Рішення

від 03.01.2018 по справі 399/690/17

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 399/690/17

Провадження № 2-а/399/2/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 січня 2018 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач звернувсь до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свій позов мотивував тим, що 26.08.2017 року він поштою отримав постанову про накладення адміністративного стягнення № 110-ДК/0094По/08/01/-17 від 21.08.2017 року. Відповідно до вказаної постанови позивач за межами Вишнівецької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області використовує земельні ділянки загальною площею 52, 2009 га з них - 15, 0964 га кадастровий номер 3524680800:02:000:9040 та 37, 1045 га кадастровий номер 3524680800:02:000:9041, з порушенням вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України Про землеустрій та ч. 3 ст. 25 Закону України Про охорону земель Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Склад угідь - рілля. Цільове призначення земельних ділянок - для сінокосіння та випасання худоби. На підставі вищевказаних порушень, постановою № 110-ДК/0094По/08/01/-17 від 21.08.2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170, 00 грн.

В позові ОСОБА_4 зазначає, що перевірка проводилась відповідачем з питань дотримання вимог земельного законодавства України за об'єктом - земельною ділянкою, площею 24, 9113 га, при цьому перевірка дотримання саме позивачем вимог земельного законодавства, як орендаря земельної ділянки площею 37, 1045 га із земель запасу на території Вишнівецької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для сінокосіння та випасання худоби (кадастровий номер 3524680800:02:000:9041) відповідачем не проводилась, що видно із акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 61/0/92-17-ДК/43/АП/09/01/-17 від 26 травня 2017 року. Тобто зазначеним актом доводиться той факт, що перевірка діяльності ОСОБА_4, як орендаря земельної ділянки відповідачем не проводилась, ОСОБА_4 не був повідомлений про день, час та місце проведення перевірки та участі у проведенні перевірки не приймав. Про існування будь-якого іншого акту перевірки позивачу не відомо.

Під час проведення перевірки, державний інспектор грубо порушив право ОСОБА_4 на участь у процесі прийняття рішення, що прийнято суб'єктом владних повноважень стосовно нього, а також позивача було позбавлено права подавати пояснення та зауваження під час перевірки, заявляти клопотання, долучати докази, надавати документи та вчиняти інші дії для захисту його прав та законних інтересів, а також права ознайомитись з актом, перевірки складеним інспектором. Про факт здійснення перевірки ОСОБА_4 дізнався не заздалегідь, не під час здійснення перевірки, а лише 26.08.2017 року, тобто в той день, коли поштою отримав оскаржувану постанову. При цьому акт перевірки та протокол по справі про адміністративне правопорушення йому взагалі не направлялись. Отже, відповідач не повідомляв позивача про виклик для надання пояснень, у зв'язку із виявленими порушеннями земельного законодавства, чим фактично позбавив його можливості скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Таким чином, відповідач незаконно визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 55 КУпАП.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для оскарження у судовому порядку вищезазначеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова була ним отримана поштою 26.08.2017 року у зв'язку з чим було пропущено строк.

Позивач ОСОБА_4 до суду не з'явився, однак надав заяву в якій адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, а розгляд справи провести без його участі. Крім того, в додаткових поясненнях позивач зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 110-ДК/0094По/08/01/-17 від 21 серпня 2017 року, що складена державним інспектором Свириденко Є.Л. є незаконною та необґрунтованою. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення земельна ділянка із цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби на час обстеження оброблена та засіяна соєю, тобто використання земельної ділянки не за цільовим призначення. В той же час, належних та допустимих доказів того, що саме позивач обробляв вищевказану ділянку у вказаних - акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за обєктом - земельної ділянки, протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення не має. Постанова про накладення адміністративного стягнення складена з грубим порушенням вимог Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а також приписів ст. 251 КУпАП та з порушенням його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також позивач в своїх поясненнях зазначив, що не дивлячись, що на орендованій ним земельній ділянці є посів сої, сам факт наявності даних посівів не є адміністративним правопорушенням, оскільки соя посіяна не з метою товарного виробництва та отримання прибутку, а даний посів є кормовим посівом для рогатої скотини та використання земельної ділянки у такий спосіб не заборонений чинним законодавством України.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, а також надав пояснення згідно поданого позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог, а також надала пояснення згідно поданого раніше заперечення.

Відповідач державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що на даний чам обіймає посаду голови Вишнівецької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. Як сільському голові йому відомо, що пасовища розорюються. Даний факт було встановлено та зафіксовано районною комісією, яка приїжджала у 2016 році. 07.07.2017 року свідок не був присутній під час обстеження земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_4 Проїжджаючи повз земельні ділянки позивача свідок бачив, що вони були засіяні соєю.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працює землевпорядником у Вишнівецькій сільській раді Онуфріївського району Кіровоградської області. Згідно договору оренди земельна ділянка позивачеві надана для випасання худоби і сінокосіння, але він на ній проводить розорювання землі протягом двох років. 07.07.2017 року свідок була присутня під час обстеження земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 Свідок разом з державним інспектором виїжджали на поле на якому був наявний посів сої. На час перевірки були сходи сої, а чи вона засівалася розорюванням чи дискуванням не відомо, але земля була оброблена і засіяна соєю. Спосіб засіяння не встановлювався, лише факт того, що соя була засіяна. Земельну ділянку ОСОБА_4 без межових знаків було встановлено за допомогою договору оренди та схеми.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративну позовну заяву слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб"єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону № 963-IV об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Так, згідно положень статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

В судовому засіданні встановлено, що 26.07.2012 року між ОСОБА_4 та Онуфріївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області в особі голови ОСОБА_9 було укладено договір оренди землі б/н. Згідно умов вказаного договору позивачем було прийнято в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби із земель запасу на території Вишнівецької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області площею 37, 1045 га, кадастровий номер 3524680800:02:000:9041 /а.с. 172-176/. Вказаний договір 23.11.2015 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 48149591 /а.с. 178-179/.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власником або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 24, 25 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі.

Статтею 96 Земельного кодексу України визначений обов'язок землекористувача, який полягає забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

07.07.2017 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 за участю спеціаліста землевпорядника Вишнівецької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області ОСОБА_8 проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства України за результатами якої складено акти обстеження земельних ділянок №110-ДК/204/АО/10/01/-17, 110-ДК/205/АО/10/01/-17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 07.07.2017 року №110-ДК/111/АП/09/01/-17 /а.с. 44-49/.

В результаті перевірки встановлено, що земельні ділянки загальною площею 52, 2009 га з них: 15, 0964 га кадастровий номер 35246808200:02:000:9040 та 37, 1045 га кадастровий номер 35246808200:02:000:9041, які використовуються громадянином ОСОБА_4 згідно договорів оренди земельних ділянок, на час обстеження оброблені та засіяні соєю, чим порушено частину першу статті 20 Закону України Про землеустрій та частина третя статті 25 Закону України Про охорону земель .

Того ж дня, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 55 КУпАП.

Згідно довідки Вишнівецької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 10.07.2017 №01-18/244/1 вбачається, що громадянин ОСОБА_4 займає земельну ділянку площею 37, 1045 га згідно договору оренди від 23.11.2015 року № 12166172, та земельну ділянку площею 15, 0964 га згідно договору оренди від 23.11.2015 року № 12168256 з земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння і випасання худоби. Земельні ділянки обробленні та засіяні соєю /а.с. 114/.

21.08.2017 року державним інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 110-ДК/0094По/08/01/-17, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 55 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. /а.с. 52-53/, копію якої ОСОБА_4 отримав засобами поштового зв'язку 26.08.2018 року/а.с. 9-10/.

Вирішуючи питання щодо законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд зазначає, що статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 55 КУпАП відносно ОСОБА_4М складено 7 серпня 2017 року без присутності особи, яка притягується до відповідальності.

Державним інспектором Свириденко Є.Л. позивачу було направлено поштою 15.07.2017 року, 21.07.2017 року та 14.08.2017 року повідомлення про виклики для надання пояснень у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства /а.с. 127-129/. Проте, згідно поштових повідомлень, повідомлення про виклики були отримані після визначеної дати про виклик вказаної в повідомленях /а.с. 130/, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

З постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.08.2017 року № 110-ДК/0094По/08/01/-17, вбачається, що вказана постанова прийнята також за відсутності ОСОБА_4, оскільки в постанові відсутній його підпис про отримання ним копії постанови, або відмова про отримання постанови.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, право на дачу пояснень, подання доказів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не був своєчасно сповіщений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі відсутній підпис позивача про те, що він ознайомлений з місцем, датою та часом розгляду справи.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем було допущено порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позивач був позбавлений права на ефективний захист, об'єктивне та повне з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, надання відповідних доказів.

Зазначені обставини є грубим порушенням вимог чинного законодавства внаслідок чого ОСОБА_4 був позбавлений можливості скористатись гарантованими йому статтею 268 КУпАП правами під час розгляду справи.

Наведене свідчить про суттєве порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення та процесуальних прав позивача.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтьсяна відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача (постанова) не відповідають критеріям, встановленим ст. 2 КАС України, оскільки відповідачем не надано суду безспірних доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ним виконані вимоги закону, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, що є підставою для її скасування.

Що ж до строку звернення позивача до суду за захистом свого права у виді оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, то суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено державним інспектором, правомочним розглядати скаргу.

Оскаржувана постанова №110-ДК/0094По/08/01/-17 від 21.08.2017 року була отримана ОСОБА_4 поштою 26.08.2017 року у зв'язку з чим було пропущено строк звернення до суду з позовом.

Ваховуючи вищевикладене, суд вважає строк звернення до суду з вищезазначеним позовом пропущеним з поважної причини.

Отже, зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 640 гривень.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 78, 132, 139, 229, 242-246 КАС України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення № 110-ДК/0094По/08/01/-17 від 21 серпня 2017 року державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 110-ДК/0094По/08/01/-17 від 21 серпня 2017 року державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 55 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170, 00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 55 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 640 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України.

Повне судове рішення складено 5 січня 2018 року.

Суддя М.М. Лях