Постанова

від 26.06.2018 по справі 809/476/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4174/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Онишкевича Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, ухвалене суддею Микитюком Р.В., 11:52:26 год, м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 23 квітня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

14.03.2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Івано-Франківській області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному обсязі за період з 01.06.2015р. по 22.04.2016р. підвищення посадового окладу на підставі Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні від 15.02.1995р. №56/95-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах від 11.08.1995р. №648; стягнути з відповідача на його користь підвищення посадового окладу за військову службу на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за період з 01.06.2015р. по 22.04.2016р. в сумі 811,62 грн.; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період з 23.04.2016р. по 12.03.2018р. за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні в розмірі 80 607,03 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час проходження служби цивільного захисту до 15.06.2015 року позивачу грошове забезпечення виплачувалося у відповідності до Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом МНС України від 10.06.2008 №447 (далі - Інструкція №447). Згідно із п. 4.17 Інструкції №447 встановлювалось, що особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою. А пунктом 2 наказу МНС України від 10.06.2008 №447 не передбачалось обмеження виплати цього додаткового виду до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, до травня 2015 включно позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25% від посадового окладу. 16.06.2015р. набрав чинності Наказ МВС України від 23.04.2015р. №475 Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту , яким було затверджено нову відповідну Інструкцію (далі - Інструкцію №475) та визнано таким, що втратив чинність наказ МНС України від 10.06.2008 №447. Відповідно до пп. 1 п. 17 розділу IV Інструкції №475 передбачалось, що особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою. Водночас, п. 19 розділу IV Інструкції №475 встановлено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9-17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру. Тому, з огляду на зміни в законодавстві та враховуючи вимоги п. 11 розділу І Інструкції №475, із червня 2015 до дня звільнення із служби позивачу виплачувалася дана надбавка у розмірі 12,5% від посадового окладу (тобто, 50% від 25% становить 12,5%).

Отже, всі дії щодо нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу (включаючи надбавку за службу у високогірних місцевостях) зі сторони ДПРЧ-14 були правомірні, а порушення вимог законодавства зі сторони посадових осіб частини - відсутні.

Також, необґрунтованим є посилання позивача на обов'язковість застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 №648 Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах , оскільки вказана постанова не поширює свою дію за колом осіб на позивача.

Суд першої інстанції не погоджується з твердженням позивача щодо розрахунку грошового забезпечення при звільненні з посиланням на ті обставини, що зі сторони відповідача не було порушень будь-яких нормативно-правових актів, що визначають порядок виплати позивачу грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 проводилася у відповідності до норм Інструкції №475, а тому ДПРЧ-14 діяло в межах повноважень та у спосіб передбачені законодавством України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що згідно статті 6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні №56/95-ВР встановлюються пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Зокрема, частиною 1 цього Закону передбачено, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання Закону №56/95-ВР прийнято Постанову №648 та Постанову Кабінету Міністрів України від 11.08.1995р. №647 Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських . Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995р. №647 Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських м. Косів включено в перелік населених пунктів, яким надається статус гірських. Частиною 1 статті 6 Закону №56/95 передбачено, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах №648 від 11.08.1995р. установлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки та посадові оклади працівників, військовослужбовців підвищуються на 25 %.

Таким чином, апелянт стверджує, що у період з 12.06.2000р. по 22.04.2016р. він проходив службу цивільного захисту в населеному пункті, якому надано статус гірського та в якому посадовий оклад при проходженні служби підвищується на 25%.

Також, апелянт зазначає, що враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захист, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум, норми статей 116 та 117 КЗпПУ є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби цивільного захисту.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наказом управління Державної пожежної охорони УМВС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) від 12.06.2000р. №59 о/с ОСОБА_1 призначено водієм 19-ї самостійної Державної пожежної частини м. Косів, з 12 червня 2000 року, встановивши посадовий оклад 74 грн.

Указом Президента України від 27.01.2003 №47 пожежні підрозділи передано в підпорядкування МНС України.

Наказом Міністерства України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2012р. №716 реорганізовано 19-самостійну державну пожежну частину територіального управління МНС в Івано-Франківській області, м. Косів у 14 державну пожежно-рятувальну частину територіального управління МНС в Івано-Франківській області, без зміни місця дислокації.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 16.01.2013р. №20 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Наказом УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) від 15.04.2016р. №307 відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено із служби у запас Збройних сил за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) старшину служби цивільного захисту ОСОБА_1, водія 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС (м. Косів), з 22.04.2016 (а.с. 22).

Листом 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Івано-Франківській області №К-3/01-13 від 19.02.2018р., ОСОБА_1, на його клопотання, повідомлено, що при виплаті грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДПРЧ-14 керується наказом МВС України №475 від 23.04.2015р. Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.05.2015р. за №544/26989.

Також встановлено, що посадовий оклад ОСОБА_1 в період з січня 2015р. по березень 2016р. становив 605 гривень 00 копійок. Розмір грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2016 наведено в додатку №1 (а.с. 18-20).

Закон України Про статус гірських населених пунктів в Україні встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах від 11.08.1995 року за № 648 установлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків (абзац 1 пункту 1 постанови).

Згідно абзацу 3 пункту 1 даної постанови підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і організацій, військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби здійснити в межах асигнувань відповідних бюджетів.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (частина 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 22 Кодексу цивільного захисту України до сил цивільного захисту належать, зокрема, пожежно-рятувальні підрозділи (частини).

Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період (частина 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обовязків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 року за № 1294 (далі - постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У додатку № 27 постанови КМУ № 1294 встановлено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, серед яких передбачена надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25 відсотків посадового окладу.

Поряд з тим, відповідно до пункту 7 постанови КМУ № 1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року за № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року за № 447 затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 року за № 612/15303 (далі - Інструкція № 447).

Пунктом 4.17. Інструкції № 447 регламентовано надбавку за службу у високогірних місцевостях, зокрема, згідно підпункту 4.17.1. пункту 4.17. особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

В той же час, згідно пункту 2 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року за № 447 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 4.9-4.11, 4.13-4.15 та пунктом 6.1 (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру.

Таким чином, надбавка за службу у високогірних місцевостях не входила у зазначений перелік додаткових видів грошового забезпечення, виплата яких здійснювалась в обсязі до 50 відсотків.

Відтак, з дати набрання чинності вказаною Інструкцією і до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

16.06.2015 року набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 23.04.2015 року за № 475, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 року за № 544/26989 (далі - Інструкція № 475), яким визнано таким, втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року № 447 Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.2008 року за № 612/15303.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції № 475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 17 розділу IV Інструкції № 475 визначено порядок виплати надбавки за службу у високогірних місцевостях. Зокрема, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Поряд з тим, приписами пункту 19 розділу IV Інструкції № 475 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9-17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру.

Відтак, з огляду на зміни в законодавстві пов'язані з набранням чинності Інструкції № 475, яка обмежує розмір додаткового виду грошового забезпечення надбавки за службу у високогірних місцевостях, встановлений пунктом 17 цієї Інструкції, відповідачем, з врахуванням пункту 11 розділу І Інструкції № 475, із червня 2015 року по день звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту щомісячно здійснювалась виплата надбавки за службу у високогірних місцевостях в обсязі до 50% від установлених 25%, що складає 12,5% до посадового окладу.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачу правомірно здійснювалась виплата додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% (50% від 25%) до посадового окладу за період з червня 2015 по квітень 2016 року.

Отже, 14 державна пожежно-рятувальна частина управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області при виплаті позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, безпідставними є позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному обсязі за період з 01.06.2015р. по 22.04.2016р. підвищення посадового окладу на підставі Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні від 15.02.1995р. №56/95-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах від 11.08.1995р. №648, стягнення з відповідача на його користь підвищення посадового окладу за військову службу на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за період з 01.06.2015р. по 22.04.2016р. в сумі 811,62 грн. та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період з 23.04.2016р. по 12.03.2018р. за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні в розмірі 80 607,03 грн., тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні таких.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №809/476/18 за позовом ОСОБА_1 до 14 державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 26.06.2018р.