Рішення

від 16.04.2018 по справі 133/1095/17

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/1095/17

16.04.18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Слободяного О. Є.

із секретарем Медик Л.О.

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_3юбов Гнатівна - про визнання дій незаконними, скасування рішення та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні її заяви про приватизацію земельної ділянки, розташованої по вул. Будьоного в с. Прушанка Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, розташовану по вул. Будьоного в с. Прушанка Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033(а.с.3-4,52).

Позивачка посилається на те, що 13 січня 2017 року вона звернулась до відповідача із обгрунтованою заявою (вх. № 1 від 13 січня 2017 року) про приватизацію земельної ділянки, розташованої по вул. Будьоного в с. Прушанка Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033. Рішенням 9 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради від 20 березня 2017 року їй відмовлено у задоволенні заяви про приватизацію земельної ділянки на підставі того, що рішенням 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради від 01 квітня 1994 року вказана вище земельна ділянка вже передана у приватну власність іншій особі - ОСОБА_4 Одночасно із цим листом від 03 квітня 2017 року № 42 ОСОБА_2відповідачем повідомлено, що в приватизації земельної ділянки їй відмовлено на підставі відсутності в неї правовстановлюючих документів па земельну ділянку. ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку не мав та не зареєстрував на себе право власності. Спірна земельна ділянка не є приватною власністю, а тому може бути цілком приватизована в установленому законом порядку ОСОБА_2 Посилання відповідача на рішення 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради від 01 квітня 1994 року, як на підставу відмови в приватизації спірної земельної ділянки є безпідставним. . Технічна документація на спірну земельну ділянку не виготовлялась і відповідачем не затверджувалась. Сусіди межі земельної ділянки не погоджували. Позивачка вважає, що рішення відповідача прийняте з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.Вказаною вище земельною ділянкою розміром позивачка користується понад 40 років, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю та підтвердив зазначені вище обставини. ,Просить позов задовольнити.

Представник Кордишівської сільської ради сільський голова ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав та пояснив, що спірна земельна ділянка рішенням від 01.04.1994 року 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради була передана у власність ОСОБА_4 на підставі його заяви від 11.02.1994 року про передачу йому у власність трьоїх земельних ділянок загальною площею 0.94 га. В заяві ОСОБА_4 вказана земельна ділянка значиться як земельна ділянка площею 0,14 га, що розташована між земельними ділянками сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8. ОСОБА_4 помер у 2004 році. Після його смерті власником спірної земельної ділянки стала його дружина ОСОБА_3, яка успадкувала все майно свого покійного чоловіка. Позивачка ОСОБА_2 самовільно захопила спірну земельну ділянку та безпідставно користувалась земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав і пояснив, що спірна земельна ділянка рішенням від 01.04.1994 року 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради була передана у власність ОСОБА_4 на підставі його заяви від 11.02.1994 року про передачу йому у власність трьох земельних ділянок загальною площею 0.94 га. В заяві ОСОБА_4 вказана земельна ділянка значиться як земельна ділянка площею 0,14 га, що розташована між земельними ділянками сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8. ОСОБА_4 помер у 2004 році. Після його смерті власником спірної земельної ділянки стала його дружина ОСОБА_3, яка успадкувала все майно свого покійного чоловіка. Позивачка ОСОБА_2 самовільно захопила спірну земельну ділянку та безпідставно користувалась земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 Позовні вимоги ОСОБА_2 грунтуються на тій обставині, що ОСОБА_4 не набув право власності на спірну земельну ділянку, однак позивачка не врахувала ту обставину, що рішенням 6 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради від 15.11.2016 року ОСОБА_3 тобто до звернення ОСОБА_2 до Кордишівської сільської ради (13 січня 2017 року) було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, в тому числі і на земельну ділянку, на яку просить визнати право власності ОСОБА_2 Позивачка посилається на те, що іі сім'я тривалий час користується спірною земельною ділянкою, однак в судовому засіданні було встановлено, що позивачкою та членами її сімї вказана земельна ділянка була зайнята самовільно, після чого там була побудована тимчасова споруда-дерев'яний піднавіс..Кордишівська сільська рада надала чоловіку позивачки відповідний припис, про демонтаж вказаної споруди. Просить відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що сім'я ОСОБА_2 в кінці 60-х років купила садибу в с. Прушанка, де позивачка проживає в даний час. Через п'ять років частину городу у ОСОБА_2 забрали і наділили іншим. На спірній земельній ділянці ОСОБА_2 посадили дерева, побудували конюшню. Подвір'я сільською радою було наділено ОСОБА_2, а город - ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що конюшня була побудована ОСОБА_2 на спірній земельній ділянці. ОСОБА_11 межував з городом ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_12; К.Н . в судовому засіданні пояснила, що спірна земельна ділянка - город - належала ОСОБА_3, а подвір'я - ОСОБА_11,

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що конюшня була побудована ОСОБА_11 на спірній земельній ділянці. ОСОБА_11 межує з городом ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні, пояснила, що спірна земельна ділянка надавалась чоловікові ОСОБА_3 - ОСОБА_4 У 1994 році ОСОБА_4 писав заяву на приватизацію 0,94 га. Є рішення сільської ради про надання у власність ОСОБА_4 цієї ділянки.Спірна земельна ділянка є самостійною. Вона поки що не має адреси. На земельній ділянці була тимчасова споруда - конюшня - самовільне будівництво.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що спірна земельна ділянка розташована навпроти будинку ОСОБА_4 між ОСОБА_11 і Кухарями. Спірна земельна ділянка належала ОСОБА_4. ОСОБА_11 чинили перешкоди ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою - побудували конюшню.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що сім'я ОСОБА_11 в кінці 60-х років купила садибу в с. Прушанка у баби Мотрі, прізвища він не знає, де позивачка проживає в даний час. Через п'ять років частину городу у ОСОБА_11 забрали і наділили по 50 % ОСОБА_4 і ОСОБА_15 - його батькам. Площа городу становила 40 соток. Город поділили повздовж. Земельна ділянка, яка межує з ОСОБА_11, була наділена ОСОБА_4. Наділену ОСОБА_4 земельну ділянку ОСОБА_11 самовільно захопили, садили городину без дозволу, садили дерева.

Свідок ОСОБА_16 в судовом засіданні пояснив, що у 1986 році він став бригадиром рільничої бригади в колгоспі с. Кордишівка. У 1987-1988 роках проводилась ревізія присадибних земельних ділянок, їх розміри приводились у відповідність до вимог закону. Він був у складі земельної комісії. Надлишки землі забирали та давали тим, у кого не було. В с. Прушанка по вул. Будьонного сім'ям ОСОБА_4 і ОСОБА_15 наділили по 20 соток. Спірна земельна ділянка належить ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 13.01.2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулась із заявою до голови Кордишівської сільської ради Козятинського р-ну про передачу їй в порядку, передбаченому чинним законодавством України, земельної ділянки площею 7 соток, що розташована біля її будинку по вул. Будьонного, 2 в с. Прушанка, посилаючись на те, що вона та її покійний чоловік користувались цією ділянкою більше 40 років на підставі договору купівлі-продажу, який втрачено.(а.с.5). Рішенням 9 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні її заяви на підставі того, що рішенням 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради від 01 квітня 1994 року земельна ділянка була надана у приватну власність іншій особі відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок (а.с.7). Позивачка вважає, що вказане рішення відповідачем прийняте з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню. Вказаною вище земельною ділянкою вона користується понад 40 років, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Суд вважає вимоги позивачки безпідставними, виходячи з наступного.

11.02.1994 року житель ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 звернувся до Кордишівської сільської ради із заявою про передачу йому у приватну власність трьох земельних ділянок загальною площею 0.94 га, а саме: 0.60 га, 0,20 га та 0.14 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що земельна ділянка площею 0,14 га розташована між земельними ділянками сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8Н.(а.с.168).

Рішенням 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради від 01 квітня 1994 року були передані безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадянам сіл Кордишівка, Прушанка, Каролівка згідно поданих заяв та відповідно до списку. який є додатком до рішення. Із списку громадян, які приватизували земельні ділянки (додаток до рішення 15 сесії 21 скликання) вбачається, що ОСОБА_4 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,94 га(а.с.165-167).

Відповідно до ст. 23 Земельного Кодексу України (в редакіцї, чинній станом на квітень 1994 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Однак Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок була зупинена дія ст. 23 ЗК України щодо видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки. Враховуючи те, що рішення 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради від 01 квітня 1994 року про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 є чинним, та те, що дія ст. 23 ЗК України щодо видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки була зупинена, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4став власником земельної ділянки з дня прийняття Кордишівською сільською радою Козятинського р-ну

рішення про передачу йому земельної ділянки у приватну власність. ОСОБА_4 помер 23.02.2004 року(а.с.33). Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, яку прийняла його дружина ОСОБА_3, що доведено рішенням Козятинського міськрайсуду від 16.01.2007 року(а.с.178). Відтак власником спірної земельної ділянки в даний час є третя особа - ОСОБА_3 Будь-яких рішень Кордишівської сільської ради, які б свідчили про те, що позивачці виділялась в користування спірна земельна ділянка, позивачка суду не надала. Суд вважає встановленим, що позивачка ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів того, що рішенням 9 сесії 7 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні її заяви про приватизацію земельної ділянки, розташованої по вул. Будьоного в с. Прушанка Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами 0521483400:02:002:0015 та 0521483400:02:002:0033, були порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів того, що вона користувався спірною земельною ділянкою на законних підставах. Суд вважає, що позивачка не довела ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог, підстави для скасування рішення сільської ради відсутні.

Що стосується вимог позивачки про визнання за нею права власності на спірну земльну ділянку, то вирішення цього питання є виключною компетенцією сільської ради.

На підставі наведеного, керуючись ст. 158 ЗК України, ст.259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позовних вимог до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_3юбов Гнатівна - про визнання дій незаконними, скасування рішення та визнання права власності за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20.04.2018.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно.

Суддя -

Секретар -

Дата документу 16.04.18