Рішення

від 21.03.2018 по справі 826/1960/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2018 року № 826/1960/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

представників позивача: Красноголовця В.В., Услонцева О.Б., Бердичевського О.Є.,

представника відповідача-1: Омельчук Т.М., Мітіна І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 до 1. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 2. Київської міської ради 3. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) треті особи: 1. Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва 2. Київська міська державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 (далі по тексту - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач-1), Київської міської ради (далі по тексту - відповідач-2) та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 29.08.2016 р., просить суд:

- скасувати, як незаконний, та виданий протиправно наказ Головного управління комунальної власності м. Києва Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 17.03.2004 р. за №279-В;

- скасувати, як незаконне, та видане протиправно Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради свідоцтво від 17.03.2004 р. про право власності на нежиле приміщення №46 площею 410,40 м кв., яке розташоване в м. Києві за адресою: вул. Німанська, будинок №7 (літера А) в тому, що приміщення №46 належить територіальній громаді Печерського району м. Києва на праві комунальної власності;

- скасувати, як незаконне, рішення Київської міської Ради від 02.12.2010 р. за

№244/5096 з додатками 1-10 а також змінами у Додаток 6 вказаного рішення №284/5096 викладеними у Додатку до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 р. № 359/9412 у частині права власності на приміщення №46 будинку 7 по вул. Німанській площею 410,4 м кв., а також на металеву загорожу та підпірну стінку (рядок 461: Житловий будинок, інвентарний номер 5200, загальна площа 829,10 м кв., площа нежилих приміщень 410,4 м кв., рядок 1524: Металева огорожа, інвентарний номер 5270 , рядок 1608: Підпірна стінка, інвентарний номер 5280 таблиці 1);

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.12.2015 р. за №575 Про передачу житлового будинку №7 на вулиці Німанській з балансу комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 , в частині відмови передачі на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 нежилого приміщення №46 з внутрішніми приміщеннями №№1 - 28, зальною площею 410,4 кв.м., з них 328,9 кв.м. - основні, 81, 5 - допоміжні та у зв'язку цим зобов'язати Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію передати на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 розташовані у будинку №7 по вулиці Німанській у місті Києві нежиле приміщення №46 та його внутрішні приміщення №№1 - 28, загальною площею 410,4 кв.м., з них 328,9 кв.м. - основні, 81, 5 - допоміжні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2016 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/1960/16.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.10.2017 р. №5416 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 р. визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи

№826/1960/16 17.10.2017 дану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що йому незаконно не передано на баланс весь будинок, а саме не передано на баланс Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 розташовані у будинку №7 по вулиці Німанській у місті Києві нежиле приміщення №46 та його внутрішні приміщення №№1 - 28, загальною площею 410,4 кв.м., з них: 328,9 кв.м. - основні, 81, 5 - допоміжні. Позивач наполягає на тому, що вказане приміщення має бути передано разом з будинком з тих мотивів, що цокольний поверх є несучим елементом конструкції будинку, який відповідно до Закону України №417/VIII від 14.05.2015 р. Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку є допоміжним приміщенням. Предметом позовних вимог є приміщення цокольного поверху №46 (приміщення №№1-28) загальною площею 410, 4 м кв., розташованих за адресою: місто Київ, вул. Німанська 7.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями житлового будинку, а тому відповідно до норм чинного законодавства є спільною сумісною власністю усіх власників квартир багатоквартирного будинку. Отже, рішення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.12.2015 р. за №575 Про передачу житлового будинку № 7 на вулиці Німанській з балансу комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 , в частині відмови передачі на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 нежилого приміщення №46 з внутрішніми приміщеннями №№1 - 28, зальною площею 410,4 кв.м., з них: 328,9 кв.м. - основні, 81, 5 - допоміжні, на думку позивача, є таким що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів та третіх осіб проти позову заперечують мотивуючи це тим, що вказані приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, оскільки має окремий вхід/вихід, що підтверджується технічною документацією, а тому не може бути передано позивачу як допоміжні нежитлові приміщення. При цьому, рішення Київської міської Ради від 02.12.2010 р. за №244/5096 з додатками 1-10 а також змінами у Додаток 6 вказаного рішення №284/5096, викладеними у Додатку до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 р. № 359/9412 у частині права власності на приміщення №46 будинку 7 по вул. Німанській площею 410,4 м кв., прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, отже є правомірним. Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції місцевих рад відноситься зокрема прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 р. №121 Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень , районним в місті Києві державним адміністраціям доручено реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Серед них повноваження щодо управління майном, переданим в установленому порядку до сфери управління відповідної районної в місті Києві державної адміністрації (пункт 1 додатку 3 зазначеного розпорядження).

Відповідно до листа КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва від 08.04.2016 р. №432-1592 приміщення цокольного поверху, загальною площею 410,4 м кв., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 7 відноситься до нежитлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Технічне обладнання в приміщеннях відсутнє. Приміщення не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Таким чином, територіальна громада Печерського району міста Києва, як законний власник вказаних нежитлових приміщень, відповідно до пункту першого статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування мала законне право на розпорядження вказаним майном.

Печерська районна рада, як представник власника - територіальної громади Печерського району розпоряджалася вказаним майном, здавала його в оренду, що підтверджували надані до Головного управління договори оренди від 30.05.2003 р. №95/605, приймала рішення від 10.02.2004 р. №14 Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва , де в переліку об'єктів було спірне приміщення.

За результатами розгляду документів Головним управлінням відповідно до Положення було видано наказ від 17.03.2004 № 279-В Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна та оформлене свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 410,40 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Німанська,7 (Літера А).

Отже, Наказ, що оскаржується, видавався в межах компетенції Головного управління та відповідно до вимог діючого законодавства.

Одночасно з позовною заявою 09.02.2015 р. позивачем було заявлено клопотання про забезпечення та витребування доказів.

Ухвалою суду від 12.02.2015 р. №826/1960/16 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів з підстав його не обґрунтованості.

Позивачем було заявлено клопотання від 13.04.2016 р. про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 13.04.2016 р. судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за розгляд такого клопотання.

Позивачем було заявлено клопотання про забезпечення та витребування доказів.

Ухвалою суду від 07.09.2016 р. №826/1960/16 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

У своїх клопотаннях про поновлення строку звернення до суду з вимогами щодо рішення Київської міської Ради від 02.12.2010 р., а також щодо свідоцтво від 17.03.2004 р. про право власності на нежиле приміщення №46 і наказ Головного управління комунальної власності м. Києва Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 17.03.2004 р. за №279-В, позивач вказує на те, що про оскаржувані рішення представники дізнались з відповіді БТІ від 08.07.2016 р.

Розглянувши подані сторонами та третіми особами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.10.2015р., підтверджується випискою (т.І а.с.17).

Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Київ, вул. Німанська №1 від 22.09.2015 р. затверджено Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 .

Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Київ, вул. Німанська №2 від 05.11.2015 р. було погоджено взяти будинок та всі приміщення на баланс ОСББ.

Рішенням Київради від 09.09.2010 р. №7/4819 Про питання організації управління районами в місті Києві вирішено не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації районні в місті Києві ради. У подальшому пунктом 1 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. №284/5096, затверджені переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1 - 10 до цього рішення.

Розпорядженням КМДА від 10.12.2010 р. №1112 Про питання організації управління районами в місті Києві було затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження.

Додатком 10 до розпорядження КМДА від 10.12.2010 р. №1112 затверджено переліків підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включені, зокрема, житлові будинки у м. Києві по вул. Німанська, 7 (додаток до розпорядження № 6, Таблиця № 5 Житлове господарство ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку багатоквартирний житловий будинок складається з квартир (приміщення житлового фонду), нежилих приміщень та допоміжних приміщень, конструктивних елементів багатоквартирного будинку та технічного обладнання.

Згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, при цьому підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Також у Рішенні від 09.11.2011 р. №14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Отже, в силу приписів закону набуття власниками приватизованих квартир багатоквартирного житлового будинку права спільної сумісної власності на цей будинок не потребує здійснення додаткових дій, у т.ч. й передачі такого будинку органом місцевого самоврядування за актом приймання-передачі у власність власникам приватизованих квартир.

Водночас, після набуття права приватної власності на квартири та нежитлові приміщення (у разі їх наявності) мешканці багатоквартирного житлового будинку мають право на створення ОСББ, яке після набуття статусу юридичної особи може прийняти цей житловий будинок на власний баланс, що передбачено ч.1 ст.11 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Частиною 6 вказаної статті встановлено, що передача майна відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. №1521 Про реалізацію Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджено Порядок передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що передача житлового комплексу на баланс ОСББ відбувається після прийняття загальними зборами ОСББ відповідного рішення.

За змістом ст.1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч.3 ст.4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як із місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року за №56 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян , (далі - Положення) на підставі якого з вересня 1992 по грудень 2009 року приватизувались квартири. Цей наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. №396.

Згідно п.41 вищезазначеного Положення, не підлягають приватизації допоміжні приміщення житлових будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, та складські приміщення). Власником перелічених приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир. Вільні підвальні приміщення за згодою власників квартир будинку переобладнуються під кладові і передаються їм у власність безкоштовно у встановленому порядку.

Відповідно до п.2.53 Державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення розділу Нежитлові поверхи (приміщення), нежитлові приміщення - це приміщення громадського призначення, крім приміщень громадського призначення гуртожитків і житлових будинків для осіб похилого віку та сімей з інвалідами, повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку. Якщо певні нежитлові приміщення не відповідають наведеним критеріям, то такі приміщення є спільною сумісною власністю власників приміщень будинку, що не дає підстав для передачі їх у комунальну власність.

Належність приміщень багатоквартирного будинку визначено у технічному паспорті на певний будинок. Якщо в паспорті вказані певні нежитлові приміщення, призначені для розміщення підприємств торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення тощо, тоді такі приміщення згідно припису частини третьої пункту 9 статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за №582/5773, нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами (абзац 7 розділу 8).

Проте, на поверховому плані, який міститься у технічному паспорті, приміщення в групі приміщень №46 позначені арабськими літерами, що свідчить про не віднесення останніх до категорії допоміжних.

При цьому, судом встановлено, що посилання позивача на те, що позначення спірних приміщень арабськими літерами здійснено суто внаслідок помилки не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Відповідно до пояснювальної записки архітектурно-будівельна частина: на цокольному поверсі запроектована лабораторія кіно-фототелерадіозвукової реклами тресту Укрторгреклама (а.с. 96 т. І).

Дане приміщення має окремий вхід, тобто ще у період планування цокольного поверху будівлі даного будинку передбачалося, що це приміщення буде використовуватися не як житлове і не допоміжне, а окреме самостійне цільове приміщення, тобто окремо від житлового фонду.

Відповідно до ст.36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об'єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об'єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Частина 2 статті 6 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 р.) передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії (заява №62543/00 від 10.11.2004 р.) зазначено, що ... в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. ... Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття потерпілий . Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними (п. 38). Суд визнав, що гарантії статті 6 §1 також розповсюджуються на об'єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів (п. 45) .

Застосовуючи такий підхід Європейського суду з прав людини до контексту обставин справи, Суд дійшов висновку, що ОССБ, яке є об'єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов'язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об'єднання. Водночас, інтереси об'єднання, як юридичної особи, не завжди співпадають з інтересами кожного члена об'єднання.

З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об'єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб'єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку загальне майно - це частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); неподільне майно - це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. Тобто до загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.

У відповідності до ст.1 вказаного Закону нежитловим приміщенням є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Як встановлено в судовому засіданні вищевказані нежитлові приміщення, розташовані на цокольному поверсі, площею 410,4 кв.м., не являються допоміжними приміщеннями мешканців і співвласників багатоквартирного будинку за адресою м. Київ, вул. Німанська, 7. Ці приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, на яку вимогами ст.322 ЦК України покладений тягар її утримання і яка в силу ст.319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається цією власністю на власний розсуд.

Таким чином, приймаючи рішення №284/5096 від 02.12.2010 р., Київська міська рада як власник на свій розсуд визначилася з долею вказаних нежитлових приміщень №46, площею 410,4 м кв. розташованих, в багатоквартирному будинку по вул. Німанська, 7 в м. Києві.

Відповідно до чинного в той період рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744 Про затвердження Положень про головні управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пункт 7 абзац 28 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (яке перейменоване в Департамент; далі - Головне управління) здійснювало у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Порядок оформлення права власності та видачі правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності) на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб та розташований на території м. Києва, визначався нормами Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2001 р. №1820 (далі - Положення), яке діяло на момент оформлення права власності, на підставі передбачених Положенням документів.

Належність спірного нежитлового приміщення загальною площею 410,40 кв.м, до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва підтверджувалося рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 р. № 84-1/84 Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 р. №208/1642 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва (копія додається).

Рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 р. №220/380 були внесені зміни та доповнення до Рішення Київради від 27.12.2001 р. №208/1642 та від 29.11.2001 р. №151/1585.

Водночас, Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. №7/4819 Про питання організації управління районами в місті Києві припинено з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи, в т.ч. Печерську районну у місті Києві раду та її виконавчий орган - Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 р. №787 Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819 Про питання організації управління районами в місті Києві утворено з 31.10.2010 р. Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію, підпорядковану Київській міській державній адміністрації.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 11, частини 2 статті 7 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , саме Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста розпоряджається комунальним майном, в тому числі в частині передачі майна в управління районним адміністраціям.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. №7/4819 Про питання організації управління районами в місті Києві було вирішено не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації районні у місті Києві ради, зокрема, Печерську районну у місті Києві раду.

У зв'язку з цим, усе майно та підприємства, що перебувало у комунальній власності райрад у місті Києві підлягало передачі до комунальної власності міста Києва. Відповідно до статей 7 та 11 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ та на виконання рішення №7/4819, Київською міською радою і було прийнято рішення від 02.12.2010 р. №284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва , яким, зокрема, затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 р. №359/9416 Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 р. №284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідно до статті 7 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , пункту 30 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи лист Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.11.2012 р. №090-3347/в-04, з метою уточнення відомостей про комунальне майно територіальної громади міста Києва Київської міської ради внесла у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 р. №284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва зміни, що викладені у Додатку (таблиця 6, позиція 461) які на сьогодні є чинними.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 р. №1112 Про питання організації управління районами в місті Києві затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження (пункт 1) та встановлено, що районні в місті Києві державні адміністрації здійснюють облік та закріплення майна на праві господарського відання (оперативного управління) за підприємствами, забезпечують проведення в установленому порядку інвентаризації, закріпленого за ними майна (підпункт 4.4).

Згідно з ч.8 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції місцевих рад відноситься зокрема прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 р. №121 Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень , районним в місті Києві державним адміністраціям доручено реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Серед них повноваження щодо управління майном, переданим в установленому порядку до сфери управління відповідної районної в місті Києві державної адміністрації (пункт 1 додатку 3 зазначеного розпорядження).

Відповідно до листа КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва від 08.04.2016 р. №432- 1592 приміщення цокольного поверху, загальною площею 410,4 м кв., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 7 відноситься до нежитлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Технічне обладнання в приміщеннях відсутнє. Приміщення не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Таким чином, територіальна громада Печерського району міста Києва, як законний власник вказаних нежитлових приміщень відповідно до пункту першого статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування мала законне право на розпорядження вказаним майном.

Печерська районна рада, як представник власника - територіальної громади Печерського району розпоряджалася вказаним майном, здавала його в оренду, що підтверджували надані до Головного управління договори оренди від 30.05.2003 р. №95/605, приймала рішення від 10.02.2004 р. №14 Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної ради Печерського району м. Киева , де в переліку об'єктів було спірне приміщення.

За результатами розгляду документів Головним управлінням відповідно до Положення був виданий наказ від 17.03.2004 р. №279-В Про юрмлення права власності на об'єкт нерухомого майна та оформлене свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення загальною площею - 410,40 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Німанська,7 (Літера А).

Таким чином, Наказ, що оскаржується, було видавано в межах компетенції Головного управління та відповідно до вимог діючого законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оспорювані рішення прийняті в порядку та у спосіб, передбачений діючим законодавством України, тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, врахувавши позицію третіх особи у даній справі, суд дійшов висновку про доведеність відповідачами - суб'єктами владних повноважень правомірність рішення, відповідність яких вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Німанська 7 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства Українипункту 15 з урахуванням підпункту 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська