Постанова

від 04.04.2018 по справі 761/46217/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-3470 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Малинников О.Ф.

Унікальний № 761/46217/17-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О.

при секретарі Телятник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення позову ,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові активи:

Приватного підприємства ОЛЕКСАНДРІЯ-Н , код ЄДРПОУ 3618580301011, місце розташування юридичної особи: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11. розрахункові рахунки підприємства, засновником, єдиним учасником та керівником якого є Відповідач - ОСОБА_1;

Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-Н , код ЄДРПОУ 40983492. місце розташування юридичної особи: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 5уд. 11, розрахункові рахунки підприємства, засновником, єдиним учасником та керівником якого є Відповідач - ОСОБА_1.

Зупинити митне оформлення товарів чи предметів (оборотних активів) Приватного підприємства ОЛЕКСАНДРІЯ-Н та Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-Н .

Заборонити ОСОБА_1 - виїзд з України.

Накласти арешт на особисте майно Відповідача, в тому числі банківські рахунки - ОСОБА_1.

В обґрунтування своєї заяви зазначив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено два договори позики.

Перший договір позики був укладений 26 травня 2011 року на суму 10 000,00 (десять тисяч доларів США, 00 центів) доларів США. Відповідно до умов першого договору позика повинна була повернута відповідачем через шість календарних місяців з дня набрання чинності договором позики, тобто 26 листопада 2011 року.

Другий договір позики був укладений 09 червня 2011 року на суму 3 900.00 доларів США. Відповідно до умов другого договору позики позика повинна була повернута Відповідачем через чотири календарні місяці з дня набрання чинності цим договором, тобто 09 жовтня 2011 року.

На час звернення з заявою відповідач повернула ОСОБА_2 частину коштів, а саме:

- частина позики в сумі 1 900,00 доларів США була повернута готівковою, про що було надано відповідну розписку;

- частина позики була повернута Відповідачем 02.07.2016 року шляхом переказу коштів в сумі 15000,00 грн. на банківський картковий рахунок позивача.

- частина позики була сплачена 07.07.2017 року ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів в сумі 10000,00 (десять тисяч гривень, 00 коп.) грн. на банківський картковий рахунок позивача.

Загальна сума повернутих Відповідачем коштів на банківський картковий рахунок позивача складає 25 000,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на дати вищезазначених переказів складає 988,08 доларів США (курс НБУ на 02.07.2016 складає 24,82 доларів США до 1 гривні; на 07.07.2017 складає 26,06 доларів США до 1 гривні).

За шість років з моменту укладання договорів позики загальна сума повернутих Відповідачем - ОСОБА_1 - позивачу коштів складає (всього за двома Договорами позики): 2 888,08 доларів США.

На даний час сума заборгованості відповідача - ОСОБА_1 - перед позивачем за двома договорами позики складає: 11 011,92 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач вимагає від відповідача сплатити додатково 3% річних за кожен рік прострочення виконання зобов'язання, а саме: 6 років 3% = 18% х 11 011.92 = 1 982,15 доларів США.

Враховуючи вищезазначене загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає: 12 994,07 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на дату подання заяви 18.12.2017 року складає: 12 994,07 x 27,635 = 359 091,12 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту прав позивача та утруднить виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року заяву про забезпечення задоволено частково.

Накладено арешт на майнові активи: Приватного підприємства ОЛЕКСАНДРІЯ-Н розрахункові рахунки підприємства, засновником, єдиним учасником та керівником якого є ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-Н , розрахункові рахунки підприємства, засновником, єдиним учасником та керівником якого є Відповідач - ОСОБА_1, окрім рахунків на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

В інший частині заяви - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення норм процесуального права та не неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні зави про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, так як суду невідомо які збитки нанесені двом активним суб'єктам господарювання (ПП Олександрія - Н та ТОВ РОСТ-Н ) в зв'язку із перешкоджанням їх господарської діяльності, а саме нарахування контрагентами штрафів та пені в зв'язку із пропуском строку виконання підприємствами зобов'язань щодо оплати за поставлену продукцію, упущений прибуток, відсотки за користування коштами тощо.

Апелянт зазначає, в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які обґрунтування щодо існування реальної загрози невиконання відповідачем рішення в майбутньому, а також не вирішено питання зустрічного забезпечення з боку позивача, що в свою чергу створює додаткові умови для зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Крім того, суд першої інстанції не врахував усталену позицію Верховного суду України, щодо заборони вжиття заходів забезпечення позову, які перешкоджають господарській діяльності юридичної особи.

Апелянт звертає увагу суду, що Приватне підприємство Олександрія - Н та товариство з обмеженою відповідальністю РОСТ- Н є самостійними юридичними особами та самостійними суб'єктами господарювання, які не вступали в цивільні правовідносини з ОСОБА_2, та відповідно не зобов'язані нести негативні наслідки невиконання зобов'язань за цими правовідносинами.

Таким чином вважає, що судом першої інстанції допущено ряд порушень норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували, та просили залишити ії без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи, в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час, і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що 18 грудня 2017 р. адвокат ОСОБА_4 який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на майнові активи: Приватного підприємства ОЛЕКСАНДРІЯ-Н розрахункові рахунки підприємства, засновником, єдиним учасником та керівником якого є ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-Н , розрахункові рахунки підприємства, засновником, єдиним учасником та керівником якого є Відповідач - ОСОБА_1, окрім рахунків на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

В інший частині заяви - відмовлено.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе відчужити спірне майно на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист. Щодо інших вимог позивача, суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими та неконкретизованими, такими що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № від 22 грудня 2009 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегією суду встановлено, що Приватне підприємство ОЛЕКСАНДРІЯ-Н та Товариство з обмеженою відповідальністю РОСТ-Н є самостійними юридичними особами та самостійними суб'єктами господарювання.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що майнові активи на які накладено арешт не є власністю ОСОБА_1

Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, оскільки вказані юридичні особи не вступали в цивільні правовідносини з ОСОБА_3 не зобов'язані нести негативні наслідки за невиконання зобов'язань за цими правовідносинами.

Крім того накладення арешту на майнові активи Приватного підприємства ОЛЕКСАНДРІЯ-Н та Товариство з обмеженою відповідальністю РОСТ-Н порушує їх права та є перешкодою у здійсненні ними господарської діяльності.

На данні обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376,381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року скасувати у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2018 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль