Постанова

від 19.04.2018 по справі 906/989/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Справа № 906/989/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Павлюк І. Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1 (представник за довір. №01/2018 від 10.01.2018р.)

відповідача - адвокат ОСОБА_2 (представник за довір. №165 від 17.04.2018 р.)

третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2018р. (ухвалене о 10:37 год., у м. Житомирі, повний текст складено 24.01.2018р.)

у справі №906/989/17 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лугинської селищної ради

про зобов'язання звільнення земельної ділянки площею 0,4092 га

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" про зобов'язання звільнення земельної ділянки площею 0,4092га, яка розташована за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург 19.

Рішенням господарського Житомирської області від 19.01.2018р. у справі №906/989/17 у позові ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лугинської селищної ради про зобов'язання звільнення земельної ділянки площею 0,4092 га відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_3 обласна організація Товариства сприяння обороні України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позов, судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірна земельна ділянка на момент відчуження об'єкту нерухомості на користь віповідача перебувала в постійному користуванні ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України, тому вимоги ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України про перехід права на земельну ділянку від продавця до покупця не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Вважає, що позивач має право на захист належного йому речового права на чуже майно, в т.ч. від власника майна, що також гарантується Конституцією України.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Лугинська селищна рада заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа в судове засіданя не з'явилася, про дату, час і місце повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, Житомирському обласному комітету Товариства сприяння обороні України на підставі рішення Лугинської селищної ради народних депутатів №112 від 22.10.1997р було надано у постійне користування земельну ділянку в смт.Лугини площею 0,4092 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ16000037 від 23.10.1997р. /а.с. 9-12 т.1/.

З матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі: адміністративно - виробнича будівля загальною площею 369,5м.кв., - гараж загальною площею 61,1м.кв., - гараж загальною площею 75,3м.кв., розташовані за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, які належать відповідачу на праві власності, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2011р, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4 /а.с.80-81 т.1/.

Рішенням Лугинської селищної ради, третьої сесії VІІ скликання від 28.02.2017р, зокрема вулицю ОСОБА_5, яка розташована в смт.Лугини перейменовано на вулицю ОСОБА_6 /а.с.87, т.2/.

Колегія суддів зазначає, що позивач неодноразово оспорював рішення на підставі яких відповідачем було набуто право власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Рози Люксембург 19, які розглядались судами з прийняттям відповідних рішень у справах №21/5007/1109/12, №906/1281/13, №906/113/14 та №906/181/16.

Зокрема, ОСОБА_3 обласна організація ТСО України у жовтні 2012 року звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсними рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради №117 від 25.03.2009р "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул.Р.Люксембург 19, смт.Лугини"; рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради №32 від 25.02.2011р "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році"; рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради №51 від 31.03.2011р "Про відчуження майна"; зобов'язання КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_3 обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД" на нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 375,3 кв.м., нежитлову будівлю гаража загального площею 61,1кв.м., нежитлову будівлю гаража загального площею 75,3 кв.м., які розташовані за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул. Рози Люксембург, буд.19, та визнання права власності на ці будівлі за ОСОБА_3 обласною організацією ТСО України; зобов'язання ТОВ "Автосвіт ЛТД" повернути ОСОБА_3 обласній організації ТСО України вищевказані нежитлові будівлі.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області у справі №21/5007/1109/12 від 27.11.2012р, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2013р, позов ОСОБА_3 обласної організації ТСО України задоволено частково, визнано недійсним рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради Житомирської області №117 від 25.03.2009р "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул.Р. ОСОБА_5, 19, смт.Лугини"; визнано недійсним рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області №32 від 25.02.2011р "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році"; визнано недійсним рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області №51 від 31.03.2011р "Про відчуження майна", в решті позову відмовлено /а.с.123-141 т.1/.

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення №56 від 29.04.2011р. виконкому Лугинської селищної ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб; визнання недійсним рішення №46 від 26.04.2012р. виконкому Лугинської селищної ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб"; визнання недійсним рішення восьмої сесії VІ скликання №184 від 21.07.2011р Лугинської селищної ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.10.2013р. у справі №906/1281/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. позов ОСОБА_3 обласної організації ТСО України до Лугинської селищної ради про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради Житомирської області №56 від 29.04.2011р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб". В решті позову відмовлено /а.с.143-150 т.1/.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2014р у справі №906/1281/13 касаційну скаргу ОСОБА_3 обласної організації ТСО України задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р та рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.2013р. у справі № 906/1281/13 скасовано в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" №184 від 21.07.2011р., а справу направлено у цій частині для нового розгляду /а.с.151-152 т.1/.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.01.2016р. провадження у справі №906/1281/13 в частині вимог щодо визнання недійсним рішення восьмої сесії VI скликання №184 від 21.07.2011р. Лугинської селищної ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України /а.с.154-155 т.1/.

У січні 2014 року ОСОБА_3 обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним аукціону, оформленого протоколом аукціону від 04.05.2011р з продажу лота 02/11 - нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Р.Люксембург 19; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Р.Люксембург 19, укладеного 26.05.2011р. між Лугинською районною радою (продавцем) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" (покупцем) за результатами аукціону, та застосування наслідків недійсності договору, передбачених законом; визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради №184 від 21.07.2011р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України"; визнання недійсним договору оренди землі від 29.09.2011р, укладеного між Лугинською селищною радою (орендодавцем) і ТОВ "Автосвіт ЛТД" (орендарем), та застосування наслідків недійсності договору, передбачених законом; визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради №46 від 26.04.2012р "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб".

За результатами розгляд вказаного спору, рішенням господарського суду Житомирської області від 10.03.2015р. у справі №906/113/14 позов задоволено частково та визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011р., укладений між Лугинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросвіт ЛТД". В решті позовних вимог відмовлено /а.с.186-191 т.1/.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р апеляційну скаргу ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України задоволено. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.03.2015р. у справі № 906/113/14 скасовано в частині п.п. 1, 3, 5, 6 та змінено п.4 в частині судового збору, в решті рішення залишено без змін /а.с.193-214 т.1/. Зокрема, постановою визнано недійсним аукціон від 04.05.2011р., результати якого оформлені протоколом аукціону з продажу лота 02/11 - нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул. Рози Люксембург, 19; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2011р. нежитлових будівель, укладений між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД"; визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області №184 від 21.07.2011р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України"; визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011р., укладений між Лугинською селищною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД"; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради 26.04.2012р. №46 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб".

Постановою Вищого господарського суду України у справі №906/113/14 від 17.11.2015р скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним аукціону від 04.05.2011, результати якого оформлені протоколом аукціону з продажу лота 02/11- нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург 19; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2011р. нежитлових будівель, укладений між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД"; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради №46 від 26.04.2012р "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб". У позові в цій частині відмовлено. У решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р, якою визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області №184 від 21.07.2011р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України"; визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011р., укладений між Лугинською селищною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД", залишено без змін /а.с.215-227 т.1/.

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про витребування від ТОВ "Автосвіт ЛТД" на користь ОСОБА_3 обласної організації ТСО України нежитлову будівлю, а саме: адміністративно-виробничу будівлю загальною площею 369,5кв.м., вартістю 121100,20грн, яка розташована за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд.19.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2017р у справі №906/181/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р позов задоволено частково, витребувано від ТОВ "Автосвіт ЛТД" на користь ОСОБА_3 обласної організації ТСО України нежитлову будівлю загальною площею 369,5кв.м., яка розташована за адресою: Житомирська обл., смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р у справі №906/181/16 та рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017р скасовано постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2017р. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 обласної організації ТСО України до ТОВ "Автосвіт ЛТД" про витребування майна відмовлено /а.с.46-54 т.2/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач посилається на визнання в судовому порядку недійсними рішення Лугинської районної ради та виконкому Лугинської селищної ради, які стали підставою для реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул. Р.Люксембург, 19 в смт. Лугини, що розташоване на спірній земельній ділянці, за ТОВ "Автосвіт ЛТД", визнання недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області №184 від 21.07.2011р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" та визнання недійсним договору оренди землі від 29.09.2011р, укладеного між Лугинською селищною радою і ТОВ "Автосвіт ЛТД", за яким передавалась спірна земельна ділянка /а.с.3-7 т.1/.

Посилаючись на наведене, позивач - ОСОБА_3 обласна організація Товариства сприяння обороні України наголошує, що відповідач продовжує займати земельну ділянку без належних підстав, використовуючи також безпідставно у підприємницькій діяльності нежитлове приміщення по вул. Р.Люксембург, 19 в смт.Лугини, яке належить до державної власності і розташоване на цій земельній ділянці, порушуючи право постійного користування позивача земельною ділянкою, посвідчене Державним актом на право користування землею ЖТ 16000037 від 23.10.1997р., у зв'язку з чим звернувся з позовом у даній справі та просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,4092га, яка розташована за адресою Житомирська область, смт. Лугини, вул. Р. Люксембург.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як встановлено судами у вищезазначених справах (№21/5007/1109/12, №906/1281/13, №906/113/14, №906/181/16) та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 26.05.2011р за результатами проведеного 04.05.2011р аукціону, Лугинською районною радою (продавець) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель, а саме: нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3м.кв, нежитлової будівлі (літ. Б) гаража загальною площею 61,1м.кв., нежитлової будівлі (літ. Г) гаража площею 75,3м.кв., що розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, посвідчений приватним нотаріусом 26.05.2011р та зареєстрований в реєстрі за №3073 (а.с.80-81 т.1)

КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації ОСОБА_3 обласної ради" 09.06.2011р було проведено державну реєстрацію прав та видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" витяг про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі №33665596, із зазначенням підстави набуття права власності - нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 26.05.2011р за № 3073 (а.с.82 на звороті т.1).

Виконком Лугинської селищної ради було прийнято рішення №46 від 26.04.2012р "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб" та встановлено, зокрема що, у зв'язку з проведеною реконструкцією змінилась загальна площа будівлі; вирішено оформити право власності на нежитлові приміщення: адміністративно-виробничу будівлю загальною площею 369,5м.кв., - гаражі загальною площею 61,1м.кв., - гаражі загальною площею 75,3м.кв. по вул. Р.Люксембург в смт.Лугини, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" /а.с. 119, т.1/.

На підставі вищевказаного рішення, виконком Лугинської селищної ради 07.05.2012р було видано відповідачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №019900 у складі адміністративно-виробничої будівлі площею 369,5 кв. м, гаража площею 75,3кв.м та гаража площею 61,1кв.м. /а.с.113, т.1/.

Коростенським МБТІ було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" витяг №33665596 від 07.05.2012р про державну реєстрацію права власності на вищенаведені нежитлові будівлі, згідно якого "нежитлова будівля (літ.А) загальною площею 375,3кв.м." замінена на "адміністративно-виробничу будівлю площею 369,5кв.м".

У зв'язку з набуттям Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" права власності на нежитлові будівлі, які розташовані на земельній ділянці площею 0,4323 га в смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19, Лугинська селищна рада прийняла рішення №184 від 21.07.2011р "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України", згідно з яким припинено право постійного користування ЖОК ТСО України земельною ділянкою по вул. Р.Люксембург, 19 у смт. Лугини, загальною площею 0,4092 га, у зв'язку з продажем нежитлової будівлі. Земельні ділянки віднесено до земель запасу Лугинської селищної ради /а.с.111 т.1/.

29.09.2011р між Лугинською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (розміщення автостанції), яка знаходиться за адресою: вул. Рози Люксембург, 19, смт. Лугини Лугинського району площею 0,4323 га /а.с. 114-115 т.1/.

Таким чином, у відповідача виникло право власності на нерухомість. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, станом на час розгляду даної справи відповідачем не оформлено, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р у справі №906/113/14 було визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області №184 від 21.07.2011р "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" та визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011р, укладений між Лугинською селищною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД", за яким передавалась спірна земельна ділянка.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №906/181/16 від 31.07.2017р скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р та рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017р в повному обсязі щодо задоволення позовних вимог про витребування від ТОВ "Автосвіт ЛТД" на користь ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України нежитлову будівлю, а саме: адміністративно-виробничу будівлю загальною площею 369,5кв.м., вартістю 121100,20грн, яка розташована за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул. Рози Люксембург, буд.19.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України у вказаній постанові від 31.07.2017р дійшов висновку, що у 1996 році Лугинський РК ОСОБА_7 самоліквідувавшись у добровільному порядку, відмовився від володіння та користування спірним нерухомим майном, яке упродовж більше десяти років ніким не використовувалось, у зв'язку з чим було піддане саморуйнаціїї. Також Вищий господарський суд України в даній постанові зазначив, що Лугинський РК ОСОБА_7, позбавив як себе, так і ОСОБА_3 обласну організацію ТСО України, права на захист у порядку ст.387 ЦК України, та витребування спірного майна, виходячи з конкретних обставин справи, які полягають у добровільній відмові від користування спірним об'єктом нерухомості, який збудовано господарським способом без введення його в експлуатацію, ринкова вартість якого унаслідок реконструкції в установленому законом порядку, новим власником, станом на 25.07.2016р становила 1138302,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, згідно висновків Верховного суду України у постанові від 11.02.2015р. у справі №6-2цс15 зазначено про те, що зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Зазначене зумовлено принципом слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, який закріплений у ст. 377 ЦК України, ст.120 ЗК України.

У всіх випадках переходу права власності на будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти (правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2015 р. у справі №922/2257/14).

Таким чином, право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості (в даному випадку будівлі), у власності або користуванні.

Тобто, право на земельну ділянку до набувача будинку, будівлі або споруди переходить з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору оренди, емфітевзису чи суперфіцію. Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 14.09.2016р у справі №6-2588цс15.

Отже, зважаючи на те, що відповідач набув право власності на вищезазначене нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, ТОВ "Автосвіт ЛТД" має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому будівлі.

Згідно ч.1 ст. 316, ст. 317, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 319, ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

З викладеного слідує, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому, право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухомість, яка на ній знаходиться.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, зазначене не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зазначені обставини, в свою чергу, виключають можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею. Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,4092 га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Рози Люксембург 19 (вул.Сергія Гуца 19) немає, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно даних ОСОБА_1 Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1822855101:02:001:0162 від 12.12.2017р. вбачається, що площа її складає 0,4323 га, власником є Лугинська селищна рада, будь-які відомості про користування, в т.ч. позивачем, відсутні /а.с.17, т.2/.

Щодо заявленого клопотання про застосування строку позовної давності, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Віповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що суд відмовив в позові з підстав його необґрунтованості позовна давність не застосовується.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2018р. у справі №906/989/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2018р. у справі №906/989/17 залишити без змін.

3. Справу №906/989/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2018 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.