Рішення

від 05.04.2018 по справі 755/3972/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3972/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретарів Краснової І.В., Юдицького К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України про поновлення на роботі,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представники позивача - ОСОБА_3 ;

представники відповідача: Пономаренко Н.Ф., Гоєнко Т.І,.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської організації Червоного Хреста України про поновлення на роботі, мотивуючи свої вимоги тим, що Розпорядженням № 120/с від 31.01.2005 року його було прийнято на посаду молодшої патронатної сестри Київської міської організації Червоного Хреста України з 01.02.2005 року. На підставі п.2.2 Положення про патронатну службу ТЖУ № 12/6 затвердженого постановою Президії Правління ТЖУ від 28.05.2013 року назву посади ,,молодшої патронатної сестри" було змінено на ,,молодшу медичну сестру".

З 19.12.2013 року по 19.12.2016 року він перебував у соціальній відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку. З 19.12.2016 року по 30.12.2016 року здійснював догляд за донькою, яка хворіє на гостре респіраторне вірусне захворювання. З 03.01.2017 року по 16.01.2017 року здійснював догляд за донькою ОСОБА_6, що підтверджується довідкою медичного закладу. З 19.01.2017 року по 10.02.2017 року здійснював догляд за донькою ОСОБА_7. З 17.01.2017 року по 24.01.2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого. З 13.02.2017 року по 13.08.2017 року донці ОСОБА_7 було надано довідку про потребу домашнього нагляду.

13.02.2017 року поштою було отримано повідомлення Київської міської організації Червоного Хреста України № 18/03 від 03.02.2017 року про звільнення його з посади 19.12.2017 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку зі скороченням посади відповідно п.1 ст. 40 КЗпП України .

Копії наказу про звільнення надано не було.

15.02.2017 року на громадському прийомі у Голови Київської міської організації Червоного Хреста України, ним було надано документи та усні пояснення на підтвердження відсутності на робочому місці з 19.12.2016 року. Водночас його було ознайомлено з Розпорядженням № 7 від 06.12.2016 року про звільнення.

У жовтні 2016 року було отримано персональне попередження від 11.10.2016 року про звільнення з посади після закінчення двох місячного строку з моменту отримання зазначеного повідомлення. У зв'язку зі скороченням посади.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, у зв'язку із тим, що відповідач неналежно виконав свій обов'язок по його працевлаштуванню, тобто не виконав вимог ст. 49-2 КЗпП України, а також звільнив його всупереч вимогам ч.3 ст. 184 КЗпП відповідно до яких звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Крім того відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 2, 18 ЗУ ,,Про відпустки .

Представником відповідача Київської міської організації Червоного Хреста України до суду було подано заперечення відповідно до яких у задоволенні позовних вимог просили відмовити , оскільки права позивача ОСОБА_1 порушено не було.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві при цьому наголошував, що роботодавець повинен був запропонувати позивачу буд- яку іншу посаду та звільнення позивача пройшло фактично в той час, коли позивач перебував у відпустці

Представники відповідача Київської міської організації Червоного Хреста України- Пономарьова Н.Ф. та Гаєнко Т.І. проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі зазначаючи, що звільнення позивача відбуловся у відповідності до вимог трудового законодавства, позивач був завчасно попереджений про його звільнення з займаної посади у зв язку зі скороченням штату. У роботодавця не було можливості запропонувати позивачу іншу посаду та звільнення позивача відбулося у перший робочий день, тобто коли позивач вийшов на роботу з відпустки.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За умовами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що Київська міська організація Червоного Хреста України є громадською організацією. Статутом організації визначено, що Київська міській організація Червоного Хреста України є юридичною особою з моменту її державної реєстрації, є структурним підрозділом Національного товариства Червоного Хреста України.

Згідно ст. 1 ЗУ ,, Про громадські об'єднання" громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відповідача ОСОБА_1 Розпорядженням № 120/с від 31.01.2005 року було прийнято на посаду молодшої патронатної сестри Київської міської організації Червоного Хреста України з 01.02.2005 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1.

На підставі п.2.2 Положення про патронатну службу ТЖУ № 12/6 затвердженого постановою Президії Правління ТЖУ від 28.05.2013 року назву посади ,,молодшої патронатної сестри" було змінено на ,,молодшу медичну сестру".

В період з 21.03.2014 року по 19.12.2016 року ОСОБА_1 перебував у соціальній відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

Відповідно до наданих суду стороною відповідача документів, в Київській міській організації Червоного Хреста України штат патронатної служби складав 100 осіб та дійсно мало місце заплановане скорочення працівників патронатної служби тобто повна їх ліквідація.

Так, розпорядженням товариства Червоного Хреста України №20 від 10.10.2016 року було розпочато роботу позаплановому скороченню працівників патронатної служби шляхом підготовки відповідних розпоряджень і персональних попереджень працівників про скорочення патронатної служби товариства, на підставі листа розпорядника бюджетних коштів по програмі державного фінансування патронатної служби Червоного Хреста України - Міністерства охорони здоров'я України № 10.2-13/10-СП/1136/25969 від 06.10.2016 року щодо скорочення фінансування у період жовтень-грудень 2016 року і повного припинення державного фінансування патронатної служби з 01.01.2017 року. Розпорядженням Київської міської організації Червоного Хреста України № 40 від 11.10.2016 року було розпочато процес скорочення працівників патронатної служби.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України , 11.10.2016 року позивача ОСОБА_1 було персонально попереджено про що свідчить його особистий підпис, про скорочення штату працівників (патронатної служби) та скорочення займаної ним посади.

Повідомлено, що після закінчення двох місячного терміну з моменту одержання персонального попередження, він підлягає звільненню з роботи по п.1 ст. 40 КЗпП України.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, враховуючи вище викладене, з матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 в межах встановлених трудовим законодавством строків, було попереджено про майбутнє звільнення з роботи.

18.12.2016 року Розпорядженням Київської міської організації Червоного Хреста України № 46/1 від 18.12.2016 року у зв'язку з відсутністю зв'язку з ОСОБА_1 було створено комісію для встановлення місця знаходження працівника.

19.12.2016 року комісією було складено Акт ,,Про відвідування та встановлення місця знаходження молодшої медичної сестри ОСОБА_1" відповідно до якого за вказаною адресою в особистій картці, а саме АДРЕСА_1 двері ніхто не відкрив. Було залишено письмове повідомлення про необхідність звернутися до Київської міської організації Червоного Хреста України до 18 год. 19.12.2016 року, для з'ясування подальший дій молодшої медичної сестри ОСОБА_1

Розпорядженням Київської міської організації Червоного Хреста України № 107 п/с від 06.12.2016 року у відповідності до персонального повідомлення від 11.10.2016 року на підставі розпорядження Національного комітету товариства Червоного Хреста України № 20 від 10.10.2016 року , у зв'язку з відсутністю в організації інших вакантних посад та іншої роботи , яка могла бути запропонована працівнику ОСОБА_1 - молодшу медичну сестру Київської міської організації Червоного Хреста України було звільнено з 19.12.2016 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною до виповнення нею трьох років із займаної посади за скороченням штату працівників згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні представником відповідача було наголошено, що на момент звільнення та після в Київській міській організації Червоного Хреста України була відсутня у штатному розкладі вакантна посада, яка б відповідала працівнику з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду. На підтвердження своїх пояснень суду було надано штатний розпис організації станом на 01.01.2016 року, 01.05.2016 року, 01.10.2016 року, 01.11.2016 року, IV квартал 2016 року, 01.12.2016 року. Крім того було надано відповідь Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості про те, що Київська міська організація Червоного Хреста України не подавала ,,Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) у період з 11.10.2016 року по 19.12.2016 року

Відповідно до вимог п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Водночас вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КзпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, вимоги ст. 49-2 КЗпП України відповідачем порушено не було, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за

п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у

відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,

зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання

підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або

штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним

органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника,

які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те,

що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що

власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести

працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в

установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник

переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він

за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи,

організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством,

приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення

з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного

підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне

підприємство або підприємства в господарське товариство) дія

трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в

редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства

або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може

мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або

штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю,

кваліфікацією, професіями.

Статтею 42 Кодексу передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Також статтею 42-1. КЗпП України передбачено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Крім цього, суд не приймає до уваги посилання позивача, що при звільненні його з посади молодшої патронатної сестри не було дотримання вимог ч.3 ст. 184 КЗпП України, оскільки відповідно до її норм він не підлягає такому вивільненню, як особа яка перебуває у декретній відпустці замість матері згідно з ч.3 ст. 18 З У ,,Про відпустки" , ч.7 ст. 179 КзпП України.

Відповідно до ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

В судовому засіданні сторонами не заперечувався той факт, що відповідач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 19.12.2016 року та з'явився на особистий прийом до Голови Київської міської організації Червоного Хреста України лише 15.02.2017 року, тобто після закінчення відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з урахуванням викладеного, позивачем не було доведено протиправності дій відповідача при його звільненні з роботи та не надано доказів порушення його трудових прав, а судом не встановлено незаконності дій відповідача щодо таких обставин, тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 40,184,49-2 КЗпП України, ст. ст. 81,280-283 ЦПК України, Постановою №9 від 6 листопада 1992 року ПВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів",статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", в суд -

У Х В АЛ И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України про поновлення на роботі -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено до 13 квітня 2018 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1.

Відповідач - Київська міська організація Товариства Червоного Хреста України - ідентифікаційний код 02940233, адреса реєстрації: м. Київ, вул.Софіївська, буд.10-б

Суддя :