ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2018 року Справа № 804/7993/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С., за участі: представника позивача представника позивача представника позивача представника відповідача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
29.11.2017 року Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі по тексту - позивач, ПАТ "НЗФ") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 0007604617 від 17.08.2017 року, яким збільшено податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 635,01 грн., та застосовано штрафну санкцію у розмірі 158,75 грн.;
- № 0007644617 від 17.08.2017 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі
31 147,28 грн., та застосовано штрафну санкцію у розмірі 7 786,85 грн.;
- № 0007654617 від 17.08.2017 року, яким застосовано штрафну санкцію за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 340,00 грн.;
- № 0007684617 від 17.08.2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 386 015 611 грн.;
- № 0011322200 від 28.11.2017 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 277 427 808 грн., та застосовано штрафну санкцію у сумі 60 447 669,50 грн.;
- № 0007764617 від 17.08.2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 19 575 364 грн.;
- № 0011122200 від 28.11.2017 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та грудень 2014 року, січень 2015 року на загальну суму 1 059 049 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 264 762,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків актів перевірок від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12/00186520 та від 20.07.2017 р. № 77/28-10-46-16-12-00186520 та невідповідність таких фактичним обставинам справи. Позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо відсутності в дійсності господарських операцій із контрагентами-постачальниками є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим. Вказано, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, що підтверджуються первинними документами.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на пояснення, викладені у позові, письмовій відповіді на відзив, а також додаткових поясненнях.
Представники відповідача вимоги позовної заяви не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на письмовий відзив, зміст якого фактично дублює зміст акту перевірки від 20.07.2017 р. № 77/28-10-46-16-12-00186520 та, зокрема, містить інформацію про те, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової інформації контрагентів позивача, первинних документів та встановлено, що у контрагентів позивача відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників та матеріально-технічних засобів, відсутні документи на транспортування матеріалів для контрагентів-виконавців, неможливо встановити ланцюг постачання товару, а надані первинні документи оформлені неналежним чином, а також, відносно контрагента ТОВ "Уністрой" наявні докази "фіктивності". Перелічені обставини в сукупності, на думку відповідача, вказують на неможливість виконання договірних зобов'язань, та, як наслідок, безтоварності операцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Публічне акціонерне товариство "НЗФ" (код за ЄДРПОУ 00186520) зареєстроване виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 05.03.1994 року та перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.
Судом встановлено, що відповідачем в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, відповідно до п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.6 ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плана - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2016 року була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2016 р., за наслідками якої складений акт від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520.
Не погодившись із висновками акту перевірки від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520, позивачем супровідним листом від 04.04.2017 р. №55-6601/4017 надані відповідачу заперечення на акт перевірки.
У зв'язку із отриманням заперечень на акт перевірки від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520, відповідачем з урахуванням положень п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.5
п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу від 12.04.2017 р. № 749 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача із питань, що стали предметом заперечень до акту планової виїзної перевірки від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520.
За результатами позапланової виїзної перевірки складений акт від 20.07.2017 р. №77/28-10-46-12-00186520, в якому вказано про допущення порушень:
- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1 пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.138.4, 138.10.2, абз. є) п.п. 138.10.2, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п. 140.4 ст.140, п.150.1 ст.150, п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, з урахуванням пп.14.1.13, п.п.14.1.111, пп.14.1.159, п.п.14.1.244, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, абзацу другого, п`ятого ст.1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.1.2, пп.2.1, 2.2, 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзац другий розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, п.3.10 "Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. №433, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 286 404 980 грн.., в тому числі:
- за 2014 рік на суму 246 337 996 грн.
- за 2015 рік на суму 40 066 984 грн.,
та встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (з урахуванням впливу від`ємного значення об`єкту оподаткування попередніх періодів):
- ІV квартал 2012 року на суму 14 678 180 грн.,
- за 2013 рік на суму 822 892 826 грн.,
- за три квартали 2016 року на суму 386 015 611 грн.,
- п. 1201.1, ст..1201 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст.201 Податкового кодексу України, п. 41 підрозділу 2 розділу XX, п. 2, 3 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 р., - ПАТ "НЗФ" порушено порядок ведення податкового обліку, в частині невірного заповнення уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року, а також:
- порушені граничні терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у загальній сумі ПДВ 5337,39 грн.;
- завищено податок на додану вартість (р.25 декларації) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 940 297 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року у сумі 17825 грн., за квітень 2013 року у сумі 144 грн., за травень 2013 року у сумі 216 грн., за червень 2013 року у сумі 46179 грн., за липень 2013 року у сумі 52122 грн., за серпень 2013 року у сумі - 4273621 грн., за вересень 2013 року у сумі - 474507 грн., за жовтень 2013 року у сумі -846835 грн., за березень 2014 року у сумі - 886456 грн., за квітень 2014 року у сумі -6683660 грн., за жовтень 2014 року у сумі - 12586501 грн., за лютий 2015 року у сумі -305203 грн.;
- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 1 781 160 грн., у тому числі: за грудень 2012 року в сумі 980 грн, за лютий 2013 року в сумі 14 грн., за січень 2015 в сумі 1 048 076 грн., за грудень 2014 року в сумі 732 090 грн.;
- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 796 146 грн., у тому числі: за січень 2013 року в сумі 635 грн., за грудень 2013 року в сумі 73 грн., за червень 2014 року в сумі 46 859 грн, за липень 2014 року в сумі 16 266 грн., за серпень 2014 року в сумі 30 360 грн., за вересень 2014 року в сумі 701 953 грн.;
- занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за вересень 2016 року на загальну суму 16 116 621 грн.
- п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 - до книг обліку розрахункових операцій (КОРО) обліковано не у повному обсязі готівкові кошти на загальну суму 1163,55 грн., обліковано несвоєчасно готівкові кошти у сумі 142,80грн.
- п.2.11 гл.2 Положення - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 2250,00 грн.
- статті 2 Закону України від 09.04.1999 № 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" занижено суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на 23,12 грн.,
- підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, пункту 279.1 ст. 279 (у редакції 2014 року), пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, занижено земельний податок на 2 384,57 грн.,
- підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України, занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 635,01 грн.,
- пункту 287.1 статті 287 та пункту 288.4 статті 288 ПК України, завищено орендну плату за земельні ділянки за 2012 рік на 13 930,77 грн.,
- пункту 286.2 та пункту 286.4 статті 286 ПК України, неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) за 2012 рік (з 10.08.2012 по 31.12.2012, в тому числі за період з 01.10.2012 по 31.12.2012), за 2013 рік та за 2014 рік (з 01.01.2014 по 07.01 2014) до ДПІ за місцезнаходженням земельної ділянки;
- підпункту 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.1 статті 287 ПК України, занижено земельний податок на 16 722,12 грн.,
- пункту 266.7.5 та пункту 266.7 статті 266 ПК України, неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік та за 2016 рік до ДПІ за місцезнаходженням об'єктів оподаткування.
- підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України, занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 31 147,28 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 17.08.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0007604617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 635,01 грн. та застосовано штраф в розмірі 158,75 грн.;
- № 0007644617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 31147,28 грн. та застосовано штраф в розмірі 7786,85 грн.;
- № 0007654617, яким до позивачу було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 340 грн.
- № 0007684617, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 386 015 611 грн.;
- № 0007734617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 286 404 980 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 584 499 грн.;
- № 0007764617, яким позивачу зменшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 19 575 364 грн.;
- № 0007774617, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року на загальну суму 2 575 604 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 643 901,00 грн.
Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 26496/6/99-99-11-060228 від 16.11.2017 року податкові повідомлення-рішення № 0007734617 та № 0007774617 від 17.08.2017 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок невизнання господарських операцій з ТОВ "ВЕРАНЖ" та ТОВ "ФОКСТЕР", а також штрафних санкцій - скасовані, а в іншій частині наведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.
З урахуванням рішення ДФС України № 26496/6/99-99-11-060228 від 16.11.2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 28.11.2017 року було винесено нові податкові-повідомлення-рішення:
- № 0011122200, яким ПАТ "НЗФ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та грудень 2014 року, а також січень 2015 року на загальну суму 1 059 049 грн., та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 264 762,25 грн.;
- № 0011322200, яким ПАТ "НЗФ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 277 427 808 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 60 447 669,50 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, досліджуючи взаємовідносини ПАТ "НЗФ", перевіряючи наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат та формування податкового кредиту, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, 2013 - 2014 роки) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.
Згідно п. 4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БУ 16).
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 вказаного Закону).
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій із ТОВ "Уністрой", ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС "Дніпроекономресурси", ПРАТ "НЗ "Будконструкція", ПП "Електрокомплект", ТОВ "Днепр", ТОВ "Стальмонтаж-109", ТОВ "Профмаг", ТОВ "Метком Інвест", ТОВ "Харківський коксовий завод", ТОВ "Делфа Трейд", ТОВ "Промтехдіагностика", ПП "Углесорт", ТОВ "Термо Техно Україна", ДП "Техноскрап", ПП Торговий дім "Талан-Торг", ТОВ "Укртрансстандарт", ТОВ "Восток-Запоріжжя", ТОВ "Промтехтранс-М", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК-СВІТЛОТЕХНІКА", ТОВ "Профбізнесторг", ТОВ "Укрнафтогазексперт", ПП "Сістемауніверсал", ТОВ "Проект Реммонтаж", ТОВ "НВП "Кранмонтаж", ТОВ "ІД", ТОВ "Транс Альянс" зважаючи на їх відсутність в дійсності (нереальність), суд виходить із такого.
Судом встановлено, що у перевірений період між ПАТ "НЗФ" та ТОВ "Уністрой" були укладені наступні договори поставки нафтопродуктів та додаткові угоди до них: договір №1304342 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №130831000000004 від 01 серпня 2013 року по договору № 1304342 від 01.08.2013 р., договір №1304341 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №130831000000003 від 01 серпня 2013 року по договору № 1304341 від 01.08.2013 р., договір №1304340 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №130831000000002 від 01 серпня 2013 року по договору № 1304340 від 01.08.2013 р., договір №1305547 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000007 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305547 від 30.08.2013 р., договір №1305546 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 р., додаткова угода №130930000000006 від 01 вересня 2013 року до договору № 1305546 від 30.08.2013 р., договір №1305545 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000005 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305545 від 30.08.2013 р., договір №1305354 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000004 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305354 від 30.08.2013 р., договір №1305540 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000003 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305540 від 30.08.2013 р., договір №1305355 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000002 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305355 від 30.08.2013 р., договір №1307142 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000009 від 01 грудня 2013 року по договору № 1307142 від 28.11.2013 р., договір №1307141 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000008 від 01 грудня 2013 року до договору № 1307142 від 28.11.2013 р., договір №1307140 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000007 від 01 грудня 2013 року, по договору № 1307140 від 28.11.2013 р., договір №1307139 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000006 від 01 грудня 2013 року по договору № 1307139 від 28.11.2013 р., договір №1307143 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000010 від 01 грудня 2013 року по договору № 1307143 від 28.11.2013 р., договір №1400521 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 р., додаткова угода №140131000000006 від 01 січня 2014 року по договору № 1400521 від 30.12.2013 р., договір №1400522 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000007 від 01 січня 2014 року по договору № 1400522 від 30.12.2013 р., договір №1400523 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000008 від 01 січня 2014 року по договору № 1400523 від 30.12.2013 р., договір №1400506 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000003 від 01 січня 2014 року по договору № 1400506 від 30.12.2013 р., договір №1400507 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000004 від 01 січня 2014 року по договору № 1400507 від 30.12.2013 р., договір №1400520 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000005 від 01 січня 2014 року по договору № 1400520 від 30.12.2013 р., договір №1400973 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000006 від 31 січня 2014 року по договору № 1400973 від 31.01.2014 р., договір №1400975 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000008 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400975 від 31.01.2014 р., договір №1400974 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000007 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400974 від 31.01.2014 р., договір №1400976 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000009 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400976від 31.01.2014 р., договір №1400977 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000010 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400977 від 31.01.2014 р., договір №1401868 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000011 від 01 лютого 2014 року по договору № 1401868 від 31.01.2014 р., додаткова угода №140228000000013 від 01 лютого 2014 року по договору № 1401868 від 31.01.2014 р., додаткова угода №140228000000014 від 01 лютого 2014 р. по договору № 1401868 від 31.01.2014 р., додаткова угода №140228000000012 від 01 лютого 2014 року по договору № 1401868 від 31.01.2014 р.
На виконання зазначених договорів ТОВ "Уністрой" на адресу позивача було поставлено товар (паливно-мастильні матеріали) на загальну суму 1 526 746 836,00 грн. та виписано відповідні податкові накладні за фактом постачання товару на загальну суму 1526746 836,00 грн., тому числі ПДВ 305551561,55 грн.
Постачання товару підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів: акт №130831000000002 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.08.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1304340 від 01.08.13р., акт №130831000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.08.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1304341 від 01.08.13р., акт №130831000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.08.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1304342 від 01.08.13р., акт №130930000000002 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305355 від 30.08.13р., акт №130930000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305540 від 30.08.13р., акт №130930000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305354 від 30.08.13р., акт №130930000000005 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305545 від 30.08.13р., акт №130930000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305546 від 30.08.13р., акт №130930000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305547 від 30.08.13р., акт №1312310000000010 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307143 від 28.11.13р., акт №1312310000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307139 від 28.11.13р., акт №1312310000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307140 від 28.11.13р., акт №1312310000000008 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307141 від 28.11.13р., акт №1312310000000009 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307142 від 28.11.13р., акт №140131000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400521 від 30.12.13р., акт №140131000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400522 від 30.12.13р., акт №140131000000008 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400523 від 30.12.13р., акт №140131000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400506 від 30.12.13р., акт №140131000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400507 від 30.12.13р., акт №140131000000005 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400520 від 30.12.13р., акт №140228000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400973 від 31.01.14р., акт №140228000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400974 від 31.01.14р., акт №140228000000008 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400975 від 31.01.14р., акт №140228000000009 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400976 від 31.01.14р., акт №140228000000010 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400977 від 31.01.14р., акт №140228000000011 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140228000000012 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140228000000013 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140228000000014 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140331000000001 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401903 від 28.02.14р., акт №140331000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401904 від 28.02.14р., акт №140331000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401906 від 28.02.14р., акт №140331000000002 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401905 від 28.02.14 р.
Оплата придбаного товару у вказаних господарських операціях відбулася у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та банківськими виписками.
В подальшому придбані у ТОВ "Уністрой" нафтопродукти були реалізовані позивачем на адресу наступних підприємств-покупців: ТОВ "СЕН-10", ТОВ "ОКСАЛІТ", ПАТ "НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ", ВАТ "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА", ТОВ "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ТД КАРПАТНАФТОТРЕЙД" ,ТОВ "УХТА", ТОВ "СЕГІНА", ТОВ "РІТЕЙЛ ОІЛ", ТОВ "АЙРОН ЮНІОН", ТОВ "МАРАЛ-ЛТД", ТОВ "СОЮЗ-ОЙЛ", ТОВ "ЛОРАНТО", ТОВ "ЕКФІЛА", ТОВ "ВІНМАЛЬ", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "СВАРОГ ОЙЛ", ТОВ "РІЧ-ОЙЛ", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10", ТОВ "ТД НАФТОПРОДУКТИ", ТОВ "ДЖЕРАЛ-ОЙЛ", ТОВ "АВАНГАРД 10", ТОВ "УНІВЕРСАЛ ТРАНЗИТ-ОІЛ", ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС", ТОВ "СЕНТ ПЛЮС", ТОВ "РЕНТ-ОІЛ", ТОВ "ОПТІМА-ТРАНС", ТОВ "НК СИНТЕЗ", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР", ТОВ "ЕЛІТ НАФТА", ТОВ "ДІКТОН", ТОВ "АСПЕКТ ОЙЛ", ПАТ "УКРНАФТА", ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н", ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ", ТОВ "ТРЕЙД СЕРВИС", ТОВ "ФЕВОЛЕ-ЦЕНТР", ТОВ "УЖ-ПЕТРОЛЬ", ТОВ "УЖНАФТА", ТОВ "ТРЕЙД ТРАСТ", ТОВ "ТІМОР-Д", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "САНРАЙЗ-ТРЕЙД", ТОВ "РУМ ЛТД", ТОВ "ПАРТ-2", ТОВ"ТК-ОЛЬГЕРД", ТЗОВ "МДФ-УНІВЕРСАЛ", ТОВ "МАГНУМ-ТРЕЙД", ТОВ "МАВЕКС-ПЕТРОЛ", ТОВ "ЗАПОРІЖ НАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ЕЛЕФТЕРІЯ", ТОВ "ДОНМАС", ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ", ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ".
В обґрунтування висновків про відсутність в дійсності (нереальність) господарських операцій позивача із ТОВ "Уністрой" відповідач посилається на те, що: одним із постачальників ТОВ "Уністрой" у зазначений вище період було ТОВ "ГАЗУКРАЇНА- 2020" (код 37428778), директора та засновника якого (ОСОБА_9) згідно із вироком Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.15 по справі за № 646/3810/15-к (провадження №1-кп/646/325/2015, з датою набрання законної сили 12.05.2015), визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України; недоліки правового статусу постачальників (фіктивність) ТОВ "Уністрой" другої та третьої ланок (ТОВ "Юрай" (код ЄДРПОУ 22886866) та ТОВ "ГАТІОРА" (код ЄДРПОУ 38091733)); неможливість проведення перевірки ТОВ "Уністрой" (акт недопуску посадових осіб на ТОВ "Уністрой" №1016/04-62-22-3/32581996 від 28.07.2014 року).
Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/2923/18.
Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі витрат з податку на прибуток.
За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Крім того, вирок Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.2015 р. у справі за № 646/3810/15-к не може слугувати доказом нереальності господарської операції ПАТ "НФЗ" із ТОВ "Уністрой", оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність господарської операції між ПАТ "НФЗ" та ТОВ "Уністрой".
Крім того, суд бере до уваги наданий позивачем висновок експертизи № 2571/2572-17 від 21.06.2017 року, яким підтверджено правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ "Уністрой".
При цьому, експертом при дослідженні первинних документів встановлено, серед іншого, що сума доходів від реалізації нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Уністрой", включається до складу доходів позивача в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток, а сума витрат позивача на їх придбання у ТОВ "Уністрой" включається до складу витрат ПАТ "НЗФ" в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток. Також, експертом встановлено, що грошові кошти, які надійшли на рахунок ПАТ "НЗФ" від покупців по операціям з поставки нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Уністрой", не є безповоротною фінансовою допомогою, а є компенсацією за поставлені нафтопродукти.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаної позивачем продукції у ТОВ "Уністрой", суд вказує, що позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Суд зауважує, що висновок контролюючого органу про нереальність операцій із постачання позивачем нафтопродуктів на адресу підприємств ТОВ "СЕН-10", ТОВ "ОКСАЛІТ", ПАТ "НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ", ВАТ "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА", ТОВ "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ТД КАРПАТНАФТОТРЕЙД" ,ТОВ "УХТА", ТОВ "СЕГІНА", ТОВ "РІТЕЙЛ ОІЛ", ТОВ "АЙРОН ЮНІОН", ТОВ "МАРАЛ-ЛТД", ТОВ "СОЮЗ-ОЙЛ", ТОВ "ЛОРАНТО", ТОВ "ЕКФІЛА", ТОВ "ВІНМАЛЬ", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "СВАРОГ ОЙЛ", ТОВ "РІЧ-ОЙЛ", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10", ТОВ "ТД НАФТОПРОДУКТИ", ТОВ "ДЖЕРАЛ-ОЙЛ", ТОВ "АВАНГАРД 10", ТОВ "УНІВЕРСАЛ ТРАНЗИТ-ОІЛ", ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС", ТОВ "СЕНТ ПЛЮС", ТОВ "РЕНТ-ОІЛ", ТОВ "ОПТІМА-ТРАНС", ТОВ "НК СИНТЕЗ", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР", ТОВ "ЕЛІТ НАФТА", ТОВ "ДІКТОН", ТОВ "АСПЕКТ ОЙЛ", ПАТ "УКРНАФТА", ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н", ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ", ТОВ "ТРЕЙД СЕРВИС", ТОВ "ФЕВОЛЕ-ЦЕНТР", ТОВ "УЖ-ПЕТРОЛЬ", ТОВ "УЖНАФТА", ТОВ "ТРЕЙД ТРАСТ", ТОВ "ТІМОР-Д", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "САНРАЙЗ-ТРЕЙД", ТОВ "РУМ ЛТД", ТОВ "ПАРТ-2", ТОВ"ТК-ОЛЬГЕРД", ТЗОВ "МДФ-УНІВЕРСАЛ", ТОВ "МАГНУМ-ТРЕЙД", ТОВ "МАВЕКС-ПЕТРОЛ", ТОВ "ЗАПОРІЖ НАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ЕЛЕФТЕРІЯ", ТОВ "ДОНМАС", ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ", ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ" ґрунтується виключно на обставині відсутності в дійсності господарських операцій з їх придбання у ТОВ "Уністрой". Встановлення судом необґрунтованості висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій із ТОВ "Уністрой" спростовує висновки про нереальність операцій із постачання придбаних нафтопродуктів на адресу вказаних суб'єктів господарювання.
В акті перевірки контролюючим органом викладено висновок про заниження позивачем суми іншого доходу на суму грошових коштів, які зараховані як оплата від вказаних вище платників податків по операціям поставки нафтопродуктів, реальність яких не підтверджено за ланцюгом постачання.
Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна ж фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.
Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - покупцями документально підтверджені та фактично здійсненні; відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
В ході розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про позивачем безповоротної фінансової допомоги, про заниження доходу та порушення вимог ПК України.
Судом встановлено, що між ПАТ "НФЗ" та ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС "ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ" (Виконавець, код за ЄДРПОУ 36295174) укладений договір від 03.01.2012 р. №НО, згідно із п. 2.1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, зокрема використаної тари і пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва, в т.ч. шляхом залучення третіх осіб.
Виконання вказаних послуг зі сторони ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС "ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ" підтверджується складеними актами здачі-прийняття робіт (виконання послуг): №ОУ-0002175 від 31.10.2012 р., №ОУ-0002473 від 30.11.2012 р., №ОУ-0002679 від 26.12.2012 р., №ОУ-0002848 від 25.01.2013 р., №ОУ-0003379 від 30.04.2013 р., №ОУ-0003569 від 31.05.2013 р., №ОУ-0003846 від 27.06.2013 р., №ОУ-0004165 від 30.07.2013 р., №ОУ-0005338 від 29.11.2013 р., №ОУ-0005601 від 25.12.2012 р., №ОУ-0005709 від 31.01.2014 р., №ОУ-0006257 від 31.03.2014 р., №ОУ-0007843 від 26.09.2014 р.
В обґрунтування неправомірності формування даних податкового обліку по господарських операціях із ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС "ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ" контролюючий орган посилається на: наявність окремих недоліків в актах приймання - передачі послуг, як-то не зазначення ПІБ від замовника (позивача), який поставив підпис на такому акті; недостатність основних засобів та матеріальних ресурсів, недостатню кількість трудових ресурсів, невідповідність основного виду діяльності для необхідних умов здійснення господарської діяльності в частині організації послуг з утилізації та взагалі унеможливлює ведення господарської діяльності підприємства
Суд вважає помилковими такі висновки контролюючого органу зважаючи на той факт, що за змістом частини другої статті 9 Закону № 996-XIV встановлено обов'язкові вимоги до первинних документів, які кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Таким чином, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. На переконання суду певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції. При цьому судом при дослідженні актів здачі-прийняття робіт (виконання послуг) встановлено, що за змістом останніх вбачається можливим встановити зміст господарської операції. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. № К/9901/2030/17.
Помилковими є твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, виходячи з відсутності у них об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, а також аналізу первинних документів по взаємовідносинам із позивачем.
Суд зазначає, що відсутність господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.
Про необґрунтованість позиції контролюючого органу свідчить також інформація, вказана в акті перевірки, що кількість працюючих на ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС "ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ" складає 13 чоловік.
З урахуванням викладеного, позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС "ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ", натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Судом встановлено, що між позивачем та ПрАТ "НЗ "Будконструкція" укладений договір поставки від 29.04.2013 р. №1301931, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Виконання вказаного договору підтверджено видатковими накладеними від 08.07.2013 р. №20, від 26.07.2013 р. №25, від 26.07.2013 р. №24, від 23.07.2013 р. №23, від 31.07.2013 р. №26, актами приймання передачі товару від 08.07.2013 р., від 26.07.2013 р., від 26.07.2013 р., від 26.07.2013 р., від 31.07.2013 р., актами приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередні) від 08.07.2013 р. №152, від 23.07.2013 р. №153, від 26.07.2013 р. №161, від 26.07.2013 р. №162, від 31.07.2013 р. №163.
Оплата за придбані товари здійснена позивачем на підставі платіжних доручень від 10.10.2013 р. №HSAVOB2YDO, від 10.10.2013 р. №HSAVOB2Y8V, від 10.10.2013 р. №HSAVOB2YFB.
Висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ПрАТ "НЗ "Будконструкція" ґрунтується на висновках про відсутність працівників у контрагента, окремих недоліках первинних документів (актів приймання товару), відсутності товарно-транспортних накладних.
Суд вважає такі висновки контролюючого органу необґрунтованими зважаючи на таке.
Як зазначалося вище, певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції. При цьому судом при дослідженні актів приймання товарів (ТМЦ) встановлено, що за змістом останніх вбачається можливим встановити зміст господарської операції.
З приводу доводів контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних щодо поставки товару суд зазначає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, позивач, в даному конкретному випадку, не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договорами, мав прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов'язковою.
На думку суду, доведення податкового правопорушення має полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.
Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 р. № К/9901/873/18.
З урахуванням викладеного, позивач надав відповідні первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із ПрАТ "НЗ "Будконструкція", натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Судом встановлено, що між ПП "Електрокомплект" та позивачем було укладено договір поставки від 20.06.2013 р. №1302891, згідно якого постачальник (ПП "Електрокомплект") зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
За вказаним договором ПП "Електрокомплект" здійснено постачання на адресу позивача обладнання та освітлювальних приладів у серпні 2013 року на загальну суму 51791,04 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання товарно-матеріальних цінностей, устаткування та основних засобів (попередній), а також прибутковими ордерами.
Транспортування товару здійснено автомобільним транспортом транспортно-експедиційною компанією, відповідно експрес-накладних ТОВ "Нова пошта" від 25.07.2013 р. та від 07.08.2013 р..
Розрахунок за поставлений товар було проведено позивачем у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.10.2013 р. та 04.11.2013 р. на загальну суму 31 553,58 грн.
За фактом постачання товару ПП "Електрокомплект" виписано та надано на адресу позивача податкові накладні відповідно до обсягу поставленого товару.
Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПП "Електрокомплект" ґрунтуються на даних акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №06.08.2014 р. №4043/26-56-22-03-09/30783141, згідно якого слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області здійснюється досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32013100130000094 про вчинення кримінального правопорушення за фактами створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва в ухиленні від сплати податків підприємствам вигодонабувачам, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 та ч.2 ст.205 КК України.
Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. До того ж контролюючим органом не надано жодної інформації про те, чи стосується таке кримінальне провадження безпосередньо ПП "Електрокомплект".
Контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодних доказів щодо стану розслідування кримінального провадження №32013100130000094, того чи є посадові особи ПП "Електрокомплект" учасниками (фігурантами) останнього, наявності зібраних в межах такого провадження доказів які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем. При цьому сам факт порушення кримінального провадження не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій із таким контрагентом.
З урахуванням викладеного, позивач надав відповідні первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із ПП "Електрокомплект", натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо правомірності відображення в даних податкового обліку господарських операцій позивача із ТОВ "Днепр", ДП БУ "Стальмонтаж-109", ТОВ "Профмаг", ТОВ "Метком Інвест", ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД", ТОВ "ДЕЛФА ТРЕЙД", ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА", ПП "УГЛЕСОРТ", ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА", ДП "ТЕХНОСКРАП", ПП ТОРГОВИЙ ДІМ "ТАЛАН ТОРГ", ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ", ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ", ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М", ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК СВІТЛОТЕХНІКА", ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ", ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ", ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ", ТОВ "ПРОЕКТ РЕММОНТАЖ", ТОВ "НВП "Кранмонтаж" та ТОВ "ІД", суд вказує таке.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Днепр" укладені договори підряду №1006296 від 03.11.2010 р., №1203830 від 06.08.2012 р. , №1303684 від 18.07.2013 р., №1303685 від 18.07.2013 р., №1304571 від 27.08.2013 р., №13005757 від 10.10.2013 р., №1303683 від 18.07.2013 р., договори розробки науково-технічної продукції №1307009 від 26.12.2013 р. та №1402204 від 01.04.2014 р..
Надання робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №8/10-01, №21/08-1, №31/10-01, №5/11-01, №22/01-2, №22/01-2, №20/01-1, №22/01-1, №21/01-1, №29/01-1, №17/02-01, №19/02-01, №20/02-01, №24/02-01, №28/02-01, №14/03-02, №14/03-01, №13/03-01, №25/03-1, №25/03-2, №25/03-3, №25/03-4, №25/03-5, №17/03-1, №20/03-1, №18/03-01, №24/04-01, №24/04-02, №30/04-01, №30/04-02, №18/04-01, №29/04-01, №19/05-01, №28/05-01, №30/05-01, №20/01-1 коригуючий, №24/02-01 коригуючий, №27/06-01, №13.06.2001, №27/06-01, №20.06.2002, №24.06.2001, №37/06.
Розрахунки між позивачем та ТОВ "Днепр" проводилися у безготівковій формі наступними платіжними дорученнями №№140176, 140177, 140178, 140179, S4050004, 116480419, 121246264, 121724398, 122995056, S4050002, 122995150, 121247765, 123034022, 123033757, 129034017, 123034341, 123107036, 161451, 135301, 128571336, 128571102.
Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Днепр" базуються на неможливості фактичного виконання робіт зважаючи на відсутності достатньої кількості персоналу (5 осіб) та відсутності у контрагентів-постачальників дозвільних документів на здійснення діяльності, яка їх потребує, відсутності необхідних технічних умов та достатньої кількості персоналу для здійснення господарської діяльності.
Крім того, 24.12.2013 року між позивачем як замовником укладено з підрядником ДП БУ "Стальмонтаж-109" договір підряду №1306960, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними силами без залучення організацій в субпідряд, відповідно до умов цього договору роботи з монтажу металоконструкцій двох рукавних фільтрів ФРІР-5500 на об'єкті: "Реконструкція газочисток вентиляційних систем В-21, в-22, В-23 з установкою рукавних фільтрів АГЦ ПАТ "НЗФ".
Також, 26.05.2014 року між позивачем як замовником укладено з підрядником ДП БУ "Стальмонтаж-109" договір підряду №1403285, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними силами без залучення організацій в субпідряд, відповідно до умов цього договору роботи з відновлення колон та металевих вертикальних зв'язків Галереї №3 (інв. №1096) ДСК-1 ЦВПФВ ПАТ "НЗФ".
За фактом виконання договірних зобов'язань сторонами складені наступні документи щодо оформлення вказаних господарських операцій: податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), акт-допуск для виробництва будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства від 10.12.2015 р.
Розрахунки за виконані підрядні роботи проведено в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ДП БУ "Стальмонтаж-109", що підтверджується платіжними дорученнями.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ДП БУ "Стальмонтаж-109" ґрунтуються на даних довідок ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.08.2014 р. №244/221/31102612, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ДП "БУ "СТАЛЬМОНТАЖ-109 " ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-109" у період січень 2014 року, лютий 2014 року; від 08.10.2014 р. №283/221/31102612, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ДП "БУ "СТАЛЬМОНТАЖ-109" ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-109" у період березень 2014 року року; та акту № 907/2202/31102612 від 20.03.2015 р., згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ДП "БУ "СТАЛЬМОНТАЖ-109 " ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-109" у період жовтень 2014 року.
Крім того судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Профмаг" (постачальник) укладений договір поставки від 30.05.2013 р. №1302335, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Виконання договору ТОВ "Профмаг" підтверджується: рахунком-фактурою від 15.05.2013 р. № ПМ-04985, видатковою накладною від 04.06.2013 р. № ПМ-2605, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.06.2013 р. № ОУ-0000312, актом приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) від 13.06.2013 р. №1087.
Перевезення товару підтверджується товарно - транспортною накладною від 03.06.2013 р. №334977.
Розрахунки за виконані підрядні роботи проведено в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Профмаг", що підтверджується платіжним дорученням.
Висновок контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Профмаг" ґрунтується на дослідженні інформаційних баз контролюючого органу: встановленні недостатньої кількості основних засобів та матеріальних ресурсів, недостатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарських операцій підприємством.
Крім того, між позивачем та ТОВ "МЕТКОМ ІНВЕСТ" укладені договори підряду № 1302366 від 03.06.2013 р., № 1301745 від 16.04.2013 р. За умовами договору підряду №1301745 від 16.04.2013 р. підрядник зобов'язується виконати власними силами без залучення організації в субпідряд, відповідно до умов цього договору виконання робіт з монтажу М/Кпостаменту під рукавні фільтри на об'єкті: Реконструкція газоочисток вентсистем В-21, В-22, В-23 з влаштуванням рукавних фільтрів. АГЦ ПАТ НЗФ.
Також, за умовами договору підряду №1302366 від 03.06.2013 р. підрядник зобов'язується виконати власними силами без залучення організації в субпідряд, відповідно до умов цього договору виконання робіт з монтажу М/К постаменту під рукавні фільтри на об'єкті: Реконструкція газоочисток вентсистем В-21, В-22, В-23 з влаштуванням рукавних фільтрів. АГЦ ПАТ НЗФ.
На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "МЕТКОМ ІНВЕСТ", позивачем надані акти приймання-здачі робіт (надання послуг): №1 (без дати), № 4 (акт за березень) та №7 від 28.02.2014 р..
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "МЕТКОМ ІНВЕСТ", грошових коштів, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень.
Висновки контролюючого ґрунтуються на отриманні інформації про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності постачальника ТОВ "МЕТКОМ ІНВЕСТ" другої ланки - ТОВ "ЮБК "Юрбудінвест" .
Судом встановлено, що між позивачем та ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" укладено договір поставки №1204397 від 31.08.2012 року, згідно з умовами якого ПрАТ "Харківський коксовий завод" як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність позивача продукцію коксохімічного виробництва відповідно до асортименту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених договором.
На адресу позивача у перевіреному періоді було поставлено горішок коксовий, фракції 10-25 мм, та коксу доменного на загальну суму 1 581 144,33 грн.
Приймання продукції відбувалося на підставі актів передачі ТМЦ; транспортування продукції підтверджено залізничними накладними, які надавалися для перевірки та наявні в матеріалах справи.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД", що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" ґрунтуються на акті перевірки від 14.02.2015 р. №544/20-38-22-01-04/24481702 про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПРАТ „Харківський коксовий завод" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Донкокс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2014 року.
При цьому, позивачем надано до суду висновок експерта № 3077/3078-17 від 06.07.2017 року, яким підтверджено правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ПрАТ "Харківський коксовий завод". При цьому, експертом при дослідженні первинних документів, серед іншого, встановлено, що сума витрат Позивача на придбання товару у ПрАТ "Харківський коксовий завод" включається до складу витрат НЗФ в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток.
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Делфа Трейд", судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ДЕЛФА ТРЕЙД" укладено договори постачання від 02.08.2014 р. № 1404640 та від 01.09.2014 р. № 1405113, за умовами яких ТОВ "Делфа Трейд", як постачальник, взяло на себе зобов'язання передати у власність ПАТ "НЗФ" товар, згідно специфікацій до договорів, а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити такий товар.
Судом встановлено, що ТОВ "Делфа Трейд" в рамках вказаних договорів здійснювало постачання на адресу позивача вугільної продукції, зокрема вугілля АКО фр. 25-100 мм, а також вапна ВС-2 та коксового дрябняку, що підтверджено видатковими накладними на постачання товару на загальну суму 5458953,71 грн.
За фактом постачання товару ТОВ "Делфа Трейд" було оформлено податкові накладні, сума ПДВ за якими включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: листопад 2014 року у сумі 909825,60 грн.
Передача товару була оформлена актами приймання-передачі товару, які підписані сторонами, копії наявні в матеріалах справи. Фактичне отримання товару підтверджено прибутковими ордерами ПАТ "НЗФ" за листопад 2014 року.
Перевезення товару відбувалося залізничним транспортом, що підтверджено залізничними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.
Розрахунок за поставлений товар здійснено позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Делфа Трейд" у загальній сумі 5458953,71 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Делфа Трейд" грунтуються на акті перевірки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.06.2015 р. №916/04-64-22-04/39117480, згідно якого не підтверджено господарські взаємовідносини ТОВ "ДЕЛФА ТРЕЙД" у листопаді 2014 року.
При цьому, позивачем надано до суду висновок експертизи № 3079/3080-17 від 06.07.2017 року, яким підтверджено правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ "Профбізнесторг" та ТОВ "Делфа Трейд". При цьому, експертом при дослідженні первинних документів, серед іншого, встановлено, що сумма витрат Позивача на придбання товару у ТОВ "Профбізнесторг" та ТОВ "Делфа Трейд" включається до складу витрат НЗФ в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток.
Між позивачем та ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" укладений договір № 1403175 від 20.05.2014 р., за умовами якого ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" (Виконавець) зобов'язується надати послуги з експертного обстеження (технічної діагностики) і позачерговому технічному огляду технологічних трубопроводів та оцінки технічного стану будівельних конструкцій опор.
Виконання послуг підтверджується актами № 21-09 від 11.09.2014 р., №23-09 від 11.09.2014 р., №22-09 від 11.09.2014 р., №24-09 від 11.09.2014 р., №48-09-02 від 12.09.2014 р., №48-09-01 від 11.09.2014 р., №46-09-02 від 12.09.2014 р., №47-09-02 від 12.09.2014 р., №47-09-01 від 11.09.2014 р., №49-09-02 від 12.09.2014 р., №49-09-01 від 11.09.2014 р., №46-09-01 від 11.09.2014 р., № 08-09/2 від 15.09.2014 р., № 08-09/1 від 12.09.2014 р., № 08-09/3 від 16.09.2014 р.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА", що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.
Висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій із ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" ґрунтується на неможливості виконання вказаного обсягу робіт працівниками ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" (для виконання робіт на думку відповідача численність працівників повинна бути не менше ніж 84 людини при восьми годинному графіку роботи на добу; фактична чисельність відповідача - 60 працівників).
Судом встановлено, 12.09.2012 року ПАТ "НЗФ" як покупцем уклало договір поставки №120448 з ПП "УГЛЕСОРТ", за умовами якого постачальник - ПП "УГЛЕСОРТ" - зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
До договору від 12.09.2012 р. №120448 погоджена специфікація №1, згідно з якою сторони визначили умови поставки товару: FCA - станція Красний луч, Донецької залізниці, згідно з правилами Інкотермс.
Протягом грудня 2014 - січня 2015 року ПП "УГЛЕСОРТ" здійснило поставку на адресу позивача вугільної продукції, вугілля АМ (фр.13-25мм).
ПП "УГЛЕСОРТ" було виписано та надано на адресу позивача податкові накладні/розрахунок коригування від 26.12.2014 р., 05.01.2015 р. та 09.01.2015 р.
Постачання товару за вказаним договором підтверджено: рахунком-фактурою від 05.01.2015 р. № СФ-000001, коригуючим рахунком-фактурою від 09.01.2015 р. № СФ-0000001/1, видатковою накладною № РН-0000001 від 26.12.2014 р., актом приймання-передачі вугільної продукції від 05.01.2015 р. № 145.
Поставка товару відбувалася залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними, які залучені до матеріалів справи.
Розрахунок за вказаним договором здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "УГЛЕСОРТ": у загальній сумі 547088,22 грн., в т.ч. ПДВ 91181,37 грн., відповідно платіжного доручення від 31.01.2015 р. № S5010013.
За фактом постачання товару ПП "УГЛЕСОРТ" виписано податкові накладні, суми ПДВ за якими включено позивачем до складу податкового кредиту за січень 2015 року у розмірі 91181,37 грн.
Висновок контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП "УГЛЕСОРТ" ґрунтується на дослідженні інформаційних баз контролюючого органу: встановленні недостатньої кількості основних засобів та матеріальних ресурсів, недостатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарських операцій підприємством.
Крім того, 03.03.2014 року позивачем як покупцем уклало договір поставки №1401563, за умовами якого постачальник - ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА" зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - Товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Судом встановлено, що ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА" в рамках вказаного договору здійснювало постачання на адресу позивача ТМЦ, устаткування та основних засобів, що підтверджено видатковими накладними на постачання товару на загальну суму 266570,49 грн.
Передача товару була оформлена актами приймання-передачі товару, які підписані сторонами, копії яких наявні в матеріалах справи.
Фактичне отримання товару підтверджено прибутковим ордером ПАТ "НЗФ" від 22.10.2014 р. №185.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на розрахунковий рахунок ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА", грошових коштів за жовтень 2014 року у загальній сумі 266570,49 грн., в т.ч. ПДВ 44428,41 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА" ґрунтуються на податковій інформації від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області отримано від 01.09.2015 р. №28/05-81-22-05-35580430, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА" у жовтні 2014 року.
Позивачем, як покупцем, 28.01.2014 року укладено договір поставки №1400480, за умовами якого постачальник - ДП "ТЕХНОСКРАП" зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Судом встановлено, що ДП "ТЕХНОСКРАП" в рамках вказаного договору здійснювало постачання на адресу позивача чушка ЛК-1, що підтверджено видатковою накладною ТС-11114-2 від 11.11.2014 р. на постачання товару на загальну суму 146534 грн., в т. ч. ПДВ 24422,33 грн.
За фактом постачання товару ДП "ТЕХНОСКРАП" було оформлено податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: листопад 2014 року.
Транспортування продукції здійснено відповідно наданої експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" № 59000081983082 від 12.11.2014 р.
Передача товару була оформлена актом приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) від 18.11.2014 р. №20211, який підписано сторонами.
Фактичне отримання товару підтверджено прибутковим ордером ПАТ "НЗФ" від 18.11.2014 р. № 125.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ДП "ТЕХНОСКРАП", грошових коштів у загальній сумі 146534 грн., відповідно платіжного доручення від 25.12.2014 р. № 159102.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ДП "ТЕХНОСКРАП" ґрунтуються на податковій інформації від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано від 17.02.2015 р. № 55 /7/05-22-22-02-13-2 відповідно якої ДП "ТЕХНОСКРАП" не підтвердив реальність господарських відносин з платниками податків за період листопад 2014 року.
17.01.2014 року позивачем, як покупцем, укладено договір поставки №1400241, та договір від 16.04.2015 р. №1501995, за умовами яких постачальник - ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТАЛАН-ТОРГ" зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Судом встановлено, що ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТАЛАН-ТОРГ" в рамках вказаних договорів здійснювало постачання на адресу позивача спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту, що підтверджено видатковими накладними на постачання товару ТТ-0000689 від 29.09.2014 р. та ТТ-0000195 від 27.04.2015 р.
За фактом постачання товару ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТАЛАН-ТОРГ" було оформлено податкові накладні, сума ПДВ за якими включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за квітень 2015 у сумі 3756,67 грн., вересень 2014 у сумі 23174,82 грн.
Передача товару була оформлена актами приймання-передачі товару, які підписані сторонами, копії наявні в матеріалах справи.
Фактичне отримання товару підтверджено прибутковими ордерами ПАТ "НЗФ" від 30.09.2014 р. та від 05.05.2015 р.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ПП ТД "Талан-Торг" грошових коштів за квітень 2015 року у загальній сумі 22540,02 грн., в т.ч. ПДВ 3756,67 грн., за вересень 2014 року у загальній сумі 23174,82 грн., в т. ч. ПДВ 3862,47 грн. відповідно платіжних доручень: від 08.12.2014 р. №134259751, від 16.07.2015 р. №179532.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПП ТД "Талан-Торг" ґрунтуються на податковій інформації від Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська отримано від 13.10.2015 р. №785/04-64-22-04/32058250, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операції ПП ТД "Талан-Торг" у період квітень 2015 року, вересень 2014 року.
Між ПАТ "НЗФ" та ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" укладено договір постачання від 13.10.2014 р.№1405554, за умовами якого ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ", як постачальник, взяло на себе зобов'язання передати у власність ПАТ "НЗФ" товар, згідно специфікацій до договорів, а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити такий товар.
Судом встановлено, що ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" в рамках вказаного договору здійснювало постачання на адресу позивача костилю шляхового, що підтверджено видатковою накладною на постачання товару РН-0000254 від 30.10.2014 р. на загальну суму 30000,00 грн..
За фактом постачання товару ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" було оформлено податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за листопад 2014 у сумі 5000,00 грн.
Передача товару була оформлена актом приймання-передачі товару, який підписано сторонами, та наявний в матеріалах справи.
Фактичне отримання товару підтверджено прибутковими ордерами ПАТ "НЗФ" від 03.11.2014 р. №201.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" грошових коштів у загальній сумі 30000,00 грн., відповідно платіжного доручення від 22.12.2014 р. № 135570702.
Висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" базуються на підставі отриманої податкової інформації від 30.04.2015 №10999/7/04-61-22-02, складеної ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, відповідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операції ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" у період жовтень 2014 року. Крім того, відповідач посилається на відсутність печатки позивача на видатковій накладеній, а також у наданій на перевірку товарно-транспортній накладній не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" (серія, №, від), не заповнено "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" (ПІБ, посада, підпис, печатка).
ПАТ "НЗФ" як покупцем уклало договір поставки від 19.02.2014 р. №1401196 з постачальником ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ", за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Судом встановлено, що ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ" в рамках вказаного договору здійснювало постачання на адресу позивача силікокальцію, що підтверджено видатковою накладною на постачання товару від 03.03.2014 р. № 85 на суму 25960,02 грн.
За фактом постачання товару ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ" було оформлено податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за березень 2014 на суму ПДВ 4326,67 грн.
Передача товару була оформлена актом від 05.03.2014 р. №296 на продукцію Силікокальцій СК 30 у кількості 1 т.
Фактичне отримання товару підтверджено прибутковим ордером ПАТ "НЗФ" від 05.03.2014 №7.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ", грошових коштів за березень 2014 року у загальній сумі 25960,02 грн., відповідно платіжного доручення від 20.05.2014 р. № 119310194.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ" ґрунтуються на податковій інформації від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 02.10.2014 р. № 2688 /7/08-29-22-1306/907, відповідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операції ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ" у період березень 2014 року.
ПАТ "НЗФ" як покупцем уклало договір поставки від 15.01.2014 р. №1400177 з постачальником ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М", за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Судом встановлено, що ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М" в рамках вказаного договору здійснювало постачання на адресу позивача електрообігрівачів Білюкс П2000, що підтверджено видатковою накладною на постачання товару від 04.02.2014 р. № 2-02 на суму 11928,00 грн.
За фактом постачання товару ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М" було оформлено податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за лютий 2014 на суму ПДВ 1988,00 грн.
Передача товару була оформлена актом від 06.02.2014 №163 на продукцію електрообігрівач Білюкс П2000 у кількості 7 шт.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М", грошових коштів за лютий 2014 у загальній сумі 11928,00 грн., в т.ч. ПДВ 1988,00 грн. відповідно платіжного доручення від 04.02.2014 р. № 156636.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М" ґрунтуються на податковій інформації від ДПІ у Харківській області: акт від 03.06.2014 р. №851/20-38-22-01-04/37187754 про проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М" за період: лютий 2014 року, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій підприємства ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М".
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК-СВІТЛОТЕХНІКА" уклало договір поставки від 13.02.2014 р. №1401065, згідно з яким ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК-СВІТЛОТЕХНІКА" (постачальник) зобов'язувався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Факт постачання товару підтверджується актами приймання ТМЦ від 19.08.2014 р. №1447, від 19.08.2014 р. №1446, від 17.10.2014 р. №1884, який на підставі прибуткових ордерів від 19.08.2014 р. №220, від 19.08.2014 р. №219, від 17.10.2014 р. №317.
Транспортування продукції здійснено відповідно наданим експрес-накладним ТОВ "Нова пошта" (код за ЄДРПОУ 31316718), копії яких долучені до матеріалів справи.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК-СВІТЛОТЕХНІКА", грошових коштів на підставі платіжних доручень №129359400 від 24.10.2014 р., № 129703977 від 13.10.2014 р., №170596 від 17.01.2015 р..
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК-СВІТЛОТЕХНІКА" ґрунтуються на податковій інформації Запорiзької ОДПI ГУ ДФС у Запорiзькiй областi від 20.02.2015 р. №237/7/08-25-22-014, відповідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операції ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК-СВІТЛОТЕХНІКА" у період серпень 2014, жовтень 2014 року.
Також, ПАТ "НЗФ" укладено з постачальником ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" договір постачання від 03.03.2015 р. № 1501242, договір від 02.03.2015 р. №1501234, за якими постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Судом встановлено, що ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" в рамках вказаних договорів здійснювало постачання на адресу позивача коксовий дрібняк, вапно, вуглицево-карбідокремнієвий матеріал, вугілля АКО фр.25-100мм, що підтверджено видатковими накладними на постачання товару, копії яких наявні в матеріалах справи.
За фактом постачання товару ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" було оформлено податкові накладні, сума ПДВ за якими включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за березень 2015 року на суму ПДВ 1257164,55 грн., за червень 2015 року на суму ПДВ 862503,56 грн., за вересень 2015 року на суму ПДВ 89077,11 грн.
Передача товару була оформлена актами прийому-передачі товару, які підписані сторонами, копії наявні в матеріалах справи.
Фактичне отримання товару підтверджено прибутковим ордером ПАТ "НЗФ".
Транспортування товару здійснювалось ТОВ "Центр Будівельних Технологій", що підтверджено товарно-транспортними накладними.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" грошових коштів за березень 2015 року у загальній сумі 7 542 987,27 грн., за червень 2015 року у загальній сумі 5 175 021,51 грн., за вересень 2015 року у загальній сумі 534 462,64 грн., відповідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
У податковому обліку по декларації з податку на прибуток за 2015 рік вартість придбаних матеріалів у ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" включено позивачем до фінансового результату, визначеного у фінансовій звітності у сумі 10 844 347 грн.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" ґрунтуються на податковій інформації, отриманій від ДПІ у Кіровському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.12.2015 р. № 22447/04-65-22-02/39530382, згідно якої не підтверджено господарські взаємовідносини ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" у березні 2015 року; від 03.02.2016 р. № 1581/7/04-65-22-04-18, згідно якої не підтверджено господарські взаємовідносини ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" у червені 2015 року; від 08.04.2016 р. № 5691/04-65-14-01/38138086, згідно якої не підтверджено господарські взаємовідносини ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ" у вересні 2015 року.
При цьому, позивачем надано до суду висновок експертизи № 3079/3080-17 від 06.07.2017 року, яким підтверджено правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ "Профбізнесторг" та ТОВ "Делфа Трейд". При цьому, експертом при дослідженні первинних документів, серед іншого, встановлено, що сума витрат позивача на придбання товару у ТОВ "Профбізнесторг" та ТОВ "Делфа Трейд" включається до складу витрат НЗФ в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток.
Між ПАТ "НЗФ" та ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ" (виконавець) укладено договір 1406639 від 18.12.2014 р., за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги: технічне діагностування з наданням висновку про можливість подальшої експлуатації та позачерговий повний технічний огляд ліфтів у кількості 7-ми одиниць.
Судом встановлено, що ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ" в рамках вказаного договору здійснювало виконання робіт з проведення періодичного технічного опосвідчення, що підтверджено актами приймання-здачі робіт (надання послуг): від 26.06.2015 р. №№ 3, 4, 5.
За фактом виконання робіт ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ" було оформлено податкові накладні, сума ПДВ за якою включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за червень 2015 у сумі 588,67 грн.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ" грошових коштів, відповідно платіжного доручення від 09.09.2015 р. № 179856 на суму 4120,86 грн.
У податковому обліку по декларації з податку на прибуток за 2015 рік вартість придбаних послуг у ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ" включено до фінансового результату, визначеного у фінансовій звітності у сумі 3434 грн.
Висновки перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ" ґрунтуються на підставі аналізу баз Єдиного реєстру податкових накладних та АІС "Податковий блок", за наслідками якого встановлено невідповідність номенклатури придбаного товару та наданих послуг, невідповідність кількості працівників виду та обсягу підприємницької діяльності, які здійснюють придбання продукції, що не відповідає основному виду діяльності.
Судом встановлено, що між позивачем та ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ" укладено договір поставки від 05.02.2015 р. №1500666, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник (ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ") зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Факт постачання товару підтверджується видатковою накладною від 25.12.2015 р. №359.01, актом приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) від 29.12.2015 р. №4105 на продукцію "Сабо медічні" у кількості 31 шт. Вказаний товар було оприбутковано на підставі прибуткового ордеру від 29.12.2015 р. №27.
Транспортування продукції здійснено відповідно експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" від 23.12.2015 р. №59000153388293.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ", грошових коштів за грудень 2015 у загальній сумі 9765 грн., відповідно платіжного доручення від 25.04.2016 р. № 197182.
Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ" ґрунтуються на податковій інформації, отриманій від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 29.01.2016р. № 193 /04-61-15-01/33717113, відповідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операції ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ" у період грудень 2015 року.
Між ПАТ "НЗФ" та ТОВ "ПРОЕКТРЕММОНТАЖ" (виконавець) укладено договір № 1406191 від 24.11.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти й оплатити наступну роботу: розробку та впровадження робочого проекту Автоматизована система екологічного моніторингу на межі санітарно-захисної зони ПАТ "НЗФ". Перелік робіт: розробка робочого проекту, його узгодження та затвердження; поставка обладнання, матеріалів, спеціального ліцензійного програмного забезпечення; виконання монтажних і пуско-налагоджувальних робіт та введення в системи в експлуатацію з оформленням необхідної документації та узгодженням її з суб'єктом моніторингу вищого рівня; забезпечення гарантійного обслуговування системи на протязі 12 місяців.
Судом встановлено, що ТОВ "ПРОЕКТРЕММОНТАЖ" в рамках вказаного договору здійснювало виконання робіт з розробки робочого проекту, його узгодження та затвердження; корегування технічного завдання та проекту від 2012 року, що підтверджено актом приймання-здачі робіт (надання послуг) від 31.07.2015 р. № ОУ-2.
За фактом виконання робіт ТОВ "ПРОЕКТРЕММОНТАЖ" було оформлено податкову накладну № 3 від 31.07.2015 р. на суму 220002 грн., сума ПДВ за якою включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за липень 2015 року у сумі 36666,67 грн.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "ПРОЕКТРЕММОНТАЖ" грошових коштів, відповідно платіжного доручення від 02.19.2015 р. № 184729.
Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ПРОЕКТРЕММОНТАЖ" ґрунтуються на підставі аналізу господарської діяльності контрагента ТОВ "ПРОЕКТРЕММОНТАЖ" другої ланки - ТОВ "ІНВЕРТУМ".
25.06.2015 року між ПАТ "НЗФ" та ТОВ "НВП "КРАНМОНТАЖ" (виконавець) укладено договір № 1503341, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту баштового крану БК-1000 агломераційного цеха, згідно специфікації №1 (Додаток1), договірної ціни, кошторисної документації №2-1-1.
Судом встановлено, що ТОВ "НВП "КРАНМОНТАЖ" в рамках вказаного договору здійснювало виконання робіт - ремонт баштового крану БК-1000 АГЦ, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2015 року № 1.
За фактом виконання робіт ТОВ "НВП "КРАНМОНТАЖ" було оформлено податкові накладні від 25.12.2015 р., 31.03.2016 р. на загальну суму 110427,72 грн., сума ПДВ за якими включена позивачем не складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме: за січень 2016 у сумі 18404,62 грн.
Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування ПАТ "НЗФ" на розрахунковий рахунок ТОВ "НВП "КРАНМОНТАЖ" грошових коштів, відповідно платіжного доручення від 02.19.2015 р. № 184729.
Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "НВП "КРАНМОНТАЖ" обґрунтовуються недостатністю трудових ресурсів, основних засобів та ін. для виконання послуг відповідно виду діяльності.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "ІД" укладений договір підряду №1501399 від 19.03.2015 р., за умовами якого виконавець (ТОВ "ІД") взяв на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту бункерів: Бункер №705 ДВ-6 інв. №28283, бункер №704 ДВ 7 інв. №28271, бункер №704 ДВ-1 інв. №28253 цеха виробництва феросплавів., бункер №30 КШБ інв. №1125, бункер №10 КПМ-1 інв. №1046 агломераційного цеха, бункер №9Ш/Д інв. №1011, бункер №14склад шихти інв. №1022 плавильного цеха №9, згідно Календарного плану №), кошторисної документації №2-1-1, №2-1-2, №2-1-3, №2-1-4, №2-1-5, 2-1-6, №2-1-7.
Виконання будівельних робіт підтверджується наданими позивачем актами № 3 (за червень 2015) та № 4 (за червень 2015).
Розрахунки між суб'єктами господарювання у вересні 2015 року проводилися у безготівковій формі на підставі платіжного доручення від 09.09.2015 р. №181198.
Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ІД" ґрунтуються на недостатності персоналу у останнього для виконання обсягу робіт та отриманні податкової інформації від 23.11.2015 р. №17412/224, складеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу щодо неправомірності відображення в даних податкового обліку господарських операцій із ТОВ "Днепр", ДП БУ "Стальмонтаж-109", ТОВ"ПРОФМАГ", ТОВ "Метком Інвест", ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД", ТОВ "ДЕЛФА ТРЕЙД", ТОВ "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА", ПП "УГЛЕСОРТ", ТОВ "ТЕРМО ТЕХНО УКРАЇНА", ДП "ТЕХНОСКРАП", ПП ТОРГОВИЙ ДІМ "ТАЛАН ТОРГ", ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ", ТОВ "ВОСТОК-ЗАПОРІЖЖЯ", ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М", ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК СВІТЛОТЕХНІКА", ТОВ "ПРОФБІЗНЕСТОРГ", ТОВ "УКРНАФТОГАЗЕКСПЕРТ", ПП "СІСТЕМАУНІВЕРСАЛ", ТОВ "ПРОЕКТ РЕММОНТАЖ", ТОВ "НВП "Кранмонтаж" та ТОВ "ІД", суд виходить із такого.
Фактично, висновки відповідача ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платника податку мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
Суд звертає увагу, що акти про результати проведення податкових перевірок (звірок) контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт).
Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.
Щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ "Траф Альянс", суд вказує, що контролюючим органом зроблений висновок про завищення позивачем витрат у розмірі 17 513 070 грн. та заниження доходів у розмірі 21 015 684 грн. (загальна сума об'єкта оподаткування податком на прибуток - 38 528 754 грн.) внаслідок відображення в даних податкового обліку з податку на прибуток господарських операцій із контрагентом ТОВ "Траф Альянс".
Так, судом встановлено, що актом позапланової перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 30.09.2015 р. №108/28-01-47-00186520 не підтверджені взаємовідносини ПАТ "НЗФ" з ТОВ "Траф Альянс" за період з 01.04.2015 р. по 30.06.2015 р..
З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій фактично ґрунтуються на даних акту попередньої перевірки від 30.09.2015 р. №108/28-01-47-00186520, яким контролюючим органом встановлені факти неправомірного відображення спірних господарських операцій із ТОВ "Траф Альянс" в даних податкового обліку з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС від 18.09.2015 року №238 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "НЗФ" з питань дотриманням вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Траф Альянс" за період 01.04.2015 р. по 30.06.2015 р., за результатами якої складено акт від 30.09.2015 року №108/28-01-47-00186520.
Актом перевірки встановлено, що в порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.4 ст.200, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ПАТ "НЗФ" завищено податковий кредит всього у сумі 3 502 614 грн., у тому числі за квітень 2015 року у сумі 497425 грн., за травень 2015 року у сумі 804850 грн., за червень 2015 року у сумі 2200339 грн.
Вищенаведені порушення призвели до завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за квітень 2015 року у сумі 497425 грн., за травень 2015 року у сумі 804850 грн., за червень 2015 року у сумі 2200339 грн.; завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 3 502 614,00 грн., яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.
Правомірність висновків акту перевірки від 30.09.2015 року №108/28-01-47-00186520 була предметом розгляду в адміністративній справі № 804/728/16.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 р., у справі № 804/728/16 у задоволенні позовних вимог ПАТ "НЗФ" відмовлено.
Підставою для ухвалення таких судових рішень стали висновки про не доведення факту здійснення позивачем господарських операцій ПАТ "НЗФ" з постачання вугілля з контрагентом ТОВ "Траф Альянс", і, як наслідок, внесення відповідних даних до бухгалтерського і податкового обліку.
З урахуванням положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент набрання законної сили) постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р. у справі № 804/728/16 набрала законної сили.
Частиною 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зважаючи на викладене, враховуючи той факт, що рішеннями адміністративних судів у справі № 804/728/16 встановлено відсутність господарських операцій між ПАТ "НЗФ" та ТОВ "Траф Альянс", та неправомірність відображення останніх в даних податкового обліку, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Так, за змістом ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону №996).
Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування, виходячи із такого.
Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
При цьому, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п. 3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").
За змістом п. 5 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Відповідно, перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як витрати.
Водночас, під час судового розгляду встановлено та не спростовано відповідачем, що антрацитове вугілля марки AM (13-25мм) та марки АКО (фр. 25-100мм.) використане позивачем в господарській діяльності, що у свою чергу є свідченням набуття останнього платником податків у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.
За змістом п. 3 П(С)БО 1 доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 15 "Дохід").
З урахуванням викладеного, висновки відповідача про завищення позивачем витрат у розмірі 17 513 070 грн. та заниження доходів у розмірі 21 015 684 грн. (загалом 38 528 754 грн.) внаслідок відображення в даних податкового обліку з податку на прибуток господарських операцій із контрагентом ТОВ "Траф Альянс", з урахуванням наявності рішення суду, що набрало законної сили, є обґрунтованими.
При цьому, відповідачем при розгляді справи наданий розрахунок нарахованих грошових зобов'язань, відповідно до якого господарські операції із ТОВ "Траф Альянс" вплинули на об'єкт оподаткування податком на прибуток та відображені у складі повідомлення-рішення № 0007684617 від 17.08.2017 року у розмірі 38 528 754 грн.
Вказане свідчить про правомірність зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток позивача у розмірі 38 528 754 грн на підставі податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007684617 від 17.08.2017 року.
Щодо висновку перевірки про заниження доходу на суму умовно нарахованих відсотків нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що не була повернута на кінець звітного періоду 2014 рік в сумі 463 007 грн., суд вказує таке.
Як вбачається з акта перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 з урахуванням пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні суму умовно нарахованих відсотків нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що не була повернута на кінець звітного періоду 2014 рік в сумі 463 007 грн.
Як було встановлено судом, позивач протягом перевіреного періоду, отримував від своїх контрагентів ПАТ "Стаханівський завод феросплавів" та ПАТ "Запорізький завод феросплавів" поворотну фінансову допомогу. За користування поворотною фінансовою допомогою, на її суму нараховувалися умовні відсотки на рівні облікової ставки НБУ.
У відповідності з пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога поділяється на ту, яка надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
До безповоротної фінансової допомоги відноситься також сума процентів умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
Як вбачається із матеріалів справи позивач здійснював нарахування умовних відсотків на суми неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги відповідно до облікової ставки НБУ, яка була затверджена постановою Правління НБУ від 15 липня 2014 року № 417 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", а саме: ставка складала 12,5 % річних.
Поворотна фінансова допомога була повернута позивачем на користь підприємств ПАТ "Стахановський феросплавний завод" та ПАТ "Запорізький феросплавний завод" в період з 02.12.2014 року по 25.12.2014 року, а тому висновки відповідача в цій частині також є необґрунтованими.
Щодо висновків відповідача про завищення витрат на суму перевищення витрат, пов'язаних з реалізацією товарів пов'язаним особам над доходами від такого продажу, суд вказує, що згідно висновків акту перевірки, відповідачем було виявлено порушення вимог п.п.14.1.111, пп.14.1.159, п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14, п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, яке призвело, на думку відповідача, до завищення витрат на суму перевищення витрат пов'язаних з реалізацією товарів пов'язаним особам над доходами від такого продажу на загальну суму 27 451 691 грн.
В обґрунтування тверджень про зазначене порушення, відповідач зазначає, що позивачем було надало звіт про контрольовані операції за 2013 рік №9091356315 від 30.04.2014 р. до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ. Перевіркою встановлено наявність збиткових операцій з реалізації продукції ПАТ НЗФ підприємствам, які вказані у Звіті про контрольовані операції за 2013 рік з кодом пов'язаності - 503.
У відомостях про особу, яка бере участь у контрольованих операціях до Звіту про контрольовані операції за 2013 рік позивачем вказало наступні підприємства: ПАТ "Дніпроазот" (код ЄДРПОУ 05761620); ПАТ "Стахановський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186513); ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190911); ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190928); ПрАТ Компанія "ПРИВАТІНТЕРТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 20006660).
Позивач зазначає, що вказані в акті перевірки підприємства, ПАТ "Дніпроазот" (код ЄДРПОУ 05761620), ПАТ "Стахановський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186513), ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190911), ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190928), ПрАТ "Компанія "ПРИВАТІНТЕРТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 20006660), не є пов'язаними особами по відношенню до нього.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить із такого.
Відповідно до п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами. Витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.
З урахуванням викладеного, відповідно до норми п.п. 153.2.6 п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України в податковому обліку з податку на прибуток витрати, понесені платником податку у зв'язку з продажем товарів пов'язаним особам, не можуть перевищувати доходи від такого продажу. При цьому поняття витрат, понесених у зв'язку з продажем товарів, у розумінні зазначеної норми ПК України охоплює всі витрати, що підлягають урахуванню в податковому обліку у зв'язку зі здійсненням відповідної операції з продажу (в тому числі собівартість товарів), а не лише витрати на збут, які передбачені п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України. Ці витрати сукупно не можуть перевищувати доходів платника податку від продажу товарів, робіт, послуг пов'язаній особі. Надлишок витрат (перевищення їх суми над сумою доходу від продажу) не підлягає відображенню в податковому обліку з податку на прибуток. Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013 р. № 1386/12/13-13.
Водночас, положення п.п. 153.2.6 п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України мають бути застосовані виключно за умови, якщо такий продаж здійснюється пов'язаній із продавцем особі.
При цьому, критерії визнання осіб пов'язаними наведені у п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно із яким пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:
юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;
посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;
платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї;
Суд зауважує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано жодного доказу (на підтвердження наведених у акті перевірки обставин), які б з урахуванням п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надали підставу стверджувати про пов'язаність позивача із ПАТ "Дніпроазот", ПАТ "Стахановський завод феросплавів", ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", ПрАТ Компанія "ПРИВАТІНТЕРТРЕЙДІНГ".
Відповідно до п. 1.1 Порядку складання Звіту про контрольовані операції, який затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України № 669 від 11.11.2013 р., що був чинний на момент спірних правовідносин, звіт про контрольовані операції (далі - Звіт) складається платниками податків, які відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 розділу I Податкового кодексу України зобов'язані подавати Звіт до Міністерства доходів і зборів України. Пунктом 39.4.2 ст. 39 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З урахуванням викладеного, подання звіту про контрольовані операції не визначено п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України як обставина для визнання зазначених у такому звіті осіб пов'язаними.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, яким передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскільки вказана норма має інший предмет регулювання. До того ж, на підставі звіту про контрольовані операції не відбувається самостійного узгодження грошових зобов'язань платником.
Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що висновок контролюючого органу про те, що платником не здійснювалося коригування витрат в податковому обліку на суми збитків з податку на прибуток по операціях з пов'язаними особами від ПАТ "НЗФ", зроблений на підставі усної відповіді посадових осіб позивача на підставі усного запиту перевіряючих.
Водночас, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 5 Порядку).
В порушення наведених вимог актом перевірки в цій частині не зазначено жодного первинного та /або бухгалтерського документа, який би підтверджував не проведення такого коригування внаслідок чого акт перевірки у цій частині є недопустимим доказом, в розумінні частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
З урахування викладеного, висновки відповідача у цій частині є необґрунтованими.
Щодо висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при поданні уточнюючого розрахунку до податкової звітності з податку на додану вартість, суд вказує, що згідно матеріалів справи, під час перевірки відповідачем було виявлено порушення щодо подання позивачем уточнюючого розрахунку до податкової звітності з податку на додану вартість.
Як встановлено судом, позивачем було надано наступні уточнюючі розрахунки:
№ НОМЕР_10 від 28.12.2016 р., в якому уточнялися показники декларації з ПДВ за травень 2014 року, а саме: було зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) на суму -34 840 грн.,
№ НОМЕР_11 від 28.12.2016 р., в якому уточнялися показники декларації з ПДВ за липень 2014 року а саме: була зменшена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) на суму -30 360 грн.,
№ НОМЕР_12 від 31.10.2016 р., в якому уточнялися показники декларації з ПДВ за листопад 2014 року а саме: була зменшена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) на суму -3 684 грн.
Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем розділу VI пункту 6 порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого ПАТ "НЗФ" завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього на суму - 68 884 грн. у тому числі: за червень 2014 року на суму -34 840 грн.; за серпень 2014 року на суму -30 360 грн.; за грудень 2014 року на суму -3 684 грн.
У відповідності із п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу), платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Згідно з вимогами пункту 5 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах не впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни.
За наслідками аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо уточнення показників раніше поданої звітності з податку на додану вартість, не суперечать вказаним нормам законодавства, виправлення показників раніше поданої декларації є правом платника податків, а тому висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, суд вважає необґрунтованим.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень № 0007604617, № 0007644617, № 0007654617, суд зазначає таке.
Так, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, відповідно до якого перевіркою повноти визначення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПАТ "НЗФ" за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2016 р. встановлено порушення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 635,01 грн. А також, висновок відповідно до якого перевіркою повноти визначення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПАТ "НЗФ" за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2016 р. встановлено порушення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 31 147,28 грн.
Представниками позивача в ході розгляду справи зазначалось, що майно, на яке відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, не є за своєю сутністю об'єктом ані житлової ані нежитлової нерухомості, що виключає можливість оподаткування останнього податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пункт 266.3.3 ст. 266 ПК України встановлює, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
При цьому, визначення об'єктів житлової нерухомості наведено у п.п. 14.1.129 п.14.1 ст. 14 ПК України, де вказано, що об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Згідно із п.п. 14.1.129.1 п. 14.1 ст. 14 ПК України будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Підпунктом 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України надане визначення об'єктів нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У складі нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;
Суд зазначає, що обов'язковою кваліфікуючою ознакою для віднесення майна до об'єктів житлової так і нежитлової нерухомості є їх відповідність загальному визначенню будівлі, наведеній у п.п. 14.1.15 ст. 14 ПК України, де вказано, що будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.
При цьому, згідно з п.п. 14.1.75 ст. 14 ПК України земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).
Позивачем було надано інвентарні картки та технічні паспорти на будинки сезонного літнього призначення, дерев'яні одноповерхові будиночки, кіоски та інше майно, в яких вказано, що дані об'єкти не мають фундаменту та розташовані на ґрунті.
Таким чином, суд доходить висновку, що такі об'єкти (будинки сезонного літнього призначення, дерев'яні одноповерхові будиночки, кіоски тощо) можливо перемістити у будь-який час без їх знецінення та зміни цільового призначення, що вказує на неможливість їх віднесення до об'єктів житлової або нежитлової нерухомості за основними критеріями встановленими податковим законодавством.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 266.2.1 та п.п. 266.3.3 ст. 266 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким що не узгоджується із положеннями законодавства України, яке визначає об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, з урахуванням наведеного, висновки відповідача про необхідність подання позивачем податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 - 2016 роки, є безпідставними.
У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з вимогами ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення № 0007604617 від 17.08.2017 року, № 0007644617 від 17.08.2017 року, № 0007654617 від 17.08.2017 року, № 0011322200 від 28.11.2017 року, № 0007764617 від 17.08.2017 року, № 0011122200 від 28.11.2017 року та податкове повідомлення-рішення № 0007684617 від 17.08.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 347 486 857 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 11172500,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 219124 від 28.11.2017 року.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду у розмірі 10594566,40 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись ст. 9, 72, 77, 241 - 246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007604617 від 17.08.2017 року.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007644617 від 17.08.2017 року.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007654617 від 17.08.2017 року.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0011322200 від 28.11.2017 року.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007764617 від 17.08.2017 року.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0011122200 від 28.11.2017 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007684617 від 17.08.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 347 486 857 грн. (триста сорок сім мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень), а у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0007684617 від 17.08.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 38 528 754 грн. (тридцять вісім мільйонів п'ятсот двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) - відмовити.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186520) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 10594566,40 грн. (десять мільйонів п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 27.03.2018 року.
Суддя Р.З. Голобутовський
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2018 |
Оприлюднено | 20.04.2018 |
Номер документу | 73475738 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Сліпець Надія Євгенівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Сліпець Надія Євгенівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Сліпець Надія Євгенівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні