Постанова

від 17.04.2018 по справі 920/1103/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа № 920/1103/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 3/18 від 02.01.2018)

відповідача - ОСОБА_2 (засновник підприємства)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грегер", м. Шостка Сумської області (вх. №217 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у справі № 920/1103/17 (суддя Котельницька В.Л.; повне рішення складено 15.12.2017 )

за позовом Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство", с.Собич Шосткинського району Сумської області

до Приватного підприємства "Грегер", м. Шостка Сумської області

про стягнення 544 333 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року Державне підприємство "Шосткинське лісове господарство", с. Собич, Шосткинського району, Сумської області звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Приватного підприємства "Грегер", м. Шостка, Сумської області, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 544333,00 грн., у тому числі 534170,00 грн. авансового платежу згідно умов Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014, 10163,00 грн. - суму 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що ним на виконання умов укладених між сторонами Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014 відповідно до платіжного доручення № 323 від 13.02.2015 було перераховано відповідачу авансовий платіж у розмірі 534170,00 грн., однак відповідач не здійснив жодних заходів щодо виконання обумовлених Договорами зобов'язань та у строки, передбачені вимогою за вих. № 149 від 24.02.2016 та Договором № 15-09-14.8 від 17.09.2014, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача сплачену суму авансу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 по справі № 920/1103/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Грегер" на користь Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" 534170,00 грн. авансового платежу, 8012,60 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем зобов'язання за Договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014 не виконані, і кошти, які перераховані як авансовий платіж в сумі 534170,00 грн., позивачу не повернуті, а позивачем доведено суду факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірними Договорами, внаслідок чого Господарський суд Сумської області дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем замовнику - позивачу авансового платежу у розмірі 534170,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Сумської області, Приватне підприємство "Грегер", м. Шостка Сумської області звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 по справі № 920/1103/17 в частині стягнення авансового платежу та витрат по сплаті судового збору і прийняти нове рішення, за яким врахувати факт виконання відповідачем робіт на суму 368785,00 грн., розподіливши відповідним чином витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки судовий розгляд в Господарському суді Сумської області здійснювався без належного повідомлення та участі ПП "Грегер", а ДП "Шосткинське лісове господарство", вимагаючи стягнення 534170,00 грн., при цьому не повідомило суду першої інстанції, що ПП "Грегер" виконало роботи на загальну суму 368785,00 грн. і позивач ці роботи прийняв, отримавши ОСОБА_3 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП "Шосткинське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за рахунок земель державної власності (запасу) лісогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів та підписавши акти встановлення меж за відповідними об'єктами, а саме по Маківській, Ковтунівській, Коротченківській, Івотській, Чапліївській, Гамаліївській, Ображіївській та Воронізькій селищних радах Шосткинського району Сумської області.

Відповідач зазначив, що відповідно до кошторисів, які є невід'ємною частиною Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8, ПП "Грегер" виконало роботи: по Маківській селищній раді 223,0003 га. на суму 6709,01 грн.; по Ковтунівській селищній раді 104,0000 га. на суму 3234,4 грн.; по Коротченківській селищній раді 614,5024 га. на суму 19111,02 грн.; по Івотській селищний раді 1184,0000 га. на суму 36822,40 грн.; по Чапліївській селищній раді 280,0000 га. на суму 8708,00 грн.; по Гамаліївській селищній раді 1555,3558 га. на суму 48371,57 грн.; по Ображіївській селищній раді 2276,0000 га. на суму 70783,60 грн.; по Воронізькій селищній раді 2680,9641 га. на суму 83378,00 грн.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував обставини виконання відповідачем деяких етапів підрядних робіт та існування відповідних документів на підтвердження цього факту.

Такими документами відповідач визначає підписані позивачем ОСОБА_3 та додані до них акти встановлення меж, які по своїй природі є актами виконаних робіт за Договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8, оскільки є завершальним етапом робіт.

Факт поетапного виконання робіт, крім підписаних актів встановлення меж, відповідач підтверджує листом ПП "Грегер" № 1/18 від 24.03.2016, в якому йдеться мова про виконані поетапні підрядні роботи за Договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8, а саме про надання відповідачем позивачеві проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по Маківській, Ковтунівській, Коротченківській, Чапліївській, Івотській, Гамаліївській, Ображіївській та Воронізькій селищних радах.

Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідальність підрядника у невиконанні робіт настає за наявності його вини, оскільки вина є в тому що він, отримавши кошти, не приступив до виконання цих робіт. Однак за наявності того, що позивач листом № 1/18 від 24.03.2016 був повідомлений про неможливість отримання відповідачем коштів за Договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8, які знаходяться в банківській установі, що перебуває на стадії ліквідації, та в зв'язку з цим просить переглянути умови Договорів, вини ПП "Грегер" у неповному виконанні цих Договорів немає. Більш того, відповідач підтверджує, що він і до теперішнього часу за власний кошт продовжує виконувати договірні зобов'язання, на підтвердження чого додав до апеляційної скарги копії етапів виконаних в 2017 році підрядних робіт з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по Ображіївській сільраді Шосткинського району.

Ухвалою 19.02.2018 поновлено Приватному підприємству "Грегер", м. Шостка Сумської області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у справі № 920/1103/17 та відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.

20.03.2018 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2350), в якому позивач вважає, що ПП "Грегер" було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення від 21.11.2017, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та подання документів на підтвердження його позиції стосовно предмета спору, а тому Господарський суд Сумської області відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача у судовому засіданні. Позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на неотримання ним копії позовної заяви та ухвали про призначення даної справи до розгляду, оскільки вказані документи направлялись на належну адресу ПП "Грегер": вул. Садовий бульвар, буд. № 47, м. Шостка, Сумська область, 41100. Поряд з цим, позивач зазначає, що суд повністю дослідив усі обставини справи, зміст правовідносин сторін, та з'ясував, що роботи за Договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014 відповідачем не виконані, а доводи апеляційної скарги жодним чином ці висновки не спростовують. Жодного витягу з реєстру Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Шосткинському районі Сумської області та у Кролевецькому районі Сумської області Витягу з Держреєстру України до матеріалів апеляційної скарги не додано через їх відсутність взагалі. Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договорами № 15-09-14.7 та 15-09-14.8 від 17.09.2014 та авансовий платіж у сумі 534170,00 грн. на відповідну вимогу не повернув. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що апеляційна скарга не містить жодних підписаних між сторонами Актів виконаних робіт згідно умов укладених договорів, а посилання на те, що відповідач виконав на його думку більшу частину підрядних робіт не відповідає дійсності та умовам цих договорів. За вказаних обставин позивач просить залишити апеляційну скаргу ПП "Грегер" на рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/1103/17 від 12.12.2015 без задоволення, а прийняте у даній справі рішення - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грегер", м. Шостка Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у справі № 920/1103/17 призначено до розгляду на 20.03.2018 о 14:30 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Шосткинському міськрайонному суду Сумської області (41100, Сумська область, місто Шостка, вул. Свободи, 63).

07.03.2018 відповідачем надано суду клопотання про долучення доказів (вх. № 2123), до якого додано документи в підтвердження направлення позивачу 27.02.2018 акту звіряння розрахунків (опис вкладення та квитанцію; том 1 аркуш справи 100).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 розгляд справи відкладено на 17.04.2018 о 14:30 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Глухівському міськрайонному суду Сумської області.

16.04.2018 від ПП "Грегер" надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 2870), в яких зазначив, що відзив на апеляційну скаргу був поданий позивачем з пропуском встановленого процесуального строку і клопотання про його поновлення позивачем суду не надавалось, а тому відповідач заперечує проти зазначеного відзиву та звертає увагу суду на неодноразові, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій, зловживання позивача процесуальними правами. Втім, відповідач вважає правову позицію позивача, що викладена у відзиві на апеляційну скаргу, необґрунтованою, оскільки згідно з умов спірних Договорів виконанню обов'язку з отримання відповідних Витягів повинна передувати видача нотаріальної довіреності. Однак такі довіреності позивачем відповідачу не видавалися, а отже не маючи на це повноважень ПП "Грегер" не могло отримати витягу з реєстру державного земельного кадастру в Управлінні Держземагенства у Щосткинському районі Сумської області, а також отримання Витягу з Держреєстру України. Докази виконання цієї умови позивачем не надані. Також ПП "Грегер" повідомило суд апеляційної інстанції про те, що засобами поштового зв'язку у паперовому вигляді на адресу ДП "Шосткинське лісове господарство" ним було направлено акти виконаних робіт та супровідний лист № 1/44 від 25.12.2017 до них. Факт відправлення від ПП "Грегер" підтверджується чеками відділення поштового зв'язку та описом вкладення, а факт отримання ДП "Шосткинське лісове господарство" актів виконаних робіт підтверджується повідомленням про вручення вказаних актів.

До письмових пояснень до апеляційної скарги (вх. № 2870 від 16.04.2018) відповідачем на підтвердження виконання умов Договору № 15-09-14.7 додано погоджені між сторонами у справі календарні плани виконання по кожній селищній раді Шосткинського району, зокрема по Маківській, Ковтунівській, Коротченківській, Клишківській, Чапліївській, Івотській, Гамалїївській, Ображіївській та Воронізькій - всього шість календарних планів виконання робіт згідно договору, та один календарний план по Кролевецькому району і у всіх цих планах етап виконання робіт, а саме "Отримання витягів в органах Держземагенства" та "Отримання витягів в реєстрі прав власності" виконується за додатковою угодою за потреби. Однак такі угоди між сторонами не укладалися. Також, до вказаних пояснень відповідачем було додано свій примірник Договору № 15-09-14.7, відповідно до якого сторони обумовили строк виконання землевпорядних робіт - до 31.11.2015.

Вирішуючи питання щодо прийняття доданих відповідачем до апеляційної скарги та до письмових пояснень документів, оцінивши наведені відповідачем доводи щодо поважності причин неподання їх до суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Аналогічні за змістом положення закріплені у статтях 74, 43, 42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття даної постанови).

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату подання апеляційної скарги та прийняття даної постанови) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, згідно частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Неможливість подання усіх наданих суду апеляційної інстанції доказів відповідач обґрунтовує грубим порушенням судом першої інстанції його права на доступ до суду.

На підтвердження свого порушеного права на доступ до суду, відповідач надав до апеляційної скарги роздруківку сторінки офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" з інформацією щодо дати відправлення позивачем (13.11.2017) та вручення відповідачу матеріалів позову (22.12.2017). Таким чином, відповідач стверджує, що про предмет спору він дізнався після винесення оскаржуваного рішення від 12.12.2017, яке 16.12.2017 прийняте поштовим відділенням та 18.12.2017 вручене відповідачеві за довіреністю.

Щодо помилкового твердження суду першої інстанції про обізнаність ПП "Грегер" та належне його повідомлення про час і місце розгляду справи, що нібито підтверджується підписом відповідальної особи на повідомленні про вручення поштового відправлення від 21.11.2017, відповідач повідомив суд апеляційної інстанції, що за його юридичною адресою: м. Шостка, вул. Садовий Бульвар, 47 розташоване близько десятка юридичних та безліч фізичних осіб-підприємців, і в зв'язку з цим листоноша залишає на першому поверсі першому побаченому працівникові поштове відправлення, який не маючи на це жодних повноважень погоджується розписатися в його отриманні. Коли ж такого погодження листоноша не отримує, вона залишає в коридорі першого поверху у відкритому доступі повідомлення про необхідність в поштовому відділенні отримати відправлення.

Однак, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ухвала Господарського суду Сумської області від 17.11.2017 про порушення провадження у даній справі № 920/1103/17 була вручена уповноваженій особі відповідача - Пашковій 21.11.2017 (том 1 аркуш справи 22). Цією ж особою було також отримано для відповідача копію оскаржуваного рішення у даній справі 18.12.2017 (том 1 аркуш справи 36) та передано відповідачу в цей же день 18.12.2017. Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява та ухвала суду першої інстанції від 17.11.2017 надсилалися позивачем та судом за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка відповідає адресі юридичної особи-відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про вчинення судом першої інстанції належних процесуальних дій з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Проте відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки свого представника суд першої інстанції не повідомив.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.11.2017 було зобов'язано відповідача надати суду, зокрема письмовий відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції у справі з доданням доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини (стаття 59 ГПК України в редакції до 15.12.2017).

Втім, відповідач вимоги вказаної ухвали суду першої інстанції не виконав, відзиву на позовну заяву суду під час вирішення справи в суді першої інстанції не надав, про існування у нього доказів, які б спростовували вимоги позовної заяви, суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення від 21.11.2017), однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та подання документів на підтвердження його позиції стосовно предмета спору, суд першої інстанції відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) визнав за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача у судовому засіданні.

З огляду на вище встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданих до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, додані скаржником до апеляційної скарги докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

За таких обставин розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції за наявними в ній доказами, які були предметом розгляду суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

При вирішенні спору у даній справі судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2014 між сторонами у справі був укладений договір № 15-09-14.7, за умовами якого виконавець (відповідач) зобов'язався виконати з дотриманням вимог законодавства технічну документацію із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки загальною площею 17000, га лісових насаджень на території Шосткинського району Сумської області, включаючи отримання (за довіреністю замовника (позивача у справі) витягу з реєстру Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Шосткинському районі Сумської області (за нотаріальною домовленістю), а також отримання Витягу з Держреєстру України (за нотаріальною довіреністю замовника), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Також судом першої інстанції з'ясовано, що 17.09.2014 між сторонами у справі був укладений договір № 15-09-14.8, за умовами якого виконавець (відповідач) зобов'язався виконати з дотриманням вимог законодавства проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг із земель державної власності лісогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Кролевецького району Сумської області загальною орієнтованою площею 5011,0 га, включаючи отримання (за довіреністю замовника (позивача у справі) витягу з реєстру Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Кролевецькому районі Сумської області (за нотаріальною домовленістю), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно умов пунктів 1.2. та 1.3. зазначених Договорів технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою викладені у завданні на виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору. Етапи та строки виконання робіт визначаються погодженим сторонами протоколом договірної ціни та кошторисом на виконання робіт.

Умовами розділу 2 Договору № 15-09-14.7 сторони погодили вартість робіт та порядок її обчислення. Загальна вартість робіт за цим договором становить 425000,00 грн. Загальна вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт, що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (пункт 2.1. Договору № 15-09-14.7).

3амовник у триденний строк, починаючи з дня підписання договору, зобов'язується видати представнику замовника довіреність на отримання Витягів в органах Держземагентства та органах юстиції. Довіреність повинна бути нотаріально завірена (пункт 2.2. Договору № 15-09-14.7).

Замовник у триденний строк, починаючи з дня отримання дозволу Сумської ОДА на виконання робіт, зобов'язується здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 50 % від загальної вартості робіт, а виконавець - приступити до виконання робіт (пункт 2.3 Договору № 15-09-14.7).

3амовник протягом одного банківського дня з дня отримання ним технічної документації із землеустрою та отримання виконавцем Витягу з органів Держземагентства, після підписання акту приймання-передачі робіт зобов'язується здійснити виконавцю робіт 50% оплати згідно затвердженого кошторису (додаток № 1) і календарного плану (додаток №2) (пункт 2.4. Договору № 15-09-14.7). Після повного розрахунку з виконавцем робіт, замовник отримує Витяг з Держреєстру України протягом однієї доби згідно календарного плану (пункт 2.5. Договору № 15-09-14.7).

Всі витрати, пов'язані з реєстрацією земельної ділянки, сплачуються замовником додатково, згідно рахунків відповідних організацій та рахунку виконавця, пов'язані з витратами на внутрішній та зовнішній транспорт (пункт 2.6. Договору № 15-09-14.7).

Також судом першої інстанції встановлено, що умовами розділу 2 Договору № 15-09-14.8 сторони погодили вартість робіт та порядок її обчислення. Так, загальна вартість робіт за цим договором становить 175385 грн. Загальна вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт, що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (пункт 2.1. Договору № 15-09-14.8). 3амовник у триденний строк, починаючи з дня підписання договору, зобов'язується видати представнику замовника довіреність на отримання Витягів в органах Держземагентства. Довіреність повинна бути нотаріально завірена (пункт 2.2.). Замовник у триденний строк, починаючи з дня отримання дозволу Сумської ОДА на виконання робіт, зобов'язується здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 100 % від загальної вартості робіт, а виконавець - приступити до виконання робіт (пункт 2.3.). Після повного виконання робіт виконавцем, замовник отримує проект землеустрою протягом однієї доби після підписання сторонами акту-приймання передачі виконаних робіт (пункт 2.4.). Всі витрати пов'язані з реєстрацією земельної ділянки, сплачуються замовником додатково, згідно рахунків відповідних організацій та рахунку виконавця, пов'язані з витратами на внутрішній та зовнішній транспорт (пункт 2.5.).

Згідно умов пункту 4.2. Договору № 15-09-14.8 відповідач зобов'язався виконати землевпорядні роботи у термін до 31.11.2015.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014 позивачем було здійснено перерахування коштів (авансового платежу) відповідачу - Приватному підприємству "Грегер" у сумі 534170,00 грн. згідно платіжного доручення № 323 від 13.02.2015 (том 1 аркуш справи 19), що відповідачем не оспорюється та визнається у листі від 24.03.2016 за №1/18.

Позивач стверджує, що обумовлені договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 землевпорядні роботи взагалі не були виконані відповідачем.

24.02.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 149 з вимогою про повернення коштів, отриманих у якості попередньої оплати за підрядні роботи.

Листом від 24.03.2016 за №1/18 відповідач просив продовжити термін виконання робіт за договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 та пояснив затримку їх виконання наявністю непередбачуваних обставин, які виникли не з вини відповідача.

Листом № 893 від 18.09.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань за Договорами № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014, посилаючись на те, що у період з березня 2016 року по вересень 2017 року відповідачем не здійснено жодних заходів щодо виконання зобов'язань, визначених вищевказаними Договорами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду із даним позовом про примусове стягнення авансового платежу з відповідача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладені між сторонами договори є договорами підряду, які підпадають під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Особливості регулювання підряду на проектні та пошукові роботи визначені у главі 4 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України з договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За правилами статті 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Статтею 889 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок замовника сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

У відповідності з частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом першої інстанції встановлено, що спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вказує на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо виконання робіт за Договорами, у зв'язку з чим просить стягнути суму проведеного авансового платежу.

Позивач на виконання умов договорів сплатив відповідачу аванс у сумі 534170,00 грн.

Досліджуючи умови доданих до позовної заяви договорів суд першої інстанції встановив, що у пункті 4.2. Договору № 15-09-14.8 від 17.09.2014 визначено строк виконання відповідачем землевпорядних робіт в термін до 31.11.2015. У договорі ж №15-09-14.7 від 17.09.2014 строк виконання робіт не визначено, а тому з огляду на приписи частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був виконати свої зобов'язання за договором № 15-09-14.7 у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (18.09.2017), тобто до 25.09.2017.

В процесі судового розгляду судом першої інстанції було з'ясовано, що станом на дату розгляду справи зобов'язання за договорами № 15-09-14.7 та 15-09-14.8 від 17.09.2014 Приватним підприємством "Грегер" не виконані, а кошти, перераховані позивачем, як авансовий платіж у сумі 534170,00 грн. останньому не повернуті.

Частиною другою статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем замовнику - позивачу авансового платежу у розмірі 534170,00 грн.

Проте такий висновок колегія суддів апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованим, оскільки він зроблений за неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Судом першої інстанції не з'ясовані дійсні права й обов'язки сторін стосовно предмета спору та не перевірені усі обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всі обставини та можливі докази, які свідчать про недоведеність позивачем факту повного невиконання відповідачем умов укладених між сторонами Договорів № 15-09-14.7 та 15-09-14.8 від 17.09.2014.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення).

Виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктами судового дослідження.

Згідно частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до позовної заяви надані належним чином засвідчені копії: Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014, вимоги про повернення коштів № 149 від 24.02.2016, відповіді ПП "Грегер" на вимогу № 149 за вих. № 1/18 від 24.03.2016, вимоги про виконання зобов'язань № 893 від 18.09.2017 та платіжного доручення № 323 від 13.02.2015, яких на переконання колегії суддів апеляційної інстанції недостатньо для підтвердження наявності правових підстав для повернення позивачу авансового платежу, оскільки ці документи не підтверджують обставини повного невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Так, умовами пункту 1.1. доданого до позовної заяви Договору № 15-09-14.7 від 17.09.2014 сторонами погоджено, що відповідач зобов'язується виконати технічну документацію із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки загальною площею 17000 га лісових насаджень на території Шосткинського району Сумської області, включаючи отримання (за довіреністю позивача) витягу з реєстру Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Шосткинському районі Сумської області (за нотаріальною домовленістю), а також отримання Витягу з Держреєстру України (за нотаріальною довіреністю замовника).

Укладений між сторонами Договір № 15-09-14.8 від 17.09.2014 містить аналогічні погоджені між сторонами у справі умови відносно порядку виконання відповідачем проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг із земель державної власності лісогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Кролевецького району Сумської області загальною орієнтованою площею 5011,0 га, що також включає отримання (за довіреністю замовника (позивача у справі) витягу з реєстру Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Кролевецькому районі Сумської області (за нотаріальною домовленістю).

Зі змісту пунктів 1.2. та 1.3. доданих до позовної заяви Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014 вбачається, що технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою викладаються у завданні на виконання робіт, що є невід'ємною частиною Договорів, а Етапи та строки виконання робіт визначаються погодженим сторонами протоколом договірної ціни та кошторисом на виконання робіт.

Сторони також обумовили, що згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт, який складається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт, визначається загальна вартість робіт (пункти 2.1. Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014).

Отже зі змісту вказаних умов слідує, що роботи підлягають поетапному виконанню, включаючи отримання Витягів. Інше сторонами спору не доведено.

Проте позивачем не надано суду ані завдання на виконання робіт, ані протоколів договірної ціни та кошторисів на виконання робіт, з яких можливо б було встановити обставини невиконання відповідачем усіх етапів робіт, на що позивач посилається в обґрунтування заявленого позову.

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції всі ці обставини не з'ясовував, що свідчить про однобічний підхід до вирішення справи.

Поряд з цим, згідно пункту 2.2. Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014 позивач (Замовник) взяв на себе зобов'язання у триденний строк, починаючи з дня підписання договору, видати представнику відповідача (Виконавця) довіреність на отримання Витягів в органах Держземагенства та органах юстиції.

У зв'язку із цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що обов'язок відповідача, як виконавця робіт, на отримання відповідних Витягів поставлено в залежність від нотаріальних домовленостей між сторонами та отримання виконавцем від позивача нотаріальних довіреностей. Втім, ці обставини судом першої інстанції не з'ясовувалися.

Поряд з цим, позивач, стверджуючи про повне невиконання відповідачем умов вищезазначених Договорів, не надав до позову жодних доказів укладення з ПП "Грегер" нотаріальної домовленості та надання останньому нотаріальної довіреності на отримання обумовлених Договорами Витягів. Повноваження ПП "Грегер" на отримання відповідних Витягів з реєстру Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Шосткинському районі Сумської області, з Держреєстру України та Державного земельного кадастру в Управлінні Держземагентства у Кролевецькому районі Сумської області позивачем не підтверджені жодними доказами.

Окрім того, колегія суддів в процесі апеляційного розгляду справи не вбачає взаємозв'язку між доданими до позовної заяви Договором № 15-09-14.7 від 17.09.2014 та вимогою позивача про повернення сплачених коштів № 149 від 24.02.2016, оскільки предметом зазначеного Договору є виконання технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки загальною площею 17000, га лісових насаджень на території Шосткинського району Сумської області, а вказана вимога, у тому числі, ґрунтується на Договорі № 15-09-14.7 від 17.09.2014, предметом якого є виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг із земель державної власності лісогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Шосткинського району Сумської області загальною орієнтованою площею - 10251 га (в т.ч.: Воронізька с/р-2711 га, Гамаліївська с/р- 1575 га, Івотська с/р - 1184 га, Клишківська с/р - 294 Р га, Ковтунівська с/р- 104 га, Коротченківська с/р- 614 га, Маківська с/р- 1213 га, Ображіївська у с/р - 2276 га, Чапліївська с/р - 280 га).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що за умовами доданого до позовної заяви Договору № 15-09-14.7 від 17.09.2014 позивач зобов'язався здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 50 % від загальної вартості робіт, тобто від суми 425000,00 грн. (пункти 2.1., 2.3. Договору), а згідно з умовами Договору № 15-09-14.8 від 17.09.2014 позивач взяв на себе зобов'язання здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 100 % від загальної вартості робіт за цим Договором (від суми 175385,00 грн.).

Таким чином, розмір сплаченого позивачем відповідачу авансового платежу в розмірі 534170,00 грн. не відповідає умовам пункту 2.3. доданих до позовної заяви Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014.

Судом першої інстанції ці обставини залишені поза увагою.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для повернення відповідачем позивачу авансового платежу, оскільки не доведено факту повного невиконання відповідачем умов Договорів № 15-09-14.7 та № 15-09-14.8 від 17.09.2014. Вказане зумовлює висновок про відмову в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а позивачем не доведено повною мірою обставини, на які він посилається, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позову, тому рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у справі № 920/1103/17 підлягає скасуванню згідно пунктів 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на позивача в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктами 1, 3 частини першої статті 277, 281-284 та розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грегер", м. Шостка Сумської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у справі № 920/1103/17 скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" (41142, Сумська область, Шосткинський район, с. Собич, вул. Городок, 35; код ЄДРПОУ 00992987) на користь Приватного підприємства "Грегер" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, 47; код ЄДРПОУ 33326780) 8297,67 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.04.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.