Постанова

від 18.04.2018 по справі 816/1830/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

18 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1830/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Вантула М.М.

представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Касумова О.О

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017, повний текст складено 29.12.17 по справі № 816/1830/17

за позовом фермерського господарство Мироненка Віктора Івановича

до Приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Берези Дарії Василівни

треті особи Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Мироненка Віктора Івановича звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Берези Дарії Василівни, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34615550 від 04.04.2017, яке прийнято приватним нотаріусом Березою Дарією Василівною Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. позовні вимоги задоволено.

ОСОБА_3, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те: що виданий фермерському господарству Мироненка Віктора Івановича державний акт на право постійного користування землею від 12.10.1999 року не містить обов'язкових реквізитів, а тому є оспорюваним; що суд помилково ототожнив дві різні земельні ділянки, оскільки вони мають різну площу та різний правовий статус; що суд безпідставно дійшов висновку, що зазначені об'єкти є одними і тими ж земельними ділянками та не навів норми законодавства, на підставі яких задовольнив позовні вимоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник апелянта надала відповідь на відзив, в якій підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області подало до суду апеляційної інстанції пояснення, в яких просило задовольнити апеляційну скаргу та звернуло увагу суду на те, що відповідно до технічного звіту земельна ділянка площею 49,3 га надана громадянину Мироненко Віктору Івановичу, а не фермерському господарству, а в наданому до суду клопотанні просило закрити провадження у справі, оскільки зміст правовідносин у даному випадку фактично зводиться до вимог про визнання недійсним правочину.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фермерське господарство Мироненка В.І. зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.07.1992 року.

Відповідно до Статуту фермерського господарства Мироненка В.І. (зареєстрований - 22.02.1996) фермерське господарство створене на підставі рішення сесії Решетилівської селищної Ради народних депутатів (протокол № 11 від 30.07.1992), зареєстровано за розпорядженням № 148 від 31.08.1992 представника Президента України по Решетилівському районі Полтавської області; засновником ФГ Мироненка В.І. є громадянин - Мироненко Віктор Іванович.

Згідно зі Статутом ФГ Мироненка В.І. (у редакції, зареєстрованій 05.11.2013) джерелами формування майна господарства є, зокрема право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність).

З Державного акта на право постійного користування землею від 12.10.1999 НОМЕР_2 слідує, що Решетилівською районною Радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області України надано фермерському господарству Мироненка В.І. у постійне користування 49,3 га землі в межах згідно з планом землекористування; землю надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання Решетилівської Ради народних депутатів від 29.08.1996; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47.

24.03.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером: НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області; об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 44,1000 га, у т.ч. - ріллі 44,1000 га.

31.03.2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності та іншого речового права (оренди землі).

04.04.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - нотаріусом Березою Д.В. прийнято рішення № 34615550 про державну реєстрацію права власності та права оренди землі земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за вказаним рішенням на підставі договору оренди землі, серія та номер: бн, виданий: 24.03.2017, видавник: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3; наказ, серія та номер: 3207-СГ, виданий: 24.03.2017, видавник: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 7 років.

Позивач вважав протиправним рішення відповідача від 04.04.2017 № 34615550, яким зареєстровано право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером: НОМЕР_1, загальною площею 44,1000 га, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, наданої ФГ Мироненка В.І. відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 12.10.1999 НОМЕР_2, у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням № 34615550 про державну реєстрацію права власності та права оренди землі земельної ділянки допущено порушення прав позивача шляхом позбавлення його на передбачене законом право користування земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивача на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 12.10.1999 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Стаття 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає першою засадою державної реєстрації прав - гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини 3 статті 3 вищезазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Частиною 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно із частиною статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною 3 статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Як підтверджено матеріалами справи, Державний акт на право постійного користування землею від 12.10.1999 НОМЕР_2 видано фермерському господарству Мироненко Віктора Івановича Решетилівською районною Радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області України та надано фермерському господарству Мироненка В.І. у постійне користування 49,3 га землі в межах згідно з планом землекористування; землю надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання Решетилівської Ради народних депутатів від 29.08.1996; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47.

Згідно із статтею 202 Земельного кодексу України державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174, визначено, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Оператори державного реєстру земель - це структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК.

Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель - це структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до пункту 2.5 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, територіальний орган земельних ресурсів за актом приймання-передавання передає реєстраційну картку оператору (реєстратору) разом з усіма примірниками державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі для їх видачі та державної реєстрації.

Згідно із пунктом 2.6 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, Оператор (реєстратор) приймає від територіального органу земельних ресурсів державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі та реєстраційну картку. У разі виявлення розбіжностей в державному акті на право власності на земельну ділянку, державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, договорі оренди землі та реєстраційній картці вони за актом приймання-передавання повертаються до територіального органу земельних ресурсів для доопрацювання.

Згідно із пунктом 2.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку.

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона засвідчується підписом керівника з зазначенням прізвища та ініціалів і печаткою оператора (реєстратора).

Другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, примірники договору оренди (суборенди) землі оператор (реєстратор) передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передавання.

Пунктом 2.9 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель визначено, що Оператор передає реєстратору перший примірник реєстраційної картки, після чого реєстратор вносить відомості з реєстраційної картки до бази даних АС ДЗК. Після внесення реєстратором відомостей до бази даних АС ДЗК на першій сторінці реєстраційної картки ставиться штамп реєстратора та підпис особи, яка внесла відомості.

Згідно із пунктом 2.10 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель перший примірник реєстраційної картки передається на зберігання до архіву реєстратора. Другий примірник реєстраційної картки включається до Поземельної книги, формування та зберігання якої здійснює оператор.

Відповідно до пункту 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Пунктом 4.3 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель визначено, що у книзі реєстрації реєструються:

- державні акти на право власності на земельну ділянку;

- державні акти на право постійного користування земельною ділянкою;

- договори оренди землі.

Відповідно до пункту 4.5 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Згідно із пунктом 4.6 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, внесення записів реєстрації до книги реєстрації здійснює особа, яка призначається згідно з наказом оператора (реєстратора).

Пунктом 8.1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель визначено, що реєстраційний номер присвоюється державному акту на право власності на земельну ділянку, державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації.

Пунктами 12.3, 12.4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель передбачено, що дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації.

Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

Відповідно до пунктів 14.1, 14.2, 14.3 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, для внесення до Поземельної книги відомостей про земельну ділянку, на яку було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі до введення в дію цього Порядку, оператор (реєстратор) звертається з письмовим запитом про отримання відомостей про земельну ділянку до територіальних органів земельних ресурсів

Територіальний орган земельних ресурсів у тижневий термін з моменту подання письмового запиту надає за актом приймання-передавання оператору (реєстратору) технічну документацію або реєстраційну справу для створення реєстраційної картки.

У разі неможливості відтворення інформації територіальний орган земельних ресурсів надає офіційний висновок про відсутність відомостей для внесення їх до бази даних АС ДЗК.

Відсутність реєстраційних справ, реєстраційних карток, відсутність відомостей в базі даних АС ДЗК та у Поземельній книзі, не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої та не може ставитись за вину позивачу, оскільки обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель та оператора (реєстратора).

Твердження представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, що оскільки в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47 відсутня реєстрація Державного акта на право постійного користування землею від 12.10.1999 НОМЕР_2, тому вказаний акт є нечинним і не може братися до уваги як належний доказ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обов'язок щодо внесення відомостей у зазначену книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель та оператора (реєстратора).

Окрім того, з довідки № 97-1623-99. 1-346/2-17 від 06.03.2017 року, виданої відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області слідує, що згідно земельно-облікових даних станом на 01.01.2016 року за ФГ Мироненко В.І. на території Лиманської Другої сільської ради рахується всього 49,3 га земель. В тому числі: рілля - 45 га, відкритті заболочені землі - 4,3 га. Вказана довідка видана на підставі державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (станом на 01.01.2016 року.

Як підтверджено матеріалами справи, 24.03.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, яка розташована саме на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, загальною площею 44,1000 га, у т.ч. - ріллі 44,1000 га.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підтвердив, що, оскільки земельна ділянка площею 49,3 га надавалася громадянину ОСОБА_5, а не фермерському господарству, тому після смерті ОСОБА_5 на частину зазначеної земельної ділянки загальною площею 44,1 га було укладено договір оренди землі з ОСОБА_3

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не є особи, в тому числі й родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.

Отже, земельна ділянка складає суть створення фермерського господарства за законодавством, що діяло на час надання ОСОБА_5 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки неможливо було створити фермерське господарство без наявної земельної ділянки, а тому земельна ділянка виділялась відповідній особі для створення такого господарства, але фактичним користувачем земельної ділянки є фермерське господарство.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 5 ст.116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Однак, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування будь-яких рішень про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_5 або фермерським господарством Мироненко В.І. в порядку, визначеному законом, не приймали.

З огляду на вищезазначене, в силу положень абзацу 3 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідач повинен був запитати в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо) щодо фактів надання земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.

Невиконання державним реєстратором такого обов'язку обумовило реєстрацію права оренди частини земельної ділянки, яка раніше була надана позивачу у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача.

Посилання апелянта, що суд помилково ототожнив дві різні земельні ділянки, оскільки вони мають різну площу та різний правовий статус та, що суд безпідставно дійшов висновку, що зазначені об'єкти є одними і тими ж земельними ділянками, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки суду об'єктивно підтверджуються наведеними вище документальними доказами, у тому числі і поясненнями представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Твердження апелянта, що виданий фермерському господарству Мироненка Віктора Івановича державний акт на право постійного користування землею від 12.10.1999 року не містить обов'язкових реквізитів, а тому є оспорюваним, також не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки на даний час цей акт не визнаний нечинним, рішення про припинення права користування земельною ділянкою фермерським господарством Мироненко В.І. не приймалося і в даному випадку відповідач під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не перевірив зазначені обставини, що призвело до реєстрації права оренди частини земельної ділянки, яка раніше була надана позивачу у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача.

Клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що зміст правовідносин фактично зводиться до вимог про визнання недійсним правочину, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у даному випадку оскаржується рішення відповідача № 34615550 про державну реєстрацію права власності та права оренди землі земельної ділянки, а тому зазначена справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 по справі № 816/1830/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 23.04.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд Судді (підпис) (підпис) М.М. Яковенко О.П. Лях