Рішення

від 11.04.2018 по справі 927/159/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2018 року м. Чернігів справа №927/159/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

За позовом: Керівника Бахмацької місцевої прокуратури,

вул. Шевченка, 46, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 в інтересах держави в особі

Позивача-1: Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 04414845, вул. Першотравнева, 68, с. Мала Загорівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16451

Позивача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Фермерського господарства Мрія-С ,

код ЄДРПОУ 36375474, вул. 8 Березня, 28, с. Мала Загорівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16451

Предмет спору: про стягнення 24060,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача-1: ОСОБА_1, Малозагорівський сільський голова, рішення від 03.11.2015 №1-1/VII;

від позивача-2: ОСОБА_2, начальник відділу, довіреність №31-25-0.661-13424/2-17 від 25.09.2017; ОСОБА_3, начальник відділу, довіреність №31-25-0.663-100/62-18 від 10.04.2018;

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат, ордер №АА097704 від 02.04.2018; ОСОБА_5 - голова ФГ Мрія-С ;

за участю: ОСОБА_6 - начальника відділу Прокуратури Чернігівської області, посвідчення №025656 від 16.04.2014.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Керівником Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області подано позов до Фермерського господарства Мрія-С , у якому просить стягнути з відповідача 24060,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Підставою позову є користування ФГ Мрія-С земельною ділянкою площею 21,7397 га на території Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області без правовстановлюючих документів.

Ухвалою суду від 06.03.2018 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду, прокурору та позивачам відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвалою суду від 19.03.2018 суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 03.04.2018 з повідомленням сторін.

До початку судового засідання 19.03.2018 від відповідача надійшов відзив на позов від 16.03.2018. Відзив судом долучено до матеріалів справи, спір вирішується з його урахуванням.

До початку судового засідання 29.03.2018 від Бахмацької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив. Відповідь судом долучено до матеріалів справи, спір вирішується з її урахуванням.

До початку судового засідання 28.03.2018 від позивача-2 надійшла відповідь на відзив.

Згідно з приписами ст. 118, 199 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Будь-яких заяв про продовження пропущеного позивачем-2 строку до суду не надходило.

Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи, але у зв'язку з порушенням вимог ст. 166 ГПК України та відсутністю поважних причин неможливості подання відповіді на відзив у встановлений судом строк, спір вирішується без її урахування.

У судовому засіданні 03.04.2018 представник відповідача подав письмово оформлене клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.; копії листа №31/134-18 від 28.03.2018; копії рішення №170-ІХ/VII від 26.01.2017; копії рішення №250-ХІІ/VII; копії наказу б/н та б/д про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

При цьому, доказів направлення цих документів іншим учасникам та обґрунтування неможливості подання цих доказів разом з відзивом на позов суду не надано.

За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд долучив вищевказані документи до матеріалів справи, але у зв'язку з порушенням вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України та відсутністю поважних причин неможливості подання доказів у встановлений ч. 3 ст. 80 ГПК України строк, у поєднанні з вимогами ч. 4 ст. 80 ГПК України, відмовив у прийнятті їх до розгляду, а відтак спір вирішується без їх урахування.

У судовому засіданні 03.04.2018 було оголошено перерву до 11.04.2018. У зв'язку з недобросовісним виконанням прокурором процесуальних обов'язків щодо подання доказів належної якості, суд відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України зобов'язав прокурора та позивачів надати суду копію пояснення ОСОБА_7 належної якості.

У судове засідання 11.04.2018 з'явились усі учасники справи.

Позивач-1 не підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та вважає, що ним не надано суду належних доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки саме ФГ Мрія-С .

Представник позивача-1 підтримує позицію відповідача, що пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є неправдивими і між головою ФГ Мрія-С ОСОБА_5 та цими свідками існує особистий конфлікт.

Представник позивача-1 пояснила, що вона як сільський голова Малозагорівської сільської ради до участі у спірній перевірці та обстеження земельної ділянки запрошена не була, лише перед їх початком повідомила державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_3, що не знає, хто самовільно використовує спірну земельну ділянку.

Позивач-2 підтримує заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні представником позивача-2 зазначено, що на момент перевірки також було зорано (задисковано) ще приблизно третину урочища (згідно наявної у матеріалах справи схеми земель Малозагорівської селищної ради ця земля розташована у нижній частині урочища, частково межуючи із землями, які орендуються у власників паїв ТОВ Дружба Нова ), а інша третина урочища взагалі ніким оброблялась і використовувалась під випасання худоби.

Щодо джерел обізнаності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, представником позивача-2 у судовому засіданні зазначено, що вони є мешканцями села ОСОБА_10 і раніш працювали у ФГ Мрія-С .

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві відповідач зазначає, що хоча ним сплачено штраф, накладений на нього за самовільне зайняття земельної ділянки, проте вважає, що він безпідставно був притягнений до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим ним подавався адміністративний позов до до суду, проте з пропуском встановленого строку для оскарження. Відповідач вказує, що висновки про самовільне зайняття земельної ділянки ФГ Мрія-С ґрунтуються не на підставі достовірних доказів, а на підставі пояснень двох осіб, які ніби-то бачили, що восени 2016 року трактор, який ніби-то належить фермерському господарству дискував чи культував земельну ділянку. Ці пояснення свідків відповідач вважає неправдивими, оскільки як пояснює голова ФГ Мрія-С ОСОБА_5, ці особи раніше працювали на іншому підприємстві, де керівником також був ОСОБА_5, але у 2006 році були звільнені, після чого між ним (ОСОБА_5М.) цими особами існує особистий конфлікт, незважаючи на те, що ОСОБА_8 є його (ОСОБА_5М.) кумом.

Як зазначалось головою ФГ Мрія-С ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ніколи не працювали у ФГ Мрія-С .

Відповідач зазначає, що він не займав та не обробляв спірну земельну ділянку і, на його думку, це також підтверджується актом обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в ур. Полагеєва-Шацьке на землях запасу Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 13.10.2017.

Також відповідач зазначає, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 7420882800:04:001:1599 та 7420882800:04:001:1600 також знаходяться земельні ділянки, які належать фізичним особам та ТОВ ІСТ-Агро , які могли і обробляти цю землю.

Прокурор у своїй відповіді на відзив зазначає, що постанова про від 04.07.2017 №67-ДК/0055По/08/01/-17, якою притягнуто до адміністративної відповідальності голову ФГ Мрія-С ОСОБА_5 оскаржувалась останнім у адміністративного порядку та ухвалою Борзнянського районного суду від 01.11.2017 у справі №730/981/17, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 залишено без змін, адміністративний позов ОСОБА_5 залишено без змін. Посилаючись на ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, прокурор вважає, що оскільки постанову від 04.07.2017 №67-ДК/0055По/08/01/-17 не скасовано, вона є чинною, а відтак, обставини, встановлені нею та іншими матеріалами перевірки не підлягають повторному доказуванню.

Щодо наданого відповідачем акту обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в ур. Палагеєва-Шацьке на землях запасу Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, від 13.10.2017 прокурор зазначає, що цей акт взагалі не підлягає врахування під час розгляду справи, оскільки складений лише 13.10.2017, тобто після спливу п'яти місяців після проведення перевірки, за результатами якої було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки. Крім того, прокурор вказує, що з наданого акту незрозуміло, яку з частин земельної ділянки в урочищі Пелагеєва-Шацьке було обстежено, оскільки згідно з матеріалами перевірки орієнтовна площа земельної ділянки у цьому урочищі становить понад 69 га, а у акті відсутні відомості, які б підтверджували, що оглядалася саме та земельна ділянка, факт самовільного використання якої було встановлено при проведення перевірки органом контролю у квітні-травні 2017 року.

Також прокурор вважає, що відповідачем у своєму відзиві не наведено жодного належного і допустимого доказу, які б свідчили про його невинуватість.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем на надано.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані представниками сторін докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства Мрія-С , керівником якого є ОСОБА_5, проведено 30.06.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області ОСОБА_3 за участю начальника Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_11 та інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_12В. ОСОБА_13 26.04.2017 проведено обстеження земельної ділянки на території Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, про що 11.05.2017 складено акт обстеження земельної ділянки №67/0/92-17-ДК/5/АО/10/01/-17 (далі - Акт обстеження).

Як зазначено в Акті обстеження, в ході перевірки на місцевості встановлено, що на земельних ділянках, які згідно даних Відділу у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відносяться до земель запасу державної власності, які не надані у власність, користування (оренду), росте озима пшениця загальним масивом 21,7397 га (частина земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600 та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1599, які знаходяться на території Малозагорівської сільської ради Борзнянського району).

Площу посіву на земельних ділянках та місцезнаходження їх поворотних точок в натурі (на місцевості) визначено інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_12В. ОСОБА_13 за допомогою GPS навігатора Magellan Triton 400 та теодоліта 2Т5К.

В Акті обстеження зазначено, що на території Малозагорівської сільської ради сільськогосподарське виробництво проводять такі господарства як: ТОВ "Плиски Агро", СТОВ "Дружба Нова", ФГ "Мрія-С", ФГ "Амарант", ФГ "Українська Вольниця", а відповідно до пояснень свідків (ОСОБА_8 та ОСОБА_9М.) посів на вищевказаних земельних ділянках здійснено ФГ Мрія-С .

Відповідно до наведеного у Акті обстеження висновку, ФГ Мрія-С в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_5, яке здійснило посів озимої пшениці, самовільно зайняло земельну ділянку, чим порушено вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

До Акту обстеження складено схеми розташування та обміру спірної земельної ділянки.

Також 11.05.2017 провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області ОСОБА_3 за участю начальника Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_11 та інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_12В. ОСОБА_13 складено акт перевірки №67/0/92-17-ДК/16/АП/09/01/-17 дотримання вимог земельного законодавства щодо використання зазначеної вище земельної ділянки (далі - Акт перевірки).

Акт перевірки містить таку ж інформацію та висновки, як і Акт обстеження.

У подальшому, 27.06.2017 голові ФГ Мрія-С ОСОБА_5 винесено припис №67-ДК/0077Пр/03/01/-17 про усунення порушення земельного законодавства шляхом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку або звільнення її (далі - Припис про усунення правопорушення).

У цей же день, 27.06.2017, провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області ОСОБА_3 відносно гр-на ОСОБА_5 складено протокол № 67-ДК/0074П/07/01/-17 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Протокол про адміністративне правопорушення), до якого складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФГ Мрія-С , на суму 24060 грн.

04 липня 2107 року провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області ОСОБА_3 винесено постанову № 67-ДК/0050ПО/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, якою гр-на ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн (далі - Постанова про накладення адміністративного стягнення).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №54374935 накладений штраф в сумі 680 грн (подвійний розмір), були сплачені гр-ном ОСОБА_5 06 вересня 2017 року, та на підставі розпорядження державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби від 07.09.2017 зараховані до бюджету. В зв'язку з цим, державним виконавцем 07 вересня 2017 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Головою ФГ Мрія-С ОСОБА_5 оскаржувалась Постанова про накладення адміністративного стягнення у суді. Ухвалою Борзнянського районного суду від 01.11.2017 по справі №730/981/117, яку 04.12.2017 залишено без змін судом апеляційної інстанції, позов залишено без розгляду.

На підставі матеріалів проведеної перевірки, відповідно до п.7 ОСОБА_11 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України від 25.07.2007 №963, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ФГ Мрія-С внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 21,7397 га, яка становить 24060,00 грн.

Дана шкода ФГ Мрія-С сплачена не була.

Відповідно до пояснювальних гр-на ОСОБА_7 та гр-на ОСОБА_9 від 16.05.2017 (що є абсолютно однаковими за своїм змістом) голова ФГ Мрія-С ОСОБА_5 з 2008 року по 2017 рік використовував земельну ділянку площею 69 га в урочищі Полагеєва-Шацьке , орав і сіяв с/г культури. Так, восени 2016 року трактор Т-150, який належить ОСОБА_5, здискував цю площу 69 га і через декілька днів частину площі засіяв озимою пшеницею.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в ур. Полагеєва-Шацьке на землях запасу Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 13.10.2017, складеного комісією Малозагорівської сільської ради в складі голови ОСОБА_1, спеціаліста-землевпорядника сільської ради ОСОБА_14, депутата сільської ради ОСОБА_15, площа вищевказаного урочища становить приблизно 25 га; більша частина площі вкрита бур'янами, не виявлено слідів обробітку грунту та збирання культур; частина площі засіяна соєю.

У судовому засіданні всі учасники процесу зазначали, що з 30.05.2017 за результатами земельного аукціону земельну ділянку з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600 площею 49,1879 га орендує ТОВ "ІСТ-Агро".

Інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1599, а саме площі, часу її формування або зміни тощо, суду не надано.

Усі учасники справи зауважили, що земельна площа урочища Полагеєва-Шацьке , до якого належать саме земельні ділянки з кадастровими номерами 7420882800:04:001:1600 та 7420882800:04:001:1599 становить приблизно 69 га.

Крім того, усі учасники справи визнають, що поряд із зазначеними земельними ділянками знаходяться земельні частки (паї), які орендує СТОВ "Дружба-Нова".

Частиною першою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України).

Суб'єктами права на землі державної власності згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, є Держгеокадастр.

На території Чернігівської області відповідні повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 30 ч. 4 якого Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

За змістом статті 10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, виходячи із вказаних норм, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963 затверджено ОСОБА_9 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Основою для визначення розміру відповідної шкоди є площа самовільно зайнятої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяною самовільним зайняттям земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та належною.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 р. у справі № 3-72 гс 12).

У якості доказів, що підтверджують самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1599 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600, прокурором надано Акт перевірки, Акт обстеження, Припис про усунення правопорушення, Протокол про адміністративне правопорушення та Постанову про накладення адміністративного стягнення.

Як пояснюється представником позивача-2, на території Малозагорівської сільської ради сільськогосподарське виробництво проводять такі господарства як: ТОВ Плиски Агро , СТОВ Дружба Нова , ФГ Мрія-С , ФГ Амарант , ФГ Українська Вольниця , які надали пояснення, що вони не користуються даними земельними ділянками.

Проте, пояснень вказаних підприємств прокурором та позивачем-2 суду не надано.

Як вбачається із вказаних актів від 11.05.2017 та пояснень позивача-2, факт використання відповідачем спірної земельної ділянки площею 21,7397 га встановлено лише на підставі свідчень, наданих гр-нами ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Надаючи оцінку відповідним доказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства Мрія-С , керівником якого є ОСОБА_5, проведено 30.06.2009.

Проте, у пояснювальних цих свідків вказано, що голова ФГ Мрія-С ОСОБА_5 використовує земельну ділянку з 2008 року , тоді як ФГ Мрія-С створено та зареєстровано пізніше, лише у 2009 році.

Також у поясненнях вказано, що ОСОБА_5 використовував земельну ділянку площею 69 га, а восени 2016 року трактор Т-150, який належить ОСОБА_5, задискував цю площу 69 га , тобто, усю землю в урочище Полагеєва-Шацьке .

Натомість, як зазначено в матеріалах перевірки, фактично було оброблено та засіяно земельну ділянку площею 21,7397 га, що становить менше третини усієї землі цього урочища.

Одночасно, у судовому засіданні представником позивача-2 зазначено, що на момент перевірки також було зорано (задисковано) ще приблизно третину земель в урочищі (згідно наявної у матеріалах справи схеми земель Малозагорівської селищної ради ця земля розташована у нижній частині урочища, частково межуючи із землями, які орендуються у власників паїв ТОВ Дружба Нова ), а інша третина земель урочища взагалі ніким оброблялась і використовувалась під випасання худоби.

Отже, суд дійшов висновку, що надані гр-нами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснення не відповідають фактичним обставинам.

Також у пояснювальних гр-н ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не вказано, а прокурором та позивачем-2 не обґрунтовано, яким саме чином свідки дійшли висновку, що трактор Т-150, який вони начебто бачили, належить саме ОСОБА_5, а не будь-якій іншій особі. Жодних ідентифікуючих ознак (наприклад, державного номерного знаку, особи тракториста тощо), на підставі яких можна стверджувати, що власником трактора Т-150 є ОСОБА_5 або ФГ Мрія-С , матеріали перевірки не містять.

Щодо джерел обізнаності цих свідків, представником позивача-2 у судовому засіданні зазначено, що вони є мешканцями села ОСОБА_10 і раніш працювали у ФГ Мрія-С .

Проте, як зазначалось головою ФГ Мрія-С ОСОБА_5, ці особи ніколи не працювали у ФГ Мрія-С , а доказів протилежного прокурором та позивачем-2 суду не надано.

Невідповідність пояснень зазначених свідків наведеним фактичним обставинам справи, дає підстави для висновку про недостовірність і недопустимість як доказів наданих цими особами пояснень.

Як вже зазначалось судом, жодних інших доказів самовільного використання землі саме відповідачем, суду не надано.

При цьому, як підтвердили учасники справи, земельні ділянки, які розташовані неподалеку та безпосередньо межують із спірною, обробляє СТОВ Дружба-Нова , тобто працівники зазначеного товариства могли би бачити та знати, хто обробляє суміжну ділянку, проте жодних пояснень СТОВ Дружба-Нова з цього приводу суду не надано.

Не містять матеріали справи і підтверджень про неправомірну поведінку відповідача з боку інших основних землекористувачів на території Малозагорівської селищної ради.

Викликає сумнів у повноті та об'єктивності складених позивачем-2 матеріалів і відсутність будь-яких пояснень з боку ТОВ ІСТ-Агро , яка, хоча і почала орендувати земельну ділянку з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600 вже після проведення перевірки (з 30.05.2017), але на момент складення Протоколу про адміністративне правопорушення (27.06.2017) та Постанови про накладення адміністративного стягнення (04.07.2017) цю землю вже орендувала. При цьому, зважаючи на наявність посіяної на спірній територій озимої пшениці (та необхідність в подальшому збирання цього врожаю), спірні взаємовідносини не могли не стосуватись цього товариства.

Отже, провідним спеціалістом ОСОБА_3, який здійснював перевірку, не проведено належних дій щодо повного з'ясування усіх обставин правопорушення, а вчинені заходи свідчать лише про формальний підхід до встановлення особи правопорушника.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд доходить висновку, що надані свідками пояснення не є допустимими та достовірними доказами, оскільки на підставі них неможливо достовірно встановити, що спірну земельну ділянку обробляло та засіяло саме ФГ Мрія-С . Жодних інших доказів прокурором та позивачем-2 суду не надано.

Прокурор вважає, що сплативши штраф, накладений на голову ФГ Мрія-С за самовільне зайняття земельної ділянки, відповідач фактично визнав факт самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки.

Вказані доводи прокурора відхиляються судом, оскільки відповідач не визнає такого факту та вживав заходів щодо оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу шляхом подання адміністративного позову до Борзнянського районного суду Чернігівської області, що свідчить про його незгоду зі встановленим фактом. Проте, ухвалою Борзнянського районного суду від 01.11.2017 у справі №730/981/17, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, адміністративний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на оскарження постанов.

Наразі, жодна особа не позбавлена права на невизнання своєї вини та на оскарження відповідних дій державного органу навіть у разі сплати встановленого штрафу, і, відповідно, сплата цього штрафу не може бути беззаперечним доказом наявності протиправної поведінки такої особи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем сплачено штраф у межах виконавчого провадження, ще до отримання від позивача-2 усіх відповідних матеріалів про спірне правопорушення.

Також прокурор, посилаючись на п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 №6, зазначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Надавши ці всі документи, прокурор вважає, що ним підтверджено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки і ці обставини доведенню не підлягають.

Суд відхиляє вказані доводи прокурора, оскільки вважає, що підставою для стягнення шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, (а не лише для здійснення розрахунку розміру такої шкоди) є матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки, які в їх сукупності, можуть підтвердити як сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки і період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав, так і особу правопорушника, але виключно у разі законності, повноти, об'єктивності та всебічності зібраних матеріалів.

При цьому, суд не лише не позбавлений можливості дослідження у судовому процесі дотримання відповідними державними органами зазначених критеріїв, але й з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи повинен встановити дійсні обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо оцінити надані у справі докази та чи є вони належними, допустимими та достовірними.

Саме лише надання матеріалів справи про адміністративне правопорушення не може свідчити про самовільне зайняття особою земельної ділянки, оскільки у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України такі матеріали не є підставою звільнення від доказування протиправної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені лише рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з ухвали Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01.11.2017 у справі №730/981/77, ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, у якому просить поновити строк для оскарження та визнати нечинною і скасувати постанову провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області державного інспектора Пилипенка Володимира Миколайовича від 04.07.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01.11.2017 у справі №730/981/77 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а вказаний адміністративний позов залишено без розгляду.

Отже, вказаний адміністративний спір по суті не розглядався та рішення судом у цій адміністративній справі не приймалось, а отже норми ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, які регламентують підстави звільнення від доказування, застосуванню не підлягають.

За наведених підстав, відхиляються судом і доводи прокурора про те, що оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.07.2017 №67-ДК/0055По/08/01/-17 не скасовано, вона є чинною, а відтак, обставини, встановлені нею та іншими матеріалами перевірки не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 40 Закону України Про землеустрій технічне забезпечення землеустрою базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання геодезичних та інших робіт. Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців робіт із землеустрою встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 66 Закону України Про землеустрій професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою.

Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.

Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

За приписами ст. 67 Закону України Про землеустрій центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, веде Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, які отримали кваліфікаційний сертифікат.

У Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників зазначається така інформація про інженера-землевпорядника: 1) прізвище, ім'я та по батькові; 2) дата видачі та номер кваліфікаційного сертифіката; 3) назва навчального закладу, на базі якого складався кваліфікаційний іспит та який здійснював підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника; 4) дата та номер протоколу рішення Кваліфікаційної комісії про видачу кваліфікаційного сертифіката; 5) види робіт із землеустрою, зазначені в кваліфікаційному свідоцтві; 6) інформація про підвищення кваліфікації; 7) інформація щодо анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката; 8) місце роботи інженера-землевпорядника; 9) відомості про членство у саморегулівній організації у сфері землеустрою.

Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У вказаних актах від 11.05.2017 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою та обстеження земельної ділянки зазначено, що площу посіву на земельних ділянках та місцезнаходження їх поворотних точок в натурі (на місцевості) визначено інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_12В. ОСОБА_13 за допомогою GPS навігатора Magellan Triton 400 та теодоліта 2Т5К. Також інженером-землевпорядником ОСОБА_13 виконано схеми розташування та обміру земельної ділянки площею 21,7397 га.

При цьому, у цих актах не зазначено про наявність у ОСОБА_13 відповідного сертифіката інженера-землевпорядника, необхідного для професійної діяльності у сфері землеустрою та для робіт із землеустрою.

Натомість, відповідач наполягає, що ОСОБА_13 не має такого сертифіката, а тому не міг проводити роботи із визначення площі спірної земельної ділянки.

Жодних доказів наявності у ОСОБА_13 сертифікату інженера-землевпорядника прокурором та позивачем-2 суду не надано.

Представник позивача-2 пояснила, що відповідно до відомостей з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників такий сертифікат має Фізична особа-підприємець ОСОБА_12, у якого працює ОСОБА_13 На думку представника позивача-2, наявність сертифіката інженера-землевпорядника у ОСОБА_13 не є обов'язковою, оскільки ОСОБА_12 повинен перевіряти правильність складення технічної документації на основі наданих даних з вимірювальних приладів.

При цьому, як зазначила представник позивача-2, згідно відомостей Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, ОСОБА_12 (порядковий номер 586 у Реєстрі) має сертифікат від 03.01.2013 №000397, а місцем провадження господарської діяльності розробників документації із землеустрою (адміністративно-територіальна одиниця) є Бориспільський, Броварський, Переяслав-Хмельницький та Таращанський райони Київської області, а не Борзнянський район Чернігівської області.

Натомість, відомості щодо наявності сертифіката інженера-землевпорядника у ОСОБА_13 у Реєстрі відсутні.

Суд відхиляє зазначені доводи позивача-2, оскільки професійна діяльність у сфері землеустрою, право на здійснення якої підтверджується сертифікатом, полягає не лише у перевірці правильності складення технічної документації на основі наданих даних з вимірювальних приладів, але й безпосередньо у здійсненні відповідних вимірювань. Некваліфіковане первинне вимірювання призведе до недостовірності результатів усіх послідуючих кроків у розробленні такої документації.

Таким чином, суд доходить висновку, що за відсутності у ОСОБА_13 належного сертифіката інженера-землевпорядника, а отже відсутності належної кваліфікації у галузі знань землеустрою, необхідних для здійснення професійної діяльності у сфері землеустрою, виконані останнім виміри з визначення площі спірної земельної ділянки та складення відповідної технічної документації не можуть вважатись допустимими і достовірними доказами, на підставі яких має здійснюватися розрахунок завданої шкоди.

Також у Акті перевірки та Акті обстеження вказано, що ОСОБА_13 проводив роботи з визначення площі посіву та її місцезнаходження за допомогою GPS навігатора Magellan Triton 400 та теодоліта 2Т5К

Теодоліт є геодезичним приладом для вимірювання кутів (горизонтальних і вертикальних) на місцевості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

За приписами ст. 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.

Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №374 від 04.06.2015, у який включено теодоліти.

Таким чином, теодоліти підлягають періодичній повірці, яка включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Інформації щодо проведення повірки теодоліту 2Т5К, який використовувався при проведенні вказаних вище робіт, матеріали перевірки не містять та суду не надано, а отже неможливо дійти висновку про належність здійснених вимірювань та достовірність відповідних показників.

Таким чином, відсутність належної кваліфікації інженера-землевпорядника та належних технічних пристроїв спростовує правомірність визначення у спірних відносинах площі самовільно зайнятої земельної ділянки, і як наслідок, правильність визначення розміру заподіяної шкоди.

Одночасно, суд погоджується з доводами прокурора та не вважає належним і допустимим доказом наданий акт обстеження від 13.10.2017, оскільки таке обстеження відбулось після спливу більш ніж п'яти місяців після проведення перевірки, за результатами якої було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки. Крім того, з наданого акту незрозуміло, яку з частин земельної ділянки в урочищі Пелагеєва-Шацьке було обстежено, оскільки орієнтовна площа земельної ділянки у цьому урочищі становить 69 га, а у акті відсутні відомості, які б підтверджували, що оглядалася саме та земельна ділянка, факт самовільного використання якої було встановлено при проведення перевірки органом контролю у квітні-травні 2017 року. У розрізі наведених обставин наявність бур'яну та відсутність стерні пшениці, на що посилаються позивач-1 та відповідач, на певній частині земель в урочищі не може слугувати беззаперечним доказом невикористання спірної земельної ділянки відповідачем.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що прокурором не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, тобто його неправомірної поведінки, а також правомірності визначення розміру завданої шкоди, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші доводи учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 16.04.2018.

Суддя В.В. Шморгун