Рішення

від 13.04.2018 по справі 522/16874/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16874/17

Н.п. № 2/522/608/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю „Прозора Краса" про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила визнати недійсною угоду про надання споживчого кредиту №401758400, укладеної між позивачкою та ПАТ Альфа-Банк ; зобов'язати ТОВ Прозора Краса повернути ПАТ Альфа-Банк кредит, отриманий за угодою про надання споживчого кредиту №401758400, у розмірі 7 933 грн. 95 коп..

Згідно уточнень до позову від 10.10.2017 року, посилалась на те, що відповідно до умов договору від 02.04.2017 року №КТ 0104 ТОВ Прозора Краса зобов'язалось надати позивачці комплекс по догляду за шкірою обличчя в обумовленому асортименті. Позиваці було повідомлено, що послуги вона отримує лише після підписання кредитної угоди із ПАТ Альфа-Банк . Після внеску нею першого платежу за кредитом у розмірі 1000 грн., вона придбала в тористі набір косметики. Загальна сума комплексу товарів та послуг по догляду за шкірою обличчя складала 8 933, 95 грн.. Проте, вказану кредитну угоду позивачка вважає недійсною з наступних підстав. Зокрема, їй було поставлено ультиматум: або вона підписує кредитну угоду з відповідачем та отримує комплекс по догляду за шкірою обличчя, або вона не отримує такі послуги. Також, з боку кредитодавця їй не було надано у повному обсязі інформації за споживчим кредитом, паспорт споживчого кредиту вона не отримувала. Також, у порушення ч.5 ст. 49 Закону України Про банки та банківську діяльність , банк не перевірив її кредитоспроможність як споживача. Посилалась на те, що в п.2 акценту пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту №401758400 процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проте, у додатку №1 до Угоди про надання споживчого кредиту в розділі Метод нарахування відсотків варіюється від 0,01% до 0,07% річних. У п.8.1 акцепту пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту №401758400 зазначено, що банк за надання споживчого кредиту стягує з позичальника 3,50% річних. Між тим, при укладенні кредитного договору вона жодних доручень за плату вчиняти будь-які правочини під імені банку та за її рахунок вона не надавала; окремий договір комісії між нею та банком не укладався; вважає, що встановлення в договорі комісію за надання кредиту відповідач жодних послуг їй не надав, а тому це суперечить положенням Закону України Про захист прав споживача . Також, стягнення з неї за умовами Додатку №1 до Угоди про надання споживчого кредиту №401758400 щомісячної комісії за розрахункове-касове обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 162 грн. 44 коп. є незаконною. У порушення п.13 акцепту з нею не було укладено договору про її комплексне банківське обслуговування як фізичної особи в ПАТ Альфа-Банк . У порушення ч.3 ст. 207 ЦК України не було письмової згоди сторін на вчинення правочину (кредитного договору) із відтворенням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку, тому вважає, що акцепт пропозиції про укладення Угоди про надання споживчого кредиту №401758400 не підписаний головою Правління ПАТ Альфа-Банк та не скріплений печаткою банку та всі додані до нього документи не мають жодної юридичної сили. З урахуванням викладених обставин просила вважає спірний договір недійсним та застосувати наслідки його недійсності.

Ухвалою суду від 11.09.2017 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 09.10.2017 року справу було призначено до судового розгляду.

10.10.2017 року позивачка уточнила позовні вимоги, пред'явивши їх також до ТОВ Прозора Краса .

Розгляд справи, призначений на 14.11.2017 року, був відкладений на 24.01.2018 року у зв'язку з неявкою відповідачів.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року за клопотання представник позивача було визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.02.2018 року до суду надійшов письмовий відзив на позов від ПАТ Альфа-Банк , згідно якого просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16.03.2018 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив банку, згідно якого зазначила, що відповідач не зміг спростувати більшу частині доводів, наведених нею у позові, та які свідчать про недійсність угоди про надання споживчого кредиту (а саме: на ст. 2 Закону України Про споживче кредитування про створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг; ч.ч.2 , 3 ст. 9 Закону - надання споживачу паспорту споживчого кредиту; ст.12 - право клієнта на інформацію; ст. 10 Закону - що умови договору споживчого кредиту, що обмежують права споживача, є нікчемними; ч.5 ст. 49 Закону України Про банк та банківську діяльність - стосовно не перевірки кредитоспроможності позичальника; про реальну річну процентну ставку; та багато інших їх доводів). Вказувала, що нею не підписувалась оферта до спірного договору.

