Постанова

від 23.08.2018 по справі 133/1095/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 133/1095/17

Провадження № 22-ц/772/1394/2018

Категорія: 5

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слободяний О. Є.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 рокуСправа № 133/1095/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової падати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Марчук В.С.

суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.

з участю секретаря судового засідання Торбасюк О.І.,

представників відповідача - Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області Байди І.М.; третьої особи ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5; представника позивача -адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене 16 квітня 2018 року у складі судді Слободяного І.Є. в м. Козятині Вінницької області, повне судове рішення складене 20 квітня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовною заявою до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання за нею права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

27 липня 2017 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4

В жовтні 2017 року представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав заяву про зміну предмета позову, згідно з якою просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення 9-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року, яким ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні її заяви від 13 січня 2017 року про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2

-визнати за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 послалася на те, що 13 січня 2017 року звернулась до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області із заявою про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Козятинського району Вінницької області між належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельною ділянкою ОСОБА_9 кадастровий номер НОМЕР_2

Рішенням сільської ради від 20 березня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено, оскільки ця земельна ділянка рішенням цієї ж ради від 01 квітня 1994 року була передана у власність ОСОБА_10

Враховуючи те, що ОСОБА_10 не зареєстрував своє право власності на спірну ділянку у встановленому порядку, не виготовлялась на неї технічна документація, а вона відкрито і безперервно користується цією ділянкою понад 40 років, вважала рішення сільської ради незаконним, а її право на спірну ділянку таким, що підлягає захисту шляхом визнання права власності на підставі статті 119 Земельного кодексу України за давністю користування.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірну земельну ділянку у власність набув ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі чинного на тепер рішення 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 01 квітня 1994 року, спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_4, а тому вона є законним власником зазначеної земельної ділянки, натомість доказів порушення прав ОСОБА_7 оскаржуваним рішенням сільської ради позивачка не надала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що земельна ділянка, яку просила передати їй у власність ОСОБА_7, та земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_10 рішенням 15 сесії 21 скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 01 квітня 1994 року є однією і тією ж ділянкою. Померлий ОСОБА_10 не набув у встановленому порядку право власності на цю ділянку, а отже й ОСОБА_4 її не успадковувала, а тому сільська рада не мала законних підстав відмовити позивачці у приватизації спірної земельної ділянки. Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 119 ЗК України, на які посилалась позивачки як на підставу позову, без будь-якого мотивування відхилення доводів позовної заяви.

19 червня 2018 року Кордишівська сільська рада Козятинського району Вінницької області подала відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди , у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, справа підлягає апеляційному розгляду Апеляційним судом Вінницької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Козятинський міськрайонний суд Вінницької області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частини перша та друга статті 367 ЦПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже, суд розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 13 січня 2017 року ОСОБА_7 звернулась до Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Козятинського району Вінницької області між належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельною ділянкою ОСОБА_9 кадастровий номер НОМЕР_2

Рішенням 9-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено, оскільки ця земельна ділянка рішенням 15-ї сесії 21-го скликання цієї ж ради від 01 квітня 1994 року була передана у приватну власність.

Зокрема, цим рішенням (від 01 квітня 1994 року) ОСОБА_10 безкоштовно у приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,94 га.

Як видно із заяви ОСОБА_10 він просив передати йому у власність земельні ділянки, площею 0,60 га, 0,20 га та 0,14 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд. (а/с 168).

Рішенням 6-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 15 листопада 2016 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на земельні ділянки, площею 0,26 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та 0,69 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1. (а\с34).

З відповіді Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 02 червня 2017 року на запит адвоката Паншина Д.Д. вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади (а\с 22).

На запит адвоката ОСОБА_8 сільська рада повідомила, що спірна земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 Козятинського району Вінницької області, номер їй не присвоювався, тому що на ділянці відсутні об'єкти нерухомості ( а/с 56).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2007 року за ОСОБА_4 визнано право власності на спадкове майно, а саме жилий будинок з господарським будівлями, розташований в АДРЕСА_1, який залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.( а/с 178).

Пунктами 1 - 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок установлювалось, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною

видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз'яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року відповідно до статті 125 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Правило статті 1225 ЦК України (у редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.) про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не склав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Оскільки на час відкриття спадщини після ОСОБА_10 його право власності на спірну земельну ділянку державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом підтверджене не було, у зв'язку зі спадкуванням права власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 перейшло лише право користування земельною ділянкою, на якій це нерухоме майно розміщене, у розмірі, який необхідний для його обслуговування, то з висновком суду про те, що спірна земельна ділянка належить, на праві власності третій особі в порядку спадкування, погодитись не можна.

Про це ж свідчить і довідка від 02 червня 2017 року, видана Кордишівською сільською радою Козятинського району Вінницької області, згідно з якою спірна земельна ділянка належить територіальній громаді (а/с 22).

При цьому не можна погодитись із позицією відповідача та третьої особи про те, що рішенням 6-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення на цю ділянку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Так, цим рішенням ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,69 га, а спірна земельна ділянка має площу 0,07 га і розташована по АДРЕСА_1 без номеру, з іншого боку вулиці ніж садиба ОСОБА_4 ( а/с 34).

Отже, враховуючи встановлене статтею 79 ЗК України визначення земельної ділянки як частини земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, не можна вважати, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_4

Оскільки обставини, на які посилався відповідач, як на підставу відмови ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки, не відповідають дійсності, то рішення 9-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року, яким ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні її заяви від 13 січня 2017 року про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, необхідно визнати незаконним та його скасувати.

Разом з тим, вимога про визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється статтею 119 ЗК України, згідно з якою громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Як роз'яснено у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. N 899-IV ( 899-15 ) "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV ( 973-15 ) "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року скасувати в частині відмови ОСОБА_7 у задоволенні її вимог про визнання дій незаконними та скасування рішення сесії сільської ради.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 9-ї сесії 7-го скликання Кордишівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2017 року, яким ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні її заяви від 13 січня 2017 року про приватизацію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Козятинського району Вінницької області між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27 серпня 2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук