Постанова

від 10.04.2018 по справі 910/17213/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. Справа№ 910/17213/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Шульженко Д.Ю. дов. № б/н від 02.10.17р.

від відповідача Андрейків О.В. дов. № б/н від 11.09.17р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р.

у справі № 910/17213/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг

Україна"

про стягнення 42259,98 доларів США, що становить 1 123 259,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" збитків в розмірі 42 259,58 доларів США, що в грошовому еквіваленті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.10.2017р. складає 1 123 259, 71 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для стягнення з відповідача збитків завданих розірванням договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р. через його істотне порушення з вини лізингодавця, що призвело до неможливості набуття позивачем в майбутньому предмета лізингу.

Вимоги товариства про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 11.09.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., зареєстрованого у реєстрі за № 1488 розглянуто Господарським судом міста Києва в межах справи 910/15886/15, при встановленні обставин, що заборгованість позивача перед відповідачем станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису не була безспірною.

При розгляді в судовому порядку справи № 910/15062/16, в тому числі у Вищому господарському суді України (постанова від 06.04.2017р.) підтверджено, що діями товариства "Порше Лізинг Україна" з вилучення об'єкту лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню та відчуження об'єкта лізингу на користь товариства "Престиж-Авто" позивача було позбавлено права на користування об'єктом лізингу.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 259, 58 доларів США, що складаються із вартості усіх платежів, сплачених на відшкодування вартості автомобіля, можливість одержати у власність який ТОВ "Мебельбан" втратило з вини ТОВ "Порше Лізинг Україна", а саме - це вартість авансового платежу і безпосередньо саме та частка лізингових платежів, яка стосується відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" 480 709 грн. 50 коп. збитків понесених у зв'язку з відчуженням об'єкту лізингу, що перебував у користуванні згідно договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р та 7 211 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 р. у справі № 910/17213/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом доплати судового збору.

Також, не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 09.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 р. у справі № 910/17213/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом доплати судового збору.

Також зазначаємо, що 15.01.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" надійшла до Київського апеляційного господарського суду ідентична апеляційна скарга.

23.01.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" надійшла заява про усунення недоліків, а саме приєднання до матеріалів справи копії платіжного доручення № 1678 від 23.01.2018 р. про доплату судового збору в розмірі 6 739 грн. 55 коп.

25.01.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" надійшла заява про усунення недоліків, а саме приєднання до матеріалів справи копії платіжного доручення № 178 від 19.01.2018 р. про доплату судового збору в розмірі 6 739 грн. 55 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 р. у справі № 910/17213/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

27.02.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. у справі № 910/17213/17 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. призначено до розгляду на 20.03.2018 року.

Розпорядженням № 09.1-08/741/18 від 20.03.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко Б.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем., на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.03.2018 р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 910/17213/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О. апеляційні скарги прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.04.2018 р.

03.04.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 залишити без задоволення.

Розпорядженням № 09.1-08/958/18 від 10.04.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із перебуванням судді Алданової С.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем., у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.04.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем., у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 910/17213/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О. апеляційні скарги прийнято до провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити, проти апеляційної скарги відповідача заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

26.10.2011р. між ТОВ "Порше Лізинг Україна", як лізингодавцем та ТОВ "Мебельбан", як лізингоодержувачем укладено договір про фінансовий лізинг № 00003797, на умовах якого позивачем 04.11.2011р. отримано в користування об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi A5 2,0 TFSI (155 kWt), 2011 року виробництва.

Актом опису та арешту від 06.10.2014р. складеним в ході виконавчого провадження (ВП 44746349) підтверджено вилучення з користування позивача автомобіля 05.10.2014р., який був затриманий працівниками ДАІ, в ході примусового виконання виконавчого напису № 1488 від 11.09.2014р..

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2014р. автомобіль було продано відповідачем згідно договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля укладеного з покупцем - ТОВ "Престиж-Авто".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року, у справі №910/15886/15, визнано виконавчий напис, вчинений 11.09.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., зареєстрований в реєстрі за № 1488, таким що не підлягає виконанню.

При розгляді вказаної справи судом встановлені наступні обставини:

"- на момент звернення ТОВ "Порше Лізинг Україна" до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису, ТОВ "Мебельбан" не було належним чином повідомлено відповідачем про відмову від договору про фінансовий лізинг;

- заборгованість позивача перед відповідачем станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису не була безспірною, що підтверджується відповідними актами звірки взаєморозрахунків із запереченнями позивача, листами позивача до відповідача про врегулювання спірних питань щодо зарахування платежів позивача відповідачем тощо. У відповідача в рамках власних розрахунків не було однозначного (безспірного) розуміння, яку саме суму грошових коштів заборгував позивач. Так, у "третьому нагадуванні про несплату" від 17.06.2014 значиться до сплати 31766,76 грн. з ПДВ, в той час як у спірному виконавчому написі зазначено станом на цю ж дату інша сума 50 327,27 грн.;

- відповідач всупереч вимогам ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, яким затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, якими передбачено обов'язковість подання документів підтверджуючих безспірність заборгованості не надав нотаріусу відповідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, оскільки між сторонами існував спір щодо заборгованості позивача, про що суду надані належні та допустимі докази, а крім цього, вимога відповідача про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, датована 17.06.2014 за вих. № 00003797 не визнається судом такою, що відповідає укладеному між сторонами договору та такою, що вчинена у відповідності до норм Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки підпис директора ТОВ "Порше Лізинг Україна" на листі відсутній так як і печатка юридичної особи".

Крім того, вимоги позивача про визнання недійсним п. 2 додатку до договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р., визнання недійсним п. 6.17 договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р., визнання недійсним п. 13.3 договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р., розірвання договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р. та стягнення грошових коштів в сумі еквівалентній 64 780, 79 доларів США (сплачений за договором авансовий платіж, лізингові платежі та реєстраційний платіж) з підстав визначених ст. 1212 ЦК України, розглянуті судом в межах справи № 910/15062/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. у справі № 910/15062/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. і Вищого господарського суду України від 06.04.2017р., позов ТОВ "Мебельбан" задоволено частково, розірвано договір про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року, укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ТОВ "Мебельбан". В іншій частині позову відмовлено.

Відмову у задоволенні позову про стягнення авансового платежу та лізингових платежів при розгляді вказаної справи обґрунтовано відсутністю підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти були сплачені за договором, який був дійсним та виконувався сторонами; в частині відмови у вимогах про недійсність оспорюваних положень договору рішення суду обґрунтовано посиланням на ст. 627 ЦК України, якою встановлено принцип свободи договору.

Договір про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р. розірвано з підстав визначених ч. 2 ст. 651 ЦК України, а саме при доведенні істотного порушення договору другою стороною - ТОВ "Порше Лізинг Україна", зокрема при встановлених обставинах порушення умов договору в частині вилучення об'єкту лізингу з користування позивача та подальшого відчуження на користь ТОВ "Престиж-Авто".

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017р. зазначено:

"Враховуючи те, що метою укладення позивачем Договору було користування об'єктом лізингу, а також те, що автомобіль Audi A5 2,0 TFSI (155 kWt), шасі № WAUZZZ8T4BA093535, рік виробництва - 2011, двигун CDN211193 було вилучено у позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. від 11.09.2014 року та в подальшому відчужено об'єкт лізингу на користь товариства "Престиж-Авто" згідно Договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 22.12.2014 року, діями товариства "Порше Лізинг Україна" з вилучення об'єкту лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню та відчуження об'єкта лізингу на користь товариства "Престиж-Авто" позивача було позбавлено права на користування об'єктом лізингу".

Таким чином, обставини щодо істотного порушення умов договору про фінансовий лізинг ТОВ "Порше Лізинг Україна", наслідком чого стало відчуження останнім об'єкта лізингу на користь товариства "Престиж-Авто" встановлені господарським судом при розгляді справи № 910/15062/16 та не підлягають доказуванню в силу положень ст. 35 ГПК України.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з наступних підстав:

- сплата лізингових платежів не може становити збитки позивача, завдані неотриманням у власність автомобіля, оскільки перебування об'єкта лізингу у період з 04.11.2011 до 06.10.2014 в користуванні позивача на умовах договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 обумовлювало сплату лізингових платежів, в тому числі з відшкодуванням частини вартості об'єкта лізингу,

- відповідно збитки позивача, спричинені неотриманням автомобіля у власність , зокрема, через його відчуження на користь ТОВ Престиж-Авто , підтверджуються лише в частині його вартості після розірвання договору , що згідно договору купівлі-продажу про його продаж становить суму в розмірі 480 709, 50 грн., понесені позивачем у складі суми відшкодованої вартості об'єкта лізингу внаслідок допущених порушень при виконанні договору про фінансовий лізинг ТОВ Порше Лізинг Україна , що встановлено під час розгляду судами справ №910/15886/15, №910/15062/16 (рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2016, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 і Вищого господарського суду України від 06.04.2017); ^ розірвання договору про фінансовий лізинг та відчуження об'єкта лізингу на користь ТОВ Престиж-Авто свідчить лише про втрату можливості набуття позивачем у власність автомобіля , який на праві власності належав лізингодавцю ТОВ Порше Лізинг Україна та був ним придбаний задля передачі в лізинг, що не підтверджує наявність збитків позивача у розмірі відшкодування вартості об'єкта лізингу, закладеної в частині лізингових платежів при укладенні договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 , у зв'язку з чим вимоги позивача по розміру збитків в сумі 642 550, 21 грн. (1 123 259, 71 грн. - 480 709, 50 грн.) суд вважає недоведеними; ^ при цьому, судом взяті до уваги заперечення відповідача, що стосуються виконання зобов'язань за договором про фінансовий лізинг по придбанню та передачі в користування позивача об'єкта лізингу, а також те, що сплата грошових коштів (лізингових платежів) позивачем за договором не має ознак шкоди, однак, предметом заявленого позову є вимоги про стягнення збитків , а неповернення сплачених коштів у вигляді відшкодування вартості об'єкта лізингу, відповідно доказуванню підлягають обставини наявності чи відсутності факту завдання збитків з підстав, про які зазначає позивач (ненабуття у власність за договором про фінансовий лізинг об'єкту лізингу, внаслідок його відчуження на користь ТОВ Престиж-Авто та розірвання договору про фінансовий лізинг при доведенні істотного порушення умов договору ТОВ Порше Лізинг Україна ).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні приписи містить ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до ч. 2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 8 цього Закону якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Згідно п. 4.2 Договору після завершення строку дії цього Контракту, після сплати останнього Лізингового платежу, інших платежів за цим Контрактом та виконання всіх зобов'язань Лізингоодержувачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до Лізингоодержувача. З цією метою Сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього Контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Таким чином, Договір про фінансовий лізинг № 00003797 за своєю правовою природою є змішаним договором, який одночасно включає в себе елементи купівлі-продажу, оренди та позики (кредиту). ТОВ "Порше Лізинг Україна" зі своєї сторони зобов'язалося придбати та надати у користування ТОВ Мебельбан автомобіль. ТОВ Мебельбан в свою чергу зобов'язалося сплачувати лізингові платежі (частина яких полягає у відшкодуванні вартості автомобіля) та розраховувало у майбутньому викупити його повністю та набути право власності на нього.

Згідно ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 6.1. Договору про фінансовий лізинг №00003797 кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені та прямо пов'язані з контрактом;

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Мебельбан з 26.10.2011 по 01.09.2014 сплатило ТОВ "Порше Лізинг Україна", в тому числі:

1) авансовий платіж - у еквіваленті 20 491,91 доларів США;

2) лізингові платежі - у еквіваленті 43 339,57 доларів США, в тому числі:

- відшкодування частини вартості об'єкту лізингу - у еквіваленті 21 767,67 доларів США;

- проценти та комісії - у еквіваленті 21 571,90 доларів США;

3) адміністративний платіж у еквіваленті 1024,60 доларів США;

4) реєстраційний платіж - 1330,78 грн.

Згідно п. 2 Договору лізингу авансовий платіж - це платіж, що складає частину від вартості Об'єкта лізингу , розмір якого визначається Порше Лізинг Україна та відображається у Контракті; такий платіж підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна до моменту доставки та передачі Лізингоодержувачу Об'єкта лізингу відповідно до умов Контракту.

Таким чином, враховуючи змішану правову природу договору фінансового лізингу, який містить в собі, в тому числі, елемент договору купівлі-продажу , ТОВ Мебельбан сплатило на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" у складі лізингових платежів таку його складову як відшкодування частини вартості об'єкту лізингу (авансовий платіж та безпосередньо саме та частка лізингових платежів, яка стосується відшкодування частини вартості об'єкту лізингу) у сумі 42 259,58 доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору .

Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.11.2016 у справі №910/15062/16 договір про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 розірваний через істотне порушення його умов зі сторони ТОВ "Порше Лізинг Україна", яке набуло законної сили.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ;

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі, вартість втраченого , пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери , інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Таким чином, збитки можуть полягати не тільки у нанесенні фізичної шкоди майну особи. Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин, яке може проявлятися, в тому числі, у втратах майна (до якого відносяться і грошові кошти), понесених внаслідок порушення господарського зобов'язання з іншої сторони .

Позивач поніс такі витрати у вигляді сплаченого відшкодування вартості автомобіля, набуття у власність якого у майбутньому вже неможливе.

Як встановлено господарськими судами у справах №910/15886/15 та №910/15062/16, ТОВ "Порше Лізинг Україна" допустило істотне порушення договору фінансового лізингу, внаслідок чого предмет лізингу безпідставно був вилучений у позивача, а потім реалізований відповідачем покупцю ТОВ Престиж-Авто . Це істотне порушення договору з боку відповідача позбавило ТОВ Мебельбан того, на що воно розраховувало при укладенні договору - придбання автомобіля у власність, частина вартості якого вже була виплачена відповідачу.

Правомірність визначення втрачених з вини лізингодавця лізингових платежів саме як збитків прямо встановлена Законом України Про фінансовий лізинг . Відповідно до пункту 4 частини 1 статті вказаного Закону лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Згідно абзацу другого частини 1 статті 7 цього ж Закону: Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків , у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови . Отже, сплачені до розірвання договору з вини лізингодавця, та тим самим втрачені, лізингові платежі (чи їх частина) цілком можуть кваліфікуються саме як збитки.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що не вимагає стягнення збитків, що дорівнюють сумі усіх складових лізингових платежів. ТОВ Мебельбан не вимагає повернути суми процентів та комісій, адміністративний та реєстраційний платіж, адже в період до незаконного вилучення автомобіля позивач користувався предметом лізингу, за що і сплачені відповідні платежі. Таким чином, позивач просить стягнути понесені збитки саме в частині втрачених коштів за відшкодування вартості автомобіля, оскільки суд першої інстанції безпідставно в цій частині відмовив в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив, що збитки позивачу завдані неотриманням у власність автомобіля, а розірвання договору про фінансовий лізинг та відчуження об'єкта лізингу на користь ТОВ Престиж-Авто свідчить лише про втрату можливості набуття позивачем у власність автомобіля

В постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №3-741гс15 зазначено, що за для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки , збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Збитки позивачу завдані не неотриманням у власність автомобіля , а певними діями відповідача (протиправною поведінкою) - таким істотним порушення договору, яке унеможливило взагалі подальше виконання Договору фінансового лізингу , в тому числі набуття позивачем автомобіля у власність у майбутньому. Тобто, неможливість набуття у власність автомобіля - це лише наслідок (один з наслідків) протиправної поведінки відповідача, а не безпосередня причина збитків.

Водночас, розірвання договору через його істотне порушення зі сторони відповідача свідчить не лише про втрату можливості набуття позивачем у власність автомобіля, як вважає суд першої інстанції, а й означає втрату позивачем платежів, які сплачені у складі лізингових платежів саме за відшкодування частини вартості предмета лізингу .

Колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного визначення протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та завданими збитками, а також неправильного визначення самої сутності збитків суд першої інстанції неправильно визначив і їх розмір.

Так, частково задовольняючи позов, місцевий суд прийшов до висновку, що збитки підтверджуються лише в частині вартості автомобіля після розірвання договору, що згідно договору купівлі-продажу про його продаж становить суму 480 709,50 грн.

Проте сума продажу автомобіля 480 709,50 грн. не має жодного відношення до збитків позивача. Сума не є втраченими грошовими коштами ТОВ Мебельбан (реальними збитками) чи його упущеною вигодою, а становить лише договірну ціну продажу автомобіля, про яку домовилися два контрагента ТОВ Порше Лізинг Україна та ТОВ Престиж-Авто , і яка могла становити як більше 480 709,50 грн., так і менше . Кваліфікація судом договірної ціни продажу автомобіля в розмірі 480 709,50 грн. як збитків позивача суперечить визначенню збитків, наведених у ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. ст. 8, 11 Закону України Про фінансовий лізинг .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що збитки ТОВ Мебельбан - це реальні збитки у вигляді конкретних понесених позивачем витрат зі сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу, у задоволенні яких суд першої інстанції безпідставно відмовив.

Посилання відповідача на відсутність в договорі підстав такої відповідальності не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідальність за завдання збитків передбачена діячем законодавством.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/17213/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1В, офіс "В"; ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" (83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 114, кв. 17; ідентифікаційний код 36380112) збитків понесених у зв'язку з відчуженням об'єкту лізингу, що перебував у користуванні згідно договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011р. 42 259,58 доларів США (сорок дві тисячі двісті п'ятдесять доларів 58 центів), що в грошовому еквіваленті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.10.2017р. складає 1 123 259,71 грн. (один мільйон сто двадцять три тисячі п'ятдесять дев'ять гривень 71 копійка) та 16 848,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1В, офіс "В"; ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" (83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 114, кв. 17; ідентифікаційний код 36380112) 25 273,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. .

4. Матеріали справи № 910/17213/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець