Постанова

від 16.04.2018 по справі 915/1265/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1265/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" у порядку письмового провадження,

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

від 07 вересня 2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім"

про стягнення 1 150 973,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" про стягнення 1150973,75 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Банк, позивач) - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, рішення скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Головей В.М., судді: Шевченко В.В., Ярош А.І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" повернуто заявникові без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) у зв'язку з порушенням порядку сплати судового збору за її подання. При цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги вказаною колегією суддів не розглядалося в силу того, що повернення скарги з підстав порушення порядку сплати судового збору не позбавляло права скаржника звернутися зі скаргою повторно, усунувши недоліки, на які вказав суд.

05.09.2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду від 29.09.2015 року, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, а також скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року відмовлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Повернуто апеляційну скаргу, додані до неї документи та заяву про відстрочення сплати судового збору, Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" - без розгляду.

Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що оскільки наведені в клопотанні відповідача причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду заявником не обґрунтовані, у апеляційного суду відсутні підстави для відновлення процесуального строку на її подання. Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано поважність причин тривалого зволікання та усунення недоліків первісно поданої апеляційної скарги, повторно подана апеляційна скарга Банку підлягає поверненню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 93 та п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року).

Не погодившись із ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи, що банк знаходиться у вкрай важкому фінансовому становищі, витрати на ліквідацію банку здійснюються виключно в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом та за рахунок надходжень від погашення дебіторської заборгованості банку, а фінансування банку вкрай обмежене, подаючи апеляційну скаргу у жовтні 2015 року з дотриманням строку на апеляційне оскарження, скаржник не мав можливості на сплату судового збору у необхідній сумі, оскільки сума грошових коштів, яка передбачена кошторисом для сплати судового збору на момент подачі апеляційної скарги була витрачена. Так, вже після первісної подачі апеляційної скарги (у жовтні 2015 року) вересні 2016 року відбулася зміна уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Крім цього, при проведенні перевірки Фондом кредитного портфелю банку встановлено факт відсутності апеляційного оскарження вказаного рішення суду по даному боржнику, внаслідок чого було прийнято рішення про повторне подання апеляційної скарги, адже рішення суду 1-ї інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім того, скаржник зазначає, що неможливість відповідного апеляційного оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 року у справі №915/1265/15 через несплату скаржником судового збору, яке, на думку скаржника, прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, може порушити порядок задоволення вимог кредиторів банку згідно норм спеціального законодавства, у зв'язку з чим можуть бути порушені законні права та інтереси вкладників та інших кредиторів банку. За таких обставин скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану ухвалу і допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 року поновлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" строк на подання касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь". Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2017 року у справі № 915/1265/15 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" без задоволення, а ухвалу про відмову у відновленні строку Одеського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2017 року по справі №915/1265/15 без змін. TOB "Укрексім" вважає, що колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду винесла законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у відновленні строку від 07.09.2017 року на підставі положень частин 1 статті 53, статті 93, статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що була чинною на момент вирішення питання про повернення апеляційної скарги), які надають суду право відмовити скаржнику у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо у відповідному клопотанні скаржник не вказав та не обґрунтував поважних причин пропуску ним строку подання апеляційної скарги та/або тривалого зволікання із усуненням недоліків первісно поданої апеляційної скарги, встановлення наявності суб'єктивних обставин в діях (бездіяльності) скаржника.

Разом з відзивом на касаційну скаргу представником відповідача подано клопотання, в якому останній просить закрити касаційне провадження у справі на підставі ст. 296 ГПК України, тому, що остання підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки підписана представником за довіреністю Бериндею О.О., який не є адвокатом.

Дане клопотання колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, з 01 січня 2017 року представництво у судах касаційної інстанції у провадженнях, розпочатих після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами. Оскільки провадження у даній справі порушено 17 липня 2015 року, то представник за довіреністю Бериндя О.О. мав право на звернення з касаційною скаргою по даній справі.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення були проголошені 29.09.2015 року, а його повний текст складено та підписано 05.10.2015 року. Таким чином, встановлений ст. 93 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) строк на подання апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, закінчився 15.10.2015 року.

При первісній подачі апеляційної скарги позивачем було пропущено десятиденний строк на її подання, про що і зазначено самим апелянтом у клопотанні про поновлення строку.

Як уже було зазначено вище, ухвалою від 28.10.2015 року апеляційну скаргу Банку повернуто без розгляду, оскільки останній порушив порядок сплати судового збору за її подання. При цьому, заявник не був позбавлений права звернутися повторно з апеляційною скаргою, усунувши недоліки первісної скарги. 05.09.2017 року позивач скористався правом, наданим йому законом, та подав повторно апеляційну скаргу на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 року. Однак, з моменту винесення ухвали про повернення первісно поданої апеляційної скарги (28.10.2015 року) і до моменту повторної подачі (05.09.2017 року) пройшло майже два роки. У викладеному в апеляційній скарзі клопотанні заявник жодним чином не обґрунтував, чому ним було пропущено такий значний термін при повторному поданні його апеляційної скарги.

Ст. 93 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини 1 статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року).

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом ст. 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно нездоланними і пов`язаними з дійсно існуючими труднощами для своєчасного здійснення процесуальних дій.

Отже, наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини пропуску такого строку.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховувалися апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Критерій "невідкладності" означає усунення недоліків первісної апеляційної скарги одразу після отримання ухвали про повернення первісної скарги. У даній ситуації, з незрозумілих суду причин Банк повторно подає апеляційну скаргу лише майже через два ріки з дня винесення ухвали про повернення первісної скарги, що ніяк не можна вважати розумним та допустимим строком, наданим на усунення недоліків.

Як було зазначено вище, за змістом ст. 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно нездоланними і пов`язаними з дійсно існуючими труднощами для своєчасного здійснення процесуальних дій. Однак, скаржником не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про існування нездоланних труднощів, що певним чином перешкоджали здійсненню ним дій, направлених на захист своїх прав.

Таким чином, оскільки наведені в клопотанні відповідача причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду заявником не обґрунтовані, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, с частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено, зокрема, що "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані." Зі змісту вказаного рішення також слідує, що Європейський суд з прав людини суд, приймаючи рішення щодо відновлення (відмови у відновленні) процесуальних строків на оскарження судового рішення, бере до уваги, чи своєчасно скаржник отримав оскаржуване судове рішення, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення, й, відповідно, чи є його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року у справі №915/1265/15 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець