Постанова

від 10.04.2018 по справі 916/844/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/844/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2017 (суддя Волков Р.В.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 (головуючий - суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І. і Лисенко В.А.)

зі справи №916/844/16

за позовом Товариства

до: Одеської міської ради (далі - Рада);

Управління державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області (далі - Управління);

виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком);

комунального підприємства "Узберіжжя" (далі - Підприємство)

про стягнення 281 879 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: заступник Одеського міського голови ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) та

виконуючий обов'язки директора комунального підприємства "Узберіжжя" ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6)

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів про стягнення 281 879 грн. шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що, незважаючи на укладення договору оренди берегозахисних споруд строком на 25 років, договору оренди берегозахисних споруд строком на 15 років, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтовано металевий турнікет, встановлений для визначення відпочивальників на пляжі, чим Товариству заподіяно шкоду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2017: позов задоволено частково; стягнуто за рахунок місцевого бюджету Ради на користь Товариства 86 863, 80 грн. шкоди і 1 302,96 грн. судового збору; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 86 863, 80 грн. шкоди та 1302,96 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог у сумі 173 727, 60 грн., яка підлягає стягненню з Ради і Підприємства "у рівному розмірі".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017: задоволено апеляційну скаргу Ради; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено.

Постанову мотивовано недоведеністю заподіяння збитків, що унеможливлює й встановлення причинно-наслідкового зв'язку між демонтажем згаданого турнікету та заявленим позивачем розміром шкоди.

Товариство, посилаючись на недотримання господарськими судами вимог Закону України "Про місцеве самоврядування", Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на неповне з'ясування судами обставин справи, невідповідність їх висновків матеріалам справи, просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги Товариства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі, зокрема, встановлено, що:

- орендним підприємством "Пасажирська канатна дорога" та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради 25.01.2002 було укладено договір оренди берегозахисних споруд № 4, за умовами якого назване підприємство отримало у тимчасове платне користування комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2 100 кв.м строком на 25 років з цільовим використанням - надання платних послуг відпочивальникам;

- позивачем і названим Управлінням 12.07.2010 укладено також договір оренди берегозахисних споруд № 107-ор, відповідно до якого позивачу передано у тимчасове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Отрада" площею 3 150 кв.м на 15 років із цільовим використанням - надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості;

- Товариством було встановлено турнікет на відповідній ділянці з метою обліку та контролю кількості відпочивальників;

- 12.06.2014 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і "фізично підготовлені чоловіки" під їх керівництвом здійснили демонтаж турнікету;

- згідно з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2014 зі справи № 522/14422/14-а: задоволено адміністративний позов; визнані протиправними дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з приводу демонтажу металевого турнікету, що був розташований на території пляжу "Отрада" у м. Одесі й належав Товариству; суд також стягнув за рахунок місцевого бюджету Ради на користь Товариства шкоду, заподіяну протиправними діями вказаних осіб, у розмірі 173 727,60 грн.;

- постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 згадану постанову місцевого суду змінено, резолютивну частину останньої викладено в редакції, згідно з якою: позов задоволено частково; визнано протиправними дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з приводу демонтажу турнікету; в решті позову відмовлено, оскільки Рада була третьою стороною у справі, а не відповідачем. До мотивувальної частини постанови місцевого суду зміни не вносилися, встановлені ним обставини не заперечувалися, - зокрема, в частині, в якій судом встановлено, що шкода, заподіяна позивачеві, складає 171 727, 60 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- 24.07.2014, вже після демонтажу первісного турнікету, Товариство (замовник) і товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсоцстандартрозвиток" (м. Одеса, постачальник) уклали договір № 02/07-14, за яким: замовник отримує, а постачальник здійснює поставку і монтаж однопрохідного металевого турнікету з 4 лопастями , пультом, блоком живлення і лічильником проходів; сума цього договору складає 179 727, 60 грн., у тому числі ПДВ - 28 954, 60 грн. У подальшому, 01.04.2016, суму даного договору сторонами було змінено на 281 879 грн., у тому числі 227 515 грн. за продукцію і 54 364 грн. - за монтаж - відповідно до додаткової угоди до договору поставки, укладення якої обумовлено тим, що Товариством не здійснено оплату продукції за основним договором у 2014 році, а тому ціну договору збільшено у зв'язку із зростанням рівня цін та "підйому курсу долара США на період 2014-2015 років";

- як зазначено у згаданій постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, дії посадових осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо демонтажу турнікету 12.06.2014 вчинені з порушенням строку, визначених у приписах відповідних управлінь Ради, і, таким чином, Товариство позбавлене було права здійснити демонтаж турнікету власними силами і за власний рахунок, а, отже, такі дії є протиправними;

- за відсутності незаконного рішення Ради, а також відповідних повноважень у посадових чи службових осіб не може наставати відповідальність органу місцевого самоврядування;

- у матеріалах справи є докази того, що демонтований турнікет було відновлено приватним підприємством "Моноліт", яке здійснило його закупівлю та монтаж у рахунок заборгованості за іншим договором.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення зазначеної в позовній заяві суми шкоди.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166);

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173);

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174).

Таким чином, відшкодування шкоди у випадках, передбачених статтями 1173, 1174 названого Кодексу, ставиться в залежність від здійснення, зокрема, органом місцевого самоврядування, його посадовою або службовою особою своїх повноважень при завданні такої шкоди.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не встановлено і скаржником у судах цих інстанцій не доведено обставин, які свідчили б про те, що при здійсненні демонтажу турнікету ОСОБА_5 і ОСОБА_6 діяли б від імені органу місцевого самоврядування на виконання своїх повноважень, у тому числі виконували б приписи нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, доручення уповноваженої посадової особи такого органу або іншим чином реалізовували б свої посадові права та/або обов'язки. Не вбачається відповідних обставин і з наведеного попередніми судовими інстанціями змісту постанови адміністративного суду у справі №522/1422/14а, на яку посилався скаржник, а правові висновки названого суду не мають преюдиційного значення у розгляді даної господарської справи, в тому числі і в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.11.2017).

Наведене унеможливлює покладення відповідальності за заподіяну шкоду на Раду і Підприємство, що не обмежує права Товариства на пред'явлення відповідних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як фізичних осіб; у даній же справі вони мають статус третіх осіб, і за їх рахунок позов не може бути задоволений.

Аргументи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Так, ті зазначені обставини, що ОСОБА_5 був заступником Одеського міського голови, а виконуючий обов'язки директора Підприємства ОСОБА_6 - посадовою особою виконавчого органу Ради, самі по собі не означають, що в усіх вчинених поіменованими особами діях, у тому числі демонтажі турнікету, вони реалізовують повноваження органу місцевого самоврядування.

Те ж саме стосується й тих, також вказаних скаржником, обставин, що поіменовані особи працювали "в системі органів місцевого самоврядування м.Одеси" і отримували заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

За самоправні дії своїх співробітників орган місцевого самоврядування нести відповідальність не може; що ж до притягнення таких співробітників до дисциплінарної відповідальності, перебування їх у відпустці чи невиконання ними своїх обов'язків у зв'язку із захворюванням, то це є питання внутрішньої діяльності органу місцевого самоврядування, які не входять до предмета доказування в даній справі.

"Події, які відбулися на пляжі "Отрада" у зв'язку з висвітленням їх в інтернет-виданні на сайті Ради", не були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями. Що ж до суду касаційної інстанції, то він не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати чи приймати до розгляду нові докази.

У зв'язку з викладеним, доводи скаржника, пов'язані з відсутністю перешкоджання турнікетом вільному проходу відпочивальників на пляж, наявністю й розміром збитків від його демонтажу, підтвердженням вартості втраченого майна (на час розгляду справи) саме у 281 879 грн., не впливають на результат розгляду справи апеляційним господарським судом, оскільки не з'ясовано причетності відповідачів зі справи (Ради та Підприємства) до вчинення дій з демонтажу турнікету, а, отже, й заподіяння в зв'язку з цим шкоди позивачеві саме названими відповідачами.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого господарського суду з даної справи, - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №916/844/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов