Рішення

від 13.04.2018 по справі 444/2785/17

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/2785/17

Провадження № 2/444/253/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

13 квітня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Мікула В. Є.,

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом Керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури до ОСОБА_2 селищної ради Жовківського району, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 місцева прокуратура звернулася до суду із позовом про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки.

Свої позовні вимоги, які представник позивача підтримала в судовому засіданні, мотивують тим, що, ОСОБА_1 місцевою прокуратурою встановлено, що постановою Жовківського районного суду від 31 травня 2017 року, яка набрала законної сили 24 липня 2017 року, ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 грн.

Зазначають, що депутат ОСОБА_2 селищної ради, ОСОБА_3П, 23.12.2016 під час проведення 17-ої сесії сьомого демократичного скликання ОСОБА_2 селищної ради також не повідомила у встановленому законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів при голосуванні за прийняття рішення № 40 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Мервичі по вул. Робітнича гр. ОСОБА_3П , яким передано їй у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0580 га., кадастровий № 4622755600:07:003:0022, не вжила заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення реального конфлікту інтересів між особистими інтересами або інтересами близьких їй осіб.

Крім цього зазначають, що прокуратурою також з'ясовано, що на підставі вищевказаного рішення сесії ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3 28.02.2017 зареєструвала право власності на вищезгадану земельну ділянку для ведення особистого селянськогогосподарства, площею 0,0580 га., кадастровий № 4622755600:07:003:0022 в с. Мервичі Жовківського району Львівської області, про що державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за № 1931 1 188.

Вказують, що оскільки вищевказані рішення ОСОБА_2 селищної ради від 09.03.2016 № 24 та від 23.12.2016 № 40, прийняті внаслідок вчинення депутатом цієї ж ради ОСОБА_3П корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку із порушенням вимог ст.ст .28, 35 Закону України Про запобігання корупції , то, такі визнаються недійсними у судовому порядку.

З урахуванням зазначених обставин, позивач просив позов задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить такі задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради в судове засідання не з явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 щодо позову заперечила з підстав наведених у письмовій заяві, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017 року , відповідно до якого Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України .

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до правил ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 264 ч. 1 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З пояснень відповідача ОСОБА_3, вбачається, що згадане вище рішення проголосувало 20 депутатів із 22, а відтак суд приходить до висновку, якщо б ОСОБА_3, не брала участі в голосуванні, то за таке рішення проголосувало б 19 депутатів, що є достатньо для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 31.05.2017 року стверджується, що ОСОБА_3 притягалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ,2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування - правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради.

Відповідно до частини 1,2 статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об єднання у сільські громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України Про місцеве самоврядування рада вважається повноважною за умови обрання не менш як 2/3 депутатів від загального складу ради.

Частиною 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначено у ч. 2 ст. 35 Закону України Про запобігання корупції у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься у протокол засідання колегіального органу.

У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідними колегіальним органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України Про запобігання корупції , нормативно правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону , підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Закон України Про боротьбу з корупцією дає підстави для висновків про те, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу та лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу.

Таким чином, враховуючи, що усунення депутата ОСОБА_3 від голосування при прийнятті оскаржуваного рішення внаслідок конфлікту інтересів не призводить до втрати правомочності колегіального органу /ОСОБА_2 селищної ради/, не впливає на юридичний факт наявності більшості голосів при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно з правовою позицією Конституційного суду України викладеній у рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року потрібно розрізняти нормативні та ненормативні акти органу місцевого самоврядування.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальних характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п.4 вказаного рішення).

Оскаржувані рішення ОСОБА_2 селищної ради № 24, 40 є ненормативним актом, звернені конкретно до ОСОБА_3, застосовано одноразово і після реалізації вичерпало свою дію.

Відповідно до останнього абзацу п. 5 цього рішення Конституційного суду, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи все вищезазначене суд приходить до висновку що оскаржувані рішення ОСОБА_2 селищної ради не порушують право власності територіальної громади як і будь-чиї інші права, що виключає можливість скасування цих рішень на підставі ст. 393 ЦК України .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури.

Керуючись ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ :

У задволенні позову Керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури до ОСОБА_2 селищної ради Жовківського району, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України .

Суддя Мікула В. Є.