Постанова

від 04.04.2018 по справі 910/3515/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/3515/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 (повний текст підписано 17.04.2015)

у справі № 910/3515/15-г (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив"

про стягнення 519 631 368, 71 грн.

В судовому засіданні 04.04.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" про стягнення 519 631 368,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних вод" порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності погашення кредиту та сплати відсотків у розмірах і строки передбачені умовами Кредитного Договору №13ВД від 24.05.2011, а відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо виконанням умов Договору поруки №13ВД/П-2 від 24.05.2011.

З цих підстав позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 24 955 292,24 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 393 486 114,05 грн.) - простроченої заборгованості по кредиту, 301 543,11 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 4 754 623,81 грн.) - поточної заборгованості по сплаті процентів, 4 358 560,70 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 68 724 224,75 грн.) - простроченої заборгованості по сплаті процентів, 2 123 419,49 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 33 481 318,33 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення кредиту, 392 152,03 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 6 183 312,82 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення процентів, 741 829,93 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 11 696 908,76 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, 82 755,95 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 1 304 866,19 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, 73 080,00 грн. - судового збору.

08.04.2015 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача на свою користь: 24 955 292,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 587 872 343,36 грн.) - простроченої заборгованості по кредиту, 281 440,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 6 629 893,64 грн.) - поточної заборгованості по сплаті процентів, 4 981 749,83 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 117 355 185,36 грн.) - простроченої заборгованості по сплаті процентів, 2 123 419,49 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 50 021 437,52 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення кредиту, 530 216,33 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 12 490 317,22 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення процентів, 866 948,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 20 422 717,90 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, 106 759,57 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 2 514 937,43 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, 73 080,00 грн. - судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/3515/15-г позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОХІМХОЛДИНГ" на користь Публічного акціонерного товариство "ВТБ Банк" 24 955 292 доларів США 24 центи (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 587 872 343,36 грн.) - простроченої заборгованості по кредиту, 281 440 доларів США 24 центи (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 6 629 893,64 грн.) - поточної заборгованості по сплаті процентів, 4 981 749 доларів США 83 центи (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 117 355 185,36 грн.) - простроченої заборгованості по сплаті процентів, 2 123 419 доларів США 49 центів (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 50 021 437,52 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення кредиту, 530 216 доларів США 33 центи (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 12 490 317,22 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення процентів, 866 948 доларів США 24 центів (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 20 422 717,90 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, 106 759 доларів США 57 центів (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 2 514 937,43 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, 73 080,00 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст. 559, ч. 2 ст. 1050 ЦК України) та процесуального права (ст. 4-2, ч. 3 ст. 4-3, ст. 27 ГПК України в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи.

Апелянт зазначає про порушення судом принципу змагальності та рівності перед законом і судом: не надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі із заявою про збільшення позовних вимог, а також можливості надати додаткові докази по справі, суд при розгляді справи не вирішив питання про залучення до участі у справі боржника.

Апелянт вважає, що договір поруки, укладений між сторонами, припинив свою дію 01.04.2014 зі спливом шести місяців з дати прострочення виконання зобов'язання, і при подачі позову у лютому 2015 відсутній предмет спору (правовідносини між відповідачем та позивачем за договором поруки).

На думку апелянта, позивач при розрахунку процентів за користування кредитом та визначенні ціни позову безпідставно взяв підвищену процентну ставку у відповідності до свого листа №8885-1/1-2 від 18.11.2014, а також нарахував пеню виходячи із даної підвищеної процентної ставки.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість тверджень апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, оскільки судом надавався час відповідачу на ознайомлення з матеріалами справи та надання своїх заперечень, проте відповідач не скористався своїм правом і не надав жодного доказу на спростування позовних вимог позивача.

Відповідно до договору №2 від 28.12.2012 про внесення змін до договору поруки №13ВД/П-2 від 24.05.2011 сторони досягли згоди внести зміни в п. 5.1. договору поруки та виклали його у наступній редакції: 5.1. цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 30 квітня 2017 року або до припинення забезпеченого порукою зобов'язання, але в будь-якому випадку до моменту виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором , а тому позивач зазначає, що умовами договору поруки встановлено строк припинення поруки (30.04.2017), з огляду на що доводи апелянта про не встановлення строку дії договору поруки не відповідають дійсності, а ч.4 ст.559 ЦК України не підлягає застосуванню.

Одночасно позивач вказує на неодноразові порушення боржником умов кредитного договору, що зумовило підвищення базової процентної ставки. У разі усунення позичальником допущених порушень умов кредитного договору, банк приймав рішення про зменшення процентної ставки. Станом на дату виникнення прострочення виконання кредитних зобов'язань позивальником - 25.09.2013, базова процентна ставка за кредитним договором складала 13,5% річних, а тому доводи про помилковість нарахування банком підвищеної процентної ставки позивач вважає безпідставними.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" 22.05.2015 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі №910/3515/15-г залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Дніпровський завод мінеральних добрив .

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі №910/3515/15-г до повернення до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком судово-економічної експертизи у даній справі.

У зв'язку з надходженням до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3515/15-г з висновком судово-економічної експертизи №1193/22318/16-45 від 22.12.2016, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Коротун О.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, поновлено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 22.02.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.02.2017 у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.03.2017.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б. клопотання позивача про призначення повторної судово-економічної експертизи задоволено, призначено повторну судово-економічну експертизу по справі №910/3515/15-г.

Іншою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 апеляційне провадження по справі № 910/3515/15-г зупинено до повернення до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком повторної судово-економічної експертизи.

27.03.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшов лист ТОВ "Агенція судових експертиз" (вх. №09-23/185/17) про оплату вартості проведення експертизи та рахунок-фактура №СФ-0000084 від 24.03.2017 та клопотання ТОВ "Агенція судових експертиз" (вх. №09-23/186/17) про уточнення змісту питань, поставлених на вирішення експерту.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.04.2017, у зв'язку з перебуванням суддів Гончарова С.А., Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду клопотання сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд клопотання експерта призначено на 26.04.2017, надіслано учасникам процесу копії клопотань та зобов'язано їх надати письмові пояснення щодо змісту клопотання експерта та позицію сторін у справі з цього питання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.05.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, для розгляду клопотання сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція судових експертиз" про уточнення змісту питань, поставлених на вирішення експерту задоволено, призначено повторну судово-економічну експертизу по справі №910/3515/15-г, на вирішення якої поставлено питання у погодженій учасниками апеляційного провадження редакції, апеляційне провадження по справі №910/3515/15-г зупинено до повернення до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком повторної судово-економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 поновлено провадження у справі №910/3515/15-г та призначено справу до розгляду на 04.10.2017.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 05.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №910/3515/15-г повторно викликано в судове засідання 05.12.2017 судового експерта ОСОБА_3 (свідоцтво №1529, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України 30.09.2011), яка працює по цивільно-правовому договору у ТОВ "Агенція судових експертиз" (Юридична адреса: 04107, м.Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 68Б; Адреса для листування: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, оф. 311, код ЄДРПОУ 38650169) для надання пояснень у справі №910/3515/15-г по проведеній у справі експертизі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 розгляд справи №910/3515/15-г відкладено на 31.01.2018.

31.01.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Після виходу головуючого судді у справі з лікарняного 05.02.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 розгляд справи №910/3515/15-г призначено на 21.02.2018 та повторно викликано в судове засідання 21.02.2018 судового експерта ОСОБА_3 (свідоцтво №1529, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України 30.09.2011), яка працює по цивільно-правовому договору у ТОВ "Агенція судових експертиз" (Юридична адреса: 04107, м.Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 68Б; Адреса для листування: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, оф. 311, код ЄДРПОУ 38650169) для надання пояснень у справі №910/3515/15-г по проведеній у справі експертизі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/3515/15-г апеляційну скаргу у визначеному складі суддів прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/3515/15-г розгляд справи відкладено на 21.03.2018 у зв'язку з неявкою представника позивача та третьої особи.

22.11.2017 до Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання №21-01 від 21.11.2017 про призначення повторної судової експертизи, 20.12.2017 від представника відповідача надійшло аналогічне за змістом клопотання №19-01 від 19.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/3515/15-г оголошено перерву до 04.04.2018 та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи у справі з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.04.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 04.04.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.05.2011 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" (надалі - позичальник, ТОВ "Украгрохімхолдинг") укладено Кредитний договір №13ВД (надалі - Договір, Кредитний договір).

Під час дії кредитного договору до нього вносились зміни, які були оформлені договорами про внесення змін (копії 17-ти додаткових договорів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору в редакції від 15.08.2013, Договір №16 про внесення змін до Кредитного договору №13ВД від 24 травня 2011, предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредиту) - в сумі 30 000 000 доларів США 00 центів. Кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитом не пізніше 30.04.2014р., згідно графіку визначеного п. 1.1.1. Кредитного договору.

Пунктом 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору в редакції від 25.06.2011, Договір №1 про внесення змін до Кредитного договору №13ВД від 24 травня 2011, плата за користування кредитом (проценти) встановлюється у розмірі:

- 9,5% (дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних - базовий розмір;

- п. 3.1.3 передбачає підвищений розмір процентів річних при настанні визначених в ньому обставин.

На виконання умов Кредитного договору позивачем надано, а позичальником прийнято кредитні кошти в розмірі 30 000 000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та випискою з особового рахунку позичальника.

24.05.2011 з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" (надалі - відповідач, поручитель) укладено Договір поруки №13ВД/П-2 (надалі - Договір поруки), до якого вносились зміни та доповнення договорами №1 від 28.09.2011, №2 від 28.12.2012, №3 від 29.03.2013, №4 від 15.08.2013.

Умовами Договору поруки (п. 1.1). передбачено, що Поручитель поручається перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки при простроченні виконання Поручителем зобов'язань, що визначені в п. 1.2 цього Договору, Поручитель зобов'язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення.

Пунктом 2.1. Договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.

Позивач зазначав, що позичальник, отримавши та користуючись грошовими коштами в межах не відновлювальної кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, внаслідок чого станом на 23.01.2015 існує заборгованість за кредитом в розмірі 32 955 553, 45 доларів США, що становить 519 631 368, 71 грн.

На виконання п.5.2 кредитного договору 31.01.2014 банком направлено позичальнику лист-вимогу про порушення останнім умов кредитного договору та необхідністю дострокового повернення кредитних коштів та погашення заборгованості, яка залишена позичальником без задоволення.

Листом вих. №1193/1-2 від 26.02.2014 позивач повідомив відповідача про порушення позичальником умов Кредитного договору, у зв'язку з чим просив відповідача виконати вимоги Договору поруки та повернути всю суму кредиту за Кредитним договором та сплатити штрафні/договірні санкції (копія листа з доказами його правлення на адресу відповідача міститься в матеріалах справи). Однак вищевказаний лист залишено без відповіді, а заборгованість не погашена.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, позичальник не виконав умови Кредитного договору щодо повернення позивачу кредитних коштів та сплати відсотків за користуванням ними, а відповідач не виконав умови Договору поруки, яким передбачена відповідальність останнього за невиконання позичальником умов Кредитного договору.

В зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача 24 955 292,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 587 872 343,36 грн.) - простроченої заборгованості по кредиту, 281 440,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 6 629 893,64 грн.) - поточної заборгованості по сплаті процентів, 4 981 749,83 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 117 355 185,36 грн.) - простроченої заборгованості по сплаті процентів, 2 123 419,49 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 50 021 437,52 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення кредиту, 530 216,33 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 12 490 317,22 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення процентів, 866 948,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 20 422 717,90 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, 106 759,57 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 2 514 937,43 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору поруки (пункти 1.1. та 2.1.), вимоги щодо простроченої заборгованості по сплаті процентів нормативно та документально доведені, вимоги щодо поточної пені за несвоєчасне повернення процентів нараховані відповідно до законодавства, вимоги щодо 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом, договори укладені між позивачем та позичальником, позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є кредитним договором та договором поруки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Факт надання кредиту боржнику визнається відповідачем та підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав позичальнику кредитні кошти згідно умов Кредитного договору, а позичальник в порушення умов Кредитного договору не повернув кредитні кошти і не сплатив відсотки за користування кредитом, та має перед позивачем заборгованість, а саме: 24 955 292,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 587 872 343,36 грн.) - простроченої заборгованості по кредиту, 281 440,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 6 629 893,64 грн.) - поточної заборгованості по сплаті процентів, 4 981 749,83 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 117 355 185,36 грн.) - простроченої заборгованості по сплаті процентів), а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору поруки (пункти 1.1. та 2.1. Договору поруки).

Оскільки позичальник не виконав вимогу банку, станом на 23.01.2015 за розрахунками позивача за ним значиться заборгованість за кредитом у розмірі 32 955 553,45 доларів США (що станом на 23.01.2015 за курсом НБУ становить 519 631 368,71 грн.).

Відповідно до висновку експерта №КАГС-180317 від 14.08.2017 за результатами проведення судово - економічної експертизи, проведення якої було доручено судовому експерту ОСОБА_3, яка працює по цивільно-правовому договору у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агенція судових експертиз :

- розмір простроченої заборгованості станом на 25.03.2015 по тілу кредиту в сумі 24 955 292,24 доларів США (у гривневому еквіваленті становить 587 872 343,36 грн.) відповідає умовам кредитного договору №13 ВД від 24.05.2011 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором;

- розмір поточної заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 25.02.2015 по 24.03.2015, станом на 25.03.2015, становить 281 440,24 доларів США (у гривневому еквіваленті 6 629 893,64 грн.);

- розмір простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 25.09.2013 по 24.03.2015, станом на 25.03.2015, становить 4 981 749,83 доларів США (у гривневому еквіваленті 117 355 185,36 грн.);

- сума поточної пені, нарахована позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту за період з 01.10.2013 по 15.08.2014, станом на 25.03.2015, документально підтверджується в розмірі 2 123 419,49 доларів США (у гривневому еквіваленті 50 021 437,52 грн.);

- сума поточної пені, нарахована позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 01.11.2013 по 25.03.2015, станом на 25.03.2015, документально підтверджується в розмірі 530 216,33 доларів США (у гривневому еквіваленті 12 490 317,22 грн.);

- сума 3% річних, нарахованих позивачем за порушення зобов'язань по погашенню заборгованості по тілу кредиту за період з 01.10.2013 по 25.03.2015, станом на 25.03.2015, документально підтверджується в розмірі 866 948,24 доларів США (у гривневому еквіваленті 20 227 717,90 грн.);

- сума 3% річних, нарахованих позивачем за порушення зобов'язань по погашенню заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 01.10.2013 по 25.03.2015, станом на 25.03.2015, документально підтверджується в розмірі 106 759,57 доларів США (у гривневому еквіваленті 2 514 937,43 грн.);

- загальна сума заборгованості ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк", станом на 25.03.2015 становить 33 845 825,94 доларів США (у гривневому еквіваленті 797 306 832,43 грн.).

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до п.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Розмір простроченої заборгованості за кредитом 24 955 292,24 доларів США також підтверджується контррозрахунком відповідача, наданим суду апеляційної інстанції, з якого вбачається, що заборгованість по сплаті відсотків була проведена з 25.09.2013 по 24.03.2015 та складає 5 152 574,64 доларів США.

З розрахунків позивача та висновку №КАГС-180317 від 14.08.2017 вбачається, що прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 25.09.2013 по 24.03.2015 складає 4 981 749,83 доларів США, отже колегія суддів вважає проведений відповідачем контррозрахунок у цій частині помилковим.

Дослідивши матеріали справи та висновок експерта, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 24 955 292,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 587 872 343,36 грн.) - простроченої заборгованості по кредиту, 281 440,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 6 629 893,64 грн.) - поточної заборгованості по сплаті процентів, 4 981 749,83 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 117 355 185,36 грн.) - простроченої заборгованості по сплаті процентів, нормативно та документально доведені, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 24 955 292,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 587 872 343,36 грн.), поточної заборгованості по сплаті процентів в розмірі 281 440,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 6 629 893,64 грн.) та простроченої заборгованості по сплаті процентів в розмірі 4 981 749,83 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 117 355 185,36 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає на помилковість нарахування банком підвищеної процентної ставки при розрахунку заборгованості та вказує, що боржник надав банку докази відсутності порушення умов кредитного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, боржник припустився порушення умов кредитного договору.

Пунктами 3.1.1., 3.1.2. кредитного договору (в редакції від 25.06.2011, договір № 1 про внесення змін до кредитного договору №13ВД від 24.05.2011) плата за користування кредитом (проценти) встановлюється у розмірі: 9,5% річних - базовий розмір, п. 3.1.3 передбачає підвищений розмір процентів річних при настанні визначених в ньому обставин.

Згідно з п. 4.3.13.1 Кредитного договору, викладеного в редакції Договору №3 від 28.09.2011 про внесення змін до Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний не надавати фінансову допомогу (позику) та/або не виступати поручителем/майновим поручителем по зобов'язанням третіх осіб, за виключенням поруки Позичальника за ТОВ ПРОМІМПЕКС перед Банком за інвестиційним проектом по закінченню будівництва заводу з виробництва мінеральної вати.

У зв'язку із невиконанням Позичальником вказаного пункту Кредитного договору, починаючи з 25.11.2011 до 25.03.2012 відсоткова ставка підвищується на 1% річних (п. 3.1.3. Кредитного договору) та становить 10,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додається). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом № 8781/1-08-2 від 25.11.2011.

Згідно з п. 4.3.11.1 Кредитного договору, викладеного в редакції Договору №3 від 28.09.2011 про внесення змін до Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний, з метою мінімізації ризиків Банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектру фінансових показників Позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав Банку щодо договірного списання коштів у випадку порушення Позичальником певних умов цього договору, протягом дії цього договору. Починаючи з 01.08.2011, забезпечити протягом кожного розрахункового періоду проведення в Банку кредитових оборотів по поточному рахунку, відкритому в Банку, пропорційно розміру кредитного портфеля Позичальника у всіх Банках та забезпечувати суму таких кредитових оборотів у вищезазначеному обсязі протягом дії цього договору.

У зв'язку із невиконанням Позичальником вказаного пункту Кредитного договору, починаючи з 01.03.2012 до 31.03.2012 включно розмір процентів за користування Кредитом підвищується на 1% річних (п. 3.1.3. Кредитного договору) та становить 11,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом № 1262/1-2 від 01.03.2012.

У зв'язку із виконанням Позичальником вказаного пункту Кредитного договору, починаючи з 01.05.2012 розмір процентів за користування Кредитом підвищений розмір процентної ставки зменшується на 1% річних та становить 10,5% річних (Розпорядження про зниження відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про зменшення відсоткової ставки листом № 2688-1/1-2 від 28.04.2012.

Згідно з п. 4.3.13.1 Кредитного договору, викладеного в редакції Договору №3 від 28.09.2011 про внесення змін до Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний не надавати фінансову допомогу (позику) та/або не виступати поручителем/майновим поручителем по зобов'язанням третіх осіб, за виключенням поруки Позичальника за ТОВ ПРОМІМПЕКС перед Банком за інвестиційним проектом по закінченню будівництва заводу з виробництва мінеральної вати та умова п. 4.3.14.2., а саме зобов'язання, щодо підтримання значення показника ЕВІТDА12М/Interest12М не менше 1 (одиниці) .

У зв'язку із невиконанням Позичальником вказаних вище пунктів Кредитного договору, починаючи з 25.05.2012 до 24.08.2012 за Кредитним договором діє підвищена відсоткова ставка (п. 3.1.3. Кредитного договору), яка становить 11,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом № 3244/1-2 від 28.05.2012.

Згідно з п. 4.3.11.1 Кредитного договору, викладеного в редакції Договору №3 від 28.09.2011 про внесення змін до Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний, з метою мінімізації ризиків Банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектру фінансових показників Позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав Банку щодо договірного списання коштів у випадку порушення Позичальником певних умов цього договору, протягом дії цього договору. Починаючи з 01.08.2011, забезпечити протягом кожного розрахункового періоду проведення в Банку кредитових оборотів по поточному(их) рахунку (ам), відкритому (х) в Банку, пропорційно розміру кредитного портфеля Позичальника у всіх Банках та забезпечувати суму таких кредитових оборотів у вищезазначеному обсязі протягом дії цього договору.

У зв'язку із невиконанням Позичальником вказаного пункту Кредитного договору, починаючи з 01.07.2012 по 31.07.2012 включно розмір процентів за користування Кредитом підвищується на 1% річних (п. 3.1.3. Кредитного договору) та становить 12,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом від 04.07.2012 № 4263/1-2.

У зв'язку із невиконанням Позичальником п.п. 4.3.13.1, 4.3.14.1, 4.3.14.2, 4.3.11.1, починаючи з 25.08.2012 по 24.11.2012 включно діє підвищена відсоткова ставка (п. 3.1.3. Кредитного договору), яка становить 13,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом від 29.08.2012 №5765/1-2 .

У зв'язку із невиконанням Позичальником п.п. 4.3.13.1, 4.3.14.4, 4.3.14.2, починаючи з 25.11.2012 по 23.03.2013 включно діє підвищена відсоткова ставка (п. 3.1.3. Кредитного договору), яка становить 14,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом від 27.11.2012 № 8421-1/1-2 (Додаток).

У зв'язку із невиконанням Позичальником п.п. 4.3.13.1, 4.3.14.2, починаючи з 25.11.2012 діє відсоткова ставка (п. 3.1.3. Кредитного договору), яка становить 13,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано).

Таким чином, на дату виникнення прострочення виконання кредитних зобов'язань Позичальником - 25.09.2013, базова процентна ставка за Кредитним договором складала 13,5% річних.

У зв'язку із невиконанням Позичальником п. 4.3.14.4, починаючи з 25.11.2013 встановлено розмір базової процентної ставки за користування кредитом 14,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом від 27.01.2014 № 487/1-2.

Відповідно до п. 4.3.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний щороку здійснювати та/або забезпечити страхування Заставного майна в погодженій Банком страховій компанії, та надавати в Банк договори страхування та документи, що підтверджують сплату страхових платежів не пізніше ніж за 1 (один) Банківський день до дня закінчення попереднього договору страхування.

Станом з 23.05.2014 закінчився строк дії трьох Договорів страхування Заставного майна.

Таким чином, станом на 26.05.2014 зобов'язання, встановлене п. 4.3.2. Кредитного договору, Позичальником не виконано.

Отже, розмір базової процентної ставки починаючи з 24.05.2014 за користування кредитом складає 16,5% річних (Розпорядження про підвищення відсоткової ставки додано). Банк повідомив Позичальника про підвищення відсоткової ставки листом від 26.05.2014 № 3470/1-2.

У зв'язку із виконанням Позичальником в травні 2014 положень п. 4.3.2. Кредитного договору, згідно п. 3.1.3. знижено процентну ставку на 2% та встановлено на рівні 14,5% річних.

У зв'язку із невиконанням Позичальником в грудні 2014 положень п.4.3.2. Кредитного договору, згідно п. 3.1.3. процентну ставку у період з 18.11.2014 по 30.11.2014 та з 01.12.2014 встановлено на рівні 16,5% річних. Розпорядження про збільшення відсоткової ставки додано.

У зв'язку із виконанням Позичальником в грудні 2014 положень п. 4.3.2. Кредитного договору, згідно п. 3.1.3. знижено процентну ставку на 2% та встановлено на рівні 14,5% річних.

Таким чином, на дату виникнення прострочення виконання кредитних зобов'язань Позичальником - 25.09.2013, базова процентна ставка за Кредитним договором складала 13,5% річних.

З наведеного вбачається, що боржником неодноразово порушувалися умови Кредитного договору, що зумовило підвищення базової процентної ставки. Крім того, Банк у разі усунення Позичальником допущених порушень умов Кредитного договору, приймав рішення про зменшення процентної ставки.

Враховуючи наявні у справі докази, доводи апелянта про помилковість нарахування банком підвищеної процентної ставки є помилковими.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позичальник припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктами 7.1. та 7.2. Кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить: 2 123 419,49 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 50 021 437,52 грн.) - поточна пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 530 216,33 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 12 490 317,22 грн.) - поточна пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Пунктами 7.1. та 7.2. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за Кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/365. У разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення Плати за Кредит згідно з умовами кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), Позичальник сплачує Банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. ст..524, 533 ЦК України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до викладеного у заяві про збільшення позовних вимог розрахунку позивача, пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 01.10.2013 по 15.08.2014 становить 2 123 419,49 доларів США (у гривневому еквіваленті 50 021 437,52 грн.), пеня за порушення зобов'язань по погашенню заборгованості по тілу кредиту за період з 01.10.2013 по 25.03.2015 становить 530 216,33 доларів США (у гривневому еквіваленті 12 490 317,22 грн.), що також підтверджуються висновком експерта №КАГС-180317 від 14.08.2017.

Оскільки боржником допущено порушення договірних зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати комісії, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, розрахунки пені, викладені як у заяві про збільшення позовних вимог позивача та і у висновку судового експерта, доводи відповідача щодо невідповідності розрахунку позивача, пояснення судового експерта, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 2 123 419,49 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 50 021 437,52 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення кредиту, 530 216,33 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 12 490 317,22 грн.) - поточної пені за несвоєчасне повернення процентів.

Також відповідно до викладеного у заяві про збільшення позовних вимог розрахунку, позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 866 948,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 20 422 717,90 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, 106 759,57 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 2 514 937,43 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, зазначені розрахунки також підтверджуються висновком експерта №КАГС-180317 від 14.08.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. вказаної постанови пленуму ВГСУ, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши матеріали справи, розрахунки 3% річних, викладені, як у заяві позивача про збільшення позовних вимог, так і у висновку експерта №КАГС-180317 від 14.08.2017, доводи відповідача щодо невідповідності розрахунку позивача, пояснення судового експерта, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 866 948,24 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 20 422 717,90 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, 106 759,57 доларів США (що станом на 25.03.2015 за курсом НБУ становить 2 514 937,43 грн.) - 3% річних за порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом.

Щодо наявного в матеріалах справи висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №1193/22318/16-45 від 22.12.2016, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, колегія суддів зазначає, що відповідно до заперечень представників позивача та відповідача, а також клопотання позивача вбачається, що даний висновок викликає сумніви у своїй правильності, а у спорі існують суперечності, що потребують спеціальних знань, вказаний виновок не приймається колегією суддів до уваги, у відповідності до ст. 107 ГПК України колегією суддів було призначено повторну судову експертизу, за результатами якої суду надано висновок експерта №КАГС-180317 від 14.08.2017, що узгоджується з матеріалами справи та наявними у ній доказами.

Апелянт вважає, що відповідно до п.5.1 Договору поруки №13ВП/П-2 від 24.05.2011 (надалі Договір поруки) строк виконання зобов'язання за Договором поруки не встановлено, у зв'язку з чим підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої апелянт стверджує, що порука припинилася.

Проте, такі твердження апелянта є безпідставним та необґрунтованим, що спростовуєтьсянаступним.

24.05.2011 між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та ПАТ ДЗМД укладено Кредитний договір №13ВД (далі по тексту - Кредитний договір).

24.05.2011 з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між Банком та ТОВ Украгрохімхолдинг укладено Договір поруки №13ВД/П-2 (далі по тексту - Договір поруки).

Умовами Договору поруки (п. 1.1). передбачено, що Поручитель поручається перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Пунктом 2.1. Договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом. Комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 5.1. Договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Банку та Поручителя (у випадку наявності у Поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

28.12.2012 Договором №2 про внесення змін до Договору, №13ВД/П-2 від 24.05.2011 Сторони, досягли згоди внести зміну в п. 5.1. Договору поруки та виклали його у наступній редакції: 5.1. цей, договір набиває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Банку та Поручителя (у випадку наявності у Поручителя печатки) і діє до 30 квітня 2017 року або до припинення, забезпеченого зобов'язання але в будь-якому випадку до моменту виконання в повному обсязі за Кредитним договором .

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Листом вих. №1193/1-2 від 26.02.2014 Банк повідомив відповідача про порушення позичальником умов Кредитного договору, у зв'язку з чим позивач просив відповідача виконати вимоги Договору поруки та повернути всю суму кредиту за Кредитним договором та сплатити штрафні/договірні санкції (копія листа з доказами його правлення на адресу відповідача міститься в, матеріалах справи). Однак вищевказаний лист залишено без відповіді, а заборгованість неоплачена, у зв'язку з чим Банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Таким чином, умовами Договору поруки установлено строк його дії - до 30.04.2017, з огляду на це, доводи апелянта про те, що Договором поруки строк виконання поручителем зобов'язання за Договором поруки не встановлено, а відтак підлягає застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України не відповідає дійсності та суперечить законодавству України та спростовуються умовами Договору поруки.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ст.4-2, ч.3 ст.4-3 ГПК України в редакції до 15.12.2017, оскільки йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи, колегія суддів вважає відхиляє виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні першої інстанції 08.04.2015 судом було оголошено перерву до 15.04.2015 саме для надання часу представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи та надати свої заперечення або контр розрахунок на заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду жодного доказу на спростування заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/3515/15-г.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Щодо клопотань судового експерта ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат, пов'язаних із викликом експерта, колегія суддів зазначає наступне.

29.12.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшов лист судового експерта №12/2017-034 від 25.12.2017 про відшкодування витрат, пов'язаних із викликом експерта, в якому останній просить стягнути витрати, пов'язані із викликом судового експерта до суду 20.12.2017 в розмірі 1766,06 грн.

Відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №15 від 25.12.2017, вищезазначені витрати складаються з наступних сум:

- 162,06 грн. витрати на проїзд 20.12.2017 з м. Черкаси до м. Києва, що підтверджується копією посадочного документа №000В3DA6-767E-962C-0001;

- 140,00 грн. витрати на проїзд 20.12.2017 з м. Києва до м. Черкаси, що підтверджується оригіналом квитка на автобус №504158;

- 1 144,00 грн. вартість одного дня роботи судового експерта - 20.12.2017, розрахована згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів №710 від 01.07.1996;

- 320,00 грн. добові витрати згідно п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України.

31.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшов лист судового експерта №01/2018-009 від 31.01.2018 про відшкодування витрат, пов'язаних із викликом експерта, в якому останній просить стягнути витрати, пов'язані з написанням пояснень та викликом судового експерта до суду 31.01.2018 у розмірі 7024,00 грн.

Відповідно до додатку № 1 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №03 від 31.01.2018, зазначені витрати складаються з наступних сум:

- 140,00 грн. квиток на автобус від 10.01.2018 на проїзд від АС Черкаси до АС Київ;

- 140,00 грн. квиток на автобус від 10.01.2018 на проїзд від АС Київ до АС Черкаси;

- 144,00 грн. вартість одного дня роботи судового експерта - 10.01.2018, використаного на ознайомлення з матеріалами господарської справи, розрахована згідно з вимогами постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів від 01.07.1996 №710;

- 372,30 грн. добові витрати згідно п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України;

- 3432,00 грн. написання пояснення на зауваження до висновку судово-економічної експертизи від 14.08.2017 №КАГС-180317, які зазначені у клопотанні ТОВ Украгрохімхолдинг від 02.10.2017 №02-01 (вартість однієї експертогодини у розмірі 143,00 грн. х 24 години);

- 140,00 грн. - квиток на автобус від 31.01.2018 на проїзд від АС Черкаси до АС Київ;

- 140,00 грн. проїзд 31.01.2018 від АС Київ до АС Черкаси;

- 144,00 грн. вартість одного дня роботи судового експерта - 31.01.2018, пов'язаного з викликом експерта у судове засідання;

- 372,30 грн. - добові витрати згідно п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначена норма передбачає отримання експертом винагороди за виконану роботу, а не відшкодування витрат, що просить судовий експерт у своїх листах.

Судовим експертом не додано до вказаних листів жодного цивільно-правового договору, укладеного у відповідності до норм ЦК України, або трудового договору (контракту), укладеного у відповідності до Кодексу законів про працю України, який передбачав би отримання судовим експертом винагороди за виконану роботу у сумі, зазначеній ним у листах.

Недоречним є посилання судового експерта і на Постанову №710, оскільки у відповідності до п. 1 Постанови №710 вона стосується кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, а не господарських справ, якою в даному випадку є справа №910/3515/15-г.

Відповідно до п.п. 1-3 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання № 841 від 28.09.2015 вимоги щодо надання коштів на відрядження встановлено підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними із службовими відрядженнями у межах України та за кордон. Дія цього Порядку поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Крім того, п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України, на який посилається судовий експерт, стосується оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. Тобто дана норма Податкового кодексу України не має відношення до витрат судового експерта, на які він посилається у поданих до суду листах.

Колегія суддів зазначає, що 20.12.2017 судовий експерт у судове засідання апеляційної інстанції з'явився, але письмові відповіді з питань, що викладені у клопотанні ТОВ "Украгрохімхолдинг", по проведеній даним експертом у справі експертизи не надав, що потягло за собою відкладення розгляду справи та повторний виклик експерта до апеляційного суду.

Судовим експертом не надано документів на підтвердження витрат на проїзд 31.01.2018 від АС Київ до АС Черкаси, крім того матеріали справи не містять доказів присутності судового експерта в суді апеляційної інстанції 31.01.2018, оскільки 31.01.2018 розгляд справи №910/3515/15-г не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Подані експертом листи не містять обґрунтувань витрат на написання письмових пояснень на зауваження до висновку судово-економічної експертизи від 14.08.2017 №КАГС-180317, проведеної цим же експертом, саме протягом 24 годин, а не більшого або меншого проміжку часу.

Крім того, експерт ОСОБА_3 проводила у даній справі експертизу, ознайомлювалась з матеріалами справи для надання експертного висновку, підготовка нею письмових пояснень на зауваження представників сторін у справі щодо проведеної експертизи входить до її службових обов'язків, як і явка до суду для надання пояснень щодо проведеної нею експертизи, проведення якої сторонами вже було сплачено до отримання висновку експерта.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань експерта про відшкодування витрат, пов'язаних із викликом експерта, викладених у листах судового експерта ОСОБА_3 №12/2017-034 від 25.12.2017 та №01/2018-009 від 31.01.2018.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/3515/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/3515/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3515/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 17.04.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала