Постанова

від 17.04.2018 по справі 916/89/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/89/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 12.03.2018 року №1.20/6-409;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Антимонопольного комітету України, м. Київ

про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року

у справі № 916/89/17

за позовом Антимонопольного комітету України, Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м.Одеса

про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. і пені у розмірі 34 000 грн. 00 коп.

У грудні 2016 року Антимонопольний комітет України, м. Київ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м. Одеса, в якій просило суд прийняти рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м. Одеса штрафу у розмірі 34 000 грн. та пені у розмірі 22 950 грн. і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106), відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати, а також видати і направити позивачу судові накази.

У січні 2017 року Антимонопольний комітет України, м. Київ звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд прийняти рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м. Одеса штрафу у розмірі 34 000 грн. та пені у розмірі 34 000 грн. і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106), відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати, а також видати і направити позивачу судові накази. Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №916/89/17 (суддя Зайцев Ю.О.), з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 08.12.2017 року у справі № 916/89/17, позов Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м.Одеса про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. і пені у розмірі 34 000 грн. 00 коп. задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м. Одеса на користь Державного бюджету України на рахунок УК у м. Одесі/Приморський р-н/21081100, код 38016923, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, р/р 31111106700008, код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, по „Адміністративним штрафам та іншим санкціям» 34 000 грн. 00 коп. штрафу та 34 000 грн. 00 коп. пені, а також відшкодовано Антимонопольного комітету України судовий збір.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Принцевська Н.М., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 916/89/17 скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог Антимонопольного комітету України, Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м.Одеса про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. і пені у розмірі 34 000 грн. 00 коп.

16.03.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява Антимонопольного комітету України, м. Київ про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17 за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

У заяві Антимонопольний комітет України просить суд переглянути та скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі №916/89/17 і прийняти нову постанову у справі № 916/89/17, якою рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 916/89/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» , м. Одеса залишити без задоволення, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №910/20661/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у даній справі скасовано в частині визнання недійсним пункту 42 рішення Антимонопольного комітету України №375-р, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія було накладено штраф. У відповідній частині прийнято нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія у позові відмовлено, а у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/20661/16 залишено без змін.

Тобто, рішення Комітету № 375-р не скасоване, а відтак є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України є обов'язковим до виконання.

На думку заявника, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/20661/16, які стали підставою для ухвалення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17, скасовані, то вищевказані обставини є нововиявленими, мають істотне значення для справи і не були відомі в процесі розгляду апеляційною інстанцією справи № 916/89/17, то є підставою, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, для перегляду останньої за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у повному обсязі з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до Одеського апеляційного господарського суду по закінченню строків зберігання через не запит. Про причини неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами не скористався, тому заяву розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями присутнього представника позивача.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, обговоривши заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17 за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про зміну рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №916/89/17 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови Одеського апеляційного господарського суду із залишенням без змін в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 916/89/17, виходячи з наступного.

Відповідно частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Істотними є обставини, вплив яких на суть справи та винесене рішення може потягнути за собою скасування рішення суду та винесення іншого рішення, тобто мають бути такими, що ставлять під сумнів або спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення.

Саме істотність для справи є однією із визначальних ознак обставин, що можуть бути визнані нововиявленими у справі.

Частинами 4, 5 статті 321 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених, зокрема, частиною другою статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник, як на нововиявлену обставину, посилається на те, що постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №910/20661/16 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у даній справі в частині визнання недійсним пункту 42 рішення Антимонопольного комітету України № 375-р і прийнято нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія у позові відмовлено, а у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/20661/16 залишено без змін.

Враховуючи те, що постановою Верховного Суду було встановлено обставини щодо правомірності пункту 42 рішення Антимонопольного комітету України № 375-р, яким на відповідача було накладено штраф за порушення антимонопольного законодавства, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення заяви Антимонопольного комітету України про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка ґрунтувалась на судових рішеннях у справі № 910/20661/16.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 16.08.2016 року №375-р визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 24.04.2015 року № 127-26.13/05-4302 у встановлений ним строк і за дане порушення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» штраф у розмірі 34 000 грн. 00 коп.

У рішенні Антимонопольного комітету України від 16.08.2016 року №375-р зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

У зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія» штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. у двомісячний строк, Антимонопольний комітет України звернувся до суду з позовною заявою про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. і пені у розмірі 34 000 грн. 00 коп., нарахованої за прострочку оплати штрафу.

За приписами статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Відповідно до пунктів 5, 12 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України " голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Положення статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України встановлено статтею 56 вказаного Закону, згідно із частиною 1 якої рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

У наведеній правовій нормі чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені. У разі припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Верховний Суду України, висновки якого відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими щодо застосування норм права, у постанові від 19.08.2014 року у справі № 910/6762/13 зазначив, що в статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції чітко визначена подія, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені. У разі припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. При цьому будь-які застереження щодо набрання відповідним рішенням законної сили у статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції відсутні. У разі зупинення нарахування пені - час розгляду справи в господарському суді, який повинен визначатися за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства роз'яснено, що абзацами 3 - 5 частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Враховуючи на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва 06.04.2017 було порушено провадження у справі № 910/20661/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Комітету № 375-р, відповідно це не впливає на розрахунок пені за прострочення сплати штрафу зазначений Антимонопольним комітетом України у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Так, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частини 7 та 9 статті 56 згаданого Закону).

Матеріали справи не містять доказів того, що на момент розгляду даної заяви відповідачем було сплачено штраф за рішенням Антимонопольного комітету України №375-р, яке є чинним, тому нарахування пені і штрафу за несвоєчасне виконання рішення Антимонопольного комітету України № 375-р є правомірним.

Судова колегія зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені і штрафу у відповідності до вимог статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та з урахуванням висновків Верховного суду України, викладених у постанові від 19.08.2014 року у справі № 910/6762/13.

Інші обставини, вказані в постанові суду апеляційної інстанції, яка переглядається, зокрема, щодо належного повідомлення відповідача, не можуть бути єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог при існуванні чинного рішення позивача про застосування заходів відповідальності до відповідача, оскільки на теперішній час ці обставини відпали з причини оскарження саме відповідачем вищевказаного рішення позивача.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, фактичні обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 68 000 грн. 00 коп. штрафу і пені за прострочення сплати штрафу накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 16.08.2016 року № 375-р є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями статті 325 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення заяви Антимонопольного комітету України, м. Київ про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17, скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі №916/89/17 та прийняття нової постанови про зміну рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №916/89/17 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови Одеського апеляційного господарського суду із залишенням без змін в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 916/89/17.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129 270, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Антимонопольного комітету України, м. Київ про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17 - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі № 916/89/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 916/89/17 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Одеського апеляційного господарського суду.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №916/89/17 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна енергетична компанія", 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 95, код 33567485 на користь Антимонопольного комітету України, 03680, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код 00032767 судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у розмірі 2 067 грн. 00 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17.04.2018 року, повний текст постанови складено 18 квітня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4