Постанова

від 30.07.2018 по справі 807/163/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4895/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Іщук Л.П., Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства ЕЛІТ ВУД ТРАНС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород о 11 год. 33 хв. повний текст складено 23.04.2018 року у справі №807/163/18 за позовом Приватного підприємства ЕЛІТ ВУД ТРАНС до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС 01.03.2018 року звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0019241202 від 26.10.2017 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 80 000 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 20 000 грн., визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0019251202 від 26.10.2017 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 1000 грн. за основним платежем та у розмірі 250 грн. за штрафними санкціями, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн..

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство ЕЛІТ ВУД ТРАНС подало апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме вказує, що факт придбання позивачем товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) у ТОВ БІО ТЕХНІК підтверджується первинними документами: договором поставки №1/3 від 01.05.2017 року, специфікацією №1 до Договору поставки №1/3 від 01.05.2017 року, рахунком на оплату №16 від 05.05.2017 року, видатковою накладною №17 від 24.05.2017 року, а також банківською випискою за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року зі змісту якої вбачається перерахунок апелянтом грошових коштів ТОВ Біо Технік за придбаний товар (в тому числі й сума ПДВ). Вказує, що недоречним є твердження відповідача, про відсутність придбаного товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) тільки через неможливість ідентифікації котла з первинних документів, оскільки податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документі з правом платника податків на додаткові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Окрім того, скаржник вказує, що факт використання котла для опалення б/к у господарській діяльності підтверджується договором безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року укладеним з ТОВ Фердинанд та актом прийому-передачі від 24.05.2017 року, підтверджується результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ Біо Технік , а твердження відповідача, що вказаний договір не може бути належним свідченням здійснення господарської операції є невірним, оскільки вказаний договір укладений належним чином, підписаний та скріплений печатками обох сторін договору. Недоречними є також твердження суду першої інстанції про те, що апелянтом не було надано товарно-транспортної накладної, оскільки товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту (Аналогічну правову позицію висловлена Міністерством доходів і зборів України в листі від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22- 01-03-15/1128). Апелянт, після придбання товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) у ТОВ Біо Технік та зарахування його на баланс підприємства, з метою проведення огляду технічного стану котла та пошуку потенційних покупців на вказаний котел, тимчасово передав придбаний товар (котел для опалення, б/к) на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю Фердинанд . Даний факт підтверджується Договором безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, укладеним з ТОВ Фердинанд та актом прийому-передачі від 24.05.2017 року. Судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, було проігноровано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). А відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, на момент укладення Апелянтом з ТОВ Фердинанд Договору безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, правочини можуть визнаватись недійсними виключно в судовому порядку, а відповідні територіальні органи ДФС України не мають повноважень без відповідного судового рішення визнавати укладені Апелянтом договори нікчемними (недійсними в силу закону) без відповідного рішення суду. Враховуючи те, що на сьогоднішній день відсутні судові рішення, які б Договір безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, укладений між Апелянтом та ТОВ Фердинанд , визнали недійсним, то вказаний договір є правомірним. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Судом першої інстанції взагалі не було взято до уваги той факт, що відповідачем не було надано суду жодного доказу, який би спростовував факт реального придбання апелянтом товару у ТОВ Біо Технік або підтверджував би факт недійсності Договору безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, укладеного між апелянтом та ТОВ Фердинанд . Крім того, необхідно зазначити, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. А відтак, господарські операції апелянта по придбанню товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) у ТОВ Біо Технік , по передачі вказаного товару на тимчасове відповідальне зберігання ТОВ Фердинанд , з метою проведення огляду технічного стану котла та його подальшої реалізації безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Апелянта, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, спрямовані на отримання прибутку у майбутньому, та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Відповідачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом, також до суду надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву та про відкладення розгляду справи, однак на думку суду вказане клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки відповідачу надавався час на подання відзиву про який зазначалось в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та який є достатнім.

В судове засідання апеляційного суду подане клопотання представника апелянта ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному, однак таке на думку суду є необґрунтованим, оскільки не подано доказів на підтвердження вказаного .

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство ЕЛІТ ВУД ТРАНС (ідентифікаційний код 37591286) зареєстроване 05.05.2011 року за адресою 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Червоноармійська, буд.58а та перебуває на обліку в Мукачівській ГУ ДФС у Закарпатській області, керівником даного підприємства вказано - ОСОБА_2.

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову перевірку у період з 20.07.2017 року по 26.07.2017 року приватного підприємства ЕЛІТ ВУД ТРАНС з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року. При проведенні перевірки відповідачем використано декларації з ПДВ з додатками, уточнені розрахунки з додатками, платіжні документи, які засвідчують факт оплати за отримані товари (послуги). Відповідачем було встановлено відсутність на момент перевірки позивача придбаного товару - котла для опалення б/к.

У ході перевірки керівнику ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС ОСОБА_2 вручено запит від 21.07.2017 року №2396/10/07-16-12-01-26 про надання документів та забезпечення проведення інвентаризації придбаного ТМЦ (котел для опалення б/к). Вказаний запит вручено керівнику ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС 25.07.2017 року, про що наявний підпис ОСОБА_2 на вказаному документі. Згідно відомостей в акті перевірки, зазначено, що керівник підприємства відмовився від проведення інвентаризації. Даний факт позивач заперечує у позовній заяві та на спростування вказаних в акті відомостей надає суду наказ від 21.07.2017 року №2 про проведення інвентаризації майна та Акт №1 від 21.07.2017 року. Проте, вказані докази суд розцінює як не достовірні з огляду на наступне. Зі змісту вказаного наказу вбачається, що такий було видано для проведення інвентаризації майна 21.07.2017 року о 16:00 год. за адресою Закарпатська область, Міжгірський район, с.Ізки. буд.146. Згідно пункту 2 даного наказу зазначено: створити комісію для проведення інвентаризації майна у складі наступних осіб: Голови Комісії - директора Приватного підприємства ЕЛІТ ВУД ТРАНС ОСОБА_2 та запросити до участі у проведенні інвентаризації майна - головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у Закарпатській області Маркулинець-Апраксіної Наталії Василівни та головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у закарпатській області Садварі Наталії Михайлівни . Проте, позивачем не надано підтвердження про вжиття заходів для повідомлення зазначених у наказі ревізорів-інспекторів про проведення інвентаризації. Окрім цього на виконання наказу №2 від 21.07.2017 року складено акт про те, що станом на 21 липня 2017 року у період з 16:00 год. до 17:00 год. не з'явилися запрошені особи, а інвентаризацію майна - котла для опалення, б/к, придбаного приватним підприємством ЕЛІТ ВУД ТРАНС у Товариства з обмеженою відповідальністю БІО ТЕХНІК , проведено за відсутності запрошених осіб.

В даному акті відсутні будь-які відомості щодо технічних характеристик майна яке підлягало інвентаризації та під час проведення перевірки підприємства не було надано на письмовий запит відповідача сертифікату відповідності, походження та інші супроводжувальні документи на придбаний котел для опалення б/к, не надано технічний паспорт паливного котла та інших первинних документів що стосуються предмету перевірки, про що зазначено в акті про результати документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що вказаний наказ та акт за період проведення перевірки пред'явлено не було.

Факт придбання товару (котла для опалення, бувшого у користуванні) у ТОВ БІО ТЕХНІК позивач підтверджує договором поставки №1/3 від 01.05.2017 року та додаток до нього - специфікацію №1, рахунок на оплату №16 від 05.05.2017 року, видаткову накладну №17 від 24.05.2017 року, банківську виписку за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року. Згідно договору поставки №1/3 від 01.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Біо Технік (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Еліт Вуд Транс (покупець) уклали договір поставки та згідно специфікації №1 найменування товару - котел для опалення б/к, ціна без ПДВ 405 000,00, ПДВ - 20% - 81000,00 грн. Разом з цим, згідно п.2.2. Договору поставки №1/3 від 01.05.2017 р. зазначено, що партії товару постачаються протягом 14 днів з дня замовлення. Факт та порядок здійснення такого замовлення позивачем надано не було. Також згідно п.7.1. вказаного договору зазначено, що пункт відвантаження та розвантаження вказується у ТТН по кожній поставці, п. 7.2. - транспортування товару оплачує покупець, проте ні ТТН ні факту оплати поставки товару надано не було.

На підтвердження факту використання позивачем котла для опалення б/к у господарській діяльності, позивач посилався на договір безоплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, укладеним з ТОВ Фердинанд та актом прийому-передачі від 24.05.2017 року. Судом встановлено та як вбачається із реквізитів вказаного договору, директором ПП ЕлітВудТранс (депонент) являється ОСОБА_2 та директором ТОВ Фердинанд (виконавець) - ОСОБА_2 (а.с.48). Тобто, даний договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи. Окрім цього, вказаний акт підтверджує передання депонентом та прийняття виконавцем на відповідальне безоплатне зберігання: демонтований та підготовлений до транспортування бувший у використанні котел для опалення потужністю 600 Квт. Вказані кваліфікуючі ознаки в жодних документах не зазначалися.

Крім того, в ході перевірки за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Біо Технік придбало від ТОВ АУРЕЛІА (код 37958026, засновником, керівником та головним бухгалтером є ОСОБА_2 (ід.код.2934901617) котел паливний б/к на суму 480000 грн., в т.ч. ПДВ - 80000 грн. (податкова накладна №20 від 29.11.2016 року, реєстраційний номер 9236898363). За даними АС Податковий блок , ТОВ АУРЕЛІА (код 37958026) імпортовано котел паливний б/к на суму згідно ВМД №19182 від 27.11.2015. Даний котел придбано у фірми Riaremex s.r.o. ціна товару відповідно до ВМД 800 ЄВРО або 20033,17 грн., ПДВ сплачено митним органом - 4607,63 грн.

Відповідно до пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1. ПК України).

Згідно пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно підпункту 54.3.2 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 198.5. ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.7. ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 Розділу ІІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879 до початку інвентаризації перевіряються: наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби; наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.

Пунктом 7 Розділу І вказаного Положення №879 визначено, що проведення інвентаризації є обов'язковим: за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно приписів частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу досліджує фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлення зв'язку складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Позивачем на письмовий запит відповідача від 21.07.2017 року №2396/10/07-16-12-01-26 про надання документів та забезпечення проведення інвентаризації придбаного ТМЦ котел для опалення б/к було надано: копії рахунку на оплату №16 від 05.05.2017 року; копію видаткової накладної №17 від 24.05.2017 року, копію договору поставки №1/3 від 01.05.2017 року, банківську виписку за травень 2017 року, однак колегія суддів погоджується, що на підставі вказаних документів неможливо ідентифікувати ТМЦ, відтак, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ Біо Технік за рахунок яких віднесені спірні суми до складу податкового кредиту.

Окрім цього наявні розбіжності в характеристиках ТМЦ в договорі поставки, додатку до нього - специфікації №1 де вказано котел для опалення б/к та акту прийому - передачі від 24.05.2017 року за яким ТОВ Фердинанд в особі директора ОСОБА_2 прийняв на відповідальне зберігання демонтований та підготовлений до транспортування бувший у використанні котел для опалення потужністю 600 квт.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як вбачається із самого договору безплатного відповідального зберігання від 24.05.2017 року, такий укладено між ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС та TOB Фердинанд та підписаний ОСОБА_2, який одночасно є директором і ПП ЕЛІТ ВУД ТРАНС і TOB Фердинанд . Тому, вищезазначений договір безоплатного відповідального зберігання не може бути прийнятий як доказ укладення та виконання договору.

Судом встановлено, що наданими позивачем документами не доведено факту використання у своїй господарській діяльності ТМЦ. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог документи не є достатніми для підтвердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до складу податкового кредиту.

Апеляційний суд вважає, що лише формальна наявність у позивача податкових накладних не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отримання товару, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 815/3501/15 (провадження № К/9901/8244/18).

Колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні судом першої інстанції відмовлено правомірно, жодних належних та допустимих доказів факту використання в господарській діяльності придбаного котла скаржником не надано суду та не підтверджено свої доводи зазначені в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ЕЛІТ ВУД ТРАНС - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 807/163/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Л.П. Іщук

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 31.07.2018 року