Рішення

від 09.11.2009 по справі 2-1791-2009

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-1791/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    9 листопада 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді   Руденко В.В.,

при секретарі         Криворучко Т.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” до ОСОБА_1, треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 19, ДГКПТС «Дніпротепломережа»  про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив стягнути з нього заборгованість за використану теплову енергію в сумі 4072,74 гривень. В порядку ст.31 ЦПК України змінив підставу позову та просив стягнути   з відповідача вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 4072,74 гривень.

    В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем по справі з 1.01.2002 року по 30.06.2008 року включно одержана і використана теплова енергія у вигляді гарячого водозабезпечення та опалення приміщення квартири АДРЕСА_1. Зазначений факт підтверджено довідкою ДГКПТС «Дніпротепломережа» про транспортування теплової енергії за період з 2002 по 2008 роки. Вартість безпідставно спожитої теплової енергії за зазначений період складає 4072,74 грн., що підтверджується карткою квартиронаймача, розрахунком вартості, актами про готовність до опалювального сезону за 2002-2008 роки. Позивач просить стягнути з відповідача   4072,74 грн., а також судові витрати по справі.

    В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

    Відповідач   позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснив, що в даному випадку теплова енергія не є майном, яке він безпідставно спожив. Крім того, теплова енергія надавалась йому неналежної якості, внаслідок чого постійно хворіли його батьки,   які померли. Крім того, посилається на сплив позовної давності.

    Представник третьої особи – КЖЕП № 19 – до суду не з’явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Представник третьої особи – ДГКПТС «Дніпротепломережа»– до суду не з’явився, будь-яких заяв до суду не подав.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

    В судовому засіданні встановлено, що відповідач  проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 Даний будинок знаходиться на балансі КЖЕП №19 Амур-Нижньодніпровського району.

    Статутом ВАТ «Дніпроенерго» передбачено, що предметом діяльності товариства є виробництво, постачання, купівля та продаж електричної та теплової енергії в Україні та за її межами, енергії, що виробляється з метою електро- та теплопостачання і т.д.

     Згідно довідки ДГКПТС «Дніпротепломережа» від 2.12.2008 теплова енергія на потреби опалення та ГВЗ транспортувалась до кордону розділу балансової належності теплових мереж підприємства і КЖЕП № 19 за адресою АДРЕСА_2 без перебоїв в необхідній кількості на протязі 2002-2008 років. Відповідач  не надав суду доказів того, що він не споживав теплову енергію або звертався із заявою до позивача про її відключення чи про неналежну якість теплової енергії.

Оскільки відповідач  плату за теплопостачання не здійснював, заборгованість по оплаті за теплопостачання з 1.01.2002 по 30.06.2008 року складає  4072,74 грн., що підтверджується довідкою з місця проживання відповідача, карткою квартиронаймача та розрахунком вартості.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, призначених для купівлі-продажу є товаром.

У відповідності до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Згідно до ч.2 ст.1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Разом з тим, статтею 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки, а  відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

 Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності, а позивачем не надано доказів поважної причини пропуску позовної давності щодо частини цивільних правовідносин, щодо несплати за   теплову енергію за період з 1.01.2002 року по 31.08.2005 року, в цій частині позову слід відмовити в зв’язку з пропуском позивачем позовної давності.

    Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності, суд вважає, що з відповідачів   на користь позивача підлягає  стягненню вартість безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 2517,31 грн. У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито (судовий збір) в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., понесені позивачем при подачі позовної заяви до суду.

    Керуючись ст.257,1212,1213 ЦК України, ст.ст.5,10,88,212,213 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” задовольнити частково.

    Стягнути   з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 2517,31 грн., судові витрати: державне мито (судовий збір) в сумі 51,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., разом 2598 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 31 коп.

В іншій частині позову відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК  України.

Суддя