Постанова

від 19.06.2018 по справі 755/3972/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Київ

Справа № 22-5152 Головуючий у1-й інстанції - Гончарук В.П.

Унікальний №755/3972/17 Доповідач - Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.,

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 у березні 2017 року пред'явив в суд позов до Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України про поновлення на роботі.

Позивач просив поновити його на посаді молодшої медичної сестри з 19 грудня 2016 року, а також надати йому обов'язкову відпустку по догляду за дитиною, яка потребує домашнього нагляду, з 13 лютого 2017 року по 13 серпня 2017 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтував тим, що його незаконно звільнили з посади молодшої медичної сестри під час перебування ним у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.157-163).

У відзиві на апеляційну скаргу представник Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України, ОСОБА_4, заперечувала проти її задоволення та вказала, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими та безпідставними, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосування норм матеріального права та у відповідності до вимог ЦПК України, а тому просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.200-208).

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &q? У;Про судоустрій і статус суддів&qu ; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &quзд;Голос України&q?дя; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII &que=;Прикінцеві та перехідні положення&quро; Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &quЗа;Про судоустрій і статус суддів&q?ку; апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII &qu='; Перехідні положення&q?то; ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника позивача, адвоката КузяєваО.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; представників відповідача, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

Київська міська організація Червоного Хреста України є громадською організацією. Статутом організації визначено, що Київська міська організація Червоного Хреста України є юридичною особою з моменту її державної реєстрації, є структурним підрозділом Національного товариства Червоного Хреста України.

Розпорядженням № 120/с від 31.01.2005 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду молодшої патронажної сестри Київської міської організації Червоного Хреста України з 01.02.2005 року, що підтверджується копією трудової книжки АС№466343.

На підставі п.2.2 Положення про патронажну службу ТЖУ № 12/6 затвердженого постановою Президії Правління ТЖУ від 28.05.2013 року назву посади &quПр;молодша патронажна сестра&qu5.; було змінено на &q?ди;молодша медична сестра&q?ес;.

В період з 21.03.2014 року по 19.12.2016 року ОСОБА_3 перебував у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розпорядженням товариства Червоного Хреста України №20 від 10.10.2016 року було розпочато роботу по позаплановому скороченню працівників патронажної служби шляхом підготовки відповідних розпоряджень і персональних попереджень працівників про скорочення патронажної служби товариства, на підставі листа розпорядника бюджетних коштів по програмі державного фінансування патронажної служби Червоного Хреста України - Міністерства охорони здоров'я України № 10.2-13/10-СП/1136/25969 від 06.10.2016 року щодо скорочення фінансування у період жовтень-грудень 2016 року і повного припинення державного фінансування патронажної служби з 01.01.2017 року .

Розпорядженням Київської міської організації Червоного Хреста України № 40 від 11.10.2016 року було розпочато процес скорочення працівників патронажної служби.

В Київській міській організації Червоного Хреста України штат патронажної служби складав 100 осіб.

11.10.2016 року позивача ОСОБА_3 було персонально попереджено про скорочення штату працівників (патронажної служби) та скорочення займаної ним посади, а також повідомлено, що після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання персонального попередження, він підлягає звільненню з роботи по п.1 ст. 40 КЗпП України.

Розпорядженням Київської міської організації Червоного Хреста України № 107 п/с від 06.12.2016 року у відповідності до персонального повідомлення від 11.10.2016 року на підставі розпорядження Національного комітету товариства Червоного Хреста України № 20 від 10.10.2016 року, у зв'язку з відсутністю в організації інших вакантних посад та іншої роботи, яка могла бути запропонована працівнику ОСОБА_3 - молодшу медичну сестру Київської міської організації Червоного Хреста України було звільнено з 19.12.2016 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною до виповнення нею трьох років із займаної посади за скороченням штату працівників згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці після 19.12.2016 року (після закінчення відпустки по догляду за дитиною) та з'явився на особистий прийом до Голови Київської міської організації Червоного Хреста України лише 15.02.2017 року, тобто майже через два місяці після закінчення відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки позивачем не доведений факт порушення відповідачем трудового законодавства при здійсненні процедури звільнення ОСОБА_3 у зв'язку зі скороченням штату, на момент звільнення позивача у штатному розписі Київської міської організації Червоного Хреста України була відсутня вакантна посада, яка б відповідала працівнику з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з приписами ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України &quви;Про зайнятість населення&q?дн;, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. &q?ст;Про практику розгляду судами трудових спорів&qu11;, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У даному конкретному випадку з наявних у матеріалах справи письмових доказів чітко і однозначно убачається, що у Київській міській організації Червоного Хреста України мало місце скорочення працівників патронажної служби через припинення державного фінансування патронажної служби, скороченню підлягало 100 посад працівників цієї служби.

11 жовтня 2016 року позивач був персонально повідомлений про скорочення займаної ним посади молодшої медичної сестри та наступне звільнення з роботи (а.с.68-79).

Згідно з даними трудової книжки позивач має кваліфікацію фотографа лаборанта репортера 4 (четвертого) розряду (а.с.6). Матеріали справи не місять доказів, що на момент звільнення позивача у штатному розписі Київської міської організації Червоного Хреста України була наявна вакантна посада, яка б відповідала ОСОБА_3 з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача про те, що його звільнення відбулось із порушенням вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропонована жодна посада, відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо незаконності скорочення його посади та звільнення у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та поновлення позивача на роботі з огляду на таке.

За правилом ч.1 ст.181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до положень ст.18 Закону України &quK ;Про відпустки&qu14;, після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України №246/13/116-10 від 17.08.2010 р. роз'яснено, що останнім днем перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною до виповнення їй трьох років є день народження дитини. Тобто жінка має приступити до роботи на наступний день після дня досягнення дитиною трьох років .

Відповідно до вказаного у трудовій книжці позивача формулювання звільнення ОСОБА_3 він звільнений 19 грудня 2016 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною з посади молодшої медичної сестри за скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.11).

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 обґрунтовано зазначив, що день його звільнення припадає на останній день відпустки - 19 грудня 2016 року.

Стосовно цього факту під час апеляційного розгляду у порядку, визначеному ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК, ураховуючи процесуальні порушення, допущені районним судом в ході приєднання та дослідження доказів (у журналах судових засідань не зазначено, які саме докази були приєднані до справи та досліджені судом), апеляційним судом прийнято та досліджено у якості нових доказів наказ № 7 від 01.11.2017 &q?уд;Про створення комісії по службовому розслідуванню щодо звільнення молодшої медичної сестри ОСОБА_3 &q?бо; та наказ № 8 від 03.11.2017 &q? м;Про внесення змін до розпорядження КМО ТЧХУ від 06 грудня 2016 року №107 п/с п.1.11&q?се;.

Згідно з відомостями цих письмових доказів за рішенням комісії по службовому розслідуванню щодо звільнення молодшої медичної сестри ОСОБА_3 Протокол №1 від 02.11.2017 внесені зміни в розпорядження Київської міської організації Червоного Хреста України від 06 грудня 2016 року №107 п/с п.1.11 про звільнення ОСОБА_3 в частині дати звільнення - дата звільнення по закінченню відпустки по догляду за дитиною змінена з 19 на 20 грудня 2016 року.

У даному випадку відпустка по догляду за дитиною використовувалась батьком дитини - ОСОБА_3 Після закінчення відпустки, на наступний день після дня досягнення дитиною трьох років -20 грудня 2016 року, ОСОБА_3 до роботи не приступив.

Відсутність ОСОБА_3 на роботі починаючи з 20 грудня 2016 року листками непрацездатності не підтверджена. Надані позивачем довідки про хворобу його дітей у період з 19 по 30 грудня 2016 року та з 3 по 16 січня 2017 року (а.с.13-14) не є листками непрацездатності позивача.

З огляду на встановлене у суду немає підстав вважати, що, з урахуванням змін, внесених роботодавцем до розпорядження про звільнення ОСОБА_3 стосовно дати його звільнення, звільнення позивача було проведене у період його відпустки та/або у період його тимчасової непрацездатності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що його звільнення відбулось з порушенням вимог ч.3 ст.184 КЗпП України, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки передбачені трудовим законодавством обмеження та гарантії праці жінок (Глава XII КЗпП України &q?уд;Праця жінок&q?ст;) розповсюджуються на чоловіків лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема ч.7 ст. 179 КЗпП. Положення ст. 184 КЗпП стосуються саме жінок, указана норма не містить жодного посилання, що передбачені нею гарантії можуть розповсюджуватися на чоловіків.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, допущені районним судом порушення вимог процесуального закону не вплинули на правильність вирішення справи, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома