Рішення

від 16.04.2018 по справі 826/6398/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2018 року 13:30 № 826/6398/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участі секретаря судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ

до Головного управління ДФС України у м.Києві

про визнання протиправними та скасування ППР

за участі представників сторін:

від позивача - Романанюха Д.М.

від відповідача - Борозна М.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ (надалі по тексту - ТОВ Вертикаль Київ та/або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС України у м.Києві (надалі - ГУ ДФС у м.Києві та/або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005521404 від 24.02.2017, прийнятого Головним управлінням ДФС у м.Києві, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ накладено недоїмку з податку на додану вартість і фінансові санкції (штраф) на загальну суму 622 370 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з поставки на ТОВ Вертикаль Київ товарно-матеріальних цінностей від контрагента ТОВ Перша Трейдінгова Компанія . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного отримання ТОВ Вертикаль Київ товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Перша Трейдінгова Компанія . Такі висновки зумовлені наявною податковою інформацією щодо сумнівності зазначеного платника, відповідно до якого аналіз господарської діяльності свідчить про неможливість здійснення контрагентом господарських операцій. Крім того, відповідач додатково вказав на те, що контролюючим органом не встановлено отримання вищевказаним контрагентом товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Перша Трейдінгова Компанія за червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2017 №25/26-15-14-04-04/39942463.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на 497 896 грн.

За результатами перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято ППР від 24.02.2017 №0005521404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 622 370 грн, (основний платіж 497 896 грн, штрафна санкція 124 474 грн.).

Як вбачається з акту перевірки та відзиву відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ Перша Трейдінгова Компанія .

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша Трейдінгова Компанія (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ (покупець) укладено договір № 1/11 від 02.11.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугілля кам'яне, в асортименті, за ціною, за реквізитами, з якісними характеристиками, та зі строками і умовами поставки наведеними в специфікаціях до цього договору.

Покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором або специфікаціями до нього (п.1.3 даного договору).

Вугілля постачається на умовах FСА (залізнична станція відвантаження) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2000 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2.1 договору).

Під партією вугілля сторони розуміють кількість вугілля, переданого постачальником одержувачу за одним посвідченням (сертифікатом) про якість вугілля.

Вугілля вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем після підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі вугілля.

Датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передачі вугілля. Право власності на вугілля, що постачається за цим договором переходить від постачальника до покупця в момент підписання відповідного акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами цього договору.

Строк поставки вугілля встановлюються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Місце призначення, реквізити відвантаження, поставки вугілля вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору. За необхідності зміни місця призначення та/або реквізитів відвантаження та/або поставки, покупець письмово сповіщає постачальника.

На кожну партію вугілля протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати відвантаження постачальник зобов'язаний надавати покупцю наступні документи:

- посвідчення про якість (оригінали);

- залізнична накладна (оригінал і копії засвідчені вантажовідправником);

- лист про власність на поставлену партію вугілля - оригінал;

- акт прийняття - передачі вугілля - оригінал;

- рахунок - фактура;

- податкову накладну (п.п.2.2-2.5 договору).

Кількість та якість вугілля, що постачається за цим договором, повинна відповідати вимогам, які зазначені у відповідних специфікаціях до договору.

Якість вугілля постачальник засвідчує посвідченням якості виробника або сертифікатом якості незалежної експертної організації.

У разі сумнівів щодо якості вугілля, покупець повідомляє про це постачальника та викликає його для проведення спільного опробування вугілля. Покупець може залучати до такого опробування незалежну спеціалізовану лабораторію для підтвердження якісних характеристик та визначення фракційного складу (п.п.3.1-3.3 договору).

Приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 (з подальшими змінами і доповненнями), ГОСТ 1137-64 Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству , ДСТУ 4096-2002 Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикета. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування , Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу , затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644, Статутом залізниць України , затвердженим Постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору, з обов'язковим викликом представників постачальника та (або) вантажовідправника.. (.п.4.1 договору).

На виконання умов даного договору ТОВ Перша Трейдінгова Компанія виписало на адресу ТОВ Вертикаль Плюс наступні рахунки : № 418 від 08.06.2016, № 419 від 08.06.2016, № 420 від 09.06.2016, № 421 від 09.06.2016. У даних рахунках зазначено : відправник - ПАТ Групова Збагачувальна Фабрика Червона Зірка , одержувач - ТОВ Вертикаль Київ , платник - ТОВ Вертикаль Київ .

Також виписано акти до рахунків прийому-передачі вугільної продукції за договором поставки вугільної продукції № 1/11 від 02.11.2015 № 418 від 08.06.2016, № 419 від 08.06.2016, № 420 від 09.06.2016, № 421 від 09.06.2016, які складені в м.Українськ.

Згідно договору поставки № 1/11 від 02.11.2015 ТОВ Перша Трейдінгова Компаія на адресу позивача виписали наступні податкові накладні : № 60 від 23.06.2016, № 60 від 23.06.2016, № 23 від 10.06.2016, № 23 від 10.06.2016, № 22 від 09.06.2016.

На рахунок ТОВ Перша Трейдінгова Компанія ТОВ Вертикаль Київ перерахувало грошові кошти за вугільну продукцію згідно договору № 1/11 від 02.11.2015, згідно платіжних доручень: № 277 від 23.06.2016, № 253 від 09.06.2016, № 256 від 10.06.2016.

Станом на 30.06.2016 кредиторська заборгованість ТОВ Вертикаль Київ по рахункам з ТОВ Перша Трейдінгова Компанія становить 914 990 грн.

Також позивачем надано листи № 421 від 09.06.2016, № 420 від 09.06.2016, № 419 від 08.06.2016, № 418 від 08.06.2016, згідно яких ТОВ Перша Трейдінгова Компанія повідомляє, що вугілля кам'яне було відвантажене з ПАТ Групова Збагачувальна Фабрика Червона Зірка . Є власністю ТОВ Вертикаль Київ .

Відповідно до залізничних накладних від 08.06.2016, 08.06.2016, 09.06.2016, 09.06.2016 :

Відправник - ПАТ Групова Збагачувальна Фабрика Червона Зірка (код ЄДРПОУ 32131749), Донецька область, м.Чистякове, смт.Пелагіївка, вул.Баумана, буд.17);

Одержувач - ТОВ Вертикаль Київ , 01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7 В

Заява відправника :

Власник ТОВ Вертикаль Київ

Найменування вантажу :

Пакування - навал;

Вантаж - антрацит.

Згідно посвідчень про якість товару (вугілля кам'яного) № 11067 від 09.06.2016, № 10053 від 09.06.2016, № 11066 від 08.06.2016, № 10052 від 08.06.2016 :

Шахта - збагачувальна фабрика ПАТ ГЗФ Червона Зірка ;

Станція відправлення - Пелагіївська;

Залізнична дорога - Донецька;

Споживач - ТОВ Вертикаль Київ ;

Власник - ТОВ Вертикаль Київ .

Як слідує з залізничних накладних, посвідчень про якість продукції (вугілля), власником вугілля ТОВ Перша Трейдінгова Компанія не значиться.

Відповідно до додатку 5 до наказу від 12.06.2015 № 415 ог, до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, ТОВ Вертикаль Київ має можливість самостійно без посередників отримати товар з зони проведення антитерористичної операції.

Також відповідачем від Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області отримано податкову інформацію від 01.08.2016 № 188/05-16-14-01/40036692, щодо ТОВ Перша Трейдінгова Компанія (код ЄДРПОУ 40036692) з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 28.10.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.07.2016 (за липень по зареєстрованим в ЄРПН податковим накладним до 01.08.2016).

Витяг: Інформація складена з причини неможливості проведення згідно з наказом Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 18.07.2016 № 734 документальної позапланової виїзної перевірки щодо припинення юридичної особи у зв'язку із відсутністю ТОВ ПТК за місцезнаходженням: м. Українськ, вул. Октябрьська, 1. Факт відсутності ТОВ ПТК за місцезнаходженням засвідчено актом від 19.07.2016 №10/05-16-14-01/40036692 та довідкою СУ ФР ДПІ у м. Краматорськ від 01.08.2016 № 1261. ТОВ ПТК про зміну свого місцезнаходження не повідомляв Красноармійську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

До державного реєстратора м. Селидове надіслано повідомлення від 28.07.2016 № 1605212700087 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення ТОВ ПТК через відсутність за місцезнаходженням.

При складанні податкової звітності з податку на додану вартість встановлено факти, що свідчать про порушення ТОВ ПТК податкового законодавства, маніпулювання показниками податкової звітності, здійснення діяльності за операціями з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг) та декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту без реальної господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями та, як наслідок формування податкового кредиту з ознаками ризику. За червень 2016, липень 2016 (по зареєстрованим до 01.08.2016 в ЄРПН податкових накладних) :

- Встановлено факти формування податкового кредиту з ознаками ризику за червень 2016 року та неправомірне збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.201.3 ст.201 Податкового кодексу України, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну сум ПДВ 8113867,13 грн на рахунок здійснення нереальних господарських операцій з придбання неіснуючих товарів ( вугілля різних марок) без реальної господарської та іншої економічної діяльності за операціями з ТОВ Буд Строй ЛТД , ТОВ Оптметторг , ТОВ Логістична група ;

- ТОВ ПТК нібито придбано у червні 2016 року товар (вугілля різних марок) у вище визначених постачальників, які не є підприємствами галузі з добування вугілля та якими було придбано тютюнові вироби, будівельні матеріали, насіння соняшника, соя, шоколад, кофе, маркетингові послуги, цукор, курчата-бройлери та інші товари та послуги, які не мають відношення до вугільної продукції. Тобто, зазначені постачальники надавали послуги з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що реалізовувалися на адресу ТОВ ПТК .

- Встановлені факти продажу податкового кредиту з ознаками ризику за червень-липень 2016 року на загальну суму ПДВ 6453867,34 грн на адресу підприємств, в тому числі ТОВ Вертикаль Київ за рахунок операцій без реальної господарської та іншої економічної діяльності з продажу товарів (вугілля) походження яких не встановлено. Транспортування зазначених товарів на адресу покупців не підтверджується враховуючи відсутність первинних документі на транспортування .

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставо для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На платників податків покладаються такі обов'язки, як вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансову - господарську діяльність, так і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами (лише дійсно проведених господарських операцій).

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПКУ податковий кредит, це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розд. V ПКУ.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 ПКУ протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. а) п. 198.1 ст.198 ПКУ право на податковий кредит виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При цьому, п. 198.6 ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

За загальним правилом відповідальність платника податків є індивідуальною, і позивач не має відповідати за дії свого контрагента, але в даному спірному випадку, суд звертає увагу на те, що право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, виникає лише за тими витратами, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у справах, з подібним предметом спору, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інших суттєвим обставин, від яких залежить здійснення господарських операцій.

Враховуючи правову позицію Верховного суду України, суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні питання правомірності включення платником податків витрат до складу податкового кредиту, а також правильності документального оформлення ним господарських операцій, неприпустимо розглядати господарську діяльність цього платника податків відокремлено від діяльності його контрагента, яка має безпосередній зв'язок з поставкою товарів (послуг) і їх документальним оформленням, оскільки для ведення податкового обліку будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Тобто, якщо господарські операції фактично не відбулися, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту, а обов'язок суду саме в тому і полягає, щоб встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, що випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України ( Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 у справі № К/800/16138/16). А наявність у контрагента позивача реальної можливості здійснити поставку товарів (послуг) та реальність його витрат у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які були в подальшому поставлені позивачу - є безпосередньо пов'язаними з правом формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся контролюючим органом

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.658 ЦК України (договір купівлі-продажу) право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

В даному випадку вугілля не належить контрагенту, а належить позивачу, що позивачем не заперечується та підтверджується відповідними листами, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, в первинних документах (залізничних накладних, бо інших до матеріалів справи не надано) , що підтверджують сам факт поставки товару, зазначено постачальника ПАТ ГЗФ Червона Зірка та отримувача - позивача. Первинні документи не містять в собі жодної згадки про спірного контрагента.

Відповідно до прописаних у п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1998 № 457 (зі змінами) визначень, вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником) вважається - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; а накладна розуміється, як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил i наданий залізниці відправником разом з вантажем, який є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. При цьому, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, та одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Разом з цим, дозвіл уповноваженого органу на вивезення вугілля з території АТО містить в собі інформацію про позивача і про ПАТ ГЗФ Червона Зірка , в той же час як ТОВ Перша Трейдінгова Фірма взагалі не згадується, в тому числі і як власник чи відправник вугільної продукції.

У світлі наведених обставин, суд акцентує увагу на тому, що перевезення вантажів залізничним транспортом через залізничну станцію - Пелагеевский ДОН ж/д, безумовно у 2016 році відбувалося лише з дозволу контролюючих органів, якими здійснювалася також перевірка вантажних поїздів у визначених контрольних пунктах в'їзду/виїзду, що розміщені на станціях Донецької залізниці. При цьому, рішення щодо пропуску чи затримки вантажів, в тому числі вугілля та коксу, з метою перевірки законності його переміщення територією України приймають співробітники СБУ та Державної фіскальної служби у тому числі на підставі вивчення товарно-супровідних документів.

Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, чітко визначено, що особа (власник або уповноважена ним особа), який має намір ввезти або вивезти вантаж (товар), крім гуманітарної та благодійної допомоги (продукти харчування, одяг, взуття, ліки, предмети гігієни, тощо) та вугільної продукції (код за УКТЗЕД (на рівні 4 знаків): 2701 - вугілля кам'яне, антрацит, брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам'яного вугілля; 2704 - кокс, напівкокс з кам'яного вугілля), до/з тимчасово неконтрольованих територій повинен звернутись з відповідною заявою до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України (далі - ГМУОЗ АТО ДФСУ), представники якого знаходяться у населених пунктах: м. Київ, Львівська площа, 8 (ДФС України); м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 22 (ДПІ у м. Краматорськ ГУ ДФС України в Донецькій області); м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114 (ГУ ДФС України в Донецькій області); м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347 (ДПІ у м. Лисичанськ ГУ ДФС України в Луганській області), а також за місцем розташування визначених вантажних КПВВ. Органи ДФСУ, в свою чергу, у термін до 5 (п'яти) робочих днів здійснюють перевірку та ГМУОЗ АТО ДФСУ надсилає подання до КЦ щодо включення до Переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до або з тимчасово неконтрольованої території Донецької та Луганської областей. Щодо вантажів вугільної продукції - подання до КЦ подає Міненерговугілля, і КЦ розглядає подання Міненерговугілля протягом: товари для виробничих потреб - до 10 (десяти) робочих днів, а інші товари - до 30 (тридцяти) робочих днів.

За визначеною Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей процедурою, у визначені терміни керівник КЦ за погодженням з представниками СБУ (заступником керівника КЦ з питань захисту економічних інтересів держави), ДФСУ (заступником керівника Координаційного центру з питань переміщення товарів), ДПСУ (офіцером по напрямку), МВСУ (офіцером по напрямку), приймає протокольне рішення щодо затвердження Переліку і змін до нього, які вносяться до: Додатку 6 Перелік суб'єктів господарювання, яким надано право на ввезення (вивезення) вугільної продукції виключно залізничним транспортом через лінію розмежування в районі проведення АТО , про керівник КЦ встановленим порядком інформує першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) про необхідність внесення змін до Порядку та подає проект відповідного наказу, а після підписання наказу керівник КЦ інформує СБУ, МВСУ, Адміністрацію ДПСУ та ДФСУ для опублікування його на офіційних сайтах.

Оскільки вищенаведений порядок є загальновідомий, позивачем по справі у цій справі діючи за принципом обачності повинен був перевірити чи внесено обраного ним контрагента - ТОВ Перша Трейдінгова Компанія до Переліку суб'єктів господарювання, яким надано право на ввезення (вивезення) вугільної продукції виключно залізничним транспортом через лінію розмежування в районі проведення АТО.

До суду позивачем не надано будь-якої інформації стосовно дотримання ТОВ Перша Трейдінгова Компанія Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, чи внесення його, або його постачальників вугільної продукції до Переліку суб'єктів господарювання, яким надано право на ввезення (вивезення) вугільної продукції виключно залізничним транспортом через лінію розмежування в районі проведення АТО.

Оскільки реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції, яка дозволяє віднести грошову суму такої операцію на витрати та зменшити оподатковуваний дохід платника податків, а позивачем по справі не доведено первинними документами реальність та товарність спірних господарських операцій з ТОВ Перша Трейдінгова Компанія , та переміщення цього товару у просторі від постачальника до покупця, суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи документи, які лише формально описують зовнішню форму господарських операцій позивача з його контрагентом, але не розкривають внутрішню суть таких операцій і їх справжність та економічну вигоду і ділову мету сторін правочину.

Підсумовуючи вищенаведене, суд визнає встановленим, що фактично учасниками відносин за договором поставки № 1/11 від 02.11.2015 - було здійснено лише обмін документами, вугільна продукція саме від ТОВ Перша Трейдінгова Компанія до позивача по цій справі - не переміщувалася, і її реальне відвантаження та передача, як і надання послуг - не підтверджено належними та допустимими доказами.

Зважаючи на встановлення судом факту штучного створення документообігу та транзитних фінансових потоків задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та підстав отримання податкової вигоди, суд погоджується із твердженнями, викладеними у відзиві відповідача про безтоварний (нереальний) характер господарських операцій позивача з ТОВ Перша Трейдінгова Компанія , які не були спрямовані на фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі сторін правочинів у відповідності до їх змісту, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій