Постанова

від 17.04.2018 по справі 917/672/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/672/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Миру-Пак",

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат",

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2017

(головуючий - суддя Хачатрян В.С, судді: Гетьман Р.А і Ільїн О.В.)

у справі № 917/672/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миру-Пак" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (далі - Відповідач)

про спонукання до виконання умов мирової угоди.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Відповідача про спонукання до виконання умов мирової угоди, затвердженої названим господарським судом ухвалою від 07.12.2016 у справі № 917/1527/16, шляхом видання наказу про стягнення грошової суми 187 445,56 грн.

У подальшому Позивач змінив предмет позову й просив стягнути з Відповідача зазначену суму заборгованості у зв'язку з невиконанням мирової угоди. Згодом Позивач зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з Відповідача 132 933,13 грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: згідно з умовами затвердженої судом мирової угоди Відповідач здійснив платежі в сумі 27 256,22 грн., а в решті умови даної угоди не виконав; враховуючи ненастання строку оплати боргу в сумі 54 512,44 грн., з Відповідача підлягає стягненню 132 933,13 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.06.2017 (суддя Киричук О.А.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 132 933,13 грн. та 1 994 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 дане рішення залишено без змін.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що Відповідач здійснив з Позивачем розрахунки за затвердженою судом мировою угодою частково, в сумі 27 256,22 грн., а в решті розрахунки в терміни, визначені мировою угодою, не здійснювалися, оскільки докази такого здійснення у матеріалах справи відсутні.

Відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Так, згідно з доводами Відповідача, викладеними в касаційній скарзі:

- в даній справі Позивач мав звертатися до суду із заявою про зміну порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди, і у суду відсутні були підстави для задоволення позовної заяви в даній справі;

- відтак оскаржувана постанова є неправильним судовим актом, який підлягає скасуванню.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.12.2016 зі справи № 917/1527/16 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та "інфляційних втрат" затверджено мирову угоду від 06.12.2016 (далі - Мирова угода), та припинено провадження у справі;

- за умовами Мирової угоди Позивач (стягувач) та Відповідач (боржник) погодили, що Відповідач здійснить погашення заборгованості перед Позивачем на загальну суму 218 049,75 грн. згідно з предметом позову, з яких сума основного боргу за договором поставки становить 214 701,75 грн., судовий збір - 3 348 грн., за певним графіком, зазначеним у Мировій угоді;

- за даними Позивача, Відповідач здійснив за Мировою угодою платежі на суму 27 256,22 грн., у подальшому ж умови цієї угоди не виконувалися;

- тому Позивач звернувся до відділу примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, яким виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, оскільки ухвала суду про затвердження Мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" і, отже, не має статусу виконавчого документа;

- у матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач, сплативши за Мировою угодою суму 27 256,22 грн., здійснював у подальшому розрахунки за цією угодою у визначені нею терміни.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог (з урахуванням їх подальшої зміни) про стягнення суми заборгованості 132 933,13 грн. у зв'язку з невиконанням Відповідачем Мирової угоди.

Наявність заборгованості у зазначеній сумі, як вбачається з оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, Відповідачем не заперечується. Водночас він вважає, що погашення такої заборгованості відбулося у неправильний, на його думку, спосіб, до чого, власне, й зводяться усі його аргументи в касаційній скарзі.

З відповідною правовою позицією учасника справи погодитися не можна.

Мирова угода, укладена між Позивачем і Відповідачем в іншій справі (№ 917/1527/16) згідно із статтею 78 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), підпадає під ознаки зобов'язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають (подібний же правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 зі справи № 3-65гс11, і для відступу від такого висновку підстави у Касаційного господарського суду відсутні). Наступне затвердження Мирової угоди судом (з одночасним припиненням провадження в згаданій справі) не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і ніяк не позначалися на правовій природі укладеної сторонами Мирової угоди, при тому, що виконавче провадження у згаданій справі, як встановлено судами, не здійснювалося (з незалежних від Позивача причин).

Так, згідно з приписами Цивільного кодексу України:

- підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11);

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі сплатити гроші тощо; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини перша, друга статті 509);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; абзац перший частини першої статті 530);

- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599).

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що:

- суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, зокрема, що згідно з Мировою угодою:

- зобов'язання Відповідача припиняються після повного погашення ним заборгованості за цією угодою;

- ця угода набуває чинності з дня її затвердження господарським судом Полтавської області та діє до повного її виконання.

Отже, на час прийняття оскаржуваних судових рішень з даної справи Мирова угода була чинною, а зобов'язання Відповідача за нею не припинилося.

Що ж до твердження скаржника про те, що "позивач мав звертатися до суду із заявою про зміну порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди", то наведене було правом, а не обов'язком Позивача, який міг вживати різних не заборонених законом заходів з метою захисту своїх законних інтересів.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі наведених положень Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 13.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справі № 917/672/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов