Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/588/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/588/18

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 1 658 597,69 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Хитрова Л.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

В судовому засіданні 03.04.2018р. відповідно до положень ст. ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повний текст рішення буде складено та підписано 20.04.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

18 січня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 20150305РВ000-0757 від 15.01.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 658 597,69 грн., а саме: заборгованості за кредитом - 284 437,01 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень 01 копійка), заборгованості по процентам за користування кредитом - 627 569,39 грн. (шістсот двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 39 копійок) та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 746 591,29 грн. (сімсот сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 29 копійок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 року у справі № 910/588/18 (суддя Котков О.В.) позовну заяву № 20150305РВ000-0757 від 15.01.2018 року Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 1 658 597,69 грн. - залишено без руху; надано Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" строк до 05.02.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

06 лютого 2018 року через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2018 року, оформлені листом № 20150305РВ000-0757 (1) від 01.02.2018 року (передані до відділення поштового зв'язку 01.02.2018 року, про що свідчить штемпель відділення поштового зв'язку на конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018р. (суддя Котков О.В.) судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/588/18; постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.03.2018 року.

15 лютого 2018 року на адресу суду повернулося поштове повідомлення реєстр. № 01030 4607755 9, яким на адресу відповідача було направлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 року по справі № 910/588/18. Підставою для повернення відповідної кореспонденції з адреси: 01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57 стало закінчення терміну її зберігання.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 01.03.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/588/18 до судового розгляду по суті на 03.04.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 03.04.2018 року.

12 березня 2018 року на адресу суду повернулося поштове повідомлення реєстр. № 01030 4509184 1, яким на адресу відповідача було направлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року по справі № 910/588/18. Підставою для повернення відповідної кореспонденції стало вибуття отримувача за адресою: 01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57.

З приводу зазначеного суд зауважує на наступне.

В своїй постанові від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України, постановив роз'яснення, згідно яких в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно отриманих судом даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходження відповідача (ідентифікаційний код 37567830) є: 01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57. Відтак, вважається таким, що належним чином повідомлений відповідач про відкриття провадження у справі № 910/588/18 згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2018р. та про судове засідання призначене на 03.04.2018р. за ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018р.

В судове засідання 04.04.18р. відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 03.04.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2018р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 09.04.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не повернув кредит, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем та нараховані за неповернення кредиту санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

9 квітня 2013 року відповідачем, як Клієнтом, було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - Заява). Відповідач звернувся до позивача, як Банку, із Заявою, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови), що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua складають Договір банківського обслуговування б/н від 09.04.2013р. Так, на підставі зазначеної Заяви Банком було відкрито Клієнту поточний рахунок № 26001052717646 у валюті - гривня.

Розділом 3 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж". Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"'. Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявок на договірне списання коштів ( далі - гарантований платіж або заявка ), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків і винагороди.

Матеріали справи свідчать, що Клієнт користувався послугою "Гарантований платіж" з 2013 року, шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24, а Банк, в свою чергу, виконував Гарантовані платежі ініційовані Клієнтом, що підтверджується заявками Клієнта на: 60 000,00 грн., 148 000,00 грн., 30 000,00 грн., 5 000,00 грн., 120 000,00 грн. та 7 000,00 грн., виписками по рахунках Банку про рух коштів і про винесення кредиту на суму -284 437,01 грн. , а також розрахунком заборгованості (копії документів в справі).

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Таким чином, внаслідок укладання договору банківського обслуговування у вигляді заяви від 09.04.2013 року, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд приходить до висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів в сумі 284 437,01 грн., у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у вказаному розмірі, яка підлягає стягненню з останнього.

Також Умовами передбачено нарахування відсотків за користування кредитом.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за обслуговування рахунку відповідача, згідно приведеного банком розрахунку заборгованості складає 627 569,39 грн., що, при відсутності доказів погашення зазначеного вище боргу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно розділу 3 Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У своїй постанові від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, надав роз'яснення, згідно яких умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором є порушенням умов договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 60 643,53 грн. пені за невиконання грошового зобов'язання в частині повернення тіла кредиту та відсотків, в межах 182 (сто вісімдесят два) днів прострочення, оскільки умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 284437.01 17.11.2014 - 05.02.2015 81 14.0000 % 0.077 %* 17674.06 284437.01 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 7901.89 284437.01 04.03.2015 - 17.05.2015 75 30.0000 % 0.164 %* 35067.58 За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 972 649,93 грн. з них: заборгованості за кредитом - 284 437,01 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень 01 копійка), заборгованості по процентам за користування кредитом - 627 569,39 грн. (шістсот двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 39 копійок) та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 60 643,53 грн. (шістдесят тисяч шістсот сорок три гривні 53 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 14 589,02 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" (ідентифікаційний код 37567830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованості за кредитом - 284 437,01 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень 01 копійка), заборгованості по процентам за користування кредитом - 627 569,39 грн. (шістсот двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 39 копійок), пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 60 643,53 грн. (шістдесят тисяч шістсот сорок три гривні 53 копійки) та судового збору - 14 589,02 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 02 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.04.2018р.

Суддя О.В. Котков