Рішення

від 18.04.2018 по справі 643/1907/17

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 643/1907/17

провадження № 2/0198/52/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника відповідачки адвоката ОСОБА_3, представника органу опіки та піклування Варварівської сільради Юр'ївського району ОСОБА_4, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр'ївка Юр'ївського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей по Московському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації, орган опіки та піклування - Варварівська сільрада Юр'ївського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в обґрунтування позову зазначивши, що 16 липня 2014 року між ним та відповідачкою укладений шлюб, який розірвано відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 року.

Під час шлюбу в подружжя 01 липня 2015 року народилась дитина ОСОБА_5. Сім'я проживала в м. Харків. За спільною домовленістю батьків ОСОБА_1 з вересня 2015 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, оскільки мати дівчинки навчалась на денному відділенні вищого навчального закладу.

На теперішній час позивач та відповідачка проживають окремо та ведуть роздільне господарство.

До серпня 2017 року, коли відповідачка разом з дитиною виїхала до іншого населеного пункту (село Призове Юр'ївського району Дніпропетровської області), догляд за дочкою та її виховання здійснював батько, який не давав згоди на зміну місця проживання малолітньої.

Як стверджує позивач, ОСОБА_2 не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення та створення належних умов проживання, розвитку, виховання дитини, а також за станом здоров'я не здатна повноцінно здійснювати батьківські обов'язки, тому просить в інтересах малолітньої визначити місце її проживання з батьком.

Справа перебувала в провадженні Московського районного суду м. Харкова, однак за клопотанням відповідачки в зв'язку з тим, що остання зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою суду від 16.11.2017 року цивільна справа передана до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по підсудності.

Згідно з автоматизованою системою документообігу дана справа розподілена та передана до розгляду судді Гайдар І.О.

26.12.2017 року справу прийнято до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування Варварівську сільраду Юр'ївського району Дніпропетровської області.

Ухвалами від 04.01.2018 року, 11.01.2018 року, 15.01.2018 року та 17.01.2018 року заяви ОСОБА_1 про залучення до матеріалів справи доказів, виклик свідків та проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишені без розгляду та повернуті позивачу.

В судове засідання 17.01.2018 позивач та відповідачка не з'явились.

15.02.2018 року задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про витребування доказів.

01.03.2018 року та 15.03.2018 року підготовче судове засідання відкладено в зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження у цивільній справі.

29.03.2018 року підготовче провадження закрито, вирішено питання про виклик свідків, залучено до справи надані сторонами письмові докази та призначено судовий розгляд цивільної справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком, вважаючи, що у разі залишення дитини з матір'ю, яка проживає в сільській місцевості, не будуть створені всі необхідні умови для розвитку та виховання дівчинки.

Відповідачка та її представник просили відмовити в задоволенні позову, оскільки для дитини за місцем проживання матері створені всі необхідні умови для забезпечення потреб малолітньої, в сім'ї батьків відповідачки створена доброзичлива атмосфера. ОСОБА_2 також повідомила, що під час проживання родини в м. Харкові між ОСОБА_1 та його матір'ю доволі часто виникали побутові конфлікти, в зв'язку з чим вони були змушені разом з ОСОБА_5 переїжджати до батька позивача в інше житлове приміщення.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Варварівської сільради Юр'ївського району Дніпропетровської області проти задоволення позову заперечувала, вважала доцільним залишити проживати ОСОБА_5 разом з матір'ю.

Представники Служби у справах дітей по Московському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові матеріали, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16 липня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого 01 липня 2015 року в них народилась дочка ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ № 413673, виданим повторно Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 11.07.2016 року (Т. 1, а.с. 3, 4).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16 червня 2017 року шлюб між сторонами розірвано (Т. 1, а.с. 46).

Під час судового розгляду з'ясовано та не заперечується сторонами, що влітку 2017 року після розірвання шлюбу відповідачка разом з дитиною переїхала на постійне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, де вони зараз і мешкають.

ОСОБА_5 влаштована та з 06 грудня 2017 року відвідує Варварівський дошкільний навчальний заклад Ластівка за місцем проживання матері (Т. 1. а.с. 219, 247).

Мати та батько малолітньої на теперішній час фактично не працюють, не перебувають на диспансерному або консультативному обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, відсутні негативні характеристики з місця проживання, роботи та навчання. ОСОБА_1 з 16 вересня 2015 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а ОСОБА_2 отримує одноразову допомогу по догляду за дитиною та соціальну допомогу інвалідам з дитинства 2 групи (Т. 1, а.с. 55, 58-59, 78-79, 207, 213, 215, 220-223, Т. 2, а.с. 54).

Згідно з актами обстеження умов проживання обидві сторони мають належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітньої дитини, при цьому ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не забезпечені власним житлом, а мешкають в належних їх батькам житлових приміщеннях (Т. 1, а.с. 124, 150, 185 (електронний носій інформації), 213, 228-239).

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (принцип 6 Декларації).

Суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити з рівності прав та обов'язків батька і матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як виходить з висновку від 14 лютого 2018 року, орган опіки та піклування Варварівської сільради Юр'ївського району вважає доцільним в інтересах малолітньої визначити місце проживання ОСОБА_5 разом з матір'ю. При цьому органом опіки та піклування не виявлено фактів неналежного ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків (Т. 1, а.с. 203-204).

Допитані як свідки ОСОБА_6 (мати позивача), ОСОБА_7 (співмешканець матері позивача) та ОСОБА_8 показали, що після народження дитини ОСОБА_2 майже не приділяла уваги догляду за дитиною, часто не бувала вдома як вдень, так і ввечері, всі господарські та батьківськи обов'язки виконував виключно ОСОБА_1, який до того ж ще і здобував кошти для утримання сім'ї завдяки випадковим підробіткам. А відповідачка натомість лише здобувала освіту у вищому навчальному закладі, не дбала про сім'ю, побут та дитину, не завжди виконувала рекомендації батьків позивача щодо необхідності вуличних прогулянок з дівчинкою, через що неодноразово виникали конфлікти.

Свідок ОСОБА_6 також повідомила, що приблизно раз на місяць впродовж півроку безперешкодно відвідує онуку в с. Призове Юр'ївського району, залишається з ночівлею в будинку батьків відповідачки, спілкується з ОСОБА_5. На думку свідка під час проживання у матері дитина не отримує всіх можливостей для розвитку, оскільки помешкання розташовано в сільській місцевості, віддалено від великих населених пунктів, а санітарно-побутові умови в будинку, де мешкає ОСОБА_2 разом з донькою, не відповідають належному рівню (під час купання в ванну наливається недостатньо води). При цьому свідком не зазначено жодного факту, який свідчив би про неналежне ставлення матері до своєї дитини на теперішній час.

Обидва свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не заперечували того факту, що дійсно між ними та повнолітніми дітьми виникали побутові конфлікти, через які позивач разом з сім'єю тимчасово проживав в іншому помешканні.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що одного разу під час відвідування сім'ї ОСОБА_6 в період їх проживання в м. Харкові він чув як відповідачка говорила про те, що дитина їй набридла.

Втім, до показань свідка ОСОБА_9 суд відноситься критично, тому що у останнього з відповідачкою склались неприязні відносини, які в свою чергу могли вплинути на об'єктивність повідомленої ним інформації.

В судовому засіданні відтворений відеозапис, на якому ОСОБА_5 декілька разів промовляє фразу: Не хочу йти до мами , зроблений, за поясненнями позивача, в грудні 2017 року під час відвідування ОСОБА_1 доньки в с.Призове Юр'ївського району, однак суд його до уваги не приймає, оскільки позивач не зміг пояснити за яких умов здійснювалась відеозйомка і що передувало такій поведінці малолітньої.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За нормами статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 11 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, батько дитини посилався на те, що ОСОБА_2 під час спільного проживання недостатньо приймала участь у вихованні та турботі про дитину, лікуванням та утриманням дівчинки займався виключно він, а також що мати дитини не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення та створення належних умов проживання, розвитку, виховання малолітньої.

Однак, такі твердження ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, не можна вважати довідку з медичного закладу (Т. 1, а.с. 205) про те, що ОСОБА_2 не займалася лікуванням дитини, достаніми доказами відсутності з боку матері турботи та піклування про доньку з огляду на таке.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Норми цієї статті зобов'язують батьків виховувати у дітей працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до старших.

Таким чином, виховання дитини є безумовно багатогранним процесом та складається з великої кількості компонентів (піклування про здоров'я, навчання, моральний розвиток, допомогу у соціальній адаптації, спілкування з дитиною, тощо), які у сукупності покликані забезпечувати гармонійний розвиток особистості дитини. Нарешті, обов'язок виховувати дитину законом покладено на обох батьків, кожен з яких може виконувати певну функцію у виховному процесі, враховуючи ті чи інші принципи та погляди на виховання, усталені в конкретній родині. Отже, сам по собі факт того, що мати не відвідувала медичні заклади та не була присутня під час візитів лікаря-педіатра до родини не можуть свідчити про недбайливе ставлення до виконання батьківських обов'язків.

Суд допускає, що під час навчання у вищому навчальному закладі відповідачка не приділяла достатньо часу доньці, але це може бути виправдано об'єктивними причинами (необхідністю отримання освіти), до того ж за спільною домовленістю батьків ОСОБА_1 добровільно взяв на себе більшу частину обов'язків по догляду за дитиною в цей період, що підтвердили також і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Водночас, свідок ОСОБА_10 повідомила, що проживає в безпосередній близькості до будинку батьків відповідачки в с.Призове Юр'ївського району, кожного дня спілкується з родиною та часто буває в помешканні. На думку свідка між ОСОБА_5 та її матір'ю існують дуже теплі стосунки, відповідачка дбає про виховання, навчання доньки та доглядає за нею. В будинку створені всі необхідні для малолітньої умови, взаємовідносини між всіма членами сім'ї добрі.

Аналогічні показання надані свідком ОСОБА_11 (матір'ю відповідачки).

З інформації, наданої дошкільним навчальним закладом, Юр'ївським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Юр'ївської РДА, службою у справах дітей Юр'ївської РДА виходить, що під час відвідування ОСОБА_5 загрози життю та здоров'ю дитини не виявлено, відповідачка має здатність виховувати доньку у належних для її повноцінного розвитку умовах та гарантувати їй повну безпеку. ОСОБА_2 часто відвідує заходи, які відбуваються на базі дошкільного закладу, дівчинка завжди ходить до дитсадка охайна та акуратна, між матір'ю та донькою спостерігаються гармонійні відносини (Т. 2, а.с. 79-81).

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що мати дівчинки ОСОБА_2 вживає заходів щодо забезпечення якнайкращого місця проживання для родини, отримала вищу освіту, має джерела існування, нею створені всі необхідні умови для проживання, виховання та розвитку дитини (Т. 1, 220-223, Т. 2, а.с. 82-85).

Натомість позивач, перебуваючи в працездатному віці, впродовж дев'яти місяців поспіль з моменту, коли донька перестала з ним проживати, не повернувся на постійну роботу, продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною, не підтвердив належними та допустимими доказами (наприклад, цивільно-правовими угодами про виконання робіт або послуг, відповідними розрахунково-касовими документами) можливість матеріально утримувати себе та доньку.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд повинен, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу у реалізації ними передбачених Кодексом прав, роз'яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Необхідно зазначити, що судом в ході розгляду справи учасникам справи неодноразово роз'яснювався обов'язок доказування та наслідки невчинення процесуальних дій, що підтверджується записом фіксування судового засідання технічним засобом, але, не зважаючи на це, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виключних обставин в розумінні положень ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю.

У разі відсутності правових підстав, передбачених нормами матеріального права, для розлучення дитини з матір'ю, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні позову про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2445цс16 від 14 грудня 2016 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки судом не виявлено фактів неналежного ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків або тих обставин, що залишення дитини з матір'ю буде суперечити інтересам дівчинки, а також відсутні правові підстави, передбачені нормами матеріального права, для розлучення малолітньої ОСОБА_5 з матір'ю та визначення місця проживання дівчинки разом з батьком.

Суд при прийнятті рішення враховує вік дитини (2,5 роки), той факт, що мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітньої, а також що дівчинка проживає в Юр'ївському районі протягом певного, доволі тривалого часу та відвідує дошкільний навчальний заклад, тому переїзд на інше місце може негативно відбитися на психолого-емоційному стані та звичному укладі життя малолітньої.

За умови проживання дівчинки з матір'ю ОСОБА_1 як батько має достатньо можливостей впливати на виховання малолітньої доньки та формування її особистості і може реалізувати свої права шляхом домовленості з відповідачкою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 209, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 289ЦПК України , суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар