Постанова

від 17.04.2018 по справі 914/3994/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3994/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК-Будінвест",

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - дочірнє підприємство "Інтергал-Буд" товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал",

представник відповідача - Гедз О.Т. - адвокат (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.04.2010 №1657),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК-Будінвест" (далі -Товариство)

на рішення господарського суду Львівської області від 04.05.2017

(головуючий суддя - Іванчук С.В., судді Манюк П.Т. і Пазичев В.М.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Данко Л.С. і Орищин Г.В.)

у справі №914/3994/13

за позовом Товариства

до дочірнього підприємства "Інтергал-Буд" товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (далі - Підприємство)

про стягнення 1 227 720,63 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог) про стягнення: 784 853, 76 грн. - основного боргу (вартості виконаних робіт за договором генерального підряду від 25.10.2011 №25/10/11-М; далі - Договір); 869 827, 19 грн. "інфляційних витрат" за період з 01.07.2012 по 31.03.2017; 3% річних у сумі 111 922, 30 грн. за період з 01.07.2012 по 26.04.2017. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача вартість неповернутого майна, що належить підряднику після розірвання Договору, на суму 193 221 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи за Договором; на момент зупинення виконання робіт на будмайданчику знаходилося відповідне майно позивача, яке було необхідне для виконання підрядних робіт та яке не повернуто позивачу відповідачем, тому з відповідача підлягає стягненню також компенсація вартості такого майна.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017: позов задоволено частково: з Підприємства на користь Товариства стягнуто: 172 450, 29 грн. основного боргу; 17 120,91 грн. - 3% річних; 171 738,77грн. "інфляційних втрат"; 7 726,19 грн. судового збору та 4 239,31 грн. витрат на судову експертизу.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки: наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи за період з листопада 2011 року по травень 2012 року складає 172 450, 29 грн.; у решті позовні вимоги щодо стягнення боргу за виконані підрядні роботи за Договором та щодо стягнення з відповідача вартості неповернутого майна, що належить підряднику, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами; перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та "інфляційних витрат", врахувавши положення Договору щодо порядку проведення розрахунків, а також загальну вартість робіт виконаних позивачем, дату введення об'єкта в експлуатацію, фактичну суму боргу, докази надіслання відповідачу акта виконаних робіт за травень 2012 року, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач припустився помилки при розрахунку заявлених до стягнення сум "інфляційних витрат" та 3% річних; за перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 17 120, 91 грн. - 3% річних та 171 738, 77 грн. "інфляційних витрат".

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство звернулося до касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки попередніми судовими інстанціями були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: частини другої статті 625, статей 837, 853 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушено норми процесуального права, зокрема, частини другої статті 42 та статей 84, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства суму основного боргу в розмірі 784 853,76 грн., 3% річних у сумі 111 922,30 грн. та "інфляційні витрати" в сумі 869 827, 19 грн.

Згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі:

- виконання позивачем робіт, визначених актом від 28.05.2012 №1, підтверджено, зокрема, матеріалами, доданими до позовної заяви, та висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2015 №2540;

- судами попередніх інстанцій у розгляді справи не надано належної правової оцінки матеріалам справи, не обґрунтовано, чому саме висновок судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2015 №2540 є сумнівним та не прийнятий судом; судом не взято до уваги листи, якими відповідач погодив об'єми робіт, що виконані скаржником та підтверджені висновком експертизи;

- про виконання будівельних робіт, визначених актом від 28.05.2012 №1, свідчать також первинні документи, надані позивачем, згідно з якими до виконання певних позицій робіт, наведених в акті, залучалися треті особи (субпідрядні організації), однак судами попередніх інстанцій вказані докази не досліджувалися, а в рішеннях не зазначено доводів щодо їх відхилення;

- виконання будівельних робіт, які зазначені в акті від 28.05.2012 №1, підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2015 №2540;

- суди попередніх інстанцій послалися на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повторної судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2017 №24398/15-42/24399/15-43, але не звернули уваги на те, що даний висновок не ґрунтується на дійсних обставинах справи та є неповним;

- позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій заявлялися клопотання про призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи, які були відхилені судами без належних обґрунтувань, чим фактично порушені процесуальні права позивача.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти касаційної скарги, посилається на її необґрунтованість і безпідставність, та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових актів, просить суд касаційної інстанції залишити останні без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з доводами Підприємства, викладеними у відзиві на касаційну скаргу:

- у касаційній скарзі взагалі не вказано, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Єдиним доводом, на який посилається скаржник, є посилання на непризначення судом додаткової судової будівельно-технічної експертизи, про призначення якої клопотав позивач;

- у вирішенні даного судового спору судом першої інстанції було призначено дві судові будівельно-технічні експертизи. Суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано відхилили клопотання позивача про призначення додаткової експертизи, метою якої був намір Товариства умисно затягнути судовий розгляд справи;

- суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для призначення додаткової експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання щодо вартості та переліку робіт, виконаних на об'єкті і не включених до актів за період з листопада 2011 по квітень 2012 за Договором, оскільки висновком експертизи від 31.01.2017 №24398/15-42/24399/15-43 було встановлено загальну вартість виконаних позивачем робіт на об'єкті в період з листопада 2011 року по травень 2012 року в сумі 2 769 620, 46 грн. Даною експертизою фактично було підтверджено факт виконання робіт (вартість яких входить до суми позовних вимог) на суму 172 450, 20 грн., не підтверджено виконання робіт на суму 612 363, 25 грн. та встановлено відсутність документального підтвердження передачі замовнику матеріалів на суму 193 221 грн. Вказана експертиза була проведена спільно двома експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, фактично була комісійною, що додатково свідчить про професійність, повноту та об'єктивність висновків даної експертизи;

- Товариство було позбавлене права в односторонньому порядку виконувати будь-які додаткові роботи, не передбачені кошторисом, та покладати витрати з виконання таких робіт на відповідача без його згоди та відома;

- вимога про стягнення вартості майна позивача, яке начебто знаходиться на будівельному майданчику, є необґрунтованою та жодним чином не підтвердженою;

- 01.08.2017 відповідачем у добровільному порядку виконано рішення місцевого господарського суду в цій справі.

Товариством подано також відповідь на відзив , в якому воно просить задовольнити касаційну скаргу, зазначаючи, зокрема, про безпідставність відмови Підприємства від оплати виконаних Товариством робіт та про неповноту проведених у справі будівельно-технічних експертиз.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

Відповідно до умов укладеного Підприємством (замовник) та Товариством Договору, який передбачав виконання робіт з капітального будівництва за адресою: м. Львів, вул. Наливайка,4:

- перелік, види та об'єми, а також вартість робіт, що виконуватимуться за даним договором, визначається сторонами у додатку № 3 "Договірна ціна-кошторис" до даного договору. Коригування додатку № 3 договірної ціни, в порядку, визначеному підпунктами 2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснюється виключно у випадках, якщо внаслідок передачі підряднику уточнюючої проектної документації (стадія "РП") відбудеться збільшення об'ємів робіт, які підлягають виконанню підрядником, більш ніж на 5 % порівняно з об'ємами, погодженими сторонами під час укладення даного договору (підпункт 2.4.2 пункту 2.4);

- тверда договірна ціна робіт з будівництва об'єкту не підлягає корегуванню протягом всього строку дії договору, за виключенням випадків внесення змін у проектну документацію, вже отриману раніше підрядником, що спричиняє зміну об'єму робіт, що виконуються підрядником за цим договором, у сукупності більше, як на 5% (підпункт 4.3.1 пункту 4.3);

- термін завершення виконання робіт підрядником 31.12.12 (підпункт 5.1.2 пункту 5.1);

- загальні строки виконання окремих видів робіт, зазначені в календарному графіку виконання робіт, можуть бути переглянуті сторонами із внесенням відповідних змін до цього договору у випадках внесення істотних змін до проектної документації (стадія "РП") вже отриманої раніше підрядником. Істотною зміною буде вважатися така зміна до проектної документації, яка призвела до збільшення на 5% (і більше) обсягів робіт за договором (підпункт 5.2.2 пункту 5.2);

- підрядник не пізніше 14 та 28 числа кожного звітного періоду (календарного місяця) готує два примірника акта виконаних робіт, підписує та скріплює їх своєю печаткою, та надсилає їх замовнику. У кожному з вказаних актів відображаються роботи (об'єми, види, вартість), фактично виконані підрядником станом на 14 та 28 число звітного місяця. Одночасно підрядник не пізніше 28 числа звітного місяця передає замовнику два примірники довідки КБ-3 та інші документи, що входять до складу платіжного пакету, якими підтверджується вартість та об'єми виконаних робіт за звітний місяць у цілому (пункт 6.3);

- замовник протягом 72 годин (крім суботи та неділі) після отримання платіжного пакету (крім випадку, зазначеного у пункті 6.4.1 договору) зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи шляхом підписання документів, що входять у платіжний пакет, та повернути підряднику один примірник підписаного платіжного пакету або надати підряднику в письмовій формі обґрунтовану відмову від їх підписання (з підстав передбачених пунктом 6.6 цього договору). Документи, що входять до платіжного пакету, є чинними лише за умови завірення підпису уповноваженого представника сторони печаткою підприємства (пункт 6.4);

До Договору сторонами укладено низку додатків (1-7), які є невід'ємними його частинами.

За період з листопада 2011 року по квітень 2012 року підрядником було виконано, погоджено та передано замовнику в порядку, передбаченому Договором, будівельних робіт на загальну суму 2 750 896, 07 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.

За умовами Договору сторони домовилися про проведення будівельно-технічного дослідження. Висновком №19-07-12 будівельно-технічної експертизи, яка проводилася експертом Рубцовою Г.В., зафіксовано ряд недоліків на об'єкті та встановлено, що загальна вартість та об'єми робіт, виконаних відповідачем, складає 2 750 896, 07 грн.

Підприємством було прийнято рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку з посиланням на наявність істотних порушень умов Договору, про що позивач був повідомлений листом від 30.07.2012 №11-30/07.

09.10.2012 Товариство звернулося до Підприємства з листом №02-09/10, в якому було запропоновано прийняти роботи, які були виконані підрядником у травні 2012 року, підписати довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (далі - Довідка) та акт від №1 28.05.2012 виконання будівельних монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт за травень 2012 року на загальну суму 631 087, 55 грн. (у т.ч. ПДВ 20%; далі - Акт).

17.10.2012 Товариство повторно звернулося до Підприємства з листом №02-17/10 щодо підписання Акта та Довідки.

Відповідачем Акт та Довідка не підписані, оскільки, як зазначає відповідач, вказані в Акті обсяги робіт генеральним підрядником фактично не виконувалися, що відображено у висновку № 19-07-12 будівельно-технічної експертизи, виконаної експертом Рубцовою Г.В.

Відповідачем здійснено часткову оплату за виконані роботи у розмірі 2 597 170,17 грн., що визнається обома сторонами та підтверджується актом звірки виконаних та оплачених робіт від 20.08.2012, підписаним обома сторонами.

У зв'язку з необхідністю у спеціальних знаннях з приводу встановлення обставин, які входять до предмета доказування, та враховуючи подані представниками сторін клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, в ході розгляду справи в суді першої інстанції призначалися судові будівельно-технічні експертизи.

Судом першої інстанції висновок судового експерта від 28.09.2015 №2540, наданий на виконання вимог ухвали, визнаний необґрунтованим, таким що викликає сумнів у його правильності.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться два експертні дослідження, які мають розходження у висновках, і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів, судом першої інстанції призначалася повторна судова будівельно-технічна експертиза.

Висновком проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повторної судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2017 №24398/15-42/24399/15-43 встановлено таке:

- вартість фактично виконаних Товариством робіт на об'єкті за період з листопада 2011 року по травень 2012 року, що можливо підтвердити наданою на дослідження документацією, складає 2 769 620,46 грн.;

- виконання Товариством перелічених в Акті будівельних робіт підтверджується на суму 18 724, 30 грн., що складають: виконання робіт з демонтажу фундаментів з бутового каменю (які документально підтверджуються в повному обсязі), вартість виконаних робіт становить 5 085 грн.; виконання робіт з влаштування арматурних каркасів буроінєкційних паль (документально підтверджується частково, а саме в обсязі 11 штук), вартість виконаних робіт становить 13 639,30 грн. Виконання інших перелічених в Акті будівельних робіт та перерахунки вартості матеріалів і робіт, загальна вартість яких згідно з Актом складає 612 363,25 грн., за результатами проведеного дослідження перевірити неможливо;

- до Акта внесено будівельні роботи, обсяги яких не відповідають договірній документації, окрім пункту 13 Акта (демонтаж фундаментів з каменю) та частково -пункту 5 (влаштування арматурних каркасів буроінєкційних паль у кількості 11 штук), виконання яких документально підтверджується. Частина перелічених в Акті будівельних робіт накладається на роботи, що виконувалися на об'єкті іншими товариствами, а саме: роботи з розробки ґрунту екскаватором, перевезення ґрунту, доробки ґрунту вручну, влаштування монолітних залізобетонних ростверків під стіну накладаються на роботи, що виконувалися товариством з обмеженою відповідальністю "Гал Інвест Буд"; робота з влаштування арматурних каркасів накладається на роботи, що виконувалися товариством з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" з влаштування буроінєкційних паль;

- виконання додаткових обсягів робіт на об'єкті мало місце, однак визначити фактичного виконавця спірних обсягів робіт за результатами проведеного дослідження не вбачається за можливе. Фактичне виконання інших будівельних робіт, таких як: компенсація перебазування установки, влаштування тимчасового водовідведення з котловану збивання оголовків паль, випробування паль статичним способом, перенесення КТП, влаштування тимчасового водопроводу з водолічильником за результатами проведеного дослідження перевірити неможливо, а, відповідно, неможливо й визначити необхідність проведення таких робіт на об'єкті.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у висновку судової експертизи встановлено що виконання перелічених в Акті будівельних робіт підтверджується на суму 18 724,30 грн., яка відповідає умовам договірної документації, не перевищує передбачену Договором загальну вартість робіт та відповідає також погодженій сторонами проектно-кошторисній документації.

Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, зокрема і висновки експерта, суди попередніх інстанцій зазначили, що вартість виконаних підрядником будівельних робіт за період з листопада 2011 року та травень 2012 року складає 2 769 620, 46 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи за період з листопада 2011 року по травень 2012 року - 172 450, 29 грн. У решті позовні вимоги щодо стягнення боргу за виконані роботи необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 156 371,36 грн. вартості основних засобів та 36 849,64 грн. вартості розхідних будівельних матеріалів, оскільки дані вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги твердження відповідача щодо обґрунтованості відмови від підписання Акта через розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки це не спростовує встановленого факту виконання робіт, зазначених у даному акті, на загальну суму 18 724,30 грн. саме на підставі договірної документації.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610);

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837);

- замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853);

- замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (частина перша статті 882);

- передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій: встановивши, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи за період з листопада 2011 року по травень 2012 року складає 172 450, 29 грн., а у решті позовні вимоги щодо стягнення боргу за виконані підрядні роботи за Договором та щодо стягнення з відповідача вартості неповернутого майна, що належить підряднику, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами; перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та "інфляційних витрат", врахувавши положення Договору щодо порядку проведення розрахунків, загальну вартість робіт виконаних позивачем, дату введення об'єкта в експлуатацію, фактичну суму боргу, докази надіслання відповідачу Акта, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум "інфляційних витрат" та 3% річних, дійшли висновку, що з відповідача підлягають стягненню 17 120, 91 грн. - 3% річних та 171 738, 77 грн. "інфляційних витрат", тобто про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки вони зводяться до переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначених статтею 300 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, згідно з частиною другою якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилені клопотання позивача про призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи також не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів з огляду на таке.

Відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017:

- для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (частина перша стаття 41);

- у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу (частина третя стаття 42).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов'язком суду. Це стосувалося й призначення додаткової судової експертизи.

Відмовляючи у клопотанні Товариства про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, суди попередніх інстанцій зазначили, що у даній справі ухвалами місцевого господарського суду від 06.12.2013 та від 19.06.2014 вже призначалися судові будівельно-технічні експертизи та що матеріалами справи повністю встановлено обставини справи, відсутня потреба у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці документальних доказів, наявних у матеріалах справи. Не виявивши при дослідженні висновку судової експертизи недостатньої якості чи неповноти, суд не зобов'язаний був призначати додаткову судову експертизу лише за бажанням сторони у справі, тим більше, що таке призначення могло б невиправдано затягнути судовий процес та призвести до недодержання розумного строку розгляду справи, тобто до порушення права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, як це передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи, викладені Підприємством у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що застосовані судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК-Будінвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 04.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 914/3994/13- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов