Рішення

від 11.04.2018 по справі 813/4647/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4647/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юріком , представник - ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, представник -ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Юріком звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 30.11.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки придбання позивачем товару у ТОВ Ладон підтверджене не тільки первинними документами, а й реальністю переміщення товару. Здійснення спірних господарських операцій підтверджується належними чином оформленими первинними документами, а також спірні операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю, надав суду додаткові докази та пояснення, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27., п.п. 14.1.36., п.14.1., ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (із змінами та доповненнями в редакції що діяла після 01.01.2015 року), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 300110,76 грн. по взаєморозрахунках із ТОВ Ладон за 2016 рік та п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п.198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 333456,6 грн. в тому числі за періоди квітень 2016 року на 249016,78 грн., листопад 2016 року на 84439,8 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, надала суду додаткові докази та пояснення, просили в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався в тому числі і для подання сторонами додаткових доказів.

Судом встановлені наступні обставини:

17.11.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин з ТОВ Дет-ЮА за серпень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ Агромаштрейд за листопад 2014 року, ТОВ Торгпромкомпані за липень 2014 року, ТОВ Ладон за квітень 2016 року, листопад 2016 року. За результатами якої складено акт № 2024/13-01-14-14/32640045.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 14.1.27., п.п. 14.1.36., п.14.1., ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (із змінами та доповненнями в редакції що діяла після 01.01.2015 року), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 300110,76 грн. по взаєморозрахунках із ТОВ Ладон за 2016 рік.

2. п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 333456,6 грн. в тому числі за періоди квітень 2016р. на 249016,78 грн., листопад 2016р. на 84439,8 грн.

30.11.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0021601414, яким на підставі акта від 17.11.2017 року за № 2024/13-01-14-14/32640045 встановлено порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суду грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за грошовими зобов'язаннями 333456,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 83364,15 грн.

30.11.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0021611414, яким на підставі акта від 17.11.2017 року за № 2024/13-01-14-14/32640045 встановлено порушення п.п. 14.1.27., п.п. 14.1.36., п.14.1., ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суду грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток: за грошовими зобов'язаннями 300110,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 75027,69 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірні рішення відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Докази надані позивачем, копії, а саме:

- Договору № 803 на поставку продукції від 13.08.2013 року між позивачем, як постачальником, та ПАТ Шахта імені ОСОБА_3 , як покупцем, згідно якого постачальник зобов'язується поставити продукцію і кількості і по ціні передбачені в заявці покупця і специфікації до цього ж договору, а покупець зобов'язується отримати і оплатити її по встановленій ціні;

- специфікації до вказаного договору;

- товарно-транспортні накладні

судом, не враховуються, оскільки такі жодним чином не підтверджують спірні обставини придбання позивачем відповідної продукції саме в ТОВ Ладон .

Докази надані позивачем, копії, а саме:

- Договору № 15/12 поставку від 15.12.2015 року між ТОВ Ладон , як постачальником, та позивачем, як покупцем, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Кількість, найменування, вартість визначається в рахунках-фактурах. Загальна сума договору не узгоджена, тощо;

- видаткові накладні;

- акти приймання-передачі робіт, по кількості і номенклатурі виконаних послух не співпадають із придбаними ТМЦ;

- накладні на отримання продукції, без зазначення дати і місця їх складання;

- накладні про передачу ТМЦ, також без зазначення дати і місця їх складання;

- товарно-транспортні накладні, не відповідають кількості місць згідно видаткових документів, номенклатурі товарів, тощо;

- банківські виписки про рух коштів;

- акти виконаних послуг, які сторонами по вказаних документах не узгоджувались тощо;

- технічного паспорта на автомобіль Peugeot 407 (легковий седан), яким неможливо на думку суду за один раз перевезти відповідно: 125, 240, 740, 880, 3675.6, 7727.4, кількість місць зазначених ТТН товару з врахуванням його габаритів та ваги,

судом також не враховуються, оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем докази, що обліку ТМЦ та їх реалізації судом не враховуються, оскільки такі жодним чином не підтверджують саме придбання ТМЦ саме у ТОВ Ладон .

Суд зазначає, що будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Епізодичні первинні документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

Судом враховуються аргументи наведені відповідачем в тому числі щодо підміни контрагентами номенклатури товару, оскільки перевіркою позивача встановлено, що товари, ідентичні тим, що реалізовані позивачу, ТОВ Ладон придбано у ТОВ Юніон-СТ у квітні 2016 року та листопаді 2016 року, який придбавав ідентичні товари (рукави високого тиску) у ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ) та ТОВ НАНОАРТ .

На підставі аналізу баз даних по ланцюгу постачання товарів ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ) та ТОВ Наноарт , встановлено:

1) ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ) протягом квітня-листопада 2016 року документально оформляло операції з придбання товарів: фрукти, овочі, риба, цукерки, шоколад, тушки курячі, вживаний одяг, жувальні гумки, чіпси, тощо; з продажу товарів та послуг: консультаційні послуги, запчастини, одяг, рукави високого тиску, тощо.

При проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ) податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

Виходячи з вищевказаного встановлено факт пересорту товару.

ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Що свідчить про відсутність господарської діяльності, в тому числі і в частині реалізації товарів ТОВ Юніон-СТ .

Аналізом придбання та реалізації для ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ) вбачається нереальність господарської операції внаслідок нереальності продажу у квітні, листопаді 2016 року ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару, а також нереальності виконаних у листопаді-грудні 2016 року послуг у зв'язку з відсутністю реального придбання цих послуги у постачальників та не можливістю їх виконання власними трудовими і виробничими ресурсами;

Згідно проведеного аналізу баз даних неможливо встановити транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення ТМЦ, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг за наявним трудовим ресурсом, неможливості встановлення складських приміщень на яких повинні були зберігатися товари, умови договорів в рамках яких повинні були відбуватися поставки ТМЦ, неможливості встановлення руху коштів за придбані та реалізовані товари (послуги) та взагалі факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами,

Оскільки, реальність вчинення господарських операцій по ТОВ Сейл-Плаза (ТОВ Арена Люкс ), в тому числі і в реалізації товарів на ТОВ Юніон-СТ , відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

2) Аналогічна ситуація і з ТОВ Наноарт (ТОВ Ніка-Арт-Пром ), що в свою чергу свідчить про відсутність господарської діяльності, в тому числі і в частині реалізації товарів ТОВ Юніон-СТ .

Крім того, згідно даних Єдиного реєстру судових рішень, встановлено наявність кримінального провадження №32016170000000023 від 24.06.2016 року по ряду підприємств, в тому числі і по ТОВ Юніон-СТ з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 212 КК України .

Оскільки, реальність вчинення господарських операцій по ТОВ НАНОАРТ (ТОВ Ніка-Арт-Пром ), в тому числі і в реалізації товарів на ТОВ Юніон-СТ , відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій по ланцюгу постачання на ТОВ Ладон .

Враховуючи вищенаведене та відсутність ділової мети даних операцій, неможливість встановлення реального походження товару, перевіркою не підтверджується факт придбання позивачем вищевказаних товарів у ТОВ Ладон за період квітень 2016 року на загальну суму 1494100,66 грн. (в т. ч. ПДВ 249016,78 грн.) та за листопад 2016 року в сумі 506638,80 грн. (в т. ч. ПДВ 84439,80 грн.).

Таким чином, ТОВ Юріком безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за період квітень 2016 року, листопад 2016 року - 333 456,58 грн., по безтоварних операціях за рахунок виписаних накладних ТОВ Ладон за період квітень 2016 року, листопад 2016 року в тому числі за квітень 2016 року на суму 249016,78 грн. та за листопад 2016 року в сумі 84439,80, що не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, чим порушено вищевказані вимоги Податкового кодексу України.

З цих же підстав судом не враховуються аргументи позивача щодо протиправності визначення позивачу грошового зобов'язання спірними рішеннями відповідача. Відповідно позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Пункт п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Пункт п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юріком (ЄДРПОУ 32640045, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 30.11.2017 року та № НОМЕР_2 від 30.11.2017 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу

Рішення суду складено в повному обсязі 23.04.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.