Постанова

від 12.04.2018 по справі 392/1663/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/1663/15-ц

провадження № 22-ц/781/511/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М.,Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Славутич ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 рокуу складі судді Кавун Т.В. і

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич та просила розірвати укладений між нею та відповідачем договір оренди землі від 31 серпня 2007 року, який зареєстровано 04 грудня 2007 року у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Держгеокадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №218.

Також позивач просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену орендну плату за 2013 та 2014 роки в розмірі 2735 грн. 74 коп.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,50 га, яка розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області згідно державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 виданого Маловисківською райдержадміністрацією 25 березня 2002 року.

31 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та СТОВ Славутич укладено договір оренди землі № 218 строком на 25 років, який зареєстровано 04 грудня 2007 року.

Відповідно до умов зазначеного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2% кадастрової оцінки землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

В 2007 році позивач отримала від відповідача 10 000 грн. в рахунок майбутньої орендної плати, а тому протягом 2007-2012 років вона орендну плату не отримувала.

З 2013 по 2015 роки СТОВ Славутич не виплачувало орендну плату позивачу, у зв'язку з цим виникла заборгованість.

У січні 2016 року позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь орендну плату за 2013 - 2015 роки в розмірі 5977 грн. 05 коп. (т.1 а.с.40).

На підставі заяви позивача ухвалою суду від 01 лютого 2016 року позовні вимоги позивача в частині розірвання договору оренди землі залишено без розгляду (т.1 а.с.51).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2016 року залишено без змін, в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.57-59, 94-97).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с. 122-123).

У січні 2017 року позивач подала уточнену позовну заяву та просила розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача на її користь 28791 грн. 87 коп. орендної плати (т.1 а.с.135-137).

Уточнена позовна заява мотивована тим, що згідно Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних часток (паїв) від 19.08.2008 року №725/2008, розмір орендної плати за землю не може бути меншим ніж 3%.

З 2008 року відповідач виплачував всім орендодавцям орендну плату в розмірі 3%, а з 2014 року по 4,2 % від нормативної грошової оцінки землі.

Також відповідач не враховував збільшення вартості земельної ділянки відповідно до нормативно-грошової оцінки відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до СТОВ Славутич про розірвання договору оренди землі та стягнення 28 791 грн. 87 коп. орендної плати відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь СТОВ Славутич 9000 грн. витрат на правничу допомогу та 8913 грн. 60 коп. витрат на проведення експертизи.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 до СТОВ Славутич з заявами чи претензіями щодо збільшення розміру орендної плати не зверталася.

За даним договором позивачці було виплачено наперед кошти в рахунок орендної плати з розрахунку 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2007 рік, а тому застосувавши до виплачених коштів індекс інфляції права позивача як орендодавця не були порушені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та розірвати договір оренди землі укладений 31 серпня 2007 року між нею та відповідачем, та сягнути з відповідача на її користь 13 524 грн. 83 коп. орендної плати та понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не встановив, яка сума підлягала сплаті позивачу за орендовану земельну ділянку протягом 9 років.

Суд не взяв до уваги розрахунок аудиторської фірми Галактика , яка зробила висновок, що за 2007-2016 роки 2% орендної плати (без індексації) складає 23248 грн. 66 коп., а тому з урахуванням отриманих наперед 10000 грн. недоплачена сума орендної плати становить 13248 грн. 66 коп.

В судовому засіданні апеляційного суду представник СТОВ Славутич адвокат ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася про дату час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, площею 6,50 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 008279.

31.08.2007 року між ОСОБА_4 та СТОВ " Славутич" укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 9 даного договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2% кадастрової оцінки землі.

Згідно пункту 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у строк з 01 вересня по 31 грудня.

Згідно розрахунку позивача наданого до суду, вона за 2007 рік мала отримати оренду плату в сумі 1022 грн. 24 коп.

Але, ОСОБА_4 в 2007 році отримала 10910 грн., що підтверджується відомостями про отримання коштів та видатковими касовими ордерами, тобто відповідач наперед виконав обов'язок щодо виплати орендної плати.

Відповідно до висновку експерта №183/184/17-27 від 29.09.2017 року, документально підтверджується виплата ОСОБА_4 орендної плати наперед за договором оренди землі від 31.08.2017 року в сумі 9903 грн. 83 коп.

Виходячи з умов договору оренди землі від 31.08.2007 року, щорічно в період з 2007 року по 2016 рік з розрахунку 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за мінусом ПДФО та військового збору, з урахуванням індексації вартості належної ОСОБА_4 земельної ділянки, СТОВ " Славутич" мало сплатити орендної плати в загальній сумі 19 623 грн. 49 коп.

З урахуванням отриманих ОСОБА_4 наперед у 2007 році грошових коштів в рахунок орендної плати за договором оренди землі від 31.08.2007 року із застосуванням до цих коштів індексу інфляції, на кінець 2016 року СТОВ " Славутич" немає заборгованості перед ОСОБА_4

Суд дійшов висновку, що права позивача як орендодавця орендарем не порушено, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Проте повністю з висновками суду першої інстанції погодитись неможна виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Частиною 2 ст.23 Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником земельної ділянки, площею 6,50 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 008279 (т.1 а.с.9).

31.08.2007 року між ОСОБА_4 та СТОВ " Славутич" укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗУК 04 грудня 2007 року (далі -Договір) (т.1 а.с.10-12).

За умовами Договору договір укладено на 25 років (п.8), орендна плата вноситься у формі та розмірі 2% кадастрової оцінки землі (п.9), орендна плата вноситься у строк з 01 вересня по 31 грудня (до п. 11).

Згідно п.13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач стверджує, що у 2007 році в рахунок майбутньої орендної плати отримала від відповідача 10 000 грн.

У поясненнях наданих представником відповідача у суді апеляційної інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу відповідач визнає факт видачі позивачу 10000 грн.

За таких обставин факт отримання позивачем від відповідача в 2007 році 10000 грн. в рахунок майбутньої орендної плати не підлягає доказуванню.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області від 02 листопада 2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки (паю) №195, загальною площею 6,50 га, яка належить ОСОБА_4, в 2007 році становила 60132 грн. (т.1 а.с.30).

Оскільки згідно п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% кадастрової оцінки землі, розмір орендної плати за 2007 рік становив 1202,64 грн. (60132х2/100=1202,64).

З урахуванням відрахування 15% податку, позивачу належало до виплати 1022,24 грн.

Позивач отримала в 2007 році в рахунок орендної плати отримала 10000 грн., тому виходячи з розрахунку 1022,24 грн. за один рік, позивач отримала орендну плату, виходячи з нормативної грошової оцінки 60132 грн. за 9 років 7 місяців, тобто з 2007 по 2016 роки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати суд першої інстанції не звернув уваги, що п.13 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, а вартість земельної ділянки збільшувалась відповідно до нормативно-грошової оцінки відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області від 02 листопада 2015 року.

За приписами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач просила стягнути на її користь 13524 грн. 83 коп. орендної плати, яка утворилася з 2013 по 2016 рік.

Оцінивши наявні у справі докази суд вважає, що вимоги позивача про стягнення орендної плати з 2013 по 2016 рік підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 9809 грн. 62 коп. орендної плати обрахованої без вирахування податків та інших обов'язкових платежів.

Так, згідно довідки відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області від 02 листопада 2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки (паю) №195, загальною площею 6,50 га, яка належить ОСОБА_4, в 2013 році становила 132453 грн., тому враховуючи, що розмір орендної плати становить 2% і 1022,24 грн. орендної плати за 2013 рік позивачу сплачено в 2007 році, на її користь з відповідача за 2013 рік підлягає стягненню 1626 грн. 82 коп. орендної плати, яка обрахована без вирахування податків та інших обов'язкових платежів.

За 2014 рік на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 2286 грн. 44 коп. (165434х2%/100-1022,24=2286,44), за 2015 рік - 2948 грн. 18 коп. (198521х2%/100-1022,24=2948,18), за 2016 рік - 2948 грн. 18 коп. (198521х2%/100-1022,24=2948,18).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі суд першої інстанції не мотивував рішення в цій частині, лише зазначив, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки не було порушено прав орендодавця.

Оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання суду не мотивовано, в цій частині рішення суду також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову, з огляду на таке.

Як на підставу для розірвання договору оренди позивач вказує систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

За змістом ст. 21 цього Закону розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити нормативному акту, чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №6-977цс16 від 28.09.2016 року.

З огляду на викладе договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі систематичної, тобто двох і більше разів, несплати орендарем орендної плати.

Позивач в позовній заяві стверджувала, що отримала від відповідача 10000 грн. в рахунок майбутньої орендної плати і з наведених вище розрахунків апеляційного суду, орендну плату виплачено за 2007-2016 роки.

Не здійснення відповідачем перерахунку орендної плати в зв'язку із збільшенням нормативно грошової оцінки земельної ділянки (паю) №195, загальною площею 6,50 га, яка належить ОСОБА_4, не може вважатися систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору.

В такому випадку позивач має право вимагати від відповідача перерахунку орендної плати, а не ставити питання про розірвання договору оренди землі.

Таким чином позовні вимоги про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати задоволенню не підлягають.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, відповідно п.п.3,4 ст.376 ЦПК України є підставами для зміни та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг сплатила 2630,88 грн.

Враховуючи, що ціна позову становить 28791,87 грн., а позовні вимоги задоволено в розмірі 34,07 %, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог, 896,34 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич на користь ОСОБА_4 9809 (дев'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 62 коп. недоплаченої за 2013-2016 роки орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов'язкових платежів, а також 896 грн. 34 коп. судових витрат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Славутич про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 31 серпня 2007 року, який зареєстровано 04 грудня 2007 року у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №218, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.04.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко