Рішення

від 26.03.2018 по справі 922/449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р.Справа № 922/449/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд", м. Харків про стягнення 20014,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", м. Львів (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20014,54 грн. за кредитним договором - договором овердрафту №111/10-2015 від 27.10.2015р., що був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/449/18. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - задоволено. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "26" березня 2018 р. о (об) 10:00. Надано відповідачеві, згідно статті 251 ГПК України, строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

21.03.2018 р. до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд" до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" про зобов'язання відповідача здійснити зарахування надмірно сплачених коштів за користування кредитними коштами до суми оплати основного боргу. Також, у зустрічній позовній заяві позивач просив відстрочити сплачу судового збору у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2018р. судом повернуто зустрічну позовну заяву згідно п.6 ст.180 ГПК України.

У відповідності до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у справі повноважному представнику відповідача 05.03.2018р., відзив на позов до суду у встановлений судом строк не надав.

Розглянувши матеріали справи та надані учасниками судового процесу документи і матеріали, судом встановлено наступне.

27.10.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК", (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд" (далі по тексту - відповідач) було укладено договір про надання овердрафту №111/10-2015 (далі по тексту - договір), згідно з яким відповідачу було оформлено ліміт кредитування (надано кредит) в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером/ випискою по рахунку.

Кредитні кошти надавались відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до п.1 договору, позивач зобов'язався надати у власність Відповідачу грошові кошти на поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому договорі, повернути кредит, сплатити проценти та ЖЕ платежі в строк та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1 договору грошові кошти були перераховані відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним ордером, що міститься у матеріалах справи.

Згідно п. 2.4 договору встановлено термін кредитування до 26.10.2016р.

Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами у розмірі 20 000,00 грн. (пункт 2.5. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, відповідач зобов'язується сплачувати позивачу 32,00% річних за користування кредитом.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що відповідач щомісячно сплачує позивачу комісію за управління кредитом відповідно до графіку платежів.

Пунктом 4.1. договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію щодо порушення умов кредитного договору №111/10-2015 від 27.10.2015р., яка отримана відповідачем 01.02.2017р., що підтверджується поштовим повідомленням, що міститься у матеріалах справи. Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 19954,68 грн.

22.02.2017р. відповідач надав відповідь позивачу: лист за вих.№22/02, в якому відповідач суму боргу за кредитним договором визнав, проте просив відстрочити виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором №111/10-2015 від 27.10.2015р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно ч.1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 19954,68 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 59,86 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором боржник сплачує пеню в розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої несплаченої суми , згідно п. 2.6 договору, але не більше подвійно ставки НБУ, що діяла у період прострочки за весь час прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1762,00 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд" (61012, Харківська область, м. Харків, вул. Ярославська, 13/18, код 36815152) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код 09807862, р/р 290999901 в ПАТ Кредобанк , МФО 325365) заборгованість за договором № 111/10-2015 від 27.10.2015 р. в розмірі 20014,54 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 26.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1