Рішення

від 16.04.2018 по справі 720/1892/16-ц

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.04.2018

Справа № 720/1892/16-ц

Провадження № 2/720/385/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Постолатій К.Р.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 30 листопада 2016 року він надав відповідачу позику в сумі 60127 гривень строком до 30 грудня 2013 року, про що свідчить відповідна розписка останнього. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманої ним позики по сьогоднішній день не виконав. У зв'язку із тим, що відповідач в добровільному порядку позику на повернув, просив стягнути з відповідача в примусовому порядку суму позики із урахуванням процентів від позики, трьох відсотків річних та індексу інфляції в розмірі 134215 гривень 11 копійок.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що знайомий із позивачем, оскільки разом ходили в секцію по стрільбі. Вони мали певні фінансові правовідносини, оскільки хотіли разом зайнятися бізнесом, однак будь-яких грошей в позику від позивача він не брав та відповідну боргову розписку йому не давав.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали суду, що 30 листопада 2013 року вони стали очевидцями того, що ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 письмову розписку про отримання ним від останнього грошової позики.

Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2013 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 позику в сумі 60127 гривень, яку останній зобов'язався повернути до 30 грудня 2013 року, що підтверджується письмовою розпискою відповідача.

З метою перевірки показів відповідача про те, що він боргову розписку від 30 листопада 2013 року не підписував, судом була призначена по справі судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку експертизи № 1430-К від 27 вересня 2017 року підпис у вказаній розписці від імені ОСОБА_2 виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

У зв'язку із тим, що вказаний висновок викликав сумнів у позивача та суперечив матеріалам справи, по справі була призначена повторна комісійна судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 236 від 26 лютого 2018 року на вказаній розписці підпис від імені ОСОБА_2 виконаний ним з намаганням змінити ознаки свого почерку.

Оцінюючи висновки вказаних експертиз за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 236 від 26 лютого 2018 року як доказу тієї обставини, що ОСОБА_2 підписав боргову розписку від 30 листопада 2013 року, оскільки дана обставина у достатній мірі підтверджується іншими дослідженими судом доказами, які у взаємному зв'язку підтверджують твердження позивача про підписання відповідачем боргової розписки.

З наведених підстав висновок експертизи № 1430-К від 27 вересня 2017 року підлягає відхиленню судом як такий, що суперечить встановленим обставинам справи.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 18 вересня 2012 року за № 6-63цс13, яка прийнята з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України (в редакції кодексу на час прийняття постанови).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу отриману ним позику в обумовлений сторонами строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з нього на користь позивача в примусовому порядку позики, а також процентів від суми позики, трьох відсотків річних від простроченої суми та індексу інфляції, загальна сума яких за розрахунком позивача станом на час звернення до суду складає 134215 гривень 11 копійок, а саме основна сума позики із урахуванням індексу інфляції 107616 гривень 32 копійки, проценти за користування позикою 22840 гривень 85 копійок та 3 % річних 3757 гривень 94 копійок.

Крім того, за змістом ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 1617 гривень 76 копійок, витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду в сумі 420 гривень та витрат на проведення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 236 від 26 лютого 2018 року в сумі 8008 гривень.

На підставі ст.ст. 3, 11, 15, 526, 530, 599, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 30 листопада 2013 року із урахуванням процентів від суми позики, трьох відсотків річних та індексу інфляції в розмірі 134215 (сто тридцять чотири тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 11 копійок, а також судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 1617 (одної тисячі шістсот сімнадцять) гривень 76 копійок, витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень та витрат на проведення експертизи в розмірі 8008 (вісім тисяч вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області безпосередньо до апеляційного суду або через Новоселицький райсуд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: