Постанова

від 13.05.2020 по справі 755/3972/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 755/3972/17-ц

провадження № 61-40672св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська організація Товариства Червоного Хреста України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України про поновлення на роботі .

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 31 січня 2005 року № 120/с його було прийнято на посаду молодшої патронажної сестри з 01 лютого 2005 року. На підставі пункту 2.2 Положення про патронажну службу Товариства Червоного Хреста України № 12/6, затвердженого постановою Президії Правління Товариства Червоного Хреста України від 28 травня 2013 року, назву посади молодша патронажна сестра було змінено на молодша медична сестра .

З 19грудня 2013 року до 19 грудня 2016 року він перебував у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У жовтні 2016 року він отримав персональне попередження від 11 жовтня 2016 року про звільнення з посади після закінчення двомісячного строку з моменту отримання зазначеного повідомлення у зв`язку зі скороченням посади.

З 19 грудня 2016 року до 30 грудня 2016 року він здійснював догляд за дочкою, яка хворіла на гостре респіраторне вірусне захворювання. З 03 січня 2017 року до 16 січня 2017 року він здійснював догляд за дочкою - ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою медичного закладу.

З 17 січня 2017 року до 24 січня 2017 року він знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого.

З 19 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року він здійснював догляд за дочкою - ОСОБА_5 .

З 13 лютого 2017 року до 13 серпня 2017 року його дочці ОСОБА_5 було надано довідку про потребу домашнього нагляду.

13лютого 2017 року поштою ним отримано повідомлення Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 03 лютого 2017 року № 18/03 про звільнення його з посади 19 грудня 2016 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади. Копії наказу про звільнення йому надано не було.

15лютого 2017 року на громадському прийомі у Голови Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України він надав документи та усні пояснення на підтвердження відсутності на робочому місці з 19 грудня 2016 року. Проте його було ознайомлено з розпорядженням від 06 грудня 2016 року № 7 про звільнення.

Позивач вважавсвоє звільнення незаконним, оскільки відповідач не виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України та звільнив його з порушенням вимог частини третьої статті 184 КЗпП України, відповідно до яких звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Крім того,відповідачем було порушено вимоги статей 2, 18 Закону України Про відпустки .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді молодшої медичної сестри з 19 грудня 2016 року, а також надати йому обов`язкову відпустку по догляду за дитиною, яка потребує домашнього нагляду, з 13 лютого 2017 року до 13 серпня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щов межах, установлених трудовим законодавством строків ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КзпП Україниу зв`язку зі скороченням посади. Звільнення позивача відбулося з дотриманням трудового законодавства, вимоги статті 49-2 КЗпП України відповідачем не порушено. При цьому до нього, як особи, яка перебуває у декретній відпустці замість матері, згідно з частиною третьою статті 18 Закону України Про відпустки , частиною сьомою статті 179 КзпП України норма частини третьої статті 184 КЗпП України не застосовується.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у Київській міській організації Товаристві Червоного Хреста України відбулось скорочення працівників патронажної служби. 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 був персонально повідомлений про скорочення займаної ним посади молодшої медичної сестри та наступне звільнення з роботи. Матеріали справи не місять доказів, що на момент звільнення позивача у штатному розписі Київської міської організації Товаристві Червоного Хреста України була наявна вакантна посада, яка могла бути запропонована ОСОБА_1 з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.

Рішенням комісії по службовому розслідуванню щодо звільнення молодшої медичної сестри ОСОБА_1 , протокол від 02 листопада 2017 року № 1 внесено зміни у розпорядження Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 06 грудня 2016 року № 107 про звільнення ОСОБА_1 в частині дати звільнення - дата звільнення змінена з 19 грудня 2016 року на 20 грудня 2016 року, звільнення позивача проведено не у період його відпустки та/або у період його тимчасової непрацездатності.

Разом з тим положення статті 184 КЗпП України стосуються жінок, указана норма не містить жодного посилання, що передбачені нею гарантії можуть розповсюджуватися на чоловіків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/3972/17-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України про поновлення на роботі призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахувалипідпункт б пункту 3.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, зареєстрованої наказом Міністерства охорони здоров`я України 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року № 1005/6196, в якому зазначено, що листок непрацездатності не видається для догляду, зокрема за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до трьох років. 19 грудня 2016 року він перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою, виданою медичним закладом.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. Проте жодного повідомлення від відповідача про те, що потрібно отримати трудову книжку у зв`язку зі звільненням він не отримував, чим відповідач порушив норми статті 47 КЗпП України.

Відповідач не ознайомив його з наказом від 01 листопада 2017 року № 7 Про створення комісії по службовому розслідуванню щодо звільнення молодшої медичної сестри ОСОБА_1 та наказом від 03 листопада 2017 року № 8 Про внесення змін до розпорядження Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 06 грудня 2016 року № 107 п/с 1.11 , про існування яких він взагалі не знав.

Відповідач звільнив його з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки останній день перебування його у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припадав на 19 грудня 2016 року .

При цьому у порушення статті 2 Закону України Про відпустки , статей 179, 189 КЗпП України посаду працівника, який перебував у соціальній відпустці, було скорочено.

Крім того, суди не врахували норми статті 186-1 КЗпП України, в якій зазначено, що гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181,182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року Київська міська організація Товариства Червоного Хреста України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими , суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Зазначала, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про майбутнє повне скорочення штату працівників патронажної служби та посади, яку він обіймав, однак він свідомо прогнорував цей факт і не заявив про свої наміри. Позивачем не доведено порушення відповідачем трудового законодавства при його звільненні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Київська міська організація Червоного Хреста України є громадською організацією. Статутом організації визначено, що Київська міська організація Червоного Хреста України є юридичною особою з моменту її державної реєстрації, є структурним підрозділом Національного товариства Червоного Хреста України.

Розпорядженням Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 31 січня 2005 року № 120/с ОСОБА_1 прийнято на посаду молодшої патронажної сестри з 01 лютого 2005 року.

На підставі пункту 2.2 Положення про патронажну службу Товариства Червоного Хреста України № 12/6, затвердженого постановою Президії Правління Товариства Червоного Хреста України від 28 травня 2013 року, назву посади молодша патронажна сестра було змінено на молодша медична сестра .

У період з 21 березня 2014 року до 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 перебував у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розпорядженням Товариства Червоного Хреста України від 10 жовтня 2016 року № 20 було розпочато роботу по позаплановому скороченню працівників патронажної служби шляхом підготовки відповідних розпоряджень і персональних попереджень працівників про скорочення патронажної служби товариства, на підставі листа розпорядника бюджетних коштів по програмі державного фінансування патронажної служби Червоного Хреста України - Міністерства охорони здоров`я України від 06 жовтня 2016 року № 10.2-13/10-СП/1136/25969 щодо скорочення фінансування у період жовтень-грудень 2016 року і повного припинення державного фінансування патронажної служби з 01 січня 2017 року.

Розпорядженням Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 11 жовтня 2016 року № 40 було розпочато процес скорочення працівників патронажної служби. У Київській міській організації Червоного Хреста України штат патронажної служби складав 100 осіб.

11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 персонально попереджено про скорочення штату працівників (патронажної служби) та скорочення займаної ним посади, а також повідомлено, що після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання персонального попередження, він підлягає звільненню з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Розпорядженням Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 06 грудня 2016 року № 107 п/с відповідно до персонального повідомлення від 11 жовтня 2016 року на підставі розпорядження Національного комітету Товариства Червоного Хреста України від 10 жовтня 2016 року № 20, у зв`язку з відсутністю в організації інших вакантних посад та іншої роботи, яка могла бути запропонована працівнику ОСОБА_1 , останнього звільнено з 19 грудня 2016 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років із займаної посади за скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

У пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судами устанвлено, що у Київській міській організації Товариства Червоного Хреста України мало місце скорочення працівників патронажної служби у зв`язку з припиненням державного фінансування патронажної служби, скороченню підлягало 100 посад працівників. 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 був персонально повідомлений про скорочення займаної ним посади молодшої медичної сестри та наступне звільнення з роботи (а. с. 68-79).

У зв`язку з відсутністю в організації інших вакантних посад та іншої роботи, яка могла бути запропонована працівнику ОСОБА_1 , що судами було досліджено, його було звільнено по закінченню відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (частина сьома статті 179 КЗпП України).

Згідно з указаним у трудовій книжці ОСОБА_1 формулюванням звільнення він звільнений 19 грудня 2016 року по закінченню відпустки по догляду за дитиною з посади молодшої медичної сестри за скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с.11).

Відповідно до наказу від 03 листопада 2017 року № 8 Про внесення змін до розпорядження Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України від 06 грудня 2016 року № 107 п/с 1.11 дата звільнення по закінченню відпустки по догляду за дитиною змінена з 19 грудня 2016 року на 20 грудня 2016 року.

Судом установлено, що відпустка по догляду за дитиною використовувалась батьком дитини - ОСОБА_1 з 21 березня 2014 року до 19 грудня 2016 року . Після закінчення відпустки, на наступний день після дня досягнення дитиною трьох років - 20 грудня 2016 року , ОСОБА_1 до роботи не приступив.

Відсутність ОСОБА_1 на роботі, починаючи з 20 грудня 2016 року листками непрацездатності не підтверджена. Надані позивачем довідки про хворобу його дітей у період з 19 грудня 2016 року до 30 грудня 2016 року та з 03 січня 2017 року до 16 січня 2017 року (а. с.13-14) не є листками непрацездатності позивача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, відповідачем у встановлений строк повідомлено ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва і праці та про майбутнє звільнення, вакантні посади, які відповідали його освітньому рівню та кваліфікації в організації були відсутні , дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено законно, оскільки відбулось із дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки порядок звільнення позивача відповідач не порушував, процедура скорочення повністю відповідала порядку та строкам, визначеним чинним трудовим законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що листок непрацездатності не видається для догляду, зокрема за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до трьох років не заслуговують на увагу, оскільки відпустка для догляду за дитиною до трьох років, в якій перебував позивач, закінчилась 19 грудня 2016 року, належні та допустимі докази на підтвердження перебування його у відпустці або на лікарняному, починаючи з 20 грудня 2016 року, у матеріалах справи відсутні.

Також безпідставним є посиланання касаційної скарги на норми статті 186-1 КЗпП України, оскільки положення цієї статті поширюються на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), проте у позивача є дружина - ОСОБА_6 , яка знаходилась на стаціонарному лікуванні з 23 січня 2017 року до 03 лютого 2017 року, що не є тривалим перебуванням у лікувальному закладі. Крім того, зазначена подія відбулась після 20 грудня 2016 року (звільнення позивача).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2018 року залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк