Ухвала

від 20.04.2018 по справі 910/3673/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 20.04.2018Справа №  910/3673/18 За позовомПриватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Діамант» доДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» простягнення 938 725,40 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: не викликалися. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Діамант» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 938 725,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового  зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором № 11-4/2786-17 від 02.10.2017, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 881   477,64 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 40   330,60 грн., 3% річних у розмірі 3 695,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 13  222,16 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 17.04.2018 до господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Діамант» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог – 938   725,40 грн. Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Як на підставу для забезпечення даного позову Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Діамант» вказує на те, що ним зобов'язання за Договором № 11-4/2786-17 від 02.10.2017 виконано, тоді як, Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» грошового зобов'язання не виконано, при цьому, останнє перебуває в процесі реорганізації, що в подальшому може негативно вплинути на виконання рішення прийнятого за результатом розгляду спору у даній справі. За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011  «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. В той же час, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову. Частиною 3 статті 205 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Таким чином, посилання заявника на перебування Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в процесі реорганізації, як на підставу для побоювань утруднення або невиконання рішення, судом оцінюється критично, оскільки норми чинного законодавства чітко вказують на перехід до правонаступників всіх прав та обов'язків юридичної особи у разу її реорганізації. Отже, позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: 1. В задоволенні заяви Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Діамант»  про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю. 2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена. Суддя                                                                                                             В.П. Босий