Постанова

від 17.04.2018 по справі 813/3958/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №813/3958/17

адміністративне провадження №К/9901/36071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного нотаріусу Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, державного підприємства Національні інформації системи Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, визнання протиправними дій за касаційною скаргою приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду в складі судді Гулика А.Г. від 14 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Онишкевича Т.В., Обрізка І.М., Попка Я.С. від 19 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України, в якому просить:

визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 3239/5;

визнати протиправними дії ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України щодо заблокування 26 жовтня 2017 року позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскарженого наказу є висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 жовтня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2017 року № С-21367. Позивач вважає, що посвідчення ним 16 січня 2017 року акта приймання-передачі № 47/100 часток комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та державна реєстрація 23 січня 2017 року прав та їх обтяжень за № 33519626 не порушує права та інтереси скаржника - ОСОБА_3 Крім того, на думку позивача, відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень комісія може розглядати лише скарги осіб, які можуть підтвердити факт порушення їх прав в результаті прийнятого рішення. Оскільки спірне майно не належить і не належало на праві власності скаржнику - ОСОБА_3, то відповідач не мав підстав для прийняття його скарги до розгляду та винесення оскаржуваного наказу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 протиправно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33519626 від 23 січня 2017 року на підставі поданих не у повному обсязі документів, а саме без письмової згоди всіх співвласників спірного майна, одним з яких є ОСОБА_3, та при прийнятті вказаного рішення не перевірив документи на наявність підстав для зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2, не погоджуючись з постановами Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги та не надали належної оцінки тому, що права ОСОБА_3, який подав скаргу до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, жодним чином не порушені реєстраційною дією, вчиненою позивачем та яка на підставі висновку Комісії скасована наказом Міністерства юстиції України Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 3239/5. Крім того, в оскаржуваному наказі, як стверджує скаржник, не наведено жодних мотивів щодо скасування рішення про державну реєстрацію, прийнятого ОСОБА_2 Також судами попередніх інстанцій проігноровано висновок Експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України, в якому реєстраційні дії приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 визнані такими, що вчинені у відповідності до вимог закону.

Від Міністерства юстиції України та ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України відзивів на касаційну скаргу приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 у встановлений судом строк (до 30 березня 2018 року) не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області.

16 січня 2017 року ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Вудкрафт Трейдінг , код ЄДРПОУ 40034234, на 47/100 часток майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке перейшло від ОСОБА_4 як внесок майна до статутного капіталу юридичної особи, співвласником якої він є.

15 серпня 2017 року ОСОБА_3, якому на праві спільної часткової власності належить майновий комплекс (35/100 часток), звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій, зокрема, просив скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33519626 від 23 січня 2017 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Вудкрафт Трейдінг", код ЄДРПОУ 40034234, на 47/100 часток комплексу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

15 вересня 2017 року Міністерство юстиції України направило позивачу копію скарги ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року.

Розгляд скарги ОСОБА_3 відбувся 12 жовтня 2017 року на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року Міністерство юстиції України видало наказ від 20 жовтня 2017 року № 3239/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу ОСОБА_3 задоволено частково: скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33519626 від 23 січня 2017 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Вудкрафт Трейдінг", код ЄДРПОУ 40034234, на 47/100 часток комплексу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; тимчасово заблоковано доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців. Виконання наказу в частині заблокування доступу до Реєстру покладено до ДП "Національні інформаційні системи".

На виконання вказаного наказу Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2017 року № 3239/5 ДП "Національні інформаційні системи" 26 жовтня 2017 року заблокувало позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи був наказ Міністерства юстиції України винесений в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури та чи був оскаржуваний наказ прийнятий на законних підставах, а також встановити, чи були дії ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України вчинені у межах повноважень та відповідно до закону.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень визначаються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Статтею 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадку, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Порядок здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 48 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат ;

3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);

4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності) є обов'язковим документом для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок. Відповідно, неподання такої згоди є підставою вважати, що документи для проведення державної реєстрації подані не в повному обсязі, у зв'язку з чим розгляд заяви про державну реєстрацію підлягає зупиненню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 228919946103), перебуває у спільній частковій власності (35/100 часток належать ОСОБА_3, 47/100 часток належать ОСОБА_4, 18/100 часток належать ОСОБА_2.).

При цьому, до заяви ТОВ Вудкрафт Трейдінг для проведення державної реєстрації переходу права власності на 47/100 часток майнового комплексу від ОСОБА_4 додало такі документи: статут ТОВ Вудкрафт Трейдінг від 09 листопада 2016 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 січня 2017 року, протокол загальних зборів учасників ТОВ Вудкрафт Трейдінг від 28 вересня 2015 року, акт приймання-передачі 47/100 часток комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, від 16 січня 2017 року.

Зважаючи на те, що у переліку документів відсутня згода інших співвласників майнового комплексу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про проведення реєстраційних дій прийняте з порушенням вимог закону.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, наказ Міністерства юстиції України Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 3239/5 прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 жовтня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року. При цьому, мотивом прийняття відповідного рішення Міністерством юстиції України є те, що оскаржувана реєстраційна дії вчинена всупереч вимогам статей 18, 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 48 Порядку № 1127. Дане обґрунтування знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 3239/5 є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України, яким спірні реєстраційні дії визнані такими, що відповідають закону, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Положення про Експертно-правову комісію при Нотаріальній палаті України, затвердженого наказом Президента Нотаріальної палати України № 15-17 від 01 червня 2017 року, Експертно-правова комісія є колегіальним, консультативно-дорадчим органом при Нотаріальній палаті України.

Таким чином, висновки Експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України носять консультативно-дорадчий характер. При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У зв'язку з тим, що висновки Експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи іншими доказами, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відхилили відповідні висновки.

Посилання скаржника на те, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації взагалі не мала підстав розглядати скаргу ОСОБА_3, оскільки оскаржуваною реєстраційною дією жодним чином не порушені його права, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в силу частини першої статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю. Таким чином, перехід права часткової власності без відома та згоди інших співвласників, зокрема, ОСОБА_3 прямо порушує його право на переважне придбання відповідної частки об'єкта нерухомого майна.

Стосовно правомірності дій ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України щодо заблокування 26 жовтня 2017 року позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців, колегія судів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.2 статуту ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1884/5 від 02 жовтня 2015 року, предметом діяльності ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України є технічне та технологічне забезпечення створення, запровадження, експлуатація програмно-інформаційних комплексів системного ведення Державних реєстрів тощо.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до повноважень Міністерства юстиції України належить, зокрема, прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію, тимчасове блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав.

Абзацом сьомим частини сьомої статті 37 вказаного Закону України передбачено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами г та ґ пункту 2 частини шостої вказаної статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 6 Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2585/5 від 15 грудня 2015 року, тимчасове блокування та анулювання доступу до реєстрів у випадках, передбачених законом, здійснюється технічним адміністратором реєстрів на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, оформленого відповідно до законодавства.

Тимчасове блокування доступу користувача до відповідного реєстру здійснюється на строк, указаний у рішенні Міністерства юстиції України, його територіального органу. У разі якщо дата відновлення доступу користувачу припадає на вихідний або святковий день, відновлення такого доступу здійснюється на наступний робочий день.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1059/5 від 25 червня 2015 року Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України технічним адміністратором Державного реєстру прав визначено ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Міністерство юстиції України видало наказ від 20 жовтня 2017 року № 3239/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , в якому, крім іншого, тимчасово заблоковано доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців. Виконання наказу в частині заблокування доступу до Реєстру покладено до ДП Національні інформаційні системи .

На цій підставі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій ДП Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України щодо виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2017 року № 3239/5 в частині заблокування 26 жовтня 2017 року позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного нотаріусу Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко