Постанова

від 26.06.2018 по справі 910/588/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 910/588/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 26.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018

у справі № 910/588/18 (суддя Котков О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

"Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон плюс"

про стягнення заборгованості у сумі 1 658 597,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" грошові кошти: заборгованість за кредитом - 284 437,01 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 627 569,39 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 60 643,53 грн. та судового збору - 14 589,02 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18, в якій просить, у зв'язку із неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, незастосування Господарським судом міста Києва норм Конституції України при вирішенні справи, скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18 в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язання та прийняти нове рішення, а саме: задовольнити стягнення пені в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18 та призначено справу до розгляду на 12.06.2018. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 № 09.1-08/1456/18, у зв'язку із відпусткою судді Коротун О.М., яка не є суддею-доповідачем у даній справі, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018, справу № 910/588/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.06.2018 прийнято матеріали справи № 910/588/18 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.06.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2018 надав письмові пояснення до апеляційної скарги, яке в подальшому було зареєстроване у відділі канцелярії суду, просив, у зв'язку із неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, незастосування Господарським судом міста Києва норм Конституції України при вирішенні справи, скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18 в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язання та прийняти нове рішення, а саме: задовольнити стягнення пені в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 26.06.2018 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, однак, відповідач не скористався своїм правом та не одержав поштове повідомлення за № 0411622969173 у відділенні поштового зв'язку.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.04.2013 між позивачем та відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - заява). Відповідач звернувся до позивача із заявою, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови), що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua складають договір банківського обслуговування б/н від 09.04.2013. Так, на підставі зазначеної заяви позивачем відкрито відповідачу поточний рахунок № 26001052717646 у валюті - гривня.

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків і винагороди.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користувався послугою "Гарантований платіж" з 2013 року, шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24, а позивач, в свою чергу, виконував Гарантовані платежі ініційовані відповідачем, що підтверджується заявками відповідача на: 60 000,00 грн., 148 000,00 грн., 30 000,00 грн., 5 000,00 грн., 120 000,00 грн. та 7 000,00 грн., витягами із особового рахунку позивача про рух коштів і про винесення кредиту на суму -284 437,01 грн. , а також розрахунком заборгованості (копії документів в справі).

Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно із ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно із вищезазначеною заявою, відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах відповідача - договорі банківського обслуговування у цілому. Також у заяві погодили, що відносини між позивачем та відповідачем можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження з банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua чи інший інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).

Відповідно до заяви від 09.04.2013 відповідачу відкрито поточний рахунок №2600105277646.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем протягом періоду дії договору надавались кредитні кошти шляхом дебетування поточного рахунку, що підтверджується витягами із особових рахунків, доданих до позовної заяви.

Однак, відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом у сумі 284437,01 та за процентами за користування кредитом у сумі 627 569,39 грн.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідачем, всупереч умовам договору банківського обслуговування від 09.04.2013, не виконано своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, незважаючи на те, що строк їх виконання настав.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів виконання зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитними коштами, не надано таких доказів і до апеляційного господарського суду.

Такими чином, враховуючи матеріали справи, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати 284 437,01 грн. за кредитом та 627 569,39 грн. за процентами за користування кредитом, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Отже, апеляційний господарський суд встановив, що суми заборгованості у розмірі 284 437,01 грн. за кредитом та 627 569,39 грн. за процентами за користування кредитом, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обмеження нарахування пені шестимісячним строком, як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 3.2.3.10.1 Умов передбачено, що у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.3.6.2, 3.2.3.9.1, 3.2.3.9.3 цього договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.3.2, 3.2.3.6.3, 3.2.3.6.16, 3.2.3.7.2 цього договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.3.6.5, 3.2.3.9.4-3.2.3.9.6, відповідач виплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2.3.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.3.10.1-3.2.3.10.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Крім того, у п. 3.2.3.10.7 Умов сторонами погоджено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи положення п. 3.2.3.10.4 Умов, сторонами, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 746 591,29 грн. пені, нарахованої на заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом за період з 07.11.2013 по 26.09.2017, що вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 36-37).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за кредитом, процентами за користування кредитом, те що позивачем та відповідачем погоджено інший термін нарахування штрафних санкцій, а саме: протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача доданий до позовної заяви, вважає, що сума пені у розмірі 746 591,29 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування від 09.04.2013, є правильною, відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, що нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом, те, що господарським судом першої інстанції безпідставно обмежено строк нарахування пені шестимісячним строком, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та про часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18, а саме, в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язання та прийняти нове рішення, а саме: задовольнити стягнення пені в повному обсязі.

Згідно із п.п. б), в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, складається з: резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/588/18 скасувати в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язання та прийняти нове рішення, а саме: задовольнити стягнення пені в повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" (ідентифікаційний код 37567830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань у розмірі 746 591,29 грн. та 24 878,97 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" (ідентифікаційний код 37567830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, 15 433,83 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/588/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2018.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич