Постанова

від 11.04.2018 по справі 307/1057/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1057/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і ОСОБА_1,

за участю секретаря Пилип Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Тячівського районного суду від 24 січня 2018 року (у складі судді Чопика В.В.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя і визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у квітні 2016 р.

Просила визнати спільною сумісною власністю подружжя:

-будинок за адресою: вул. Головна, 383, смт. Буштино Тячівського району, розташований на земельній ділянці площею приблизно 0,301 га.;

-незакінчений будівництвом кафе-магазин 95% готовності за адресою: вул. Незалежності, 5, м. Тячів, розташований на земельній ділянці площею 0,0224 га;

-земельну ділянку площею 0,23 га - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: вул. Головна, б/н,смт. БуштиноТячівського району;

-визнати за позивачем право власності на ? частку будинку за адресою: вул. Головна, 383, смт. Буштино Тячівського району, розташований на земельній ділянці площею приблизно 0,301 га;

-визнати за позивачем право власності ? частку об'єкта незакінченого будівництвом кафе-магазину 95 % готовності за адресою: вул. Незалежності, 5, м. Тячів, розташований на земельній ділянці площею 0,0224 га;

-визнати за позивачем право власності ? частку 0,23 га - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: вул. Головна, б/н, смт. БуштиноТячівського району;

-вирішити питання розподілу судових витрат.

У січні 2018 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Просила вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно:

-земельну ділянку площею 0,0224 га, кадастровий номер 2124410100:07:006:0020 та розташований на ній незакінчений будівництвом кафе-магазин 95 % готовності за адресою вул. Незалежності, 5(7) м. Тячів;

-заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам учиняти дії щодо відчуження майна, яке є предметом поділу в цій справі, а саме: земельної ділянки площею 0,0224 га, кадастровий номер 2124410100:07:006:0020 та розташованого на ній незакінченого будівництвом кафе-магазину 95% готовності за адресою вул. Незалежності, 5(7) м. Тячів.

На обґрунтування заяви вказала, що з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявниці стало відомо про те, що земельна ділянка площею 0,0224 га та розташований на ній незакінчений будівництвом кафе-магазин 95 % готовності за адресою вул. Незалежності, 5 (7) м. Тячів, шляхом укладення ряду фіктивних договорів, за попередньою змовою відповідача з його матір'ю - ОСОБА_2, перейшов у її власність. Такі дії відповідача мають умисний характер і вчиненні з метою уникнення розподілу спільно набутого майна за час шлюбу.

Ухвалою судді Тячівського районного суду від 24 січня 2018 р. заяву про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на майно, а саме: на земельну ділянку площею 0,0224 га, кадастровий номер 2124410100:07:006:0020 та розташований на ній незакінчений будівництвом кафе-магазин 95 % готовності за адресою вул. Незалежності, 5(7) м. Тячів. Заборонено ОСОБА_2 і будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майна, яке є предметом поділу в цій справі, а саме: земельної ділянки площею 0,0224 га, кадастровий номер 2124410100:07:006:0020 та розташованого на ній незакінченого будівництвом кафе-магазину 95% готовності за адресою вул. Незалежності, 5(7) м. Тячів.

ОСОБА_2 просить скасувати цю ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 на користь апелянта понесені судові витрати. Доводить про порушення норм процесуального права. Указує, що між нею і Банком (в іпотеку якого в 2007 р. було передано спірне майно) було укладено договір поруки, де апелянт стала солідарним боржником позичальника/іпотекодавця ОСОБА_4Указане спростовує твердження заявника про фіктивність правочинів, на які посилається ОСОБА_3 у заяві про забезпечення позову. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не встановив законності та обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову, не перевірив договори, на підставі яких відбувся перехід права власності, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог, указаних у заяві, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції через його не відповідність нормам процесуального права та обставинам справи.

Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити з таких мотивів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів забезпечення позову встановлений ч.1 ст. 150 ЦПК України. Згідно з ч.2 цієї норми суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Ужиття заходів забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

За приписами п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Характерною ознакою можливості застосування заходів забезпечення позову є факт належності майна відповідачеві (зареєстроване право власності).

Як видно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.14-16), майно, на яке ОСОБА_3 просить накласти арешт, не перебуває у власності відповідача, воно належить іншій (третій) особі - ОСОБА_2

Отже, за умови належності майна, щодо якого заявлена вимога про забезпечення позову шляхом накладання арешту, іншій особі на праві приватної власності, задоволення заяви про забезпечення позову є неможливим, оскільки не відповідає вимогам норм процесуального права.

У контексті наведеного суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, через що постановлена ним ухвала відповідно до вимог ст. 376ЦПК України підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову належить відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 383, 384, 389 ч.1 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. 2.Ухвалу судді Тячівського районного суду від 24 січня 2018 року скасувати, а в заяві ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

Судді: