Ухвала

від 20.04.2018 по справі 140/2753/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 140/2753/16-ц

провадження № 61-2710ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу Поділля про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернулася 22 лютого 2018 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 30 березня 2018 року ці недоліки було усунуто.

У підпункті 14 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України(у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ) передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, на підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена 12 грудня 2017 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення 22 лютого 2018 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого статтею 325 ЦПК України (в редакції Закону України № 2136-VIII від 13 липня 2017 року) строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 02 січня 2018 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У касаційній скарзі особа, яка її подає, порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року. Посилається на те, що проживає у м. Києві та за станом здоров'я позбавлена можливості їздити до м. Немирова та м. Вінниці та самостійно захищати в суді свої порушені права. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 надала доручення на представництво її інтересів своєму племіннику ОСОБА_2, який він свого імені уклав угоду із адвокатом. В подальшому він не повідомив її про рішення суду апеляційної інстанції від 12 грудня 2017 року, а самостійно підготовив та направив касаційну скаргу, яка судом була повернута у зв'язку із тим, що не підписана адвокатом. Разом із тим, відповідно до чинного законодавства касаційну скаргу могла подати лише ОСОБА_1 особисто, однак у зв'язку тим, що про оскаржені рішення їй відомо не було, отримала ОСОБА_1 їх від довірителя лише 21 лютого 2018 року, тому була позбавлена можливості подати касаційну скаргу самостійно в установлені законом строки.

Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, адже ОСОБА_1 не надає доказів на підтвердження того, що їй не було відомо про постановлену апеляційним судом ухвалу, враховуючи, що її інтереси у суді апеляційної інстанції представляв не один представник, а також не обґрунтовує те, чому вона була позбавлена можливості подати належним чином оформлену касаційну скаргу, підписану особою, яка мала право її підписувати, в межах строку на касаційне оскарження, тобто до 02 січня 2017 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Тобто, норми, які визначають хто повинен підписувати касаційну скаргу, без сумніву, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, можуть обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.

На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції і навести інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат