Рішення

від 11.04.2018 по справі 326/1744/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія Справа № 326/1744/16-цр.

Провадження № 2/326/6/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої - судді Стріжакової Т.В.

за участю секретаря Філанової В.І., Назарової А.Г.

за участю: позивача ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6 районної ради

Запорізької області ОСОБА_7

представника третьої особи органу опіки та піклування

ОСОБА_6 РДА Запорізької області ОСОБА_8, ОСОБА_9

представника третьої особи КП ОСОБА_6 ЦРЛ

ОСОБА_6 районної ради Запорізької області ОСОБА_10, ОСОБА_11

представника третьої особи ОСОБА_12, яка діє в своїх

інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13 ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Приморськ об'єднану в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю, до ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, треті особи Комунальне підприємство ОСОБА_6 центральна районна лікарня ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, ОСОБА_12, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13, орган опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації Запорізької області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на приватизацію житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права на приватизацію житлового приміщення. Просив скасувати п.1.5 рішення № 24 від 25.03.2014 ОСОБА_6 районної ради Запорізької області як такий що суперечить чинному законодавству та порушує його право на отримання житла; визнати його право на приватизацію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно із ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (а.с.20-21 т.1).

Ухвалою суду від 26.01.2017 за заявою КП ОСОБА_6 ЦРЛ залучено в якості третіх осіб: ОСОБА_12, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, орган опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації Запорізької області (а.с.59,60 т.1).

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 27.02.2017 матеріали цивільної справи № 326/165/17р (провадження № 2/326/122/2017) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 районної ради Запорізької області про визнання права на приватизацію, треті особи КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, орган опіки та піклування ОСОБА_6 РДА Запорізької області, ОСОБА_4, яке перебувало в провадженні судді Чапланової О.М., яка ухвалою суду від 23.02.2017 призначена до розгляду у судовому засіданні, передано судді Стріжаковій Т.В. для вирішення питання об`єднання позовних вимог за цією справою з позовними вимогами у даній цивільній справі №326/1744/16-цр, провадження № 2/326/56/2017 (а.с.49-50 т.2)

Ухвалою суду від 07.03.2017 об'єднано в одне провадження позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права на приватизацію (справа №326/1744/16-цр, провадження № 2/326/56/2017) та позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, треті особи КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, орган опіки та піклування ОСОБА_6 РДА Запорізької області, ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію (справа №2/326/122/2017, провадження №326/165/17р). Об'єднаній справі присвоїти номер №326/1744/16-цр, провадження № 2/326/56/2017 (а.с.100-101, 104 т.1).

Ухвалою суду від 21.03.2018 уточнено ім'я позивача, в інтересах якої діє ОСОБА_1, а саме: неповнолітня ОСОБА_2 (а.с.22 т.3 обор.).

07.03.2017 у справі за об'єднаними в одне провадження позовами до початку розгляду справи по суті ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю, подали уточнену позовну заяву (на зміну позовних вимог) до ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, треті особи КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, орган опіки та піклування ОСОБА_6 РДА Запорізької області, про визнання права на приватизацію. Свої вимоги позивачі мотивували аналогічно тому, як викладено у первісному позові ОСОБА_4, вони вказали, що в житловому приміщенні, яке за своїм статусом є гуртожитком, за адресою: АДРЕСА_2 вони усією сім'єю: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 проживають з 1996 року, тобто більше 20 років. Вселилися в нього вони на законних підставах, оскільки його мати ОСОБА_1 працювала лікарем в КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія та з нею укладався договір про користування житловим приміщенням. У 2011 році вона звільнилася, але вони продовжували проживати у гуртожитку, вимог про розірвання договору не надходило. На даний час гуртожиток переданий на баланс КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області.

Відповідно до Законів України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та Про приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_1 звернулась до органу приватизації - ОСОБА_6 районної ради Запорізької області (відповідача) із заявою про приватизацію житла членами родини, у якому вони мешкають, оскільки їх право на приватизацію житла не було реалізовано та за ними не зареєстрованого іншого житла. Всі інші умови, необхідні для приватизації житла, ними виконуються, що підтверджується належними документами. Для приватизації вказаного гуртожитку вона подавала документи для приватизації на всіх їх членів сім`ї, оскільки законом передбачена приватизація на всіх членів родини, які проживають та зареєстровані у даному приміщенні, тобто відмовляючи у приватизації житла, відповідач мав на увазі всіх членів їх родини, оскільки питання, які розглядалися на сесії № 24 стосувалися всіх членів родини.

На даний час їм стало відомо про те, що 13.12.2016 всіх членів родини знято з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.26 абз.7 Постанови КМУ № 27 від 02.03.2016 без будь-якого рішення суду про втрату права користування житловим приміщенням. Вважає, що зняття його з реєстрації за місцем проживання на даний час не впливає на їх позовні вимоги, оскільки рішення відповідача, яке оскаржується винесено 25.02.2014, у той період коли всі члени їх родини були зареєстровані за цим місцем проживання, що підтверджується відповіддю міграційної служби від 08.05.2014, тобто оспорюється рішення відповідача на момент його винесення та на момент його законної реєстрації місця проживання.

25.03.2014 відповідач ухвалив рішення № 24, пунктом 1.5 якого відмовив ОСОБА_1 у приватизації житла, посилаючись на наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки . Даний факт ОСОБА_4 став відомий після його письмового звернення до ОСОБА_6 райради Запорізької області, на який отримав відповідь у вигляді листа у жовтні 2014 року і одразу подав адміністративний позов на скасування цього рішення до суду. Даним рішенням зачіпаються інтереси всіх членів родини (позивачів), оскільки усі вони мають право на приватизацію частки квартири як член родини наймодавця, що не мають житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем реєстрації у гуртожитку та фактично в ньому проживають.

Вважає п.1.5 рішення № 24 ОСОБА_6 районної ради Запорізької області незаконним, підлягає скасуванню, оскільки в ньому зазначено, що підставою відмови у приватизації є наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки, але який це документ, не вказано; на момент винесення рішення вони були зареєстровані у гуртожитку та проживали більше п'яти років, ніхто не звертався до суду про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, тобто у відповідача відсутні підстави для відмови їм у приватизації житла.

На підтвердження вимог надають докази: відмітки про реєстрацію у паспортах, відповідь реєстраційної служби, довідку про постійне проживання, склад сім'ї, договір на утримання будинку та прибудинкової території, витяг про відсутність у них житла. Доводити факт їх проживання у гуртожитку не має потреби, оскільки усі члени родини на час винесення рішення були зареєстровані у вказаному житловому приміщенні. Якщо б вони проживали у даному приміщенні та не були зареєстровані, факт проживання в ньому повинно було б доводити. Згідно з ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання або місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, Законами або підставою для їх обмеження.

Просять скасувати п.1.5 рішення № 24 від 25.03.2014 ОСОБА_6 районної ради Запорізької області як такий що суперечить чинному законодавству та порушує право на отримання житла; та визнати право на приватизацію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно із Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків за ними ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (а.с.105-106 т.1).

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_12, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, для участі у справі направили своїх представників. ОСОБА_12 подала до суду заяву, в якій вказала, що проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, розглядати справу у її відсутність за участю її представника ОСОБА_14 (а.с.72 т.1).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю, пояснила, що працювала в КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія , з нею був укладений договір найму житла. 26.12.1996 вона з сином та чоловіком законно вселилася в гуртожиток, 26.12.1997 вони в ній зареєструвалися, у 2005 році у них народилася дочка. У 2009 році порушили кримінальну справу за ч.5 ст.191 КК України стосовно її чоловіка, його затримали, на адресу сім'ї посипалися погрози. Тому дочку вона направила до матері. Чоловік переніс 2 операції, у нього була депресія. Їй самій довелося утримувати сім'ю, тому вона звільнилася з КУ Санаторій МЗР Глорія і з лютого 2010 року по 2012 рік стала працювати в лікарні міста ОСОБА_15. Син після 2007 (2008) року навчався в Суворовському училищі, але за станом здоров'я його комісували; з 2009 року він поступив до коледжу у м.Бердянськ, навчався до 2014 року. Її мати захворіла раком. Вона поїхала на заробітки у Запоріжжя, у 2013 році працювала в Києві, а потім в ОСОБА_11. Вона працювала 1 добу, 3 доби - дома, в цей час приїжджала в м.Приморськ, готувала сину їжу, прала.

Нерухомості у неї немає. Вона 25 років пропрацювала в КУ Санаторій МЗР Глорія , 20 років проживала в спірній квартирі, тому вважає, що законно її заслужила. Вона в інтересах членів сім'ї зверталися з заявою про приватизацію квартири, здала усі документи, їх прийняли, але незаконно відмовили, оскільки у неї на квартиру немає ордеру, який тепер видати їй неможливо, що вона не мешкає в квартирі. Вона не мешкає, але це її єдине постійне житло, там знаходяться її речі. Суд розглядав даний спір неодноразово з 2005 року в порядку КАСУ, але закрили провадження, спір підлягає розгляду в порядку ЦПК. Син збирається утворити сім'ю і йому потрібна квартира. Він в ОСОБА_11 поступив у магістратуру, його направили на навчання у Польщу, він студент, тому його неможна виписати з квартири. Дочка ОСОБА_16 не зможе отримати паспорт, пройти тестування. Їх речі з квартири винесли, її не попередили.

На момент винесення спірного рішення син ОСОБА_17 навчався у ОСОБА_15, приїжджав на вихідні в квартиру, де до 2014 року мешкала уся сім'я, але постійно проживав він. Останній раз в квартиру вона приїжджала 27.10.2016, відмічали день народження, вона забирала зимні речі. Чоловік з дочкою постійно жив в квартирі з 2014 року, а потім через хворобу батьків поїхав до них. Заборгованості по комунальним послугам по квартирі немає. Немає показників по користуванню комунальними послугами, оскільки син мився у сусідів, у 2012-2013 роках їх залили і електроенергії не було, але потім відремонтували, також вони на всьому економили.

Дочка ОСОБА_16 в період її роботи у ОСОБА_15 жила у її матері смт.Якимівка, ходила у дитячий садок, з 2011 року там пішла в школу. З 2015 року дочка живе з нею у ОСОБА_11, навчається у школі. Син з 2015 року поступив в магістратуру на денне відділення, з 2016 року навчається у Польщі. Чоловік з 2015 року перебуває у розшуку в поліції, вони з ним розлучені. У 2011 році вона звільнилася з санаторія, але вони продовжували проживати у гуртожитку, вимог про розірвання договору або про виселення через суд не надходило. У м.Приморськ у матері чоловіка є будинок №38, цей будинок вона їй подарувала, раніше взимку вони там жили, оскільки в спірній квартирі немає опалення, сиро. Вона не погіршувала свої житлові умови спеціально. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_1, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_5 дала пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві від 07.03.2017. Вважає, що позивачі на законних підставах вселилися в гуртожиток - квартиру АДРЕСА_3. Хоча відомостей про наявність рішення адміністрації санаторію та профспілки про надання їм квартири немає, ордер про вселення не видавався, з ОСОБА_1 КУ Санаторій МЗР Глорія уклав договір оренди вказаної квартири. Ордер не видавався й іншим орендарям в гуртожитку. ОСОБА_1 звільнилася з роботи в КУ Санаторій МЗР Глорія , але з сім'єю продовжувала проживати в квартирі гуртожитку, у судовому порядку їх не виселяли, не визнавали такими, що втратили право проживання, договір оренди з ними не розривався, не визнавався недійсним, в силу ст.764 ЦК України та ст.17 ч.2 ЗУ Про оренду державного майна договір вважається поновленим.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача про приватизацію квартири усіма членами сім'ї, але їй було відмовлено. Вважає, що п.1.5 рішення № 24 ОСОБА_6 районної ради Запорізької області по цьому питанню є незаконним, підлягає скасуванню, оскільки в ньому зазначено підставу прийняття рішення: наявність документу, що підтверджує факт відсутності постійного проживання в квартирі, але не вказано цього документу. Крім того, відсутнє рішення суду про визнання позивачів такими, що втратили право проживання або про їх виселення; усі позивачі підписали заяву про приватизацію квартири; у них є довідка з місця проживання про їх проживання в квартирі; позивачі не мають власного житла; на момент звернення до суду вони фактично прожили в квартирі більше 5 років, були в ній зареєстровані, є довідка про відсутність боргу за комунальні послуги. З огляду на їх реєстрацію в квартирі та відповідно до ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання немає потреби доводити факт фактичного проживання позивачів в квартирі. Відсутність в квартирі води, електроенергії, газу, опалення не є доказами того, що позивачі в квартирі не проживали.

Відповідно до ст.71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, у тому числі у разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням, влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника. Так, ОСОБА_4 навчався на денній формі навчання. ОСОБА_18 матір'ю було передано на виховання до бабусі, оскільки за місцем проживання була загроза її здоров'ю та життю. ОСОБА_1 тимчасово виїхала на заробітки за умовами та характером роботи. Вони тимчасово були відсутні з поважних причин. Договір дарування ОСОБА_1 будинку за адресою: м.Приморськ, вул.Кирова, 38 на права дітей не вплинув, вони в той час були зареєстровані у гуртожитку; і заява на приватизацію квартири була подана тільки через 4 роки після дарування будинку. Погіршення житлових умов після дарування будинку не було. Свідки підтвердили, що позивачі виїжджали, але вказана квартира була їх єдиним житлом, що вони проживали в ній. Факт їх проживання в квартирі підтверджується довідкою про відсутність заборгованості по комунальним послугам. Орган опіки та піклування надав висновок про незаконне позбавлення неповнолітньої дитини права на приватизацію, хоча у подальшому надав відгук, в якому зазначив, що у нього відсутні підстави для представництва неповнолітнього з питання визнання права на приватизацію. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 районної ради Запорізької області ОСОБА_7 пояснила, що п.п.1.5 рішення ОСОБА_6 районної ради від 25.03.2014 № 24 відмовлено громадянці ОСОБА_1 у приватизації житлової квартири у гуртожитку, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області, що розташована за адресою: АДРЕСА_4. Підстава: наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів родини за місцем прописки. У ст.1 ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків зазначено, що сфера дії цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають в них. Обов'язковою складовою статусу мешканця гуртожитку (окрім відсутності власного житла та законної реєстрації за місцем проживання у гуртожитку), яка є обов'язковою умовою для реалізації конституційного права на житло на підставі закону, є фактичне проживання протягом п'яти років за місцем реєстрації в гуртожитку. Питання встановлення факту проживання у кімнаті гуртожитку є частиною юридичного складу, наявність чи відсутність якого, сторони зобов'язані довести. З'ясовуючи факт постійного проживання, ОСОБА_6 райрада врахувала положення абзацу 3 п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 № 2, згідно з яким на підтвердження вибуття з гуртожитку суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання. В даному випадку факт обрання іншого місця проживання та фактичного не проживання за місцем реєстрації підтверджується довідками КП Чисте місто ОСОБА_6 , Бердянського УГГ, ВАТ Запоріжжяобленерго , згідно з якими позивачі протягом 2013 року у квартирі не користувались послугами водопостачання та водовідведення, не використовували газ та електроенергію.

Відповідно до ст.129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу. В установленому законом порядку не приймалося рішення про видачу ОСОБА_1 ордеру, він їй не видавався. Його відсутність унеможливлює застосування норм ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . В ухвалі ВСУ від ВСУ від 05.07.2017 №6-798цс17 по аналогічній справі зроблений висновок, що спірне приміщення є гуртожитком, ордер в установленому законом порядку матері позивача, не видавався, а відтак позивач не набув права користування жилим приміщенням.

Порядком передачі квартири у власність від 16.12.2009 №396 передбачений перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, у тому числі довідка про склад сім'ї та займані приміщення (п.18), яка береться на підприємстві (організації), що обслуговує житловий будинок, гуртожиток. ОСББ Уют було обслуговуючою організацією, юридичною особою, тому його довідка була прийнята до уваги як така, що підтвердила не проживання позивачів в квартирі. Лист міграційної служби, на який посилається представник позивачів, свідчить тільки про їх реєстрацію у вказаній квартирі гуртожитку, а не фактичне проживання. .

Рішення, яке оскаржується, прийнято на сесії районної ради, в межах її повноважень, гуртожиток знаходиться у її власності, процедура його прийняття дотримана, воно відповідає діючому законодавству України. Тому просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_10, а у подальшому ОСОБА_11 пояснили, що з метою забезпечення житлом працівників лікарні 25.03.2014 ОСОБА_6 районна рада рішенням №20 від 25.03.2014 передала на баланс КП ОСОБА_6 ЦРЛ гуртожиток за адресою: м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 (у тому числі квартира №50). Тому КП ОСОБА_6 ЦРЛ є балансоутримувачем цієї квартири у гуртожитку. Рішенням ОСОБА_6 районної ради Запорізької області від 23.06.2015 №12 затверджено Положення про порядок надання у користування (найм) квартир у гуртожитках КП ОСОБА_6 ЦРЛ та умови їх утримання, згідно з п.1.3 якого квартири в гуртожитках призначаються для проживання робітників підприємства-балансоутримувача, в т.ч. разом із членами їх сімей. Відповідно до ч.2 ст.128, ст.129 ЖК України, Положення про гуртожитки, на підставі рішення адміністрації КП ОСОБА_6 ЦРЛ та профспілкового комітету ОСОБА_6 районної профспілкової організації працівників охорони здоров'я України, лікарю ОСОБА_12 (разом з малолітньою дитиною ОСОБА_13В.) видано спеціальний ордер для вселення в кв. №50 гуртожитку по вул.Морській, 59 в м.Приморськ. 16.12.2016 між КП ОСОБА_6 ЦРЛ та ОСОБА_12 укладено договір найму житла, реєстрацію ОСОБА_12 та її малолітнього сина ОСОБА_13 за вказаною адресою.

До передачі права власності Територіальній громаді в особі ОСОБА_6 районної ради вказаний гуртожиток перебував у комунальній власності Запорізької обласної ради та знаходився на балансі КЗ СМР Глорія ЗОР. КП ОСОБА_6 ЦРЛ проведено інвентаризацію та встановлено, що квартиру №50 в гуртожитку було передано колишнім балансоутримувачем КЗ СМР Глорія орендареві ОСОБА_1 та членам її сім'ї в тимчасове користування на час роботи орендаря ОСОБА_1 в санаторії на підставі договору оренди жилого приміщення №3 від 29.06.2007 (п.п.1). Згідно з п.5.2 договору оренди договір припиняє свою юридичну чинність по закінченні строку трудового договору, укладеного між орендодавцем та орендарем. З 26.03.2011 ОСОБА_1 припинила свою роботу в КЗ СМР Глорія (звільнилась за власним бажанням), отже договір оренди припинив свою чинність. Спеціальний ордер для вселення на надану жилу площу колишнім балансоутримувачем їй не видавався. Позивачі тривалий час, в тому числі й на момент прийняття ОСОБА_6 районною радою рішення про відмову у приватизації від 25.03.2014, фактично не мешкали та не мешкають у спірній квартирі гуртожитку. Ніхто з позивачів з 13.12.2016 не зареєстрований у спірній квартирі гуртожитку. Отже позивачі були заселені до житла колишнім балансоутримувачем на підставі цивільно-правового договору, строк якого сплив і на підставі ст.810,785 ЦК України, п.5.2 договору оренди після припинення дії трудового договору та договору оренди вони повинні негайно повернути квартиру.

Відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у приватизації житла у гуртожитку. Та обставина, що позивачі фактично не мешкали у спірній квартирі гуртожитку на момент винесення рішення ОСОБА_6 райрадою, позбавляє їх права на приватизацію, оскільки згідно з ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків фактичне проживання осіб за місцем реєстрації є однією з необхідних умов для приватизації житла у гуртожитку. Під дію цього закону не підпадають особи, які є лише наймачами (орендарями) житла, оскільки за своєю правовою природою договір оренди майна є строковим і майно переходить у власність наймача (орендаря) лише у випадках, встановлених законом, а позивачі на момент подання заяви на приватизацію житла у гуртожитку взагалі були колишніми орендарями (строк дії договору оренди сплив). Дія цього Закону поширюється лише на випадки зайняття житлової площі у гуртожитках на підставах, чітко передбачених ст.ст.128,129 ЖК УРСР та Примірним положенням про гуртожитки (тобто, якщо видавався ордер на вселення). Така правова позиція висловлена 01.08.2013 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Аналіз судової практики застосування ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ). У матеріалах справи є докази того, що родині ОСОБА_1 спеціальний ордер не видавався, що також підтверджує безпідставність позовних вимог позивачів. Отже, позовні вимоги є безпідставними, незаконними, необґрунтованими, просили у позові відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_12, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13, - ОСОБА_14 пояснив, що він повністю підтримує заперечення КП ОСОБА_6 ЦРЛ , яке є балансоутримувачем спірної квартири у гуртожитку.

16.12.2016 між КП ОСОБА_6 ЦРЛ та ОСОБА_12 укладено договір найму житла (спірної квартири в гуртожитку), складено відповідний Акт приймання-передачі квартири, за яким квартира передана ОСОБА_12 До цього КП ОСОБА_6 ЦРЛ виписало та видало ОСОБА_12 ордер на вселення сім'єю з двох чоловік на підставі протоколу засідання профспілкової організації лікарні від 01.12.2016 та наказу КП ОСОБА_6 ЦРЛ від 01.12.2016 №167. Потім на підставі ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків здійснено реєстрацію (прописку) ОСОБА_12 та її малолітнього сина ОСОБА_13 у цій квартирі гуртожитку. Також ОСОБА_12 уклала договори на надання комунальних послуг. Тобто ОСОБА_12 та її малолітній син проживають в квартирі з законних підстав.

Просить у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях КП ОСОБА_6 ЦРЛ , у тому числі, що позивачі не мали права на приватизацію, оскільки у них закінчилося право на оренду, вони фактично в квартирі не проживали, мали інше житло. Вони проживали у двоповерховому будинку, що розташований в центрі міста за адресою: м.Приморськ, вул.Кирова, 38, який ОСОБА_1 16.11.2010 подарувала матері чоловіка ОСОБА_19 Цей будинок ОСОБА_1 придбала, коли проживала у гуртожитку. При його даруванні згоду органу опіки та піклування не отримувала, умисно погіршила житлові умови сім'ї, порушила права неповнолітньої доньки. Позивачі були зняті з реєстрації в спірній квартирі гуртожитку законно, на підставі п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених ПКМУ від 02.02.2016 №207. Те, що вони не проживали в указаній квартирі підтверджено довідками комунальних підприємств про те, що вони не користувалися водою, електроенергією, газом, в квартирі відсутнє опалення. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила, що неповнолітня донька з 2011 року проживала у бабусі в смт.Акимівка, потім там навчалася у школі; вона сама з 2010 по 2012 рік працювала в м.Бердянськ, потім в м.Києв, зараз працює в м.Одеса; її чоловік ОСОБА_3 перебуває у розшуку в зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо нього; оригінал довідки про навчання сина ОСОБА_17 до суду не надано, тому вказані обставини не проживання в квартирі за місцем реєстрації не є поважними та такими, що передбачені ст.71 ЖК, з цих причин за ними не зберігалося право на користування житловим приміщенням.

Представник третьої особи органу опіки та піклування ОСОБА_6 РДА Запорізької області ОСОБА_9 надала суду Висновок органу опіки та піклування ОСОБА_6 РДА від 12.10.2017 про задоволення позовних вимог у справі, пояснила, що висновок вона підтримує, що держава захищає інтереси та права неповнолітніх дітей. Висновок приймався на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, вівся протокол, начальник юридичного відділу ОСОБА_6 РДА оголосила ухвалу суду про залучення органу опіки та піклування до участі у справі в якості третьої особи, при цьому докази про проживання (не проживання) батьків неповнолітньої за даною адресою та інші докази наявні у справі не обговорювалися, до уваги не приймалися, позиції інших сторін не доводилися, вони не запрошувалися. Вона не може сказати, на підставі яких доказів Висновок був прийнятий. Вказати та надати докази у справі вона не може.

У подальшому представник третьої особи Органу опіки та піклування ОСОБА_6 РДА Запорізької області ОСОБА_8, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву, в якій просила дану справу розглядати без її участі. У відзиву вказала, що ведення справ та координація діяльності стосовно прав дітей, зокрема дітей-сиріт, покладається на службу у справах дітей районних держадміністрацій. Згідно з п.4 Положення про службу у справах дітей ОСОБА_6 РДА ЗО від 06.07.2016 №266 остання забезпечує виконання завдань щодо соціального захисту дітей, захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, запобігання дитячій бездоглядності. Комісія є консультативно-дорадчим органом, основним її завданням є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія не розглядає питання щодо визнання за неповнолітніми дітьми права на приватизацію. У даній справі жодна із підстав, зазначених у ст. 19 СК України, для представництва неповнолітніх органу опіки та піклування, відсутня. Тому просить розгляд справи здійснювати на розгляд суду, з урахуванням прав неповнолітньої дитини (а.с.164,212 т.1, 2-7 т.3).

Вислухавши позивача ОСОБА_1, представника позивачів, представника відповідача, представників третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що у розпорядженні голови Запорізької обласної державної адміністрації № 612 від 17.12.1997р. вказано передати із спільної (комунальної) власності обласної ради до комунальної власності ОСОБА_6 міської ради житловий будинок для малосімейних, який заселений на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, за адресою: ОСОБА_6, вул.Морська, 59. Доведено до відома, що частина житлових приміщень вказаного житлового будинку для малосімейних, у тому числі і квартира № 50, закріплюється у вигляді гуртожитку за Обласною фізіотерапевтичною лікарнею для поселення працівників цієї медичної установи (а.с.43 т.3). Рішенням виконкому ОСОБА_6 міської ради народних депутатів № 242 від 19.12.1997 вирішено відповідно до ст.127 ЖК України зареєструвати житловий будинок по вул.Морська,59 в м.Приморськ як гуртожиток для малосімейних, за виключенням квартир №№ 10-18, 70-78 (а.с.44 т.3).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.11.2006 малосімейний гуртожиток, який складається з квартир №31,33,34,35,36,37,38,39,40,41,42,43,44,46,47,48,49, 50 , 52,53,54,56,58,59,60 та підвальне приміщення за адресою: Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької обласної ради (у тому числі квартира №50 складається з 2-х житлових кімнат). Підстава: рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради від 11.08.2006 №283 (а.с.119 т.1). Аналогічні відомості вказані у ОСОБА_14 Приморського КП БТІ про реєстрацію права власності від 01.11.2006 (а.с.120 т.1).

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 26.04.2007 №27 закріплено за КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія Запорізької обласної ради, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, на праві оперативного управління, у тому числі малосімейний гуртожиток та підвальні приміщення, розташовані за адресою: Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Морська, 59 (п.1.1). Також вирішено головному лікарю КЗ СМР Глорія здійснити заходи щодо приведення у відповідність до чинного законодавства взаємовідносин з особами, які проживають у квартирах, зазначених у п.п.1.1,1.2 цього рішення (п.2) (а.с.117-118 т.1).

Отже, житловий будинок за адресою: м.Приморськ, вул.Морська,59 було розділено на дві частини, одна з яких складала квартири для малосімейних, і вони були заселені громадянами на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, а інша частина складала гуртожиток (у тому числі квартира №50), право власності на які зберігала Запорізька обласна рада, балансоутримувачем була Обласною фізіотерапевтичною лікарня, а з 2007 року - КЗ СМР Глорія .

У рішенні ОСОБА_6 районної ради Запорізької області від 29.11.2013 №16 вирішено клопотати перед Запорізькою обласною радою про передачу до спільною власності територіальних громад, сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області, обліковується на балансі КЗ СМР Глорія , у тому числі малосімейного гуртожитку з квартирою 50 по вул.Морська, 59 (а.с.35 т.3). Рішенням Запорізької обласної ради від 26.12.2013 №33 надано згоду на передачу із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Запорізької області до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області нерухомого майна, що обліковується на балансі КЗ СМР Глорія Запорізької обласної ради, у тому числі вказаного малосімейного гуртожитку у м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 (а.с.37 т.3). За актом приймання-передачі від 10.02.2014 ОСОБА_6 райрада прийняла вказані квартири, зокрема і кв.50 (а.с.38-39 т.3).

Рішенням сесії № 20 від 25.03.2014 ОСОБА_6 районної ради Запорізької області включено до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області нерухоме майно, у тому числі малосімейний гуртожиток з квартирою №50 за адресою: Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 (п.1.2), закріпивши його за КП ОСОБА_6 центральна районна лікарня ОСОБА_6 районної ради Запорізької області на праві повного господарського відання. Рекомендовано останньому забезпечити організацію процедури передачі гуртожитку з балансу КЗ СМР Глорія на баланс КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області (а.с.40 т.3).

Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно було видане ОСОБА_6 районній раді Запорізької області 04.08.2014, об'єкт нерухомого майна зазначено як малосімейний гуртожиток, що складається з визначеної кількості квартир, у тому числі квартир №50 (а.с.33 т.3). Аналогічні відомості зазначені у ОСОБА_14 Приморського КП БТІ про реєстрацію права власності на це нерухоме майно від 04.08.2014 (а.с.34 т.1).

У листі КЗ СМР Глорія від 15.01.2017 вказані аналогічні відомості (а.с.116 т.1).

Таким чином, квартира АДРЕСА_5 є малосімейним гуртожитком.

Згідно з договором оренди житлового приміщення №3 від 29.06. 2007, укладеним між КЗ СМР Глорія (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), членами її сім'ї: чоловік - ОСОБА_3, діти - ОСОБА_4, ОСОБА_2, сторони домовилися, що орендодавець надав орендатору та членам його сім'ї в тимчасове користування та на час роботи орендаря в КУ СМР Глорія жиле приміщення (місце в кімнаті) жилою площею 24,8 кв.м, загальною площею 45,77 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1). Орендар зобов'язується звільнити орендоване житлове приміщення по закінченню строку договору (п.2.2.6). Договір оренди жилого приміщення припиняє свою юридичну дію по закінченню строку трудового договору, укладеного між орендодавцем та орендарем (п.5.1.7). (а.с.10,11 т.2).

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 вказано, що вона народилася 25.03.2005, актовий запис №33, батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.9 т.2).

КЗ СМР Глорія Запорізької обласної ради листом від 10.02.2017 повідомив, що з особами, які проживають (проживали) у гуртожитку за адресою: м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 були укладені договори оренди, у тому числі зі ОСОБА_1 - АДРЕСА_6, яка працювала в санаторії з 01.11.1996 по 26.03.2011 (звільнена на підставі ст.38, наказ №461 п.1 від 26.03.2011). Орендна плата за укладеними договорами не утримувалась, ордери на вселення не видавалися (а.с.121-122 т.1).

Відповідно до ст.128, ст.129 ЖК Української РСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення (в редакції, що діяла на той час) про гуртожиток на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ч.1,2 ст.64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Пунктом 17 Примірного положення передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.

Отже, законодавством установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку. А право користування жилим приміщенням у гуртожитку члена сім'ї є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи. Такий висновок викладений в правовій позиції в ухвалі ВСУ від 05.07.2017 №6-798цс17. З вказаного випливає, що квартира АДРЕСА_7, що знаходиться в малосімейному гуртожитку, ніколи не заселялась на загальних підставах із дотриманням вимог гл.2 ЖК України і ордери органом місцевого самоврядування на її заселення нікому не видавались, зокрема ОСОБА_1 та членам її сім'ї.

За договором дарування нерухомого майна від 16.11.2010 ОСОБА_1 (дарувальник) передала безоплатно у власність, а ОСОБА_19 (обдаровуваний) прийняла у власність як дарунок житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Запорізька область, м.Приморськ, вул.Кірова, буд.38. Нерухоме майно, що є предметом договору складається з житлового будинку загальною площею 112 кв.м та земельної ділянки 0,0809 га. Будинок належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом ОСОБА_6 міської ради 16.11.2009, зареєстрованого як правоустановчий документ Приморським КП БТІ 16.11.2009. Дар оцінюється в 1 082 970 грн. Згоду на укладання договору надано подружжям ОСОБА_3 Дарувальник свідчить, що відповідно до ст.12 ЗУ Про основи соціального захисту бездомних громадян та і безпритульних дітей не буде порушено прав неповнолітніх дітей. 16.11.2016 проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_19 (а.с.191-197, 235-237 т.1).

Тобто, уклавши договір оренди житлового приміщення в малосімейному гуртожитку, проживаючи там зі своєю сім'єю , ОСОБА_1 16.11.2009 зареєструвала за собою житловий будинок загальною площею 112 кв.м з земельною ділянкою, а потім 16.11.2010 вона подарувала його безоплатно у власність ОСОБА_19, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, матері чоловіка. Суд звертає увагу, що в судовому засіданні ОСОБА_1 також пояснювала, що в цьому будинку вони проживали сім'єю в холодний період, оскільки в квартирі гуртожитку не було опалення.

У витязі з наказу № 46 від 26.03.2011 КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія Запорізької обласної ради вказано, що відповідно до ст.38 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 26 березня 2011 року з посади лікаря-лаборанта за власним бажанням (а.с.123 т.1).

01.04.2012 між ОСББ УЮТ та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.11-14 т.1).

Відповідно до Законів України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та Про приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_1 звернулась до органу приватизації - ОСОБА_6 районної ради Запорізької області із заявою про приватизацію нею та членами родини кімнати №50 у малосімейному гуртожитку в будинку №50 по вул.Морська в м.Приморськ Запорізької області, подали документи.

В рішенні сесії ОСОБА_6 районної ради Запорізької області №24 від 25.03.2014 вказано, що, керуючись ст.ст.43,59,60 ЗУ Про місцеве самоврядування , ст.ст.1,4,5 ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ст.2 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , розглянувши звернення громадян про приватизацію квартир у гуртожитках, враховуючи відсутність передбачених законодавством документів, що підтверджують право мешканців на приватизацію державного житлового фонду, з метою додержання чинного законодавства в сфері приватизації державного житлового фонду ОСОБА_6 районна рада вирішила: відмовити у приватизації житлових квартир у гуртожитку, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області, що розташований за адресою: м.Приморськ, вул.Морська,59, певним особам, в тому числі і ОСОБА_1 (АДРЕСА_9) (п.1.5) на підставі наявності документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки (а.с.7 т.1,41 т.3). Його копія направлена ОСОБА_4 (а.с.9 т.1).

Не погоджуючись з даним рішенням, позивачі звернулися до суду з даним позовом. На підтвердження позовних вимог та на їх заперечення сторонами у справі надані ще наступні докази.

У копіях паспортів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мається відмітка про їх реєстрацію в АДРЕСА_10 відповідно з 11.03.2006, з 06.03.2006, з 07.07.2009 (а.с.6 т.1, 7,8 т.2).

Згідно з довідкою ОСББ Уют про склад сім'ї від березня 2014 року ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, має склад сім'ї: чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5; донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7. Усі члени родини ОСОБА_1, в тому числі і вона, не мешкають за зазначеною адресою (а.с.126 т.1).

Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 17.08.2016 № 54, виданою ОСББ Уют ОСОБА_1,наймачу житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_8, до складу її сім'ї входять: чоловік ОСОБА_3; син ОСОБА_4; донька ОСОБА_2 (а.с.8 т.1). Згідно з довідкою ОСББ УЮТ № 154, наданій ОСОБА_1, станом на 01.03.2014 за адресою: АДРЕСА_11 заборгованості за сплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території не має (а.с.10 т.1). Відсутність даної заборгованості не може свідчити щодо наявності факту проживання позивачів в спірній квартирі.

У ОСОБА_14 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.03.2014 вказано, що відомості про права на нерухоме майно за ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 відсутні (а.с.15 т.1, 20-23 т.2).

Згідно з листом ОСОБА_6 районного сектору УДМС України в Запорізькій області ДМС України від 08.05.2014 № 2в37/1063, місце проживання громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.22 т.1).

У довідці економіко-правового коледжу ТОВ ОСОБА_15 університет менеджменту і бізнесу від 24.05.2017 №215 вказано, що вона дана ОСОБА_4 в тому, що він закінчив у 2013 році його, за спеціальністю - обслуговування програмних систем і комплексів, денна форма навчання; термін навчання з 01.09.2009 по 30.06.2013; отримав диплом молодшого спеціаліста (а.с.198 т.1). У довідці ОСОБА_15 університет менеджменту і бізнесу від 25.05.2017 №215 вказано, що він його закінчив за спеціальністю комп'ютерні науки, отримав диплом бакалавра (а.с.199 т.1). Згідно з довідкою від 08.06.2016 Інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики ім. В.С.Мартиновського Одеської національної академії харчових технологій ОСОБА_4 дійсно є студентом 5 року навчання за ОКР - спеціаліст (магістр) денної форми навчання, закінчує навчання 30.06.2017 (а.с.23,109 т.1).

Суд звертає увагу, що в останній довідці не зазначено, з якого часу він навчався у цьому інституті, а в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що він до 2014 року навчався в ОСОБА_15, будь-яких підтверджуючих документів не надала про період навчання сина в Одеської національної академії харчових технологій.

Згідно з випискою КП Чисте місто ОСОБА_6 від 14.02.2014 за період з 01.01.2013 по 01.02.2014 ОСОБА_1 за адресою: вул.Морська, 59/50, заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення не має, зазначеними послугами не користувався (а.с.54-55 т.1).

Згідно з довідкою ОСОБА_6 РЕМ ВАТ Запоріжжяобленерго від 14.02.2014 по квартирі АДРЕСА_12 станом на 01.02.2014 ОСОБА_1 має заборгованість за електропостачання у сумі 0,28 грн. з 23.08.2013 по 25.12.2013, а також зазначено обсяг спожитої електричної енергії за 2013 рік у розрізі по місяцям, а саме:

з 01.01.2013-01.02.2013 - 2 кВт; з 01.02.2013-01.03.2013 - 0 кВт; з 01.03.2013-01.04.2013 - 0 кВт;

з 01.04.2013-01.05.2013 - 1 кВт; з 01.05.2013-01.06.2013 - 1 кВт; з 01.06.2013-01.07.2013 - 1 кВт;

з 01.07.2013-01.08.2013 - 31 кВт; з 01.08.2013-01.09.2013 - 0 кВт; з 01.09.2013-01.10.2013 - 0 кВт;

з 01.10.2013-01.11.2013 - 0 кВт; з 01.11.2013-01.12.2013 - 0 кВт; з 01.12.2013-01.01.2014 - 1 кВт (а.с.56 т.1). ОСОБА_15 управління по газопостачанню та газифікації МГК Запоріжгаз 17.02.2014 надало інформацію по особовим рахункам квартир, у тому числі в буд.59 по вул.Морській в м. Приморськ, за якою відомості про наявність особового рахунку в квартирі 50 відсутні (а.с.51 т.1).

Рішенням сесії ОСОБА_6 районної ради Запорізької області № 23 від 23.12.2016 внесено зміни до рішення ОСОБА_6 районної ради від 25.03.2014 № 20, викладено п.3 у наступній редакції: Вказане у підпунктах 1.1, 1.2 пункту 1 цього рішення нерухоме майно закріпити за КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області на праві оперативного управління. Внесено зміни до Положення про порядок надання у користування (найм) квартир у гуртожитках КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області та умови утримання і повернення, затвердженого рішенням ОСОБА_6 районної ради від 23.06.2015 №12 викладено абз.2 преамбули Положення в наступній редакції: Вищезазначене нерухоме майно передано на баланс КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області з правом оперативного управління (а.с.40 т.1).

Наказом КП ОСОБА_6 ЦРЛ від 03.06.2014 №129 створено та затверджено склад комісії з інвентаризації нерухомого майна, створено та затверджено комісію з проведення повної обов'язкової інвентаризації нерухомого майна, а саме будівлі гуртожитку який знаходяться за адресою м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 (з квартир № 31,33,34,35,36,37,38,39,40, 41,42,43,44, 46,47,48,49,50,52,53,54,56, 58,59, 60 та підвального приміщення) (а.с.150 т.1). Наказом КП ОСОБА_6 ЦРЛ від 22.09.2016 №141 внесення змін до вказаного наказу щодо складу комісії з інвентаризації нерухомого майна (а.с.151 т.1).

Згідно з актом про н епроживання осіб за місцем реєстрації від 29.11.2016, складеним комісією з інвентаризації нерухомого майна КП ОСОБА_6 ЦРЛ за участю мешканців будинку №59 по вул.Морській в м.Приморську ОСОБА_20, ОСОБА_21, що мешкають відповідно в квартирах №49, №51, встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 фактично не проживають у квартирі №50 малосімейного гуртожитку, що знаходиться в місті Приморськ Запорізької області по вул.Морській, буд.59, понад 4-х років. Ніхто інший також в цій квартирі не мешкає (а.с.153 т.1).

ОСОБА_15 УГГ ПАТ Запоріжгаз від 14.12.2015 повідомлено, що відсутня у базі даних інформація щодо наявності або відсутності заборгованості за спожитий газ у квартирі №50 гуртожитку, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Приморськ, вул.Морська, буд.59, (а.с.154 т.1). Згідно з квитанцією ВАТ Запоріжжяобленерго на сплату за спожиту електроенергію за жовтень місяць 2016 року у АДРЕСА_13 електроенергії спожито не було (а.с.155 т.1). КП Чисте місто ОСОБА_6 листом від 10.12.2015 повідомило, що ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення не має, не проживає (а.с.156 т.1). Листом КП Чисте місто ОСОБА_6 від 04.10.2016 заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за квартирою №50 по вул.Морська, 59 не має, особовий рахунок оформлений на ОСОБА_1, послугами водопостачання споживач не користується (а.с.157 т.1). Листом КП Чисте місто ОСОБА_6 від 16.01.2017 заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за квартирою №50 по вул.Морська, 59 станом на 01.12.2016 відсутня, особовий рахунок оформлений на ОСОБА_1, кількість споживання послуг за період з 01.01.2013 до 01.12.2016 складає 0 кубів, послугами водопостачання споживач не користується (а.с.158 т.1).

Зазначені докази, пояснення позивачки ОСОБА_1, свідків в судовому засіданні свідчать про те, що позивачі з січня 2013 року, тобто до прийняття рішення сесії ОСОБА_6 районної ради Запорізької області №24 від 25.03.2014 про відмову їм у приватизації житлової квартири №50 у гуртожитку в м.Приморськ по вул.Морська, 59, яке ними оспорюється, в указаній квартирі комунальними послугами з електроенергії, газу, водопостачання не користувалися; опалення у них було відсутнє; що вони фактично в ній не проживали.

ОСОБА_6 міської ради від 28.12.2016 повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зняті з реєстрації місця проживання 13.12.2016 наступні громадяни: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 згідно з п.26 абз.7 Постанови КМУ №207 від 02.03.2016 та згідно з п.5.2 договору оренди жилого приміщення № 3 від 29.06.2007 (а.с.24 т.1).

КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області видала 01.12.2016 ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_10, яка працює у КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, корінець ордера на квартиру в гуртожитку, на право зайняття з сім`єю з двох осіб житла в гуртожитку АДРЕСА_14. Ордер виданий на підставі протоколу №2 засідання профспілкового комітету ОСОБА_6 районної профспілкової організації медичних працівників від 01.12,2016 та наказу КП ОСОБА_6 ЦРЛ № 167 від 01.12.2016; склад сім'ї: ОСОБА_13, 18.06.2013. Цей ордер є підставою для вселення в квартиру гуртожитку (а.с.125 т.1).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 02.12.2016, виданої виконкомом ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, також в цій квартирі зареєстрований ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с.43 т.1). У довідці виконкому ОСОБА_6 міської ради про склад родини від 19.12.2016 на ім'я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, вказано, до складу її родини входить син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44 т.1).

У паспорті громадянина України ОСОБА_12 вказано, що вона з 02.12.2016 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.45 т.1). Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_13 народився 18.06.2013, його батьками зазначені: батько ОСОБА_10, мати ОСОБА_12 (а.с.46 т.1).

16.12.2016 між КП ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області (наймодавець) та ОСОБА_12 (наймач) укладено договір найму житла (квартири в гуртожитку), за яким наймодавець передав другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату, на умовах, визначених договором. Предметом договору є квартира в гуртожитку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Приморськ, вул.Морська, буд.59 (п.1). Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців з моменту його підписання сторонами (а.с.41-42 т.1).

Згідно з листом ОСОБА_6 міської ради Приморського району Запорізької області від 13.01.2017 за адресою: АДРЕСА_15, зареєстровані наступні громадяни: ОСОБА_12 (дата реєстрації 02.12.2016); ОСОБА_13 (дата реєстрації 02.12.2016) (а.с.124 т.1).

У виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП вказано, що в реєстрі зареєстрована ОСОБА_6 районна рада (а.с.130 т.1). КП Приморська ЦРЛ ОСОБА_6 районної ради Запорізької області видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, воно внесене до ЄДРПОУ (а.с.147-149 т.1).

У Висновку органу опіки та піклування ОСОБА_6 РДА про захист прав та інтересів малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, вказано, що у даній справі, діючи в інтересах малолітньої дитини, вважають, що позов підлягає задоволенню (а.с.224 т.1).

Суд звертає увагу, що при прийняті цього Висновку питання проживання (не проживання) батьків неповнолітньої за даною адресою та інші докази у справі до уваги не приймалися, позиції сторін до відома не доводилися, сторони не запрошувалися, представник органу опіки та піклування не зміг пояснити на підставі яких доказів Висновок був прийнятий.

У подальшому, після звернення до органу опіки та піклування ОСОБА_12 для захисту прав її неповнолітнього сина, органом опіки та піклування до суду направлено відзив, в якому зазначено, що комісія не розглядає питання щодо визнання за неповнолітніми дітьми права на приватизацію; у даній справі жодна із підстав, зазначених у ст. 19 СК України, для представництва неповнолітніх органу опіки та піклування, відсутня, просив розгляд справи здійснювати на розгляд суду, з урахуванням прав неповнолітньої дитини. Тому Висновок суд не приймає до уваги.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона проживає з позивачами ОСОБА_1 по-сусідству. Вони з ними одночасно отримали квартири в малосімейному гуртожитку, ордерів при цьому їм не видавали, пообіцяли їх надати через 10 років роботи, але потім відмовили. З ними були укладені договори найму житлового приміщення з КЗ СМР Глорія , за умовами яких вони були зобов'язані при звільнені з роботи житло звільнити. Вона продовжує працювати в КЗ СМР Глорія , живе в своїй квартирі, приватизувала її 3-4 роки тому.

ОСОБА_1 проживали в своїй квартирі постійно, поки у них у 2013-2014 роках не почалися проблеми, була загроза дітям, і вони стали жити не постійно. Вона з ними підтримувала добросусідські відносини. ОСОБА_23, яка працювала лікарем КЗ СМР Глорія , звільнилася, стала доглядати за чоловіком в лікарні в м.Бердянськ, потім поїхала на заробітки у м.Київ, а потім в м.Одеса. Їх син ОСОБА_17 навчався в м.Бердянськ, а коли приїжджав, то заходив до них пару раз покупатися, оскільки була проблема з водою; дочка ОСОБА_16 була у бабусі в смт.Акимовка. По вул.Кирова в м.Примоськ чоловік ОСОБА_24 будував будинок, але кому він належить, вона не знає. Де зараз ОСОБА_24, вона не знає, останній раз його бачила у 2009 році. ОСОБА_23 вона бачила останній раз у 2015 році, коли вона приїжджала у гості, а з якого часу вона не проживає в квартирі, чи опалювалася її квартира, вона сказати не може. Вона бачила ОСОБА_1 періодично, але стверджувати, що вони жили в квартирі постійно, не може. Вважає, що ОСОБА_23 заслужила цю квартиру, а їй не дозволили її приватизувати.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що зі ОСОБА_1 вони разом працювали КЗ СМР Глорія , де їм надали квартири у гуртожитку, уклавши з ними договори оренди, але ордерів не надавали. Відносини у них з ОСОБА_1 були добросусідські, жили вони в одному під'їзді, колись разом зустрічали Новий рік. Він добився через суд і приватизував свою квартиру; вважає, що їй теж повинні були дозволити приватизувати свою квартиру. Приблизно до 2014 року вони проживали в квартирі. ОСОБА_26 вимушена була звільнитися. З вересня 2014 року ОСОБА_4 навчався у м.Бердянськ, появлявся в квартирі десь 1 раз на місяць, якось запросив його зробити ремонт. ОСОБА_23 уїхала працювати, вона приїжджала, він її та ОСОБА_24 бачив в місті ОСОБА_6 десь раз на місяць, вони були з продуктами. ОСОБА_27 була у матері ОСОБА_23. У 2014 році квартира ОСОБА_1 була без опалення, у вересні на кухні стояв масляний радіатор, прокапав бачок, чи опалювалися інші кімнати, він не знає. Він (свідок) в своїй квартирі опалення поставив за свої гроші. Він не може сказати, чи проживали вони в цій квартирі після 2014 року, але меблі стояли, їм повинні були віддати цю квартиру. У примусовому порядку їх не виселяли. Чи було у них інше житло, він не знає.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Сторонам роз'яснені їх права у судовому засіданні та зазначені статті; роз'яснено право звернутися до правоохоронних органів при наявності відомостей про скоєння злочину. Сторони пояснили, що права їм зрозумілі. Клопотань від сторін не надійшло. Сторони просили розглянути справу на підставі наявних матеріалів у справі, тому справа розглядається на їх підставі.

Дослідивши добуті докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.2 ст.10 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до п.10 ст.59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності нормам законодавства України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст.60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам.

Відносини у сфері реалізації прав власності в порядку приватизації державного житлового фонду регулюються Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , а також іншими нормативними актами, зокрема: Законом України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності , Положеннями Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян та Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій .

Відповідно до ст.5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Частиною 3 ст. 8 цього Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ст.4 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (в редакції на час відмови позивачам в приватизації квартири) громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, і більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 396 від 16.12.2009, передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п`яти років) (п.14).

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру, жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію (п.17). Громадянином до органу приватизації подаються, у тому числі: оформлена заява на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку (п.18).

Довідка про склад сім'ї та займані приміщення береться особою на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток. В ній вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло (п.19). Тобто, обов'язок по видачі документів про склад сім'ї та займані приміщення покладено на підприємство (організацію), що обслуговує гуртожиток.

У п.11 постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 вказано, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. Разом з тим належить враховувати, що ст.71 ЖК передбачені випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. На твердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_5 є малосімейним гуртожитком, власником якого була Запорізька обласна рада, а рішенням від 26.12.2013 №33 вона надала згоду на передачу цього гуртожитку із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Запорізької області до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області. За актом приймання-передачі від 10.02.2014 ОСОБА_6 райрада прийняла квартири малосімейного гуртожитку, зокрема і квартиру 50, оформила право власності.

29.06.2007 між КЗ СМР Глорія , у якої на балансі була ця квартира, та ОСОБА_1 було укладено договір оренди на період її роботи у КЗ МР Глорія квартири 50 у вказаному малосімейному гуртожитку. Сторони домовилися, що ОСОБА_1 та члени її сім'ї отримали в тимчасове користування та на час роботи орендаря в КЗ СМР Глорія вказане жиле приміщення; вони зобов'язалися звільнити це орендоване житлове приміщення по закінченню строку договору. При цьому позивачами не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів наявності рішення адміністрації та профспілки санаторію про надання їм квартири, ордер про вселення не видавався.Тобто позивачами на загальних підставах із дотриманням вимог гл.2 ЖК України ця квартира не заселялася, ордер на її заселення ОСОБА_1 та членам її сім'їне видавався.

16.11.2009 ОСОБА_1 зареєструвала за собою житловий будинок загальною площею 112 кв.м з земельною ділянкою, а 16.11.2010 подарувала його безоплатно у власність ОСОБА_19, матері свого чоловіка, хоча визнала, що в указаному будинку вони проживали сім'єю в холодний період, оскільки в квартирі гуртожитку не було опалення.

26.03.2011 ОСОБА_1 звільнилася з роботи в КЗ СМР Глорія за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП, строк дії договору оренди закінчився.

Рішенням ОСОБА_6 районної ради Запорізької області № 20 від 25.03.2014 зазначений малосімейний гуртожиток з квартирою №50 закріплено за КП ОСОБА_6 ЦРЛ на праві повного господарського відання, а рішенням № 23 від 23.12.2016 він переданий на баланс КП ОСОБА_6 ЦРЛ з правом оперативного управління.

25.03.2014 відповідач ОСОБА_6 районна рада Запорізької області на звернення ОСОБА_1 ухвалила рішення № 24, пунктом 1.5 якого відмовила їй та членам її сім'ї у приватизації житла, посилаючись на наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки .

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт не проживання позивачів за місцем своєї реєстрації в малосімейному гуртожитку в квартирі АДРЕСА_5 з січня 2013 року. Так, вони не користувалися комунальними послугами з електроенергії, газу, водопостачання та водовідведення, в квартирі було відсутнє опалення. ОСББ Уют , яке обслуговує гуртожиток, надало довідку про склад сім'ї від березня 2014 року, в ній вказало, що ОСОБА_1 та усі її члени родини не мешкають за зазначеною адресою. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що у 2009 році порушили кримінальну справу стосовно її чоловіка за ч.5 ст.191 КК України, де він знаходиться, вона не знає; 26.03.2011 вона звільнилася з КЗ СМР Глорія , стала працювати в м.Бердянськ, у 2013 році працювала в м.Києв, а у подальшому в м.Одеса; доньку вона направила до матері в смт.Акимівка; син ОСОБА_17 навчався в м.Бердянськ до 2014 року, потім в м.Одеса, а в довідці про навчання сина в м.Одеса не зазначено, з якого часу він там навчався, будь-яких підтверджуючих документів суду не надано. Свідок ОСОБА_22 та ОСОБА_25 пояснили про добросусідські стосунки з ОСОБА_1, з якою разом працювали, та її сім'єю, впевнено висказали свою думку про те, що ОСОБА_1 заробила спірну квартиру, але також впевнено підтвердити, що позивачі з січня 2013 року фактично проживали за місцем реєстрації, не змогли; вони точно сказати, з якого часу позивачі не проживають не можуть, бачили їх раз на місяць в центрі міста з продуктами, але не в гуртожитку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 ЖК Української РСР житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст.71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, у тому числі у разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням, влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника.

Позивачем не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів того, що позивачі не проживали за місцем своєї реєстрації саме з цих або інших поважних причин.

13.12.2016 всіх членів родини знято з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.26 абз.7 Постанови КМУ № 27 від 02.03.2016 без будь-якого рішення суду про втрату права користування житловим приміщенням.

01.12.2016 КП ОСОБА_6 ЦРЛ видала ОСОБА_12, яка працює у КП ОСОБА_6 ЦРЛ , корінець ордера на спірну квартиру в гуртожитку на сім`ю з двох осіб, який виданий на підставі протоколу №2 засідання профспілкового комітету та наказу КП ОСОБА_6 ЦРЛ , що став підставою для вселення в квартиру гуртожитку. 16.12.2016 між КП ОСОБА_6 ЦРЛ та ОСОБА_12 укладено договір найму житла, в якому вона зареєстрована.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідачем не порушено принципу правозастосування передбаченого ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки підставою для скасування рішень органу місцевого самоврядування є, зокрема, наявність порушення внаслідок прийняття незаконних рішень щодо прав на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку. Позивачами не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів, що на момент прийняття рішення № 24 від 25.03.2014 позивачі проживали у житловому приміщенні в малосімейному гуртожитку за місцем своєї реєстрації, що вони були заселені в спірне житлове приміщення з дотриманням вимог ЖК України, що приймалося відповідне рішення установи та профспілкової організації на вселення в житлове приміщення та видачу ордеру, що їм видавався ордер на його заселення. До того ж після заселення в гуртожиток ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок загальною площею 112 кв.м, а 16.11.2010 подарувала його безоплатно у власність ОСОБА_19, матері свого чоловіка.

Це свідчить про відсутність порушення прав позивачів внаслідок прийняття зазначеного рішення, що є обов'язковою підставою для захисту прав та законних інтересів судом. Рішення прийнято в межах повноваження відповідача, з дотриманням вимог діючого законодавства, в установленому законом порядку, воно мотивовано та обґрунтовано.

У судовому засіданні не здобуто доказів, які б це спростовували.

Виходячи з цих обставин, суд приходить висновку, що, відмовляючи позивачам в приватизації житла в малосімейному гуртожитку та зазначаючи про відсутність у них права на приватизацію, відповідач діяв згідно з зазначеними вимогами законодавства

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на приватизацію житлового приміщення є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,.

Відповідно доп.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, та в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за довіреністю, до ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, адреса місцезнаходження: 72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Банкова, буд.110, код ЄДРПОУ 20485353, треті особи: Комунальне підприємство ОСОБА_6 центральна районна лікарня ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, адреса місцезнаходження: 72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Морська, буд.74, код ЄДРПОУ 01992989, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_10, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_13, орган опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації Запорізької області, адреса місцезнаходження: 72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Банкова, буд.110, про скасування пункту 1.5 рішення № 24 від 25 березня 2014 року ОСОБА_6 районної ради Запорізької області як такого, що суперечить чинному законодавству та порушує право на отримання житла, про визнання за ними права на приватизацію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 згідно із Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків - відмовити.

Повний текст буде виготовлений 17 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис ОСОБА_28

Згідно з оригіналом: суддя Т.В. Стріжакова

11.04.2018