Постанова

від 12.04.2018 по справі 760/19351/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 760/19351/16-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/796/747/2017

Провадження № 51 663 км 17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000425 від 08 листопада 2016 року, щодо ОСОБА_6 за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості від 10 листопада 2016 року, яка укладена у кримінальному провадженні № 52016000000000425між обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором.

Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.1, ст. 28 ч. 4, ст. 205 ч. 2 , ст. 28 ч. 4, ст. 191 ч. 5 КК України, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов`язками на строк 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі ст. 72 ч. 3 КК України покарання, призначене за ст. 28 ч. 4, ст. 205 ч. 2 КК України, у виді штрафу в розмірі 85000 гривень постановлено виконувати самостійно.

На зазначений вирок суду першої інстанції на підставі угоди адвокатом ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року адвокату ОСОБА_10 відмовлено у поновлені строку на апеляційне оскарження зазначеного вироку та повернуто його апеляційну скаргу з додатками до неї.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_10 , діючи в інтересах ОСОБА_8 , просить ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ні ОСОБА_8 , ні його адвокат не знали про укладену угоду, не були повідомленні про дату та час судового розгляду і не брали у ньому участь, не могли передбачити наявність ухваленого вироку на підставі угоди щодо ОСОБА_6 , а тому об`єктивно не мали можливості його оскаржити. Вказує на те, що про вирок він дізнався і ознайомився з його копією лише 22 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Вважає висновки апеляційного суду про можливість подачі апеляційної скарги на вирок щодо ОСОБА_6 , який внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень в грудні 2016 року, адвокатом у строк безпідставними, оскільки зазначене судове рішення неможливо було ідентифікувати.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні - прокурор четвертого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генерельної прокуратури України ОСОБА_5 вказав на її безпідставність та необґрунтованість, у зв`язку із чим просив залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив задовольнити її.

Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою, та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до ст. 399 ч. 3 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, Апеляційний суд міста Києва послався на підставу для повернення, передбачену ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, подання апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження та відсутність підстав для його поновлення. Посилання адвоката ОСОБА_10 на те, що про вирок від 07 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 він дізнався лише 22 березня 2017 року, в ухвалі суд не визнав доказом поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Як убачається із клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку від 07 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 зазначав те, що вирок ухвалено без його участі та про його існування стало відомо випадково лише 22 березня 2017 року із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Із тексту вироку Солом`янського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_6 видно, що його ухвалено та проголошено 07 грудня 2016 року. Того ж дня, учасники кримінального провадження, які брали участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, отримали копію зазначеного судового рішення.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року в справі № 760/19351/16-к оприлюднено 12 грудня 2016 року. Тобто, за умови достатньої зацікавленості та здійснення відповідного моніторингу судових рішень, з 07 грудня 2016 року адвокат ОСОБА_10 мав можливість ознайомитись та отримати копію вироку в канцелярії Солом`янського районного суду м. Києва, а з 12 грудня 2016 року ознайомитись з повним текстом зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та, вважаючи, що такий вирок стосується прав та законних інтересів його клієнта, міг оскаржити його в апеляційному порядку. У разі ж якщо в процесі ознайомлення із текстом вироку в ЄДРСР у адвоката виникали труднощі щодо його ідентифікації, він не був позбавлений можливості уточнити цю інформацію, шляхом здійснення відповідного запиту до канцелярії місцевого суду.

Правило дотримання тридцятиденного строку, на оскарження вироку з дня його проголошення, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 395 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Разом з тим, адвокат ОСОБА_10 з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку відповідно до поштової відмітки на конверті звернувся лише 28 березня 2017 року, тобто поза межами встановленого строку.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку від 07 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції виходив із обставин, зазначених саме у клопотанні, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у клопотанні поважних причин для поновлення цього строку. Такий висновок ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону та відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_10 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3