Рішення

від 11.04.2018 по справі 807/163/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2018 року м. Ужгород№ 807/163/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Гулай М.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01.03.2018 року приватне підприємство "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якій просить: визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0019241202 від 26.10.2017 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 80 000 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 20 000 грн.; визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0019251202 від 26.10.2017 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 1000 грн. за основним платежем та у розмірі 250 грн. за штрафними санкціями; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн..

Ухвалою від 02 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наступним. Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову перевірку приватного підприємства "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року. За наслідками вказаної перевірки відповідачем було встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 81000 грн., а також встановлено завищення задекларованої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з ПДВ за травень 2017 року від 03.06.2017 року №9103006667 у сумі 80000 грн. прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017 року: №0019241202, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 80 000 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 20000 грн.; №0019251202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1000 грн. за основним платежем та у розмірі 250 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв'язку з чим звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову перевірку приватного підприємства "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року. За наслідками вказаної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017 року: №0019241202, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 80 000 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 20000 грн.; №0019251202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1000 грн. за основним платежем та у розмірі 250 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на те, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Позивач вказує, що факт придбання позивачем товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) у ТОВ "БІО ТЕХНІК" підтверджується відповідними первинними документами: договором поставки №1/3 від01.05.2017 року, специфікацією №1 до Договору поставки №1/3 від 01.05.2017 року, рахунком на оплату №16 від 05.05.2017 року, видатковою накладною №17 від 24.05.2017 року, банківською випискою за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року. Вказує, що недоречним є твердження відповідача, про відсутність придбаного товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) тільки через неможливість ідентифікації котла з первинних документів, оскільки податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документі з правом платника податків на додаткові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Окрім того, позивач вказує, що факт використання котла для опалення б/к у господарській діяльності підтверджується договором безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року укладеним з ТОВ "Фердинанд" та актом прийому-передачі від 24.05.2017 року, а твердження відповідача, що вказаний договір не може бути належним свідченням здійснення господарської операції є невірним, оскільки вказаний договір укладений належним чином, підписаний та скріплений печатками обох сторін договору. Відтак позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017 року №0019241202; №0019251202 протиправними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

19 березня 2018 року за вх.№2927 уповноваженим представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому вказує, що ГУ ДФС у Закарпатській області не погоджується із вимогами позовної заяви , вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи вказані доводи наступним. Так, зокрема відповідач зазначає, що при проведенні документальної позапланової перевірки ПП "ЕЛІТ ВУД ТРАНС", аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість від 03.06.2017 року №91000667 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 23.06.2017 року №9120833833) встановлено порушення позивачем п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (занижено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 81000 грн.) та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 80000 грн.). Так, перевіркою встановлено відсутність на момент перевірки ПП "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" придбаного товару котла для опалення б/к. У ході перевірки керівнику ПП "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" вручено запит від 21.07.2017 року №2396/10/07-16-12-01-26 про надання документів та забезпечення проведення інвентаризації придбаного ТМЦ (котел для опалення б/к), у відповідь на який позивачем надано не повний пакет документів.

Станом на 26.07.2017 року ПП "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" інші підтверджуючі документи щодо придбаного котла не надано, зокрема і інформацію щодо використання в господарській діяльності котла б/к та не проведено інвентаризацію. Окрім цього відповідач вказує, що твердження позивача про факт використання котла для опалення б/к у господарській діяльності підтверджується договором безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року укладеним з ТОВ "Фердинанд", оскільки, як вбачається з вказаного договору, такий підписаний ОСОБА_3, який одночасно є директором і позивача і ТОВ "Фердинанд". Тобто даний договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи. Також, відповідач вказує, що згідно даних податкової звітності з ПДВ від 03.06.2017 року №9103006667 позивачем зазначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 80000 грн.. Перевіркою підтверджено формування позивачем податкового кредиту розмірі 80000 грн. на підставі податкових накладних №2 від 10.05.2017 року та №3 від 11.05.2017 року.

Відповідач вказує, що ним правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1250 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80000, 00 грн.

Дану позицію, представник відповідача підтримав у судовому засіданні та просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" (ідентифікаційний код 37591286) зареєстроване 05.05.2011 року за адресою 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Червоноармійська, буд.58а та перебуває на обліку в Мукачівській ГУ ДФС у Закарпатській області. Керівником даного підприємства вказано - ОСОБА_3 (а.с.56-61).

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову перевірку у період з 20.07.2017 року по 26.07.2017 року приватного підприємства "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року. При проведенні перевірки відповідачем використано декларації з ПДВ з додатками, уточнені розрахунки з додатками, платіжні документи, які засвідчують факт оплати за отримані товари (послуги). Відповідачем було встановлено відсутність на момент перевірки позивача придбаного товару - котла для опалення б/к.

У ході перевірки керівнику ПП "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" ОСОБА_3 вручено запит від 21.07.2017 року №2396/10/07-16-12-01-26 про надання документів та забезпечення проведення інвентаризації придбаного ТМЦ (котел для опалення б/к). Вказаний запит вручено керівнику ПП "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" 25.07.2017 року, про що наявний підпис ОСОБА_3 на вказаному документі (а.с.67-69). Згідно відомостей в акті перевірки, зазначено, що керівник підприємства відмовився від проведення інвентаризації. Даний факт позивач заперечує у позовній заяві та на спростування вказаних в акті відомостей надає суду наказ від 21.07.2017 року №2 про проведення інвентаризації майна та Акт №1 від 21.07.2017 року. Проте, вказані докази суд розцінює як не достовірні з огляду на наступне. Зі змісту вказаного наказу вбачається, що такий було видано для проведення інвентаризації майна 21.07.2017 року о 16:00 год. за адресою Закарпатська область, Міжгірський район, с.Ізки. буд.146. Згідно пункту 2 даного наказу зазначено: "створити комісію для проведення інвентаризації майна у складі наступних осіб: Голови Комісії - директора Приватного підприємства "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" ОСОБА_3 та запросити до участі у проведенні інвентаризації майна - головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_4 та головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у закарпатській області ОСОБА_5". Проте, позивачем не надано підтвердження про вжиття заходів для повідомлення зазначених у наказі ревізорів-інспекторів про проведення інвентаризації. Окрім цього на виконання наказу №2 від 21.07.2017 року складено акт про те, що станом на 21 липня 2017 року у період з 16:00 год. до 17:00 год. не з'явилися запрошені особи, а інвентаризацію майна - котла для опалення, б/к, придбаного приватним підприємством "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ТЕХНІК", проведено за відсутності запрошених осіб.

В даному акті відсутні будь-які відомості щодо технічних характеристик майна яке підлягало інвентаризації та під час проведення перевірки підприємства не було надано на письмовий запит відповідача сертифікату відповідності, походження та інші супроводжувальні документи на придбаний котел для опалення б/к, не надано технічний паспорт паливного котла та інших первинних документів що стосуються предмету перевірки, про що зазначено в акті про результати документальної позапланової перевірки (а.с.18).

Судом встановлено, що вказаний наказ та акт за період проведення перевірки пред'явлено не було.

Факт придбання товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) у ТОВ "БІО ТЕХНІК" позивач підтверджує договором поставки №1/3 від 01.05.2017 року та додаток до нього - специфікацію №1 (а.с.39-42), рахунок на оплату №16 від 05.05.2017 року, видаткову накладну №17 від 24.05.2017 року, банківську виписку за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року. Згідно договору поставки №1/3 від 01.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо Технік" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 Транс" (покупець) уклали договір поставки та згідно специфікації №1 найменування товару - котел для опалення б/к, ціна без ПДВ 405 000,00, ПДВ - 20% - 81000,00 грн. Разом з цим, згідно п.2.2. Договору поставки №1/3 від 01.05.2017 р. зазначено, що партії товару постачаються протягом 14 днів з дня замовлення. Факт та порядок здійснення такого замовлення позивачем надано не було. Також згідно п.7.1. вказаного договору зазначено, що пункт відвантаження та розвантаження вказується у ТТН по кожній поставці, п. 7.2. - транспортування товару оплачує покупець, проте ні ТТН ні факту оплати поставки товару надано не було.

На підтвердження факту використання позивачем котла для опалення б/к у господарській діяльності, позивач посилався на договір безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, укладеним з ТОВ "Фердинанд" та актом прийому-передачі від 24.05.2017 року. Судом встановлено та як вбачається із реквізитів вказаного договору, директором ПП "ЕлітВудТранс" (депонент) являється ОСОБА_3 та директором ТОВ "Фердинанд" (виконавець) - ОСОБА_3 (а.с.48). Тобто, даний договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи. Окрім цього, вказаний акт підтверджує передання депонентом та прийняття виконавцем на відповідальне безоплатне зберігання: демонтований та підготовлений до транспортування бувший у використанні котел для опалення потужністю 600 Квт. Вказані кваліфікуючі ознаки в жодних документах не зазначалися.

Крім того, в ході перевірки за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "Біо Технік" придбало від ТОВ "АУРЕЛІА" (код 37958026, засновником, керівником та головним бухгалтером є ОСОБА_3 (ід.код.2934901617) котел паливний б/к на суму 480000 грн., в т.ч. ПДВ - 80000 грн. (податкова накладна №20 від 29.11.2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_1). За даними АС "Податковий блок", ТОВ "АУРЕЛІА" (код 37958026) імпортовано котел паливний б/к на суму згідно ВМД №19182 від 27.11.2015. Даний котел придбано у фірми Riaremex s.r.o. ціна товару відповідно до ВМД 800 ЄВРО або 20033,17 грн., ПДВ сплачено митним органом - 4607,63 грн.

Жодних належних та допустимих доказів факту використання в господарській діяльності придбаного котла позивачем ні відповідачу, ні суду надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Спірні правовідносини врегульовані Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншими нормативно-правовими актами. Вказані акти використані у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.п. 1.1. п.1 Розділу ІІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань затвердженого наказом Міністерства України від 02.09.2014 року №879 до початку інвентаризації перевіряються: наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби; наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.

Пунктом 7 Розділу 3 вказаного Положення визначено, що проведення інвентаризації є обов'язковим: за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа

Згідно приписів ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п.198.5. Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент проведення перевірки позивача) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України. Згідно пункту 200.1. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.7. ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Розглянувши подані сторонами документи, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1. ПК України).

Згідно п. 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивачем на письмовий запит відповідача від 21.07.2017 року №2396/10/07-16-12-01-26 про надання документів та забезпечення проведення інвентаризації придбаного ТМЦ котел для опалення б/к було надано: копії рахунку на оплату №16 від 05.05.2017 року; копію видаткової накладної №17 від 24.05.2017 року, копію договору поставки №1/3 від 01.05.2017 року, банківську виписку за травень 2017 року. Проте, на підставі вказаних документів неможливо ідентифікувати ТМЦ, відтак, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ Біо Технік за рахунок яких віднесені спірні суми до складу податкового кредиту.

Окрім цього наявні розбіжності в характеристиках ТМЦ в договорі поставки, додатку до нього - специфікації №1 де вказано котел для опалення б/к та акту прийому - передачі від 24.05.2017 року за яким ТОВ "Фердинанд" в особі директора ОСОБА_3 прийняв на відповідальне зберігання демонтований та підготовлений до транспортування бувший у використанні котел для опалення потужністю 600 квт.

Відповідно до ч. 3 ст.92 Цивільного кодексу України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст.238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже норма ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України встановлює заборону на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів.

Як вбачається з самого договору безплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, такий укладено між ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС та TOB Фердинанд та підписаний ОСОБА_3, який одночасно є директором і ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС і TOB Фердинанд . Тому, вищезазначений договір безоплатного відповідального зберігання не може бути прийнятий як доказ укладення та виконання договору.

Судом встановлено, що наданими позивачем документами не доведено факту використання у своїй господарській діяльності ТМЦ. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог документи не є достатніми для підтвердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст.189 цього кодексу)

У разі, якщо на момент перевірки платника податку, контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної таким платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V Податок на додану вартість цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Позивачем згідно даних податкової звітності з ПДВ від 03.06.2017 року №9103006667 зазначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 80000грн..

Перевіркою підтверджено формування Позивачем податкового кредиту в розмірі 80000грн., на підставі податкових накладних №2 від 10.05.2017р. та №3від 11.05.2017р.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.п. 54.3.2 статті 54 ПК України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Вказані норми Податкового кодексу є імперативними, а тому у контролюючого органу є обов'язок надсилати платникові податків податкові повідомлення - рішення, в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача податкових накладних не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отримання товару, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, суд дійшов висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для задоволення позову, а відтак, в задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 6-9, 73-77, 90, 244-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "ЕЛІТ ВУД ТРАНС" (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Червоноармійська, буд.58А, код ЄДРПОУ 37591286) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 року №0019241202 та податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 року №0019251202 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.3 ст.243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 23.04.2018 року.

СуддяОСОБА_7