саме 25 (двадцять п'ять) процентів річних від простроченої суми встановлено судовими рішеннями у господарських справах №910/21353/16 та №910/5789/17. Тому, як зазначалось вище, в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України такі обставини повторного доказування не потребують.

При цьому, суд також враховує, що у преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шульц-Бревері (03062, м.Київ, вул. Екскаваторна, будинок 24, ідентифікаційний код 39817409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд-Процесинг Інсталейшн (03142, м.Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 4-А, ідентифікаційний код 36564492) 25% річних у розмірі 40028 (сорок тисяч двадцять вісім) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 18154 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 16.04.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова