Ухвала

від 17.04.2018 по справі 809/476/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"17" квітня 2018 р. справа № 809/476/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Костюк О.С.,

представника відповідача - Греська В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву (клопотання) про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

14.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі за період з 01.06.2015 року по 22.04.2016 року підвищення посадового окладу протиправною, зобов'язання здійснити таку виплату разом із виплатою середнього заробітку за період з 23.04.2016 року по 12.03.2018 року за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні зі служби.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду від представника 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, разом із відзивом на позовну заяву, подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Вказана заява мотивована тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначений спір виник з приводу проходження ОСОБА_2 публічної служби, а відтак про порушення своїх прав позивач був обізнаний в день повного розрахунку при звільненні із служби, а саме 22.04.2016 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заяву (клопотання) про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив її задовольнити.

Розглянувши заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 14.03.2018 року із вимогами щодо захисту свого порушеного права, що мало місце в червні 2015 року, а саме невиплати належного, на думку позивача, посадового окладу.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В свою чергу, згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У відповідності до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина 2 статті 1 Закону України "Про оплату праці").

Згідно частини 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Верховний Суд України в постанові від 16.11.2013 року (справа №21-389а13) дійшов висновку, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України є безпідставними, оскільки за приписами частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, і звернення до суду з вимогами про зобов'язання виплатити підвищення посадового окладу, що є складовим елементом заробітної плати строком не обмежується.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин вимог частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки приписи частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України є спеціальними, які прямо встановлюють предмет судового захисту.

Таким чином, суд дійшов переконання, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви, слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 122, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви (клопотання) представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до 14 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій (код ЄДРПОУ 38026198, вул. Незалежності, 173, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600) - відмовити .

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена в повному обсязі 23.04.2018.

Суддя Микитюк Р.В.