Станом на час розгляду справи від ТОВ Прозора Краса письмового відзиву на позов не надходило. Поштова кореспонденція, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду із відмітками про закінчення строків зберігання .

Усі процесуальні документи та дії суду (дати розгляду справи) у даній справі розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто вони є доступними ознайомлення.

У відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 квітня 2017 року між ТОВ „Прозора Краса" (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір № КТ 0104

Згідно п.п.1.1 вказаного Договору у відповідності до даного Договору Сторона -1 зобов'язується надати Клієнту комплекс товарів та послуг по догляду за шкірою обличчя, а Клієнт зобов'язується прийняти цей комплекс по догляду згідно Акту приймання передачі та сплатити за нього визначену Договором грошову суму (ціну).

Згідно п.п.1.2 вказаного Договору під Комплексом по догляду мається на увазі: продаж косметичного набору під товарним знаком „HIKARI" та надання допоміжних супроводжуючих косметологічних послуг.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна вартість Комплексу по догляду за цим Договором складає 8 933,95 гривень.

Згідно п.5.2 Договору, клієнту надається можливість сплатити комплекс по догляду двома способами: сплатити єдиноразовим платежем або через оформлення споживчого кредиту.

При оплаті через споживчий кредит клієнт в день підписання цього договору вносить перший платіж (завдаток) в розмірі 1000 грн.. Залишок вартості комплексу по догляду у розмірі 7 933, 95 грн. клієнт сплачує банку протягом 12 місяців згідно умов кредитного Договору, укладеного між клієнтом та банком. Оплата здійснюється не пізніше 03 числа кожного місяця. Клієнт повністю розраховується за комплекс по догляду не пізніше 03.04.2018 року.

Між сторонами було підписано специфікацію товару №401758400, у якій також наявний підпис позивача про отримання нею від ТОВ Прозора краса товару.

У відповідності до ст. 641 ЦПК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Згідно до ч.1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно до положень ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.04.2017 року ОСОБА_1 було підписано оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №401758490, згідно якої вона як позичальник, перебуваючи в нормальному стані здоров'я, розуміючи значення своїх дій та маючи можливість такими діями керувати, не перебуваючи під впливом помилки, обману, дії тяжкої обставини, діючи добровільно та прагнучи настання наслідків, які випливають із Угоди про надання споживчого кредиту, що укладається згідно з умовами Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк , пропонувала банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту та надати їй споживчий кредит, а саме: кошти у сумі 8 221,71 грн..

Процентна ставка за користування кредитом 0,01% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Дата остаточного повернення кредиту, якою просила вважати датою припинення нарахування відсотків та комісій: 03.04.2018 року.

Згідно п.7 Оферти, сукупну вартість кредиту з урахуванням вартості усіх сукупних послуг, а також порядок здійснення платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за Угодою про надання споживчого кредиту пропонувала визначити в Додатку №1 до цієї Оферти, який є невід'ємною частиною Угоди.

Згідно п.5 Оферти, позивачка під час користування кредитом виявила бажання та просила банк надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування. Комісія за дані послуги були визначені у п.8.1. Оферти.

Згідно п.11 Оферти позивачка беззаперечно підтвердила, що попередньо ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та зазначенням абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією, надання якої передбачено нормами Закону України Про захист прав споживачів .

Також згідно вказаного пункту Оферти, позивачка ознайомлена з умовами Договору про комплексне банківське обслуговування, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, зокрема його положеннями, що регулюють порядок та умови надання кредиту фізичним особам, здійснення договірного списання, які оприлюдненні на Інтернет-сторінці банку.

Між сторонами - позивачкою та представником банку ОСОБА_2 (головою Правління) було підписано Додаток №1 до Угоди про надання споживчого кредиту №401758400 від 02.04.2017 року - графік платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Того числа, 02.04.2017 року, представником банку - головою Правління ОСОБА_2 було підписано акцепт пропозиції про укладання угоди про надання споживчого кредиту №401758400.

Згідно п. 14 Оферти та п.13 Акцепту, оферта та акцепт пропозиції складають єдиний документ - Угоду про надання споживчого кредиту. Цей акцепт пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту №401758400 з боку Банку підписаний із відтворенням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання

Отже, з урахуванням викладеного, судом встановлено, що 02.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством „Альфа-Банк" та позивачкою було укладено угоду про надання споживчого кредиту №401758400.

Між тим, позивачкою визнано факт отримання вказаних коштів у кредит та придбання за рахунок кредитних коштів відповідного товару.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання про визнання оскаржуваного правочину недійсним, ОСОБА_1 зазначила наступні підстави позову:

1. посилалась на те, що перед нею було постановлено ультиматум: що послуги вона отримує лише після підписання кредитної угоди із ПАТ Альфа-Банк ;

2. не було надано їй як споживачу інформацію у повному обсязі щодо умов кредитування; паспорт споживчого кредиту вона не отримала;

3. відповідач не перевірив кредитоспроможність позичальника;

4. відсоткова ставка в додатках до договору варіюється від 0,01% до 0,07% річних, що суперечить умовам акцепту, згідно якої процентна ставка - фіксована.

5. за надання кредиту передбачена оплата - стягнення комісії;

6. з Додатку №1 до Угоди про надання кредиту вбачається стягнення щомісячної комісії за розрахункове-касове обслуговування кредитної заборгованості;

7. не було письмової згоди сторін на вчинення правочину за використанням факсимільного відтворення підпису (ст. 207 ЦК України): акцепт пропозиції не підписаний головою Правління ПАТ Альфа-Банк та не скріплений печаткою банку.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинено, якщо він підписаний сторонами.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Отже, перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Отже, з урахуванням викладеного, суд не вбачає, а позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх підстав позову про те, що їй було поставлено ультиматум щодо необхідності підписання спірного кредитного договору.

Суд вбачає, що позивачка вправі була обирати спосіб придбання товару на власний розсуд. Доказів щодо обмеження її в цьому до суду не надано. Отже, позов, заявлений з даної підстави, задоволенню не підлягає.

Згідно із чч.1, 3 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з преамбулою Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року (діючих на час укладення спірного договору), п. 2.1. банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:

а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;

б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення;

необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;

тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);

переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;

в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням:

процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо);

варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги;

можливості та умов дострокового повернення кредиту;

г) інші умови, передбачені законодавством.

Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, щомісяця, поквартально тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом (пункт 3.2).

Пунктом 3.3. Правил зобов'язано банки зазначити в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань споживача. які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів ( в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими (ч. 5 ст. 18).

Отже, за змістом ст. ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Доводи ОСОБА_1 про те, що при укладенні кредитного договору їй не було надано всю необхідну інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та всю необхідну інформацію, котра передбачена умовами Закону України Про захист прав споживачів , не знайшли свого підтвердження, оскільки укладений між сторонами кредитний договір з додатковою угодою відповідає чинному цивільному законодавству, містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, порядок отримання і повернення кредиту, розмір платежів, відповідальність сторін.

Зазначена підстава позову спростовується пунктом 11оферти, підписаної позивачкою. Крім того, згідно анкети-заяви про акцепт ПАТ Альфа-банк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк . позивачка письмово підтвердила, що при подані цієї анкети-заяви вона письмова ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту.

Отже, позов з підстав не надання банком інформації щодо умов кредитування також задоволенню не підлягає.

З приводу підстав позову про те, що відповідач не перевірив кредитоспроможність її як позичальника суд зазначає наступне. Суд вбачає, що позивачка, укладаючи спірний договір, здійснювала дані дії на власний розсуд, розуміла значення своїх дій з приводу отримання в кредит зазначеної суми коштів з урахуванням усіх істотних умов договору, а тому суд вважає, що тим самим усвідомлювала та підтвердила свою кредитоспроможність.

Доказів щодо некредитоспроможності на момент укладання спірного договору з боку позивачки суду не надано. Отже, дану підставу позову суд вважає недоведеною та необґрунтованою.

З додатку №1 до Угоди про надання кредиту №401758400 від 02.04.2017 року (Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням умов кредитування), підписаного обома сторонами, судом встановлено, що сторони обумовили фіксований розмір процентів за користування кредитом за окремим місяцем кредитування.

При цьому, підписуючи спірну кредитну угоду, позивачка була ознайомлена з вказаним графіком платежів та їй було відомо про розмір відсоткової ставки. Доказів щодо зміни банком, визначеного у графіку розміру відсоткової ставки, без згоди та відома позичальника з боку позивачки до суду не надано.

Статтею 55 Закону України Про банки і банківську діяльність визначає, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки, за винятком випадків, встановлених законом. Отже, підвищення процентної ставки, перш за все, є санкцією за порушення кредитної дисципліни клієнтом, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно до ст..11 Закону України Про захист прав споживачів ( в редакції на момент укладення кредитного договору), договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Таким чином, умова оскаржуваного кредитного договору про перегляд розміру процентної ставки у відповідних випадках не суперечить вимогам законодавства.

При цьому, у разі одностороннього збільшення банком відсоткової ставки, позивачка має право на захист своїх прав у відповідності до положень ст. 652 ЦК України, однак, зазначене не свідчить про недійсність кредитного договору.

Дослідивши умови кредитного договору, суд вбачає, що дійсно банком було встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 287, 76 грн. (разовий платіж) та комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 162, 44 грн. (щомісячний платіж).

Між тим, за положеннями абз.3 ч.4 ст.11 закону Про захист прав споживачів , кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у розумінні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні цього закону, є нікчемною.

Згідно із цим законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пп.17 і 23 ст.1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Зазначене відповідає правовому висновку ВСУ, висловлено у постанові від 06.09.2017 року по справі №531/648/15-ц.

З приводу останніх підстав позову ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Суд вбачає, що спірний договір є публічним договором, та позивачка приєдналась до його умов, надавши банку відповідну оферту від 02.04.2017 року, та ознайомившись з Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних в ПАТ Альфа-банк , що розміщений на інтернет-сторінці банку, вказаний договір відповідає вимогам ст. 639-644 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, зазначена норма, хоча і визначає певні вимоги до письмової форми правочину, але не встановлює наслідки її недотримання у вигляді недійсності угоди, що узгоджується з приписами ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, за виключенням частини четвертої щодо дотримання форми правочину.

Положенням ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядався, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд встановив, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки; у додатках до договору наявний Графік погашення кредиту підписаний позивачем, який містить повну інформацію по загальній вартості кредиту та повну інформацію стосовно умов кредитування.

Крім того, згідно ч.6 Закону України Про захист прав споживачів , Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи позивачка, у передбачений законом 14 денний строк, не зверталася до відповідача щодо відкликання свої згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту.

Крім того, з боку позивачки відсутні будь-які вимоги до ТОВ Прозора Краса , отже останній не є належним відповідачем по справі.

З урахуванням викладеного, судом не знайдено підстав для задоволення вимог ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 15, 16, 200, 203, 210, 215, 217, 509, 525-526, 627, 629, 638, 639, 640, 651, 652, 655 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 128-130, 141, 178, 223, 229, 247, 258, 263-265, 274, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк"(код ЄДРПОУ 23494717, місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6), Товариства з обмеженою відповідальністю „Прозора Краса" (код ЄДРПОУ 39313473, місце розташування: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 30) про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.04.2018 року.

Суддя: Л.В. Домусчі