Рішення

від 16.04.2018 по справі 913/92/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 квітня 2018 року Справа № 913/92/18

Провадження №12/913/92/18

За позовом Фізичної особи - підприємця Жарчинського В.В. , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Державного підприємства Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства Первомайськвугілля , м. Гірське Луганської області,

про стягнення 43060 грн 00 коп.

Суддя Палей О.С. Секретар судового засідання Бикова К.А. У засіданні брали участь: від позивача:не прибув; від відповідача:не прибув.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.12.2017 по 15.02.2018 у сумі 11551,27 грн, 3 % річних за період з 03.02.2017 по 15.02.2018 у сумі 6300,69 грн та інфляційні втрати за період з 03.02.2017 по 15.02.2018 у сумі 25208,04 грн за договором про відступлення прав вимоги від 05.06.2017 №05/06-2017-6.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про відступлення прав вимоги від 05.06.2017 №05/06-2017-6 з оплати поставленого ФОП Здравковим С.О. товару Державному підприємству Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства Первомайськвугілля за договором від 20.12.2016 №63/338-12-2016, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії: договору поставки товару від 20.12.2016 №63/338-12-2016; специфікації №1 до договору поставки товару від 20.12.2016 №63/338-12-2016; видаткової накладної №1 від 29.12.2016; акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2017; договору відступлення прав вимоги №05/06-2017-6 від 05.06.2017; акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.11.2017 між ФОП Жарчинським В.В. та ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення ДП Первомайськвугілля ; претензії №1 від 16.11.2017; доказів отримання 30.11.2017 відповідачем претензії.

Ухвалою від 20.02.2018 Господарським судом Луганської області було відкрито провадження у справі, позовну заяву Фізичної особи - підприємця Жарчинського В.В. прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 19.03.2018 з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач не скористався правом участі в судовому засіданні 19.03.2018, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 26.02.2018 поштового відправлення.

Відповідач також своїм правом на участь у судовому засіданні 19.03.2018 не скористався, але до відділу документального забезпечення суду надіслав відзив на позов від 07.03.2018 №54, в якому просить:

- відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 08.12.2017 по 15.02.2018 у розмірі 11551,27 грн в повному обсязі;

- відмовити частково у задоволені позовних вимог про стягнення суми відсотків за користування грошовими коштами за період з 03.02.2017 по 15.02.2018 у розмірі 6300,69 грн та інфляційних нарахувань за період з 03.02.2017 по 15.02.2018 у розмірі 25208,04 грн з урахуванням поданих контррозрахунків.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив наступне.

20.12.2016 між ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення (Покупець) та ФОП Здравковим С.О. (Продавець) було укладено договір № 63/338-12-2016 на постачання ролікоопор РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 135 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку, загальною вартістю 199800,00 грн. Дана продукція була відповідачем отримана, що підтверджується видатковою накладною №1 від 29.12.2016. Згідно специфікації № 1 від 20.12.2016 до цього договору, поставка вантажу здійснюється продавцем до складу покупця, а покупець відшкодовує продавцю витрати понесені на доставку товару у сумі 3000,00 грн. Таким чином загальна сума заборгованості за цим договором складає 202800,00 грн.

05.06.2017 між ФОП Здравковим С.О. (Первісний кредитор) та ФОП Жарчинським В.В. (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/06- 2017-6, який було погоджено з ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення (Боржник).

Відповідач вважає, що нарахування пені є безпідставним, а вимоги позивача про її стягнення такими, що не підлягають задоволенню, оскільки договором №63/338-12-2016 від 20.12.2016 розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не встановлено та між сторонами додатково не погоджувався. Відповідач вважає, що акти цивільного законодавства не встановлюють розмір пені до правовідносин, які виникли між сторонами за договором №63/338-12-2016 від 20.12.2016.

Відносно вимог про стягнення суми відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних нарахувань відповідач з посиланням на ч.2 ст.530 ЦК України зазначив, що договором відступлення права вимоги не встановлено строк виконання боржником зобов'язань по оплаті боргу, тому період прострочення заборгованості перед позивачем повинен обчислюватися після закінчення семиденного строку від дня отримання претензії №1 від 16.11.2017, яку відповідач отримав 30.11.2017. Відповідач вважає, що прострочення виконання зобов'язання з оплати боргу починає обчислюватися з 08.12.2017. У зв'язку з чим, відповідач надав контррозрахунки, згідно яких сума інфляційних збитків за період з 08.12.2017 по 15.02.2018 складає 5050,00 грн та сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 08.12.2017 по 15.02.2018 складає 1150,13 грн.

За ухвалою суду від 19.03.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.04.2018 о 10 год. 00 хв.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні 16.04.2018 не скористався, але до відділу документального забезпечення суду надіслав відповідь на відзив від 30.03.2018 №5, в яких останній зазначив, що посилання відповідача на безпідставність нарахування пені за відсутності прямого посилання в Основному договорі є передчасним, оскільки відповідальність відповідача передбачена законодавством України, що зазначено у п.8.4 договору №63/338-12-2016 від 20.12.2016.

Позивач також зазначив, що посилання відповідача про те, що договором про відступлення права вимоги № 05/06- 2017-6 від 05.06.2017 не визначено терміну його виконання, у зв'язку з чим, позивач не має права вимагати з відповідача стягнення процентів за користування коштами та інфляційних втрат є також безпідставними.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач також своїм правом на участь у судовому засіданні 16.04.2018 не скористався, але до відділу документального забезпечення суду надіслав клопотання №63 від 18.03.2018 про розгляд справи за його відсутністю.

Оцінивши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, суд

в с т а н о в и в:

20.12.2016 між ФОП Здравков С.О., як Продацем, та ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення ДП Первомайськвугілля , як Покупцем (далі - відповідач у справі) укладено договір № 63/338-12-2016, згідно з п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ролікоопори РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) надалі за текстом договору Товар, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в рахунках - фактурах та Специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором (далі - Договір поставки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки, ціна договору визначається та складається із загальної вартості Товару, зазначеної у Специфікаціях та поставленого протягом строку дії цього Договору, але не може перевищувати 199800,00 грн. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

Згідно з п.3.3 Договору поставки, строк постачання - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки Покупця. Товар постачається у кількості згідно до потреб Покупця та вказується у заявках.

Датою поставки Товару вважається дата приймання Покупцем, яка вказана в накладних (п.3.6 Договору поставки).

Відповідно до п.5.2 Договору поставки, умови розрахунків: перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Згідно з п.8.4 Договору поставки, у випадках, не передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а відносно гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 11.1 договору поставки).

Між сторонами була підписана Специфікація №1 від 20.12.2016 до Договору № 63/338-12-2016 від 20.12.2016, згідно з п.1 якої Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, ролікоопори РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 135 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку загальною вартістю 199800,00 грн.

У п.2 Специфікації встановлені умови оплати: 30 календарних днів з моменту поставки.

Згідно з п.3 Специфікації, умови поставки - DDP склад Покупця (м. Гірське Луганська область).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору поставив ФОП Здравков С.О. здійснив поставку відповідачу у справі ролікоопор РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 135 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку, загальною вартістю 199800,00 грн. Транспортування вантажу склало 3000,00 грн. Загальна сума за Договором поставки складає 202800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 29.12.2016, яка підписана ФОП Здравковим С.О. та представником відповідача у справі.

31.03.2017 між ФОП Здравковим С.О. та відповідачем у справі був підписаний акт звірення взаємних розрахунків, де відповідач підтвердив та визнав свою заборгованість перед ФОП Здравковим С.О. на загальну суму 202800,00 грн. На момент звірення розрахунків відповідач за поставлений товар не розрахувався.

В подальшому, 05.06.2017 між ФОП Здравковим С.О. (Первісним кредитором) та ФОП Жарчинським В.В. (Новим кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/06- 2017-6, який було погоджено з ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення (Боржник).

Відповідно до п.1.1 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 63/338-12-2016 від 20.12.2016 (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення про поставку ролікоопори РВЛ-80 (далі - Боржник).

Згідно з п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про поступку права вимоги цим Договором протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного Договору шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику Боржника (п. 2.3 Договору про відступлення права вимоги).

У п.2.4 Договору про відступлення права вимоги, сторони визначили, що до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме заборгованість за Основним договором у розмірі 202800,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору про відступлення права вимоги, за відступлення права вимоги за Основним Договором, Новий кредитор за письмовою вимогою Первісного кредитора, зобов'язується сплатити Первісному кредитору грошову суму в розмірі 202800,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Первісного кредитора.

Підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору оригіналів документів на підтвердження права вимоги, а саме: договору від 20.12.2016 №63/338-12-2016, укладеного з ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення ДП Первомайськвугілля про поставку ролікоопори РВЛ-80; специфікації №1 до договору від 20.12.2016 №63/338-12-2016; акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2017; видаткової накладної №1 від 29.12.2016 (п. 4.1 Договору про відступлення права вимоги).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 6.1 Договору про відступлення права вимоги).

28.11.2017 позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 16.11.2017, в якій просив перерахувати заборгованість за договором від 20.12.2016 №63/338-12-2016 в сумі 202800,00 грн, а також нараховані на заборгованість пеню та інфляційні збитки, яку відповідач отримав 30.11.2017, але залишив без відповіді, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2017 №05/06- 2017-6 з оплати поставленого ФОП Здравковим С.О. товару відповідачу у справі за договором №63/338-12-2016 від 20.12.2016 позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав викладених вище.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з приписами 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Судом встановлено, що між ФОП Здравковим С.В. та позивачем у справі укладено договір про відступлення права вимоги від 05.06.2017 №05/06- 2017-6 з оплати поставленого ФОП Здравковим С.О. товару за договором №63/338-12-2016 від 20.12.2016 до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.511 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статей 512 , 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до цивільного законодавства. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу , актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. ст. 514 , 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

У п.12.3 договорі № 63/338-12-2016 від 20.12.2016 сторонами передбачено, що сторони не мають права передавати свої права та обов'язки за договором третім особам без попереднього письмового погодження даного факту з іншою стороною.

Згідно з п.4.2 договору про відступлення прав вимоги №05/06- 2017-6 від 05.06.2017, одночасно з підписанням цього договору Первісний кредитор зобов'язаний протягом 17 днів з дати укладання цього договору надати Новому кредитору підтвердження про вручення Боржникові повідомлення про відступлення права вимоги за Основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення Боржнику покладається на первісного кредитора.

Матеріалами справи підтверджується, що договір про відступлення прав вимоги №05/06- 2017-6 від 05.06.2017 погоджено з ДП Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення (Боржником) (зворот а.с.16).

Як встановлено судом, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором відступлення права вимоги №05/06- 2017-6 від 05.06.2017 з оплати поставленого ФОП Здравковим С.О. товару відповідачу у справі - ролікоопори РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 135 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку загальною вартістю 199800,00 грн, а також витрат на транспортування вантажу в сумі 3000,00 грн, за договором № 63/338-12-2016 від 20.12.2016.

На підтвердження факту наявності заборгованості за поставлений товар за договором № 63/338-12-2016 від 20.12.2016 на загальну суму 202800,00 грн позивач посилається на додані до матеріалів справи: договір від 20.12.2016 №63/338-12-2016; специфікацію №1 до договору від 20.12.2016 №63/338-12-2016; видаткову накладну №1 від 29.12.2016; акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2017 укладений між ФОП Здравковим С.О. та відповідачем у справі.

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення оплати товару на загальну суму 11551,27 грн, яка розрахована позивачем за загальний період з 08.12.2017 по 15.02.2018 з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ (що діє на момент прострочки) (а.с.6).

Перевіряючи підставність заявленої вимоги суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування пені надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

У п.8.4 договору №63/338-12-2016 від 20.12.2016 сторони визначили, що у випадках, не передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Проаналізувавши умови договорів в частині відповідальності сторін, суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснено нарахування пені без дотримання чинного законодавства України, тому в задоволенні заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 11551,27 грн слід відмовити.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

Як встановлено судом, згідно з п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

У п.2 Специфікації №1 від 20.12.2016 до Договору № 63/338-12-2016 від 20.12.2016 встановлені умови оплати: 30 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору поставив ФОП Здравков С.О. здійснив поставку відповідачу у справі ролікоопор РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 135 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку, загальною вартістю 199800,00 грн. Транспортування вантажу склало 3000,00 грн. Загальна сума за Договором поставки складає 202800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 29.12.2016, яка підписана ФОП Здравковим С.О. та представником відповідача у справі.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 25208,04 грн (нарахування здійснено за сумою основного боргу 202800,00 грн. за період з 03.02.2017 по 15.02.2018 - зворот а.с.6, а.с.7).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Законодавства , у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог в сумі 25208,04 грн, адже за розрахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 6300,69 грн (нарахування здійснено за сумою основного боргу 202800,00 грн за період з 03.02.2017 по 15.02.2018).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, за період визначений позивачем, який не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Доводи відповідача, що Договором про відступлення права вимоги не встановлено строк виконання боржником зобов'язань по оплаті боргу, судом не приймаються до увагу виходячи з наступного.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011 (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011 у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України .

З урахуванням викладеного, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути: 25208,04 грн - інфляційні нарахування та 6300,69 грн - 3% річних. В іншій частині позову слід відмовити.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1289,32 грн.

В порядку ч.4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Первомайськвугілля в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення державного підприємства Первомайськвугілля , вул. І. Данькова, буд. 21, 203А, Попаснянський район, місто Гірське, Луганська область, 93292, ідентифікаційний код 26447721, на користь фізичної особи - підприємця Жарчинського Віталія Віталійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 25208,04 грн - інфляційні нарахування та 6300,69 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1289,32 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 23.04.2018.

Суддя О.С. Палей

вих. №

3

23.04.2018

Надр. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - фоп Жарчинському В.В. АДРЕСА_2) - рекомендованим з повідомленням ;

3 - 4 - відповідачу: Державному підприємству Первомайськвугілля (93292, Луганська область, Попаснянський район, місто Гірське, вул. І. Данькова, буд.21) в особі відокремленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення ДП Первомайськвугілля (93292, Луганська область, Попаснянський район, місто Гірське, вул. І. Данькова, буд. 21, 203А) - рекомендованим з повідомленням .

Внесено до ЄДРСР

23.04.2018