Постанова

від 16.04.2018 по справі 910/4846/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4846/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Країна Вишивки" (далі - ТОВ "Країна Вишивки")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017

(колегія суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), судді Пашкіна С.А. і Агрикова О.В.)

за позовом ТОВ "Країна Вишивки"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (далі - ТОВ "Новус")

про стягнення 93 536,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Країна Вишивки" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Новус" заборгованості в розмірі 93 536,25 грн. за договором поставки від 01.01.2013 № А1901013528 (далі - Договір).

Позовна заява з посиланням на приписи статей 526, 530, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивована порушенням ТОВ "Новус" умов Договору в частині розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2017 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Новус" на користь ТОВ "Країна Вишивки" 73 649,95 грн. боргу і 1 600 грн. судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення 19 886,30 грн.

Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статей 530, 655, 692 ЦК України мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 73 649,95 грн. (з урахуванням часткової оплати після порушення провадження у справі) належним чином доведений, документально підтверджений, а строк оплати за отриманий товар настав.

Водночас постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 зазначене рішення місцевого суду зі справи частково скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Новус" 73 649,95 грн. основного боргу; в решті рішення залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 212 ЦК України мотивовано тим, що "відкладальна" умова Договору (реалізація продукції), з настанням якої у ТОВ "Новус" виникає зобов'язання перед ТОВ "Країна Вишивки" щодо сплати основного боргу, станом на дату розгляду даної справи є такою, що не настала.

ТОВ "Країна Вишивки", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі. Так, згідно з доводами позивача, викладеними в касаційній скарзі:

- визначена пунктом 3.1 Договору умова щодо оплати товару з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту реалізації товару не може вважатися відкладальною умовою і вказівкою на подію, яка неминуче настане, а відтак не є строком виконання зобов'язань у розумінні статті 530 ЦК України;

- строк оплати Договором не встановлений, у зв'язку з чим покупець (ТОВ "Новус") зобов'язаний оплатити товар після його прийняття відповідно до статті 692 ЦК України.

ТОВ "Новус" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду зі справи без змін як таку, що прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, і дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ "Країна Вишивки" (постачальником) і ТОВ "Новус" (покупцем) укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених Договором;

- згідно з пунктом 3.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту реалізації товару;

- відповідно до пункту 26.1 Договору покупець має право повернути товар постачальнику у випадках, передбачених законодавством України або Договором;

- за умовами розділу 32 Договору покупець може повернути постачальникові товар у випадку: повернення акційного товару після завершення проведення рекламної компанії (пункт 32.1.1); повернення товару кінцевим споживачем покупцю (пункт 32.1.2); встановлення заборони або обмеження продажу (реалізації) товару (пункт 32.1.3); невідповідності товару та/або упаковки, маркування, документів на товар вимогам законодавства України (пункт 32.1.4); відсутності попиту на товар (за умови, якщо термін придатності/реалізації товару не закінчився (пункт 32.1.5); закінчення терміну придатності/реалізації товару, за умови повідомлення про це постачальника в строк, передбачений пунктом 9.5 спеціальної частини (пункт 32.1.6); в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (пункт 32.1.7).

Причиною спору у справі стало питання про настання або ненастання строку оплати поставленого на підставі Договору товару.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами першою та другою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У Договорі сторони погодили інший строк оплати товару - 14 календарних днів з моменту реалізації товару покупцем.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 73 798,76 грн. боргу, апеляційний господарський суд виходив з такого:

- враховуючи предмет спору та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, ТОВ "Новус" для звільнення себе від обов'язку щодо оплати вартості товару має довести належними та допустимими доказами, що отриманий ним товар ще не реалізований;

- за результатами дослідження доданого відповідачем до матеріалів справи зведеного звіту про залишок товарів встановлено, що найменування та кількість товару, зазначеного в ньому, співпадає з тим, що переданий відповідно до Договору (з урахуванням реалізованого товару);

- таким чином, за оцінкою суду апеляційної інстанції, зазначений звіт є належним доказом на підтвердження того, що товар на суму 73 798,76 грн. є нереалізованим, доказів протилежного позивачем не подано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши те, що положеннями Договору сторони погодили оплату товару з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту реалізації товару, з'ясувавши, що товар на суму 73 798,76 грн. є нереалізованим, - дійшов обґрунтованих висновків щодо необхідності відмови в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Новус" 73 798,76 грн. основного боргу.

Водночас, встановивши, що під час розгляду справи відповідач сплатив 19 886,30 грн. боргу (за реалізований товар), місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно припинив провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Так, посилання ТОВ "Країни Вашивки" на те, що обов'язок покупця оплатити весь поставлений товар виник безпосередньо після його прийняття відповідно до статті 692 ЦК України, є безпідставними, оскільки згідно із зазначеною нормою таке правило діє у випадку, якщо договором не встановлено інше. В даному випадку умовами Договору сторони поставили проведення оплати за отриманий товар в залежність від його реалізації. У свою чергу, згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 зі справи № 910/4846/17 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Країна Вишивки" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко