Рішення

від 12.04.2018 по справі 278/1280/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/1280/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ "Зернова компанія "Полісся" про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Направленим позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ "Зернова компанія "Полісся":

1) за договором оренди землі від 20 лютого 2008 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040820900075 16 травня 2008 року: пеню в сумі 8 364,41 гривні, суму інфляційних втрат у розмірі 6 238,82 гривень, 3% річних в розмірі 711,75 гривень;

2) за договором оренди землі від 20 лютого 2008 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040820900076 від 16 травня 2008 року: пеню в сумі 10 488,10 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 8 061,67 гривня, 3% річних в розмірі 919,14 гривень, заборгованість з орендної плати в розмірі 8 483,13 гривні.

В обґрунтування позову його авторами зазначено наступне. Між відповідачем та нині померлими батьками позивачів у свій час на строк 7 років були укладені вищевказані договори оренди землі. Мати позивачів померла у 2009 році, а батько у 2013 році. За період з 2012 року по 2016 рік відповідач не сплачував орендну плату за договором № 040820900076, а за договором № 040820900075 з 2013 року по 2016 рік, мотивуючи це тим, що орендодавці померли і він не зобов'язаний був відшукувати спадкоємців для повідомлення їх про те, що земельні ділянки перебувають у його користуванні та сплати орендної плати за їх користування. Таким чином, продовжують автори позову, в даний час виникла заборгованість по орендній платі, яка за відсутності активних дій з боку відповідача має бути стягнута в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову представник відповідача вказав, що дійсно відповідач припинив виплату орендної плати за згадуваними договорами оренди у зв'язку зі смертю осіб, з якими вони були укладені, та відсутністю спадкоємців, які належним чином оформили право на спадщину на відповідні земельні ділянки. Відповідач не мав жодної можливості виконувати свої зобов'язання за даними правочинами так як не міг виконувати їх перед особами, цивільна правоздатність яких була припинена. Крім цього, представник відповідача вказав, що позивачі отримали свідоцтва про право на спадщину лише 16 грудня 2016 року після чого на їх усне звернення до відповідача з приводу орендної плати вона була виплаче на їм протягом 20 календарних дній від дати такого звернення.

Враховуючи положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності заперечень учасників справи цього.

Дослідив матеріали справи судом встановлені наступні її фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

20 лютого 2008 року між ТОВ "Зернова компанія Полісся" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель 16 травня 2008 року за № 040820900075 (а.с.10-11), відповідно до якого Товариство, як орендатор, прийняло від ОСОБА_3 у строкове платне користування (оренду) на 7 років земельну ділянку площею 2,7918 га, з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, та належить орендодавцю на підставі державного акту серії "ЯБ" № 237165 (а.с.16). Згідно п. 4 даного Договору нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 23 051,00 гривня. Орендна плата вноситься орендарем у 2008 році у розмірі 2% від грошової оцінки ділянки, а починаючи з 2009 року у розмірі 3% (692,00 гривні). Факт передачі земельної ділянки від орендодавця орендарю підтверджується відповідним актом передачі від 20 лютого 2008 року (а.с.12).

Також, 20 лютого 2008 року аналогічний договір було укладено між ТОВ "Зернова компанія Полісся" та ОСОБА_4 (а.с.13-14), зареєстрований в Державному реєстрі земель 16 травня 2008 року за № 040820900076. За цим правочином ОСОБА_4 передав у строкове платне користування відповідачеві строком на 7 років належну йому на підставі державного акту серії "ЯБ" № 237163 (а.с.17) земельну ділянку площею 2,9244 га, розташовану на території Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з тотожним вищевказаній земельній ділянці цільовим призначенням. Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки на час укладення договору склала 23 051,00 гривня. Порядок розрахунків, розмір орендної плати тощо є аналогічним тим, що вказані у вищевказаному договорі, укладеному з ОСОБА_3

23 липня 2009 року ОСОБА_4 помер (а.с.19), а 30 серпня 2013 року померла і ОСОБА_3 (а.с.18).

Заявою від 31 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 вимагав від відповідача, серед іншого, нарахувати та виплатити оренду плату за користування вищевказаними земельними ділянками, а також інфляційні втрати та пеню (а.с.20-22).

16 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки площею 2,9244 га (а.с.23). Того ж дня ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначену частину земельної ділянки (а.с.24).

Також, 16 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,7918 га (а.с.25) та у той же день даний позивач зареєстрував право власності на неї (а.с.26).

Згідно відомостей виплати орендної плати від 26 січня 2017 року (а.с.61-62) відповідач виплатив позивачеві ОСОБА_1 9 130,38 гривень орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,7918 га за період з 2013 по 2016 роки, та 3 414,46 гривні за користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 2,9244 га за період користування з 2012 по 2016 роки.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року (а.с.71-73) за ОСОБА_1 визнано право власності, як за спадкоємцем за законом, після померлої 30 серпня 2013 року матері ОСОБА_3, зокрема на 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 2,9244 га., кадастровий номер 1822087600:01:000:0106, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Згідно ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного Кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України). До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя (ч. 2 ст. 1230 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як установлено в ході розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 16 грудня 2016 року успадкував 1/3 частину земельної ділянки площею 2,9244 га, що за життя належала його матер, а також земельну ділянку площею 2,7918 га, що за життя належала його батьку. Дані земельні ділянки з 2008 року перебували в оренді у відповідача, який після того як ОСОБА_1 повідомив про факт їх успадкування ним виплатив останньому відповідну орендну плату за період користування ними у 2012-2016 роках в межах його часток у власності таких земельних ділянок. За таких фактичних обставин, суд вважає, порушення прав названого позивача відповідачем щодо оплати орендної плати не відбулось, а тому судовому захисту вони не підлягають.

Водночас, безпідставними є вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення з відповідача на його користь пені, суми інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період часу.

Так, як кореспондувалось судом вище, згідно ч. 2 ст. 1230 ЦК України перехід права спадкоємця на стягнення пені у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків має місце лише за умови, коли вона була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. В свою чергу, доказів останнього позивачами суду надано не було, а відтак вимоги з приводу цього є також безпідставними.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних суд відмічає слідуюче.

За змістом ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, серед іншого, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В даному випадку, на переконання суду, саме ОСОБА_1 мав вчинити активні дії щодо повідомлення відповідача про факт смертей його батьків, як власників земельних ділянок. Твердження позивачів про зворотне з посиланням на ст. 537 ЦК України (боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори) є безпідставними, адже положення даної норми закону передбачають наявність особи самого кредитора, а також такі дії боржника є його правом, а не обов'язком.

Резюмуючи вищевикладене, позов до задоволення не підлягає, як безпідставний.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, --

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено - 12 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або його повного складання.

Суддя Є.О. Грубіян